Ухвала

від 26.07.2024 по справі 420/24693/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

26 липня 2024 року

м. Київ

справа № 420/24693/21

адміністративне провадження № К/990/26625/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2024 року (колегія у складі: головуючого - судді Кравченка К.В., суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В.)

у справі № 420/24693/21

за позовом ОСОБА_1

до Южненської міської ради Одеського району Одеської області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника - адвоката Згоду О.О. звернувся до адміністративного суду з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Южненська міськрада, відповідач), в якому (з урахуванням уточнень до предмета позовних вимог від 11 квітня 2022 року) просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Южненської міськради від 30 вересня 2021 року № 662-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду», яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Южненської міськради від 11 листопада 2021 року № 786-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної дiлянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду», яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога АДРЕСА_1;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 05 травня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та прийняти рішення, яким затвердити громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0078 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12 липня 2022 року відмовив у задоволенні позову.

Надалі П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 червня 2024 року, задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 12 липня 2022 року та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог.

09 липня 2024 року Южненська міськрада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій остання, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2024 року, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року - залишити без змін.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на пункти 1, 3 і 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 3 і 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього ж Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас частина третя статті 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Обов`язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2024 року в касаційному порядку ані за пунктом 1, ані за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, відповідач не виклав вмотивованих обгрунтувань, у чому саме полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, натомість описав фактичні обставини справи, процитував положення чинного законодавства із посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду, які були ухвалені у справах, що розглянуті в порядку іншого судочинства, ніж адміністративне, а саме: від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (без доведення при цьому як такої подібності правовідносин). В той же час суб`єкт владних повноважень не вказав на конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначив, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.

Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням вищевказаних підстав касаційного оскарження та у силу приписів статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Що ж до посилань скаржника на порушення П`ятим апеляційним адміністративним судом норм процесуального права як умови для скасування судового рішення, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Так, у касаційній скарзі, як вже зазначалось у цій ухвалі вище, скаржник визначив підставами касаційного оскарження судового рішення також й пункт 4 частини четвертої статті 328 (з урахуванням пунктів 1, 3 і 4 частини другої статті 353 цього ж Кодексу).

Згідно із частиною другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У контексті наведеного Суд звертає увагу, що аналіз приписів пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що недослідження судами зібраних у справі доказів може бути враховано лише за умови вмотивування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених саме пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, як вже було встановлено Судом, касаційна скарга не містить необхідних обгрунтувань у зазначеному контексті.

Також скаржник не наводить як такої аргументації щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні клопотань відповідача щодо витребування тих чи інших доказів.

Що ж до покликання відповідача на порушення судами норм процесуального права шляхом встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, то Суд зазначає наступне.

За змістом норм частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Вказаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судом порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Проте, всупереч зазначених вимог процесуальних норм, скаржник не наводить у скарзі відомостей та не надає доказів, які б дали підстави вважати, що ті чи інші досліджені судом матеріали були одержані позивачем з порушенням законної процедури.

Відтак касаційна скарга Южненської міської ради Одеського району Одеської області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 420/24693/21.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук