Рішення

від 11.12.2019 по справі 395/461/19

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/461/19 Провадження № 2/395/167/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання правового акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасування,-

ВСТАНОВИВ:

До Новомиргородського районного суду Кіровоградської області звернулася ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання правового акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасування.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням сесії Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 14 серпня 2015 року № 432 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дана згода ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 42 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає вказане рішення незаконним на підставі договору купівлі -продажу від 09 жовтня 1970 року та свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 09 листопада 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Новомиргородської районної ради народних депутатів № 45 від 15 лютого 1990 року. Позивачка є власником житлового будинку та господарсько - побутових будівель і споруд, розташованих у АДРЕСА_1 .

27 січня 1994 року сесiя Тишкiвської сiльської ради прийняла рішення № 75 Про приватизацію земельних дiлянок , яким передала позивачу безоплатно у приватну власність присадибну земельну дiлянку, площею 0,5 га з наступною видачею їй державного акта на право приватної власностi на землю.

Таким чином, Тишківська сільська рада передала їй у приватну власнiсть вказану присадибну дiлянку площею 0,5 га, але з невiдомих причин не виконала вимоги рiшення сесії №75 та пункт 3 Декрету Кабінету Міністрів України, не видавши ОСОБА_4 своєчасно Державного акта на право приватної власностi на землю, що не позбавляє її права приватної власностi на цю земельну дiлянку.

У зв`язку з хворобою та складним матеріальним становищем позивач змогла лише 29.11.2016 року звернутися до Тишкiвськоi сiльської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в передачi їй земельної дiлянки площею 0,56 га, але сесiя Тишкiвькоi сiльської ради рiшенням вiд 14 серпня 2015 року № 431 без будь - якого обrрунтування дала їй дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею лише 0,10 га, що розташована бiля її будинку в АДРЕСА_1 , а iнша частина цiєї земельної дiлянки площею 0,42 га передана громадянцi ОСОБА_2 . Позивач вважає, що вона є власником даної земельної ділянки і нею користується більше 45 років.

Неодноразово змінюючи свої позовні вимоги позивач просила суд: визнати незаконним та скасувати рiшення сесії Тишкiвської сільської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi вiд 14 серпня 2015 року №432 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної ділянки , яким дана згода ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,42 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та рiшення сесії Тишкiвської сiльської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi вiд 01.02.2017 року №156 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власнiсть земельної ділянки , яким її присадибну дiлянку площею 0,42 га передано у власнiсть ОСОБА_2 ; зобов`язати Тишкiвську сiльську раду Новомиргородського району Кiровоградської областi надати ОСОБА_4 дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної ділянки площею 0,50 га для обслуговування житлового будинку i господарських будiвель та ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 для проведення реєстрації права власності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити, стверджує, що відмову від земельної ділянки не писала та дана земельна ділянка їй була надана у 1994 році та вважає себе власником спірної земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов, зазначивши, що позивач у відповідності до рішення Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області № 75 від 27 січня 1994 року являється власником земельної ділянки тому сільська рада в супереч вищевказаному рішенню незаконно надала у власність спірну земельну ділянку відповідачці.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що написала заяву у сільську раду і їй надали земельну ділянку, все оформлення відбувалося у відповідності до вимог чинного законодавства, просила суд відмовити в позові.

Представник Тишківської сільської ради в судовому засіданні пояснив, що 17 жовтня 2006 року до сільської ради надійшла заява від громадянки ОСОБА_4 з проханням вилучити у неї 0,48 га по АДРЕСА_1 . Тобто позивач з 1994 року по 2006 рік не виготовила правовстановлюючого документа на спірну ділянку, а в 2006 році виявила бажання від частини її відмовитись. Рішенням сесії від 24 листопада 2006 року право користування земельною ділянкою ОСОБА_4 було припинено. У 2015 році ОСОБА_2 написала заяву про надання їй земельної ділянки. Надійшла довідка із Держземагенства, що дана земля вільна і сільська рада передала її у власність відповідачу, оскільки позивачка у 2006 році відмовилась від неї. На дану земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0, 48 га надійшла заява 07.11.2006 року від громадянина ОСОБА_7 про надання її в оренду. Рішенням сесії сільської ради від 24.11.2006 року було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 площею 0, 48 га. Оскільки ОСОБА_7 не виконав вказане рішення, а саме не замовив та не виготовив документацію на вказану земельну ділянку, рішення про надання дозволу втратило чинність і земельна ділянка вважалася вільною.

