Рішення

від 30.07.2024 по справі 760/6609/23

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №760/6609/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства"Л.В.С." до ОСОБА_2 простягнення відшкодуванняшкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство "Л.В.С.", через свого представника - адвоката Конюшко Д.Б., (ордер серії АВ №1058185 від 17 березня 2023 року) звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства "Л.В.С." відшкодування шкоди у розмірі 798234,74 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 лютого 2020 року по автошляху К-12 у напрямку м. Люблін - м. Радом в місцевості Gozd ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 , у сцепці з напівпричепом SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 .

Відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 була забезпечена за договором страхування міжнародної автоцивільної відповідальності "Зелена картка" №UA102/15351590 від 08 лютого 2020 року, видана ПАТ "СК "Українська страхова група".

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Приватному підприємству "Л.В.С.", як власнику транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 та власнику напівпричепу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 було заподіяно наступних збитків:

1. Відповідно до Звіту №538/20, ринкова вартість автомобіля MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 складає 703736,61 грн. Вартість у пошкодженому стані складає 223420,32 грн. Різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП складає 480316,29 грн.;

2. Вартість оцінки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 склала 4000 грн.;

3. Відповідно до Звіту, вартість матеріального збитку транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 складає 353577 грн.;

4. Вартість оцінки транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 склала 4000 грн.;

5. Вартість буксирування напівпричепа склала 1000 злотих, що на дату оплати (24 лютого 2020 року) за курсом НБУ складає 6168 грн.;

6. Вартість перевірки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП склала 738 злотих, що на дату оплати (12 лютого 2020 року) за курсом НБУ складає 4616,04 грн.;

7. Вартість витягування і буксирування транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 склала 11500 злотих, що на дату оплати (10 лютого 2020 року) за курсом НБУ складає 72531,65 грн.;

8. Вартість проживання водія транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 (період після ДТП до повернення в Україну) склала 160 злотих, що на дату оплати (12 лютого 2020 року) за курсом НБУ склало 1000,76 грн.;

9. Вартість перекладу документів з польської мови на українську мову склала 2025 грн.

Загальна сума шкоди, заподіяна Приватному підприємству "Л.В.С.", складає 928234,74 грн.

З метою отримання страхового відшкодування, ПП "Л.В.С." звернулося до Польського бюро моторних страховиків.

З мотивів того, що транспортні засоби - учасники ДТП, зареєстровані в Україні, Польське бюро моторних страховиків, керуючись Внутрішнім регламентом Національних Бюро, повідомила ПП "Л.В.С.", що подана ним заява має розглядатись безпосередньо страховиком заподіювача шкоди, тобто ПАТ "СК "Українська страхова група".

Листом від 18 травня 2020 року ПАТ "СК "Українська страхова група" повідомила ПП "Л.В.С." про виплату страхового відшкодування у розмірі 130000 грн., що відповідає страховій сумі (ліміту відповідальності) страховика на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, станом на дату ДТП - 09 лютого 2020 року, який діє на території України.

Таким чином, невідшкодованою залишається сума збитків у розмірі 798234,74 грн. (938234,74 грн. - 130000 грн.).

Оскільки безпосереднім заподіювачем шкоди є ОСОБА_2 , тому він має відшкодувати ПП "Л.В.С.", у порядку ст. 1194 ЦК України, вищевказану різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням (ліміт відповідальності страховика).

У встановлені судом ухвалою від 19 липня 2023 року строки для подачі відзиву, відповідач своїм правом не скористався.

Проте 14 травня 2024 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив разом із заявою про поновлення пропущеного строку на подання відзиву у зв`язку з тим, що у нього проблеми зі здоров`ям і він час від часу перебував на лікуванні.

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року, з метою забезпечення можливості відповідачу реалізувати свої процесуальні права, судом задоволено його клопотання та поновлено строк для подачі відзиву, визнавши наведені ним причини пропуску цього строку поважними.

Отже, з відзиву вбачається, що відповідач ОСОБА_2 позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити зважаючи на наступні обставини.

09 лютого 2020 року на території Республіки Польща сталась дорожньо-транспортна пригода за його участю. Про страховий випадок повідомлено страхову компанію у встановленому порядку і ця подія була зафіксована поліцією м. Радом Республіки Польща.

Його транспортний засіб мав страхування цивільної відповідальності "Зелена карта" UA/102/15351590 страховиком якої є ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група".

Як зазначено у п. 6 Полісу UA/102/15351590, договір обов`язкового страхування діє на умовах країни відвідування, зокрема Польщі. У той же час, в п. 11 Полісу вказано, що страхова сума визначається на умовах країни відвідування.

Страховик ПАТ "СК "Українська страхова група" є повним членом Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Згідно наданої МТСБУ відповіді від 09 листопада 2023 року МТСБУ та інформації, яка міститься на офіційному сайті Ради Бюро міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена карта", ліміт відповідальності за матеріальними збитками на один страховий випадок на території Польщі становить 1050000 євро.

Отже, його транспортний засіб Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 був забезпеченим згідно вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а його відповідальність була застрахована Полісом обов`язкового страхування "Зелена карта" UA/102/15351590 строк дії якого був з 08 лютого 2020 року до 22 лютого 2020 року.

Згідно Звіту №538/20 про оцінку автомобіля MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коофіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 480316,29 грн., а вартість відновлювального ремонту напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 складає 353577 грн.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що огляд Незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа SCHMITZ CFRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 проведено 02 червня 2020 року після здійснення відшкодування суми страховиком у розмірі 130000 грн. та після спливу майже чотирьох місяців після ДТП, що дає підстави сумніватися в дійсності отриманих пошкоджень вказаним напівпричепом.

Втім, відповідач вказує, що позивачу було завдано шкоди, пов`язаної із пошкодженням транспортних засобів MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 та SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 і заподіяно збитків на загальну суму 833893,29 грн.

Проте, позивач просить стягнути додаткові витрати, а саме: вартість оцінки транспртного засобу, вартість буксирування ТЗ, вартість перевірки після ДТП ТЗ, вартість проживання водія та вартість перекладу документів.

Однак, зважаючи на положення ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", де визначено, які витрати відшкодовуються у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування вартості перевірки ТЗ MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП в сумі 4616,04 грн., вартості проживання водія ТЗ MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 в сумі 1000,76 грн. та вартості перекладу документів з польської на українську мову в сумі 2025 грн.

Вважає, що саме страховик на виконання своєї гарантійної функції зобов`язаний був здійснити виплату за своїм зобов`язанням.

Страхова компанія ПАТ "СК "Українська страхова група", яка застрахувала його відповідальність, сплатила потерпілій стороні, тобто позивачу, страхове відшкодування в розмірі 130000 грн., відповідно до платіжного доручення №12485 від 14 травня 2020 року з врахуванням ліміту, встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Окрім того, рішення ПАТ "СК "Українська страхова група" щодо виплати вказаної страхової суми, позивачем не оскаржувались.

Відтак, наведене дає підстави вважати, що позивач, як потерпілий від ДТП яка сталася 09 лютого 2020 року по автошляху К-12 у напрямку м. Люблін - м. Радом в місцевості Gozd, погодився з умовами та лімітами.

Вважає, що відшкодування шкоди, заподіяної позивачу, має нести страховик джерела підвищеної небезпеки. Страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Позивач скористався наданим йому правом та подав відповідь на відзив в якому, на спростування доводів відповідача у відзиві, додатково вказав наступне.

Право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, незалежно від того, який вид провадження використовується для забезпечення цієї відповідальності визначає Конвенція про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод та яка ратифікована на підставі Закону України №3513-VІ від 15 червня 2011 року.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що правом, що застосовується, є внутрішнє право Держави, у якій відбулася пригода.

Проте, ст. 4 Конвенції містить винятки, зокрема, у пункті а) зазначається, що у випадках, коли до пригоди причетний лише один транспортний засіб і його зареєстровано в Державі, іншій ніж та, у якій відбулася пригода, застосовується внутрішнє право Держави реєстрації для визначення відповідальності.

Також пунктом b) передбачено, що у випадках, коли до пригоди причетні два чи більше транспортних засобів, положення пункту "а" застосовується лише тоді, коли всі транспортні засоби зареєстровано в одній і тій самій Державі.

Так, дійсно за міжнародною системою автомобільного страхування "Зелена карта", страхова сума (мінімальне покриття) визначається за законодавством країни настання страхового випадку.

Проте, винятки, встановлені ст. 4 вищевказаної Конвенції, передбачають, що право Держави реєстрації застосовується у випадках, коли був один учасник ДТП, реєстрований в іншій державі, або коли таких ТЗ кілька, але вони всі зареєстровані в одній і тій же державі (іншій, ніж Держава, де відбулася пригода).

Отже, оскільки обидва ТЗ зареєстровані в іншій країні (Україна), ніж країна, де стався випадок (Республіка Польща), застосовується не право Держави, де відбулася пригода (за загальним правом), а право Держави реєстрації (у порядку визначеного Конвенцією винятку) - відтак, страхова виплата має здійснюватися за лімітами відповідальності (страховими сумами), встановленими правом в Україні. Саме тому ПАТ "СК "Українська страхова група" і сплатила ліміт своєї відповідальності у розмірі страхової суми, визначеної для договорів ОСЦПВВНТЗ в Україні, а решту відшкодування потерпілому має сплатити заподіювач шкоди в порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задоволити у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Хоча, з аналізу змісту обставин, викладених у відзиві, вбачається, що відповідач позов визнає частково та погоджується ізсумами вартостіремонту пошкодженого ним транспортного засобу, при цьому заперечує вказані позивачем понесені додаткові витрати, які не входять до переліку тих, які підлягають відшкодуванню у відповідності до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вислухавши сторони, дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2020 року у місті Гозд на національній дорозі К-12 сталося дорожнє зіткнення. Водій транспортного засобу Volkswagen, реєстр. № НОМЕР_1 , громадянин України внаслідок втоми від керування автомобілем під час руху, виїхав напротилежну смугуруху та зіткнувся з транспортним засобом, що рухався правильно MAN, реєстр № НОМЕР_2 з напівпричепом реєстр. № НОМЕР_3 . Водія транспортного засобу Volkswagen оштрафували за спричинення зіткнення. Транспортний засіб правопорушника має страхування цивільної відповідальності Зелена карта UA/102/15351590.

Вищевказана інформація надана Міським управлінням поліції в Радомі Управління дорожнього руху Республіка Польща PRRD - 764/2020 (а.с. 6 Т. 1).

Встановлено, що водієм транспортного засобу Volkswagen, реєстр. № НОМЕР_1 в момент дорожнього зіткнення, яке сталося 09 лютого 2020 року у місті Гозд на національній дорозі К-12, був громадянин України ОСОБА_2 .

При цьому, власником транспортного засобу MAN, реєстр. № НОМЕР_2 з напівпричепом реєстр. № НОМЕР_3 являється Приватне підприємство "Л.В.С.", підтвердженням чому є наявні у матеріалах справи копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 (а.с. 113 Т. 1).

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За загальним правилом відповідальність за завдану шкоду несе особа, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування), об`єктом якого можуть бути, крім іншого, відповідальність за заподіяну шкоду особі або майну.(ч. 2 ст. 979, ст. 980 ЦК України).

Разом з тим, ч. 1 ст. 999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Так, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено поняття страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абз. 3 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01 березня 2013 року, роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі якщо деліктні відносини поєднані з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів' у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 26 січня 2022 року по справі № 204/5403/18 (провадження № 61-14777св21) та постанові від 26 січня 2022 року по справі № 465/674/19 (провадження № 61-12514св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/І5-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу, яка, як зазначалось вище, передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні".

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).

Зі змісту ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2019 року № 538 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено страхові суми за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000 грн. на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" укладаються такі види договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

- внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування);

- договір міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).

Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.

Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах.

Так, на час ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ "СК "Українська страхова група", що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" №UA102/15351590 від 08 лютого 2020 року (а.с. 159 Т. 1).

Згідно п. 1.11. ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховий сертифікат "Зелена картка" це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті.

Так, Держава Україна є членом вказаної системи міжнародного автомобільного страхування та представлена Моторним (транспортним) страховим бюро України.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Встановлено, що позивачем ПП "Л.В.С.", як потерпілим, до ПАТ "СК "Українська страхова група", як страхувальника відповідача, який є повним членом МТСБУ, надіслано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 111 Т. 1).

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

14травня 2020року,відповідно доплатіжного доручення№12485,ПАТ "СК"Українськастрахова група" сплатила позивачу ПП "Л.В.С.", як власнику пошкодженого транспортного засобу, страхове відшкодування в межах встановленого ліміту на одного потерпілого у розмірі 130000 грн. (а.с. 174 Т. 1).

Про своє рішення страховик повідомив ПП "Л.В.С." листом від 18 травня 2020 року за вих. №610 (а.с. 112 Т. 1).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Під час визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, необхідно враховувати складові цих збитків.

Отже, як вказує позивач, до таких збитків належить: різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП, що складає 480316,29 грн.; вартість оцінки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , що склала 4000 грн.; вартість матеріального збитку транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 , що складає 353577 грн.; вартість оцінки транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 , що склала 4000 грн.; вартість перевірки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП, що складає 4616,04 грн.; вартість витягування і буксирування транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , що складає 72531,65 грн.; вартість буксирування напівпричепа, що складає 6168 грн.; вартість проживання водія транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 (період після ДТП до повернення в Україну), що склало 1000,76 грн.; вартість перекладу документів з польської мови на українську мову, що склало 2025 грн., що в загальному становить 928234,74 грн

Так, на підтвердження вищевказаних збитків, позивачем, як докази, надано:

- Звіт №538/20 про оцінку автомобіля MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 (а.с. 32-69 Т. 1);

- рахунок №538 від 31 березня 2020 року про огляд транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 зі складанням Звіту №538/20 (а.с. 68 Т. 1);

- Звіт №345 про оцінку напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 (а.с. 70-109 Т. 1);

- Акт прийому-передачі робіт від 04 червня 2020 року по незалежній оцінці напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 (а.с. 110 Т. 1);

- рахунок №М/43/02/2020 від 24 лютого 2020 року за буксирування напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 (а.с. 22 Т. 1);

- рахунок-фактура: 302/20/S-P/RA від 12 лютого 2020 року за перевірку транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після завданої шкоди (а.с. 14 т. 1);

- рахунок №М/21/02/2020 від 10 лютого 2020 року за буксирування транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 (а.с. 10 Т. 1);

- квитанція про підтвердження платежу за проживання водія транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 (а.с. 18 Т. 1);

- квитанція №3646 від 17 червня 2020 року на оплату послуг перекладу пакету документів (а.с. 25 Т. 1).

У цьому випадку суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даному випадку, доречним є заперечення відповідача з приводу відшкодування вартості перевірки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП в сумі 4616,04 грн., вартості проживання водія в сумі 1000,76 грн. та вартості перекладу документів з польської мови на українську мову в сумі 2025 грн., оскільки такі не входять до переліку витрат, які підлягають відшкодуванню згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Окрім того, вказані позивачем суми збитків у вигляді понесених витрат за огляд автомобіля та напівпричепа та підготування звіту по їх оцінці по 4000 грн. за кожен, на переконання суду теж не можна віднести до витрат, які визначені у вищевказаній статті Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Що стосується зауваження відповідача відносно того, що огляд для незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа проведено 02 червня 2020 року, тобто вже після здійснення відшкодування страхової суми ПАТ "СК "Українська страхова група", ставить під сумнів дійсність отриманих пошкоджень даним напівпричепом, то варто зазначити слідуюче.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Центром незалежної оцінки та експертизи було надіслано, в тому числі, відповідачу повідомлення про те, що 02 червня 2020 року буде проводитись огляд пошкодженого причепа та одночасно Центром роз`яснено, що в разі відсутності, огляд буде проведено без його участі (а.с. 98 Т. 1).

Отже, відповідач мав можливість висловити свої заперечення щодо огляду та сумніви щодо дійсності отриманих пошкоджень напівпричепом, втім, не скористався таким правом.

Тому, суд вважає, що заперечення та сумніви відповідача з даного приводу, є надуманими, а тому не беруться до уваги судом.

Разом з тим, варто зупинитись на встановленому ліміті відповідальності страховика згідно договору міжнародного страхування "Зелена картка", яка, за твердженням відповідача, має відбуватися з врахуванням законодавства країни відвідування, тобто 1050000 євро.

Так, 15 червня 2011 року на підставі Закону України №3513-VI, держава Україна приєдналася до Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод, вчиненої 04 травня 1971 року в м. Гаазі.

Держави, які підписали цю Конвенцію, бажаючи встановити спільні положення про право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, вирішили укласти із цією метою Конвенцію й домовилися про таке, зокрема, те, що ця Конвенція визначає право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, незалежно від того, який вид провадження використовується для забезпечення цієї відповідальності.

Для цілей цієї Конвенції дорожньо-транспортна пригода означає пригоду, до якої причетні один чи більше транспортних засобів, незалежно від того, чи є вони моторними, чи ні, та яка пов`язана з рухом на дорогах загального користування, територіях, відкритих для громадськості, або приватних територіях, право доступу до яких мають окремі особи (ст. 1 Конвенції).

Заразом, у вказаній Конвенції, у статті 3, значиться, що правом, що застосовується, є внутрішнє право Держави, у якій відбулася пригода.

Проте, як визначено у ст. 4 Конвенції, з урахуванням статті 5 стосовно положень статті 3 робляться такі винятки:

a) У випадках, коли до пригоди причетний лише один транспортний засіб і його зареєстровано в Державі, іншій ніж та, у якій відбулася пригода, застосовується внутрішнє право Держави реєстрації для визначення відповідальності:

- стосовно водія, власника чи будь-якої іншої особи, яка має контроль над транспортним засобом або речове право на нього, незалежно від їхнього постійного місця проживання;

- стосовно потерпілого, який є пасажиром і постійне місце проживання якого знаходиться в Державі, іншій, ніж та, у якій відбулася пригода;

- стосовно потерпілого, який перебуває поза транспортним засобом на місці пригоди й постійне місце проживання якого знаходиться в Державі реєстрації.

