Постанова

від 11.07.2024 по справі 395/461/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

11 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 395/461/19

провадження № 22-ц/4809/3/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , правонаступники якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідачі ОСОБА_4 , Тишківська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 11грудня 2019рокуу складі судді Забуранного Р.А. ,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання правового акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасування.

В обґрунтуваннязаявленого позову посилалася нате,що рішенням сесії Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 14 серпня 2015 року №432 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_4 надано згоду щодо відведення земельної ділянки площею 0,42 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає вказане рішення незаконним, оскільки на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 1970 року та свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 09 листопада 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Новомиргородської районної ради народних депутатів від 15 лютого 1990 року №45, вона є власником житлового будинку та господарсько-побутових будівель і споруд, розташованих у АДРЕСА_1 .

27 січня 1994 року сесія Тишкiвської сільської ради прийняла рішення №75 «Про приватизацію земельних ділянок», яким передала їй безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку площею 0,5 га з наступною видачею їй державного акту на право приватної власності на землю. Отже, Тишківська сільська рада передала їй у приватну власність вказану присадибну ділянку площею 0,5 га, але з невідомих їй причин не виконала вимоги рішення сесії №75 та пункт 3 Декрету Кабінету Міністрів України, не видавши ОСОБА_1 своєчасно Державного акту на право приватної власності на землю, що не позбавляє її права власності на цю ділянку. У зв`язку з хворобою та складним матеріальним становищем вона лише 29.11.2016 змогла звернутися до Тишкiвськоi сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з передачі їй земельної ділянки площею 0,56 га, але сесiя Тишкiвькоi сiльської ради рiшенням вiд 14 серпня 2015 року №431 без будь-якого обґрунтування дала їй дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею лише 0,10 га, що розташована бiля її будинку в АДРЕСА_1 , а iнша частина цiєї земельної дiлянки площею 0,42 га передана Кохан Ларисi Iванiвнi. Вважає, що власником даної земельної ділянки є вона, оскільки користується нею більше 45 років.

З урахуванням зміни позовних вимог позивач просила суд визнати незаконним та скасувати рiшення сесії Тишкiвської сільської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi вiд 14 серпня 2015 року №432 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної ділянки», яким дана згода Кохан Ларисi Iванiвнi на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,42 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та рiшення сесії Тишкiвської сiльської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi вiд 01.02.2017 року №156 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власнiсть земельної ділянки», яким її присадибну дiлянку площею 0,42 га передано у власнiсть Кохан Ларисi Iванiвнi; зобов`язати Тишкiвську сiльську раду Новомиргородського району Кiровоградської областi надати ОСОБА_1 дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної ділянки площею 0,50 га для обслуговування житлового будинку i господарських будiвель та ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 для проведення реєстрації права власності.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням 10 січня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року було відкрито провадження по справі (т.2 а.с.3).

14 лютого 2020 року представник позивача ОСОБА_5 направив до суду копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , з якого убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла (т.2 а.с.12-13).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року провадження по справі було зупинено до залучення правонаступників позивача у справі ОСОБА_1 (т.2 а.с.21).

06 травня 2024 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла інформаційна довідка зі спадкового реєстру №76804773 та спадкова справа після смерті ОСОБА_1 (т.2 а.с.33-57).

Ухвалами Кропивницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року було поновлено провадження по справі та залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості правонаступників після смерті позивача у справі - ОСОБА_1 (т.2 а.с.76,75).

Відзив на апеляційнускаргудо апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Жеребенко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_4 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності позивачів, представників відповідача та третіх осіб на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановленота підтвердженописьмовими доказамипо справі,що на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 1970 року та свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 09 листопада 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Новомиргородської районної ради народних депутатів від 15 лютого 1990 року №45, ОСОБА_1 є власником житлового будинку та господарсько-побутових будівель і споруд, розташованих у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.7, 8).

Рішенням чотирнадцятої сесії двадцять першого скликання сесії Тишкiвської сiльської ради від 27 січня 1994 року №75 «Про приватизацію земельних дiлянок» ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність присадибну земельну дiлянку, площею 0,5 га біля садиби вул. Червоноармійська з наступною видачею їй Державного акта на право приватної власностi на землю. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у вказаному рішенні відсутні відомості щодо конкретного номеру домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Як свідчить архівна довідка Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 28 березня 2017 року №07-05/45 у документах архівного фонду «Тишкiвська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області» у протоколі сесій сільської ради за 1994 рік ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку 0,50 га біля садиби по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10).

Судом також встановлено, що 17 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області із заявою про вилучення у неї земельної ділянки площею 0, 48 га по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.37).

Рішенням восьмої сесії п`ятого скликання сесії Тишкiвської сiльської ради від 24 листопада 2006 року №63 «Про вилучення земельної ділянки» було припинено право користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.39).

31 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Тишкiвської сiльської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відведеної земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13)

Рішенням тридцять шостої сесії шостого скликання Тишкiвської сiльської ради від 14 серпня 2015 року №431 надано згоду ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,10 га, що розташована бiля її будинку в АДРЕСА_1 , проте вказане рішення позивачем реалізоване не було та втратило чинність (т.1 а.с.15).

У липні 2015 року ОСОБА_6 також подала заяву до Тишкiвської сiльської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відведеної земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14).

Рішенням тридцять шостої сесії шостого скликання Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 14 серпня 2015 року № 432 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,42 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки дана земельна ділянка була вільною, без визначення права власності, користування (оренди, тощо) то по даному рішенню замовлено технічну документацію, проведені обміри спеціалістами землевпорядної організації і виготовлений проект та присвоєний кадастровий номер земельній ділянці 3523887300:51:000:0326, та в подальшому у відповідності до рішення Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 01 лютого 2017 року №156 затвердженого проект землеустрою та передано спірну земельну ділянку у власність відповідачеві ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за від 04 травня 2017 року № 86359460 (т.1 а.с.6).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Тишківська сільська рада розпоряджається землями комунальної власності та її рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, а ОСОБА_1 на момент прийняття оспорюваних позивачем рішень Тишківської сільської ради не була суб`єктом права власності (користування) на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Приватизація земельних ділянок передбаченапостановою ВерховноїРади України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»таДекретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

Статтею 3ЗК України від 18 грудня 1990 року(у редакції, чинній станом на 1994 рік) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України від 18 грудня 1990 року).

Згідно зістаттею 17ЗК України від 18 грудня 1990 рокупередача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (дію частини 2 статті 17 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначенихстаттею 1Декрету від 26 грудня 1992 року №15-92згідно зДекретом від 26 грудня 1992 року № 15-92). Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно достатті 22ЗК України від 18 грудня 1990 рокуправо власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Положеннями статей6,67ЗК України 1990 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Згідно з пунктом 3декрету КабінетуМіністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбаченихстаттею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Приватизація земельних ділянок передбаченапостановою ВерховноїРади України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»таДекретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»(далі по тексту Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженоїнаказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43(далі по текстуІнструкція №43).

З 01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України, відповідно до пункту 1розділу Х«Перехідні положення» якого рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цьогоКодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цьогоКодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно доДекрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Декретомпостановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установленихЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних устатті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбаченихстаттею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пунктами 3-5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженогонаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року №10, передбачено, що передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок.

Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян (додаток N1).

Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обґрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність (додаток N2).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів.

Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних депутатів.

Пунктами 1.15 та 1.16Інструкції №43визначено суб`єктів розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та документи, необхідні для технічної документації.

До технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку обов`язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність (пункт 1.17Інструкції №43).

Отже, право власності на землю виникає після одержання документу, що посвідчує це право, яким як станом на час отримання позивачем спірної земельної ділянки, так і в подальшому є державний акт на право власності на землю.

Відповідно до ч.2ст.373 ЦК Україниправо власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною другою статті 152 ЗК Українипередбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3ст.152ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першоюст.155 ЗК Українивизначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно дост.125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно дост.126цього Кодексутаким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що після рішення сесії Тишкiвської сiльської ради від 27 січня 1994 року №75 «Про приватизацію земельних дiлянок» ні позивачем, ні органом місцевого самоврядування не вживалися заходи щодо оформлення у встановленому законом порядку приватизації спірної земельної ділянки та позивач не набув право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Відповідно достатті 118 ЗК Українипорядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченомустаттею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно достатті 118 ЗК Україниє завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду будь яких правовстановлюючих документів та доказів того, що їй належить спірна земельна ділянка на праві власності чи на праві користування на момент прийняття рішень сільською радою, оскільки у неї відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення про передачу даної спірної земельної ділянки у власність чи в користування не приймалось, земельна ділянка в натурі не виділялась, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі позивачу не видавалися.

Дійсно, розпорядження земельними ділянками, які перебувають на території відповідного села відноситься до виключної компетенції відповідного орану місцевого самоврядування і належними і допустимими доказами не доведено, що при прийнятті оспорюваних позивачем рішень органом місцевого самоврядування були допущені порушення, що в свою чергу вказує на відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача.

Доводи апеляційної скарги також спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, як убачається із матеріалів спадкової справи ОСОБА_3 18 січня 2020 року подав до нотаріальної контори заяву, якою відмовився від прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_1 (т.2а.с.38).У зв`язкуіз зазначенимколегія суддівприходить довисновку прозакриття провадженняу справів частині позовних вимог ОСОБА_3 , помилково притягнутого до участі у справі як правонаступника після померлої ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.255, 367,374,375,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 , притягнутого до участі у справі правонаступником ОСОБА_1 , закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,правонаступником якої є ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 11грудня 2019року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 липня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний