Ухвала

від 23.07.2024 по справі 953/2080/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2080/24

н/п 1-кс/953/5361/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000378 від 15.03.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, військовозобов`язаного, особи з інвалідністю 2 групи, начальника територіального сервісного центру № 6349 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

підозрюваний ОСОБА_5

захисник підозрюваного- адвокат ОСОБА_6

свідки сторони захисту - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

у с т а н о в и в:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання,у якому слідчийпроситьзастосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

1. Зміст поданого клопотання.

Клопотання обґрунтовано тим, що наказом № 2/20/7-кп від 15.06.2020 Головного сервісного центру МВС ОСОБА_5 , призначено на посаду начальника територіального сервісного центру № 6349 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області з 17.06.2020.

Таким чином відповідно до п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, тобто належить до суб`єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону, в тому числі і в частині зобов`язання щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

20.02.2024 о 17 годині 25 хвилин 32 секунди ОСОБА_5 , перебуваючи за невстановленою на цей час адресою, здійснивши вихід у мережу Інтернет з IP адреси: НОМЕР_1 та заповнивши на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 -адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 затверджену НАЗК форму декларації, із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису, виданого в АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 20.02.2024 о 17 годині 50 хвилин подав щорічну декларацію за 2023 рік.

Перелік інформації, яка зазначається у декларації, визначений ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». При цьому під час заповнення декларації суб`єкти декларування, в тому числі і ОСОБА_5 ознайомлюються із методичними настановами щодо заповнення декларації. Таким чином, ОСОБА_5 був обізнаний із правилами заповнення декларації перед початком внесення інформації до розділів декларації за 2023 рік.

Відповідно до Примітки до ч. 9 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупціх» членами сім`ї суб`єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, які спільно проживали із суб`єктом декларування станом на останній день звітного періоду (за умови спільного проживання із суб`єктом декларування впродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.

Діючи умисно, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 46, примітки до ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 вказав недостовірні відомості у розділі 2.2 Декларації «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування», а саме не зазначив відомості про ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з якою ОСОБА_5 спільно проживав та був пов`язаний спільним побутом сукупно протягом не менше 183 днів протягом 2023 року, що передує року подання декларації.

Крім цього, незважаючи на обов`язок, встановлений п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_5 у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» діючи умисно вказав недостовірні відомості, а саме не зазначив відомості про об`єкти нерухомості, що належать на праві власності члену сім`ї ОСОБА_9 , а саме: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6322055900:00:003:1855, площа 0,0922 га), вартістю

275 000 гривень, яка набута у власність 15.09.2021; земельну ділянку за адресою: Харківська область, Харківський (Дергачівський) район, Малоданилівська селищна рада (кадастровий номер 6322055900:00:003:1787, площа 0,1 га), вартістю 164 994 грн., яка набута у власність 22.09.2017; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6322055900:00:003:1505, площа 0,101 га), вартістю 17 170 грн., яка набута у власність 15.12.2014; трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 449 200 грн, яка набута у власність 10.12.2015; частки двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 284 450 грн., яка набута у власність 15.12.2016; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 4429562 грн. (вартість на момент останньої грошової оцінки, на який ОСОБА_5 мав право користування та в якому фактично мешкав.

Продовжуючи свої злочинні дії, ігноруючи обов`язок, встановлений п. б п. 3

ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_5 у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», діючи умисно вказав недостовірні відомості, а саме не зазначив відомості про транспортний засіб, що належить члену сім`ї ОСОБА_9 на праві приватної власності, а саме: автомобіль AUDI Q5, 2018 року випуску, д.н. « НОМЕР_3 », vin НОМЕР_4 , вартістю 1050 000 грн., набутий у власність 25.05.2023 та автомобіль DAEWOO LANOS, 2003 року випуску, д.н. « НОМЕР_5 », vin НОМЕР_6 , вартістю 49000 грн., набутий у власність 14.12.2023.

Окрім цього, незважаючи на обов`язок, встановлений п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_5 у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» діючи умисно вказав недостовірні відомості, а саме не вніс відомості про доходи члена сім`ї ОСОБА_9 в загальній сумі 1029 000 грн., саме: дохід від підприємницької діяльності 289000 гривень, та дохід від продажу автомобіля AUDI Q5, 2013 року випуску, д.н. « НОМЕР_5 », vin НОМЕР_7 , в сумі 740000 гривень.

Отже, ОСОБА_5 умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченоїЗаконом України"Про запобігання корупції", які відрізняються від достовірних на суму 7748 376 грн., тобто 2886 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (7748376 гривень : 2684 гривень (ПМ для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року).

