Ухвала

від 23.07.2024 по справі 490/4118/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

представника третьої особи,щодо майна якої

вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2024 року про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Центрального районногосуду м.Миколаєва від26червня 2024року накладено арешт на тимчасово вилучене, в ході проведеного обшуку автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI, д.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований та належить ОСОБА_7 , майно, а саме на: транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI» д.н. НОМЕР_1 та ключем до нього.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт адвокат ОСОБА_6 , просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт просить про поновлення строку, оскільки повний текст ухвали отримано 05.07.2024 та у зв`язку з відключенням електроенергії по України, перебоями роботи Інтернет зв`язку, не міг вчасно відправити апеляційну скаргу.

Вважає, що слідчий суддя помилково визначив, що автомобіль може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, за яким підозрюється ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зазначив, що матеріали НСРД, які долучались прокурором та були досліджені в судовому засіданні, не містили відомості щодо обшуків АГК «МОТОР» та АГК «Гавань», протоколи обшуків також не долучались.

Вказує, що строки, передбачені ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчим суддею не додержано, оскільки клопотання про арешт майна подано 24.05.2024, перше засідання відбулось 04.06.2024, а рішення ухвалене 26.06.2024, тобто через 33 дні після подання клопотання про арешт майна.

На думку апелянта, прокурором не надано жодних доказів, що вилучене вилучено під час обшуку майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не наведено, що дане майно має ознаки речових доказів.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного 23.05.2024 обшуку автомобілю MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI, VIN НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, який зареєстрований та належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказав, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №42023150000000094 від 15.11.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204 КК України.

В обґрунтування клопотання вказав, що вказане майно має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні та може бути використане як доказ.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто воно має ознаки речових доказів у даному кримінальному провадженні.

З метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування у даному кримінальному провадженні, та збереження речових доказів, слідчий суддя вважав за необхідне вжити заходи забезпечення кримінального провадження, наклавши арешт на тимчасово вилучене майно.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_6 , підтримав апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

З огляду на те, що повний текст ухвали слідчого судді отримано 05.07.2024, тому строк на подачу апеляційної скарги, з урахуванням мотивів наведених апелянтом, слід поновити.

Щодо доводів апелянта, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, то колегія суддів встановила таке.

З матеріалів провадження вбачається, СУ ГУНП в Миколаївській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023150000000094 від 15.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

17.05.2024 до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI, VIN НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору.

19.05.2024 дане клопотання задоволено, на момент прийняття судом даного рішення, автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_9

23.05.2024 проведено обшук вищевказаного автомобіля, в ході якого було вилучено цей самий автомобіль та ключі від нього. Того ж дня, ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України.

27.05.2024 до Центрального районного суду подано клопотання про накладення арешту на автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 216 CDI д.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований та належить ОСОБА_9

29.05.2024 вищевказаний автомобіль перереєстровано на ОСОБА_7 . При цьому, слідчий суддя зазначила, що вказана перереєстрація мала місце відразу після проведення обшуку та вилучення транспортного засобу. Це дає підстави вважати, що зміна власника на особу, яка не є підозрюваною в даному провадженні, не може бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що вилучене майно є речовим доказом, є предметом кримінального правопорушення, а тому з метою збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимогам п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Ці вимоги закону враховані при прийнятті слідчим суддею рішення.

Всупереч доводам апелянта, на переконання колегії суддів, у клопотанні прокурора міститься достатнє обґрунтування щодо необхідності арешту тимчасово вилученого майна. Є достатні підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, для проведення повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження, та відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Так,з матеріалівкримінального провадженнявбачається,що наявніпідстави вважати,що буловчинено кримінальнеправопорушення,передбачене ч.3ст.204 КК України.

Метою арешту вказаного в клопотанні прокурора майна є забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Накладення арешту сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності суд не вбачає.

Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на майно.

За такого, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно є вмотивованими.

Щодо доводів апелянта, що ОСОБА_7 не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, то ця обставина не є підставою для відмови у накладенні арешту. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Щодо доводів апелянта про порушення процесуального строку на розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна, то ці доводи не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності- також захисника, законного представника.

Встановлено, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна надійшло до суду 24.05.2024.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2024, визначений склад суду головуючий судді ОСОБА_10

04.06.2024 в суді оголошено перерву для надання прокурором НСРД та після перерви адвокатом заявлений відвід судді. У зв`язку з чим справа передана до канцелярії для визначення складу суду для розгляду заяви про відвід.

18.06.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений головуючий суддя ОСОБА_11 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід слідчого судді.

26.06.2024 клопотання про арешт майна розглянуто.

За такого, слідчим суддею не порушено строків, визначених ст. 172 КПК України, після звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням.

Оскаржувана ухваласлідчого суддіє законною,обґрунтованою тавмотивованою,а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити строк представнику третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвокату ОСОБА_6 на апеляційне оскарження ухвали слідчого Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2024 року про арешт майна - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_3