Ухвала

від 06.08.2024 по справі 260/11087/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа №260/11087/23

адміністративне провадження № К/990/29688/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/11087/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області, в якому просила:

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук за період з 01 червня 2023 року по 06 листопада 2023 року в розмірі 15% посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за роботу, що передбачає доступ державної таємниці за період роботи з 25 січня 2023 року по 24 травня 2023 року в розмірі 10% посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України на користь ОСОБА_1 різницю між посадовим окладом заступника керівника Територіального управління - керівника відділу Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області та окладом старшого детектива Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області, як доплату за кожен місяць суміщення професій (посад) за період роботи з 07 листопада 2022 року по 03 січня 2023 року та з 13 лютого 2023 року по 30 квітня 2023 року;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2022 року складав 2481 грн, на коефіцієнт, згідно "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період роботи з 01 січня 2023 року по 06 листопада 2023 року виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01 січня 2023 року складає 2864 грн, на коефіцієнт, згідно "Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1068, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області надати до органу, призначає пенсію грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", складену з врахуванням грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04 листопада 2022 року по 06 листопада 2023 року у повному обсязі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, позов задоволено.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/11087/23 повернуто особі, яка її подала.

30 липня 2024 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Тому враховуючи вищезазначене, Верховний Суд прийшов до висновку, що цю справу суд першої інстанції не відносив до категорії малозначних справ, а урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, судом не встановлені.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо особа яка подає касаційну скаргу, обґрунтовано довела, що саме цей випадок стосується його безпосередньо, порушує його права, свободи та інтереси.

Касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/11087/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак С.А. Уханенко