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України, а саме: умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченоїЗаконом України"Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

26 червня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого: ч. 2 ст. 3662 КК України, а саме: умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченоїЗаконом України"Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов`язків.

2. Позиція учасників у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, яке просив задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, та просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді.

3.1. Підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арештполягаєвзабороні підозрюваному,обвинуваченомузалишатижитло цілодобовоабоупевний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті,слідчийсуддя,судзастосовуєвідповідний запобіжнийзахід,зобов`язуєпідозрюваного,обвинуваченогоприбуватиза кожноювимогоюдосуду абодоіншоговизначеного органудержавноївлади,атакожвиконувати одинабокількаобов`язків,необхідністьпокладенняяких буладоведенапрокурором,асаме: (1)прибуватидовизначеної службовоїособиізвстановленою періодичністю; (2)невідлучатисяіз населеногопункту,вякомувін зареєстрований,проживаєчиперебуває,бездозволуслідчого,прокурораабосуду; (3)повідомлятислідчого,прокурорачисуд прозмінусвогомісця проживаннята/абомісцяроботи; (4)утримуватисявідспілкування збудь-якоюособою,визначеноюслідчимсуддею,судом,абоспілкуватисяз неюіздотриманнямумов,визначенихслідчимсуддею,судом; (5)невідвідуватимісця,визначеніслідчимсуддею абосудом; (6)пройтикурслікування віднаркотичноїабоалкогольної залежності; (7)докластизусильдо пошукуроботиабодо навчання; (8)здатиназберігання довідповіднихорганівдержавної владисвійпаспорт(паспорти)длявиїздуза кордон,іншідокументи,щодаютьправо навиїздзУкраїни ів`їздвУкраїну; (9) носити електронний засіб контролю (ч. 5 ст. 194 КПК України).

3.2. Набуття статусу підозрюваного.

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа,якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, щоповідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, складено і підписано 26.06.2024 та вручено останньому 26.06.2024 об 11 годині 05 хвилин.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.3. Наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетністьостаннього до його вчинення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, відомостями з Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ; відомостями з ПРаТ «Київстар», відповідно яких є підстави вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спільно мешкають за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 в ході якого отримано підстави вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спільно мешкають за вказаною адресою; речовими доказами, мобільними телефонами ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ; висновком лінгвістичної експертизи, проведеної експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса», згідно якого у листуваннях між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в месенджерах міститься інформація з лінгвістичними ознаками ведення ними спільного проживання, спільного побуту, наявності інтимних стосунків, спільних витрат, спільного харчування, спільного харчування, участі у витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги, які засвідчують реальність сімейних відносин. відомостями з ГУ ДПС у Харківській області про отримані доходи ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ; протоколами допиту свідків, які підтверджують, що ОСОБА_5 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_5 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

3.4. Наявність ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанніслідчий вказуєна ризиктого,що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема встановленню інших свідків у кримінальному провадженні, яке розслідується.

3.4.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

3.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеногостаттею 615цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В своючергу,частиною11ст.615КПКУкраїнивизначено,щопоказання,отриманіпідчасдопиту свідка,потерпілого,утомучисліодночасногодопитудвохчи більшевже допитанихосіб,укримінальномупровадженні,щоздійснюєтьсявумовах воєнногостану,можуть бутивикористаніякдоказивсуді виключноувипадку,якщохідірезультатитакогодопитуфіксувалися задопомогою доступнихтехнічнихзасобіввідеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

3.4.3. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час судового засідання прокурором не було доведено, що є підстави вважати, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема встановленню інших свідків у кримінальному провадженні, яке розслідується.

3.5. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описаний у цій ухвалі ризик свідчить про те, що до підозрюваного можливо застосувати менш суворий запобіжний захід, і це не має негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування.

За встановлених слідчим суддею обставин, у даному випадку необхідним є застосування до підозрюваного особистого зобов`язання, як основного запобіжного заходу, що буде достатнім стримуючим фактором від реалізації встановленого ризику і не створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню та не завадить виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.

Таким чином, враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає достатнім застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Висновки за результатами розгляду клопотання.

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що існує ризик вчинення ним дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку відмову у задоволенні клопотанні, та обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м`який.

Слід зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідуваннявиправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень частини 1 статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень..

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування по 26.08.2024(включно), зобов`язавши прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов`язки:

не відлучитися із м. Харкова та Харківської області без дозволу слідчого, прокурора;

повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 .

Встановити строк дії ухвали по 26.08.2024 (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складений і підписаний 26.07.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1