В подальшому на дану земельну дiлянку надiйшло двi заяви: 29.07.2015 року, вхiдний №21 вiд ОСОБА_2 , а також 31.07.2015 року з вхiдним № 22 вiд ОСОБА_4 , про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення эемельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рiшенням сесії сільської ради вiд 14 серпия 2015 року за №431 було надано згоду ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : -0,10 га для будiвництва та обслуговування житлового будинку i господарських споруд за цією ж адресою. Громадянкою ОСОБА_4 не було замовлено технiчної документації, Рiшення втратило чиннiсть. Рiшенням сесії сільської ради вiд 14 серпия 2015 року №432 було надано дозвiл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,42 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а саме 0,42 га piллі для ведения особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель, що не надані у власність та користування за цією ж адресою та на даний час у відповідності до вимог чинного законодавства відповідач являється власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3523887300:51 :000:0326.

Дані рішення були прийнятті колегіальним органом сільською радою з урахуванням того, що спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення не була обтяжена, позивачем з 2006 року не використовується, забур`янена та особисто нею не використовувалася за цільовим призначеннм.

Представник третьої особи, оповіщений про час та місце розгляду справи. У судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, на що сторони у судовому засіданні не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що слід відмовити у задовленні позовних вимог за таких обставин.

Судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі договору купівлі - продажу від 09 жовтня 1970 року та Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 09 листопада 1998 року, виданого на підставі Рішення виконкому Новомиргородської районної ради народних депутатів № 45 від 15 лютого 1990 року позивач ОСОБА_4 є власником житлового будинку та господарсько- побутових будівель і споруд, розташованих у АДРЕСА_1 .

Будь-яких доказів набуття права власності, права користування на спірну земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 за позивачем на момент набуття права власності на вищевказаний будинок ОСОБА_4 до суду надано не було.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок .

Статтею 3 ЗК України від 18 грудня 1990 року (у редакції, чинній станом на 1994 рік) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України від 18 грудня 1990 року).

Згідно зі статтею 17 ЗК України від 18 грудня 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (дію частини 2 статті 17 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету від 26 грудня 1992 року №15-92 згідно з Декретом від 26 грудня 1992 року № 15-92). Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно до статті 22 ЗК України від 18 грудня 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянкив натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Згідно з пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок (далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державногокомітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція № 43).

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х Перехідні положення`З К України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно пунктів 3-5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року№ 10, передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок.

Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян (додаток N 1).

Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обґрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність (додаток N 2).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів.

Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних депутатів.

Пунктами 1.15 та 1.16 Інструкції № 43 визначено суб`єктів розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та документи, необхідні для технічної документації.

До технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку обов`язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність (пункт 1.17 Інструкції № 43).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №43 роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності:

- підготовчі роботи;

- встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;

- складання кадастрового плану земельної ділянки;

- заповнення бланка державного акта.

Отже, право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право, яким як станом на час отримання позивачем спірної земельної ділянки, так і в подальшому є державний акт на право власності на землю.

За змістом ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умовами статті 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

27 січня 1994 року сесiя Тишкiвської сiльської ради прийняла рішення № 75 Про приватизацію земельних дiлянок , яким передала позивачу безоплатно у приватну власність присадибну земельну дiлянку, площею 0,5 га біля садиби АДРЕСА_1 з наступною видачею їй Державного акта на право приватної власностi на землю. Разом з тим у вказаному рішенні відсутні відомості щодо конкретного номеру домоволодіннія по АДРЕСА_1 , що підтверджується як самим рішенням так і архівною довідкою за № 07-05145 від 28.03.2017 року.

Після вказаного рішення ні позивачем, ні органом місцевого самоврядування не вживалися заходи щодо оформлення у встановоеному законом порядку приватизації спірної земельної ділянки та позивач не набула право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.

17 жовтня 2006 року позивач звернулася до Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області із заявою про вилучення у неї земельної ділянки, площею 0, 48 га. по АДРЕСА_1 , яка до вказаної дати була у неї у фактичному користуванні, без відповідного оформлення у встановленому законом порядку.

У відповідності до рішення Тишківської сільської ради № 63 від 24 листопада 2006 року Про вилучення земельної ділянки було припинено право користування земельною ділянкою гр.. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Тишківської сільської ради № 64 від 24 листопада 2006 року Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту відведення земельної ділянки, яка була вилучена у позивача у відповідності до вищевказаного рішення Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, площею 0,48 га. Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано ОСОБА_7 у термін 3 місяці замовити розробку проекту відведення земельної ділянки та після проходження державної землевпорядної експертизи подати проект на затвердження до сільської ради. Пунктом 3 вказаного рішення встановлено, що у разі не виконання п. 2 вказаного рішення, рішення вважається таким, що втратило чинність.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 не було виконано вказаного рішення сільської ради та він не набув право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому з метою упорядкування ведення обліку земельних ділянок розташованих на території Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Тишківською сільською радою 19 вересня 2013 року за № 257 було прийнято рішення Про терміни замовлення документів землеустрою у відповідності до якого п. 1 визначено, що громадянам, яким до 20 червня 2013 року сесією сільської ради було надано дозвіл на виготовлення документації землеустрою у термін до 01 листопада замовити документацію землеустрою та подати копію договору про замовлення документації землеустрою до сільської ради. Пунктом 2 рішення визначено, що у разі не виконання п. 1 даного рішення, рішення про надання дозволу на виготовлення документації землеустрою вважається таким, що втратило чинність.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статями 118,122,123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Водночас, суд звертає увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання обґрунтованості звернення ОСОБА_4 з відповідним позовом, суд дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивачки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2016 року позивач звернутися до Тишкiвськоi сiльської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в передачi їй земельної дiлянки площею 0,56 га, але сесiя Тишкiвької сiльської ради Рiшенням вiд 14 серпня 2015 року №431 дала їй дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,10 га, що розташована бiля її будинку в АДРЕСА_1 , вказане рішення позивачем не реалізоване та втратило чинність.

Рішенням сесії Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 14.08.2015 року № 432, надано дозвіл відповідачці ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,42 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки дана земельна ділянка була вільною, без визначення права власності, користування (оренди, тощо) то по даному рішенню замовлено технічну документацію, проведені обміри спеціалістами землевпорядної організації і виготовлений проект та присвоєний кадастровий номер земельній ділянці 3523887300:51:000:0326, та в подальшому у відповідності до рішення Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області № 156 від 01.02.2017 року затвердженго проект землеустрою та передано спірну земельну ділянку у власність відповідачеві ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 86359460 від 04.05.2017 року .

Суд не погоджується із свідченнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , допитаних у ході судового розгляду у справі щодо порушення процедури прийняття рішення сесією Тишківської сільської ради при передачі спірної земельної ділянки відповідачці, оскільки їх пояснення безспірно спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та протоколами десятої сесії Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області сьомого скликання від 22 грудня 2016 року, тридцять шостої сесії Тишківської сільської ради шостого скликання від 14 серпня 2014 року та одинадцятої сесії Тишківської сільської ради сьомого скликання від 01 лютого 2017 року.

Твердження сторони позивача про те, що Тишківська сільська рада з 1994 року не розглядала та ігнорувала її заяви про надання дозволу на приватизацією спірної земельної ділянки також не підтверджено жодними доказами.

З наведених підстав є також безпідставною позиція сторони позивача про те, що сільська рада належним чином не припинила її право користування відповідно до ч.5 ст. 116 та ст. 141 ЗК України.

Позивачем не надано суду будь яких правовстановлюючих документів та доказів того, що їй належить спірна земельні ділянки на праві власності чи на праві користування на момент прийняття рішеннь сільською радою щодо спірної земельної ділянки, так як у неї відсутній Державний акт на право власності на земельну ділянку, немає рішення про передачу даної спірної земельної ділянки у власність чи в користування, земельна ділянка в натурі не виділялась, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі позивачу не видавалися.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають на території відповідного села, відноситься до виключної компетенції відповідного орану місцевого самоврядування і в судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено, що при прийнятті рішень органом місцевого самоврядування були допущені порушення.

Дослідивши всі зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що Тишківська сільська рада сама розпоряджається своїми землями, її Рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, а ОСОБА_4 , на момент прийняття оспорюваних позивачем рішень Тишківської сільської ради не являлася суб`єктом права власності (користування) на спірну земельну ділянку.

Таким чином суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено перед судом, що її права були порушені відповідачем, та що такі згідно ст. 15 ЦК України підлягають захисту чи відновленню у способи визначені ст. 16 ЦК України. Із наведеного слідує, що заявлені позивачем позовні вимоги не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином враховуючи вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішенння прийняте відповідно до норм діючого законодавства, та не підлягають скасуванню, тому вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 19,141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання правового акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2019 року.