У випадках, коли є два чи більше потерпілих, право, що застосовується, визначається окремо для кожного з них.

b) У випадках, коли до пригоди причетні два чи більше транспортних засобів, положення пункт "a" застосовуються лише тоді, коли всі транспортні засоби зареєстровано в одній і тій самій Державі.

c) У випадках, коли одна чи більше осіб, які перебували поза транспортним засобом або транспортними засобами на місці пригоди, причетні до пригоди й можуть нести відповідальність, положення пунктів "a" та "b" застосовуються лише тоді, коли всі ці особи мають постійне місце проживання в Державі реєстрації. Це саме застосовується, навіть якщо ці особи є також потерпілими в пригоді.

У відповідності до ст. 8 Конвенції, право, що застосовується, визначає, зокрема:

1) підставу й обсяг відповідальності;

2) підстави для звільнення від відповідальності, будь-якого обмеження відповідальності й будь-якого розподілу відповідальності;

3) наявність і види шкоди чи збитків, які можуть підлягати відшкодуванню;

4) види та обсяг збитків;

5) можливість переходу права на відшкодування;

6) осіб, яким завдано збитків та які можуть вимагати їхнього відшкодування від свого імені;

7) відповідальність довірителя за дії свого агента чи роботодавця за дії свого працівника;

8) строки давності, у тому числі норми стосовно початку перебігу строків давності й переривання та зупинення цих строків.

Особи, яким завдано шкоди чи збитків, мають право звернутися безпосередньо до страховика особи, яка несе відповідальність, якщо вони мають таке право за правом, що застосовується відповідно до статей 3, 4 чи 5 (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

Слід зазначити, що дійсно за міжнародною системою автомобільного страхування "Зелена картка", страхова сума визначається за законодавством країни настання страхового випадку.

Втім, винятки, встановлені у ст. 4 Конвенції, передбачають, що право держави реєстрації застосовується у випадках, коли був один учасник ДТП (транспортний засіб) зареєстрований в іншій державі, або коли таких транспортних засобів кілька, але вони всі зареєстровані в одній і тій же державі (іншій, ніж держава, де відбулася пригода).

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України встановлює Закон України "Про міжнародні договори".

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори" визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, зважаючи на норми вказаного Закону та положення Конвенції, оскільки обидва учасники ДТП (транспортні засоби) зареєстровані в Україні, тобто іншій країні, де сталася ДТП (Республіка Польща), застосуванню підлягає не право держави, де відбулася пригода, а право держави реєстрації транспортних засобів, а тому страхова виплата має здійснюватися за лімітами відповідальності встановленими правом України.

З вищенаведеним також погоджується і страховик ПАТ "СК "УСГ", що відображено у листі - відповіді від 14 листопада 2023 року за вих. №846 (а.с.158 Т. 1).

Таким чином, відповідач у справі ОСОБА_2 , як винна особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, мав обов`язок відшкодувати позивачу, як потерпілому, в порядку визначеному ст. 1194 ЦК України, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково в межах відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та витрат з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, що становить 782592,94 грн. (798234,74 грн. - 4000 грн. - 4000 грн. - 4616,04 грн.- 1000,76 грн. - 2025 грн.).

Щодо відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено про попередній орієнтований розрахунок витрат по справі, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 11973,52 грн - судовий збір за подання до суду позовної заяви.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 11973,52 грн., про що свідчить платіжне доручення №11155 від 23 лютого 2021 року (а.с. 4 Т.1).

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позовні вимоги задоволені на 98,04% з розрахунку: 782592,94 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 798234,74 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 98,04% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 11738,83 грн з розрахунку: 11973,52 грн (сума сплаченого судового збору) х 98,04% (відсоток задоволених позовних вимог).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 979, 980, 999, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 6, 10, 22, 29, 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 4, 5, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

Позов Приватного підприємства "Л.В.С." до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Л.В.С." відшкодування шкоди у розмірі 782592,94 грн. (сімсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві гривні дев`яносто чотири копійки).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Л.В.С." судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11738,83 грн. (одинадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень вісімдесят три копійки) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 02 серпня 2024 року о 10-00 год.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Приватне підприємство "Л.В.С.", місцезнаходження: 38451, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 28, код ЄДРПОУ: 32016865.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя:підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.