Ухвала
від 24.07.2024 по справі 903/62/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 липня 2024 року Справа № 903/62/23 за скаргою Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича

по справі №903/62/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз, м. Луцьк

про стягнення 76 775 555 грн. 33 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від стягувача: Митюк С.П., довіреність від 28.09.2023

від боржника: Козлюк З.Р., довіреінсть від 01.01.2024

приватний виконавець: Косяк Н.В., ордер від 17.06.2024

встановив: 13.06.2024 через електронний кабінет надійшла скарга АТ ОГС Волиньгаз на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, згідно якої просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №75256047 від 10.06.2024 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області по справі №903/62/23-1 від 25.04.2024 року на виконання рішення Господарського суду Волинської області про стягнення з АТ Волиньгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України 55 104 808 грн 38 коп основного боргу, 5 176 830 грн 02 коп пені, 1 834 313 грн 06 коп 3% річних, 14 659 603 грн 87 коп інфляційних втрат, 939 400 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 77 714 955 грн 33 коп;

- винесення постанови від 10.06.2024 у ВП №75256047 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 486 209,61 грн;

- винесення постанови від 10.06.2024 у ВП №75256047 про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн;

- винесення постанови від 10.06.2024 у ВП №75256047 про арешт коштів боржника в сумі 16 348 805,74 грн;

- винесення постанови від 10.06.2024 у ВП №75256047 про арешт майна боржника в сумі 16 348 805,74 грн;

- винесення постанови від 10.06.2024 у ВП №75256047 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання у частині виконання 61913459,20 грн за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/62/23;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича усунути порушення (поновити порушене право АТ Волиньгаз) шляхом:

- вжиття всіх необхідних заходів, пов`язаних із зняттям арешту у ВП №75256047 з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях і належать боржнику, рухомого та нерухомого майна боржника: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Волиньгаз, адреса: 43000, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Франка, будинок 12, код ЄДРПОУ: 03339459, а саме: надіслати постанову про зняття арешту органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про арешт коштів і майна АТ Волиньгаз та сторонам виконавчого провадження;

- повернення на рахунок АТ Волиньгаз НОМЕР_1 в філії Волинського обласного управління АТ Ощадбанк м.Луцьк суми 1 514 209, 82 грн незаконно списаних коштів;

- винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу в зв`язку із тим, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Ухвалою суду від 14.06.2024 розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 24.06.2024 о 14 год. 00 хв.

Стягувач у заяві від 19.06.2024, приватний виконавець Щербаков І.М. у заяві від 23.06.2024 просять провадження по розгляду скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо винесення постанов про стягнення з боржника основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження закрити, оскільки не відноситься до юрисдикції господарського суду, в решті скарги відмовити. Зазначають, що заборгованість в межах даної справи лише частково підлягає врегулюванню відповідно до закону №1639-ІХ. У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутні відомості про наявність частки держави у статутному капіталі боржника.

Боржник у заяві від 24.06.2024 зазначає, що приватним виконавцем станом на 24.06.2024 стягнуто з його рахунків 1 573 039 грн 49 коп. Додатково надає інформацію про акціонерів-юридичних осіб і спільної кількості фізичних осіб.

Враховуючи суть скарги, надходження пояснень приватного виконавця перед судовим засіданням, відсутність у судовому засіданні представника третьої особи, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 24.06.2024 розгляд скарги відклав на 10.07.2024 на 15 год 00 хв.

Скаржник у заявах від 03.07.2024, 09.07.2024 просить суд прийняти уточнення до скарги та визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо винесення постанов від 10.06.2024 ВП №75256047 про: відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області по справі №903/62/23-1 від 25.04.2024; стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 486 209 грн 61 коп; стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500 грн 00 коп; арешт коштів боржника в сумі 16 348 805,74 грн; арешт майна боржника в сумі 16 348 805,74 грн; зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання у частині виконання 61 913 459 грн 20 коп за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/62/23; визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 10.06.2024 ВП №75256047 про: відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області по справі №903/62/23-1 від 25.04.2024 року; стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 486 209 грн 61 коп; стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500 грн 00 коп; арешт коштів боржника в сумі 16 348 805,74 грн; арешт майна боржника в сумі 16 348 805,74 грн; зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання у частині виконання 61913459,20 грн за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/62/23.