копія

Справа № 395/461/19 Провадження № 2/395/167/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання правового акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасування,-

ВСТАНОВИВ:

До Новомиргородського районного суду Кіровоградської області звернулася ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання правового акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасування.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням сесії Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 14 серпня 2015 року № 432 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дана згода ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 42 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає вказане рішення незаконним на підставі договору купівлі -продажу від 09 жовтня 1970 року та свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 09 листопада 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Новомиргородської районної ради народних депутатів № 45 від 15 лютого 1990 року. Позивачка є власником житлового будинку та господарсько - побутових будівель і споруд, розташованих у АДРЕСА_1 .

27 січня 1994 року сесiя Тишкiвської сiльської ради прийняла рішення № 75 Про приватизацію земельних дiлянок , яким передала позивачу безоплатно у приватну власність присадибну земельну дiлянку, площею 0,5 га з наступною видачею їй державного акта на право приватної власностi на землю.

Таким чином, Тишківська сільська рада передала їй у приватну власнiсть вказану присадибну дiлянку площею 0,5 га, але з невiдомих причин не виконала вимоги рiшення сесії №75 та пункт 3 Декрету Кабінету Міністрів України, не видавши ОСОБА_4 своєчасно Державного акта на право приватної власностi на землю, що не позбавляє її права приватної власностi на цю земельну дiлянку.

У зв`язку з хворобою та складним матеріальним становищем позивач змогла лише 29.11.2016 року звернутися до Тишкiвськоi сiльської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в передачi їй земельної дiлянки площею 0,56 га, але сесiя Тишкiвькоi сiльської ради рiшенням вiд 14 серпня 2015 року № 431 без будь - якого обrрунтування дала їй дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею лише 0,10 га, що розташована бiля її будинку в АДРЕСА_1 , а iнша частина цiєї земельної дiлянки площею 0,42 га передана громадянцi ОСОБА_2 . Позивач вважає, що вона є власником даної земельної ділянки і нею користується більше 45 років.

Неодноразово змінюючи свої позовні вимоги позивач просила суд: визнати незаконним та скасувати рiшення сесії Тишкiвської сільської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi вiд 14 серпня 2015 року №432 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної ділянки , яким дана згода ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,42 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та рiшення сесії Тишкiвської сiльської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi вiд 01.02.2017 року №156 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власнiсть земельної ділянки , яким її присадибну дiлянку площею 0,42 га передано у власнiсть ОСОБА_2 ; зобов`язати Тишкiвську сiльську раду Новомиргородського району Кiровоградської областi надати ОСОБА_4 дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної ділянки площею 0,50 га для обслуговування житлового будинку i господарських будiвель та ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 для проведення реєстрації права власності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити, стверджує, що відмову від земельної ділянки не писала та дана земельна ділянка їй була надана у 1994 році та вважає себе власником спірної земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов, зазначивши, що позивач у відповідності до рішення Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області № 75 від 27 січня 1994 року являється власником земельної ділянки тому сільська рада в супереч вищевказаному рішенню незаконно надала у власність спірну земельну ділянку відповідачці.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що написала заяву у сільську раду і їй надали земельну ділянку, все оформлення відбувалося у відповідності до вимог чинного законодавства, просила суд відмовити в позові.

Представник Тишківської сільської ради в судовому засіданні пояснив, що 17 жовтня 2006 року до сільської ради надійшла заява від громадянки ОСОБА_4 з проханням вилучити у неї 0,48 га по АДРЕСА_1 . Тобто позивач з 1994 року по 2006 рік не виготовила правовстановлюючого документа на спірну ділянку, а в 2006 році виявила бажання від частини її відмовитись. Рішенням сесії від 24 листопада 2006 року право користування земельною ділянкою ОСОБА_4 було припинено. У 2015 році ОСОБА_2 написала заяву про надання їй земельної ділянки. Надійшла довідка із Держземагенства, що дана земля вільна і сільська рада передала її у власність відповідачу, оскільки позивачка у 2006 році відмовилась від неї. На дану земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0, 48 га надійшла заява 07.11.2006 року від громадянина ОСОБА_7 про надання її в оренду. Рішенням сесії сільської ради від 24.11.2006 року було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 площею 0, 48 га. Оскільки ОСОБА_7 не виконав вказане рішення, а саме не замовив та не виготовив документацію на вказану земельну ділянку, рішення про надання дозволу втратило чинність і земельна ділянка вважалася вільною.

В подальшому на дану земельну дiлянку надiйшло двi заяви: 29.07.2015 року, вхiдний №21 вiд ОСОБА_2 , а також 31.07.2015 року з вхiдним № 22 вiд ОСОБА_4 , про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення эемельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рiшенням сесії сільської ради вiд 14 серпия 2015 року за №431 було надано згоду ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : -0,10 га для будiвництва та обслуговування житлового будинку i господарських споруд за цією ж адресою. Громадянкою ОСОБА_4 не було замовлено технiчної документації, Рiшення втратило чиннiсть. Рiшенням сесії сільської ради вiд 14 серпия 2015 року №432 було надано дозвiл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,42 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а саме 0,42 га piллі для ведения особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель, що не надані у власність та користування за цією ж адресою та на даний час у відповідності до вимог чинного законодавства відповідач являється власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3523887300:51 :000:0326.

Дані рішення були прийнятті колегіальним органом сільською радою з урахуванням того, що спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення не була обтяжена, позивачем з 2006 року не використовується, забур`янена та особисто нею не використовувалася за цільовим призначеннм.

Представник третьої особи, оповіщений про час та місце розгляду справи. У судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, на що сторони у судовому засіданні не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що слід відмовити у задовленні позовних вимог за таких обставин.

Судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі договору купівлі - продажу від 09 жовтня 1970 року та Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 09 листопада 1998 року, виданого на підставі Рішення виконкому Новомиргородської районної ради народних депутатів № 45 від 15 лютого 1990 року позивач ОСОБА_4 є власником житлового будинку та господарсько- побутових будівель і споруд, розташованих у АДРЕСА_1 .

Будь-яких доказів набуття права власності, права користування на спірну земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 за позивачем на момент набуття права власності на вищевказаний будинок ОСОБА_4 до суду надано не було.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок .

Статтею 3 ЗК України від 18 грудня 1990 року (у редакції, чинній станом на 1994 рік) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України від 18 грудня 1990 року).

Згідно зі статтею 17 ЗК України від 18 грудня 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (дію частини 2 статті 17 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету від 26 грудня 1992 року №15-92 згідно з Декретом від 26 грудня 1992 року № 15-92). Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно до статті 22 ЗК України від 18 грудня 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянкив натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Згідно з пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок (далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державногокомітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція № 43).

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х Перехідні положення`З К України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно пунктів 3-5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року№ 10, передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок.

Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян (додаток N 1).

Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обґрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність (додаток N 2).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів.

Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних депутатів.

Пунктами 1.15 та 1.16 Інструкції № 43 визначено суб`єктів розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та документи, необхідні для технічної документації.

До технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку обов`язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність (пункт 1.17 Інструкції № 43).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №43 роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності:

- підготовчі роботи;

- встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;

- складання кадастрового плану земельної ділянки;

- заповнення бланка державного акта.

Отже, право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право, яким як станом на час отримання позивачем спірної земельної ділянки, так і в подальшому є державний акт на право власності на землю.

За змістом ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умовами статті 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

27 січня 1994 року сесiя Тишкiвської сiльської ради прийняла рішення № 75 Про приватизацію земельних дiлянок , яким передала позивачу безоплатно у приватну власність присадибну земельну дiлянку, площею 0,5 га біля садиби АДРЕСА_1 з наступною видачею їй Державного акта на право приватної власностi на землю. Разом з тим у вказаному рішенні відсутні відомості щодо конкретного номеру домоволодіннія по АДРЕСА_1 , що підтверджується як самим рішенням так і архівною довідкою за № 07-05145 від 28.03.2017 року.

Після вказаного рішення ні позивачем, ні органом місцевого самоврядування не вживалися заходи щодо оформлення у встановоеному законом порядку приватизації спірної земельної ділянки та позивач не набула право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.

17 жовтня 2006 року позивач звернулася до Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області із заявою про вилучення у неї земельної ділянки, площею 0, 48 га. по АДРЕСА_1 , яка до вказаної дати була у неї у фактичному користуванні, без відповідного оформлення у встановленому законом порядку.

У відповідності до рішення Тишківської сільської ради № 63 від 24 листопада 2006 року Про вилучення земельної ділянки було припинено право користування земельною ділянкою гр.. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Тишківської сільської ради № 64 від 24 листопада 2006 року Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту відведення земельної ділянки, яка була вилучена у позивача у відповідності до вищевказаного рішення Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, площею 0,48 га. Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано ОСОБА_7 у термін 3 місяці замовити розробку проекту відведення земельної ділянки та після проходження державної землевпорядної експертизи подати проект на затвердження до сільської ради. Пунктом 3 вказаного рішення встановлено, що у разі не виконання п. 2 вказаного рішення, рішення вважається таким, що втратило чинність.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 не було виконано вказаного рішення сільської ради та він не набув право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому з метою упорядкування ведення обліку земельних ділянок розташованих на території Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Тишківською сільською радою 19 вересня 2013 року за № 257 було прийнято рішення Про терміни замовлення документів землеустрою у відповідності до якого п. 1 визначено, що громадянам, яким до 20 червня 2013 року сесією сільської ради було надано дозвіл на виготовлення документації землеустрою у термін до 01 листопада замовити документацію землеустрою та подати копію договору про замовлення документації землеустрою до сільської ради. Пунктом 2 рішення визначено, що у разі не виконання п. 1 даного рішення, рішення про надання дозволу на виготовлення документації землеустрою вважається таким, що втратило чинність.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статями 118,122,123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Водночас, суд звертає увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання обґрунтованості звернення ОСОБА_4 з відповідним позовом, суд дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивачки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2016 року позивач звернутися до Тишкiвськоi сiльської ради Новомиргородського району Кiровоградської областi про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в передачi їй земельної дiлянки площею 0,56 га, але сесiя Тишкiвької сiльської ради Рiшенням вiд 14 серпня 2015 року №431 дала їй дозвiл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки площею 0,10 га, що розташована бiля її будинку в АДРЕСА_1 , вказане рішення позивачем не реалізоване та втратило чинність.

Рішенням сесії Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 14.08.2015 року № 432, надано дозвіл відповідачці ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,42 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки дана земельна ділянка була вільною, без визначення права власності, користування (оренди, тощо) то по даному рішенню замовлено технічну документацію, проведені обміри спеціалістами землевпорядної організації і виготовлений проект та присвоєний кадастровий номер земельній ділянці 3523887300:51:000:0326, та в подальшому у відповідності до рішення Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області № 156 від 01.02.2017 року затвердженго проект землеустрою та передано спірну земельну ділянку у власність відповідачеві ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 86359460 від 04.05.2017 року .

Суд не погоджується із свідченнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , допитаних у ході судового розгляду у справі щодо порушення процедури прийняття рішення сесією Тишківської сільської ради при передачі спірної земельної ділянки відповідачці, оскільки їх пояснення безспірно спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та протоколами десятої сесії Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області сьомого скликання від 22 грудня 2016 року, тридцять шостої сесії Тишківської сільської ради шостого скликання від 14 серпня 2014 року та одинадцятої сесії Тишківської сільської ради сьомого скликання від 01 лютого 2017 року.

Твердження сторони позивача про те, що Тишківська сільська рада з 1994 року не розглядала та ігнорувала її заяви про надання дозволу на приватизацією спірної земельної ділянки також не підтверджено жодними доказами.

З наведених підстав є також безпідставною позиція сторони позивача про те, що сільська рада належним чином не припинила її право користування відповідно до ч.5 ст. 116 та ст. 141 ЗК України.

Позивачем не надано суду будь яких правовстановлюючих документів та доказів того, що їй належить спірна земельні ділянки на праві власності чи на праві користування на момент прийняття рішеннь сільською радою щодо спірної земельної ділянки, так як у неї відсутній Державний акт на право власності на земельну ділянку, немає рішення про передачу даної спірної земельної ділянки у власність чи в користування, земельна ділянка в натурі не виділялась, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі позивачу не видавалися.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають на території відповідного села, відноситься до виключної компетенції відповідного орану місцевого самоврядування і в судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено, що при прийнятті рішень органом місцевого самоврядування були допущені порушення.

Дослідивши всі зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що Тишківська сільська рада сама розпоряджається своїми землями, її Рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, а ОСОБА_4 , на момент прийняття оспорюваних позивачем рішень Тишківської сільської ради не являлася суб`єктом права власності (користування) на спірну земельну ділянку.

Таким чином суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено перед судом, що її права були порушені відповідачем, та що такі згідно ст. 15 ЦК України підлягають захисту чи відновленню у способи визначені ст. 16 ЦК України. Із наведеного слідує, що заявлені позивачем позовні вимоги не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином враховуючи вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішенння прийняте відповідно до норм діючого законодавства, та не підлягають скасуванню, тому вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 19,141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Тишківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання правового акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

з оригіналом згідно

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2019 року.