Стягувач та приватний виконавець Щербаков І.М. у клопотаннях від 09.07.2024, 10.07.2024 додаткові пояснення та заяву скаржника про уточнення вимог скарги просять залишити без розгляду. Зазначають, що в заяві про уточнення скаржник фактично змінив та доповнив зміст своїх підстав та обґрунтувань скарги, зокрема в частині підстав скарги порушенням ч. 2 ст. 24 ЗУ Про виконавче провадження щодо місця прийняття до виконання наказу та навів додаткові обґрунтування в цій частині, наведено додаткові обґрунтування скарги з інших обставин, у тому числі з посиланням на судову практику. Крім того заявою про уточнення скаржник змінив предмет скарги і тепер просить суд скасувати ряд постанов приватного виконавця, чого у первісній скарзі не просив. Скаржником додано і нові докази, які раніше не подавались. Розгляд скарги по суті відбувся 24.06.2024, отже саме до цієї дати скаржник мав право на вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема подання заяв, клопотань, пояснень та доказів.

Враховуючи вищевикладене, що клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень та заяви про уточнення вимог до скарги подані в день розгляду справи, є об`ємними, обґрунтовані численною практикою Верховного Суду, суд протокольною ухвалою від 10.07.2024 розгляд справи відклав на 17.07.2024 о 14 год 00 хв.

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. Господарський процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв`язок правосуддя і господарського судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми.

Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.

Враховуючи вищевикладене, з метою виконання завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи, керуючись положеннями господарсько-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, оминаючи прояви надмірного формалізму, суд протокольною ухвалою від 17.07.2024 долучив всі додані учасниками справи пояснення, заяви до матеріалів справи.

Судом враховано, що прийняття уточнень та додаткових пояснень не є порушенням процесуального права, а забезпеченням повного та всебічного розгляду справи.

У судовому засіданні представники стягувача, приватного виконавця заявили усне клопотання про відкладення розгляду скарги з метою надання їм можливості подати пояснення по суті долучених до справи документів.

Враховуючи вищевикладене, рівність всіх учасників судового процесу, з метою надання можливості стягувачу, приватному виконавцю подати пояснення по суті заяви боржника про уточнення вимог скарги, суд протокольною ухвалою від 17.07.2024 розгляд скарги відклав на 24.07.2024 о 14 год 30 хв.

Стягувач та приватний виконавець у запереченнях від 22.07.2024, 23.07.2024 просять закрити провадження по скарзі в частині вимог про визнання неправомірними дії щодо винесення постанов про стягнення з боржника основної винагороди та мінімальних витрат, оскільки такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. У решті вимог просять відмовити. Зазначають, що боржник володіє розрахунковим рахунком на території виконавчого округу міста Києва, у зв`язку з чим приватний виконавець правомірно прийняв до свого провадження наказ суду.

У судовому засіданні учасники процесу дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду скарги.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 стягнуто з Акціонерного товариства оператор газорозподільноїх системи Волиньгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України 55 104 808 грн 38 коп основного боргу, 5 176 830 грн 02 коп пені, 1 834 313 грн 06 коп 3% річних, 14 659 603 грн 87 коп інфляційних втрат, 939 400 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього 77 714 955 грн 33 коп.

На виконання рішення суду видано наказ №903/62/23-1 від 25.04.2024.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з нормами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (підпункти 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

10.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. винесено постанови про (том 4, а.с. 37-41, 48):

- відкриття виконавчого провадження №75256047 по виконанню наказу господарського суду Волинської області №903/62/23-1 від 25.04.2024 щодо стягнення з Акціонерного товариства оператор газорозподільноїх системи Волиньгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України 55 104 808 грн 38 коп основного боргу, 5 176 830 грн 02 коп пені, 1 834 313 грн 06 коп 3% річних, 14 659 603 грн 87 коп інфляційних втрат, 939 400 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього 77 714 955 грн 33 коп. Приватним виконавцем визначено, що стягується заборгованість за період з 01.03.2022 по 30.11.2022 1 245 519 грн 64 коп, 1 600 297 грн 25 коп, 12 016 279 грн 24 коп, всього 14 862 096 грн 13 коп;

- стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 486 209 грн 61 коп;

- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500 грн;

- арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 16 348 805 грн 74 коп;

- арешт майна боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальні витрати виконавчого провадження, штрафів, яка становить 16 348 805 грн 74 коп;

- зупинення виконавчих дій з примусового виконання у частині виконання 61913459 грн 20 коп за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/62/23.

Приватним виконавцем Щербаковим І.М. здійснено списання грошових коштів з рахунку боржника 10.06.2024 в сумі 550 000 грн з призначенням платежу « 101/550000.00/UAH/ПДВ АТ «Волиньгаз» травень 2024р.», 11.06.2024 в сумі 1 514 209 грн 82 коп з призначенням платежу «ч/спл Стягнення боргу за ВП №75256047 згідно наказу про примусове виконання рішення №903/62/23-1 від 25.04.2024, що видав Господарський суд Волинської області, суддя А.М. Кравчук. Керуючись ст.ст.3, 5, 10, 18, 48, 49, 52, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 59 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», провести списання коштів з рахунків боржника» (том 4, а.с. 42).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При цьому пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Таким чином, приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень щодо боржників-юридичних осіб, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к накладено арешт на корпоративні права, заборонено здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися ними, що належать на праві власності, зокрема:

- ПрАТ "ГАЗТЕК" (ідентифікаційний код 31815603), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_15 , емітовані АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ВОЛИНЬГАЗ" (ідентифікаційний код 03339459) у кількості 10 809 770 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа Публічне акціонерне товариство "Банк "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ, ідентифікаційний код 21665382), що належать ПрАТ "ГАЗТЕК" (ідентифікаційний код 31815603), та становлять 48,5732 % від загальної кількості;

- ТОВ "ОМЕГА-КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код 35488730), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_15 , емітовані АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ВОЛИНЬГАЗ" (ідентифікаційний код 03339459) у кількості 1 849 357 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа Публічне акціонерне товариство "Банк "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ, ідентифікаційний код 21665382), що належать ТОВ "ОМЕГА-КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код 35488730), та становлять 8,31 % від загальної кількості;

- ТОВ "ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 35488715), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_15 , емітовані АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ВОЛИНЬГАЗ" (ідентифікаційний код 03339459) у кількості 5 477 684 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа Публічне акціонерне товариство "Банк "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ, ідентифікаційний код 21665382), що належать ТОВ "ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 35488715), та становлять 24,6137 % від загальної кількості;

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів передано корпоративні права, а саме цінні папери ПАТ «Газтек», АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз", що в сукупності становить 81,48% статутного капіталу товариства.

В подальшому, з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 N 429-р за пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства енергетики прийнято рішення щодо передачі в управління АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" активів, на які згідно ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2022 у справі № 757/11188/22-к (кримінальне провадження №62021000000000160 від 22.07.2021) накладено арешт.

На виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі № 757/11783/22-к та розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 № 429-р 05 липня 2022 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" укладено договір управління активами №11/2022 (на далі - Договір №11/2022 від 05.07.2022). Згідно умов даного договору АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" отримало в управління акції АТ "Волиньгаз" у кількості 18 136 811 штук іменних акцій, що становить 81,48% статутного капіталу товариства.

Таким чином з 24.05.2022 корпоративні права АТ "Волиньгаз" передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - Національне агентство) в розмірі, що перевищує 25% статутного капіталу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" від 10.11.2015 №772-VIII (надалі - Закон №772-VIII) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими;

- управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Статтею 19 Закону №772-VIII визначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Таким чином, станом на момент відкриття приватним виконавцем спірного виконавчого провадження корпоративні права АТ "Волиньгаз" вважалися активами, які були передані в управління Національному агентству на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к.

При цьому, відповідно до приписів ст.1 Закону №772-VIII управління активами, що здійснюється Національним агентством, включає діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Суд наголошує, що обсяг вказаних прав Національного агентства є тотожнім змісту права власності, який наведений у статті 317 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

З наведеного вбачається, що на час здійснення Національним агентством діяльності з управління корпоративними правами АТ "Волиньгаз" до нього фактично перейшли всі повноваження власника.

Згідно зі ст.2 Закону №772-VIII Національне агентство є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Отже, починаючи з 24.05.2022 та на дату відкриття спірного виконавчого провадження частка держави в особі вищевказаного центрального органу виконавчої влади у статутному капіталі АТ "Волиньгаз" перевищує 25 відсотків.

Зазначена обставина з огляду на приписи пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" унеможливлює здійснення приватним виконавцем примусового виконання рішень щодо АТ "Волиньгаз", а тому у нього не було підстав для відкриття спірного виконавчого провадження та здійснення будь-яких виконавчих дій, у тому числі винесення постанов про арешт коштів та майна боржника, про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.06.2024.

При цьому, суд звертає увагу, що пункт 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" не має будь-якої вказівки на те, що частка держави в розмірі більш ніж 25% статутного капіталу має належати їй лише на праві власності. Отже вказана норма може бути поширена у тому числі й на випадки тимчасового здійснення Національним агентством, як органом центральної виконавчої влади, діяльності з управління корпоративними правами відповідної юридичної особи.

Зазначене обмеження щодо органу, який може здійснювати виконавче провадження, у тому числі обумовлене і необхідністю дотримання вимог Закону №772-VIII щодо того, що управління активами повинно забезпечувати збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості.

Враховуючи вищевикладене, вимоги боржника про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо винесення постанов від 10.06.2024 про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника, арешт майна боржника, зупинення вчинення виконавчих дій та їх скасування підлягають задоволенню.

Вимоги про визнання недійсними та скасування постанов є похідними, пов`язаними з вимогами про визнання дій неправомірними.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові №910/7310/20 від 16.11.2022:

« 8.31. Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

8.32. Також слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже скасовувала постанову державного виконавця за результатами касаційного перегляду судових рішень щодо розгляду скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця (див. постанову від 04.07.2018 у справі 761/12665/14-ц).

8.33. Велика Палата Верховного Суду враховує, що за змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 зазначеного Закону та частиною першою статті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

8.34. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосоване апеляційним судом у цій справі визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ВДВС щодо своєчасного ненаправлення повідомлення про вчинення Товариством (боржником) кримінального правопорушення не відповідає зазначеним критеріям, оскільки Постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає ОСББ реалізувати свої права на виконання остаточного Судового рішення, після розгляду судом Скарги залишилась чинною.

8.35. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного Судового рішення, є скасування Постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження № 63537470 в силу частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.

8.36. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС про застосування частини другої статті 343 ГПК України, викладених у постановах від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 25.06.2021 у справі № 25/7, від 30.06.2021 у справі № 905/2190/14, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14, від 11.04.2022 у справі № 916/3143/19 та від 04.08.2022 у справі № 910/11419/20, а також висновків КЦС ВС про застосування аналогічних положень частини другої статті 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23.02.2022 у справі № 1005/7141/2012, про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців».

У зв`язку із непідвідомчістю виконання наказу Господарського суду Волинської області від №903/62/23 від 25.04.2024 приватному виконавцю, суд не розглядає доводи скарги в частині порушення правил щодо місця виконання та часткового зупинення виконавчих дій.

Крім того, скаржник просить визнати неправомірними дії приватного виконавця Щербакова І.М., неправомірними та скасувати постанови від 10.06.2024 у ВП №75256047 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 486 209,61 грн, про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Імперативною нормою - ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження, зокрема, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15, у справі №127/9870/16-ц та у справі №2-01575/11, від 28.11.2018 у справі №2-01575/11, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 03 та 10.04.2019 року у справах №370/1288/15 та №766/740/17-ц відповідно, від 29.05.2019 у справі №758/8095/15-ц, від 02.10.2019 у справі №766/10138/17-ц, від 16.10.2019 у справі №1940/1957/18, від 15.01.2020 у справі №1.380.2019.001073 та від 29.09.2020 у справі №295/6656/14-ц.

Також схожі спори як адміністративні було розглянуто Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду постановами від 11.06.2020 у справі №160/10713/19, від 26.03.2020 у справі №814/1506/17.

Враховуючи вищевикладене, провадження щодо розгляду скарги Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича в частині вимог щодо визнання його дій неправомірними, протиправними та скасування постанов від 10.06.2024 у ВП №75256047 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 486 209,61 грн, про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн підлягає закриттю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст. ст. 234, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.Скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича задовольнити частково.

2.Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо винесення постанов від 10.06.2024 ВП №75256047 про:

- відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області по справі №903/62/23-1 від 25.04.2024;

- арешт коштів боржника в сумі 16 348 805,74 грн;

- арешт майна боржника в сумі 16 348 805,74 грн;

- зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання у частині виконання 61 913 459 грн 20 коп за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/62/23.

3. Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 10.06.2024 ВП №75256047 про:

- відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області по справі №903/62/23-1 від 25.04.2024 року;

- арешт коштів боржника в сумі 16 348 805,74 грн;

- арешт майна боржника у межах суми 16 348 805,74 грн;

- зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання у частині виконання 61 913 459,20 грн за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2024 у справі №903/62/23.

4.Провадження щодо розгляду скарги Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича в частині вимог щодо визнання його неправомірних дій, протиправними та скасувати постанови від 10.06.2024 у ВП №75256047 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 486 209,61 грн, про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн закрити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 26.07.2024.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук

СудГосподарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення24.07.2024
Оприлюднено29.07.2024
Номер документу120624832
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —903/62/23

Постанова від 19.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 16.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Постанова від 04.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 03.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Постанова від 20.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 19.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 18.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Постанова від 06.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні