Постанова

від 17.12.2024 по справі 760/6609/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 760/6609/23

Провадження № 22-ц/4815/1193/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач Приватне підприємство «Л.В.С.»,

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року у складі судді Оборонової І. В., постановлене в м. Дубровиця Рівненської області, повний текст рішення складено 02 серпня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Л.В.С.» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 09 лютого 2020 року по автошляху К-12 у напрямку м. Люблін - м. Радом в місцевості Gozd ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , у сцепці з напівпричепом SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 . Відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 була забезпечена за договором страхування міжнародної автоцивільної відповідальності "Зелена картка" №UA102/15351590 від 08 лютого 2020 року, видана ПАТ "СК "Українська страхова група". Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Приватному підприємству "Л.В.С.", як власнику транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 та власнику напівпричепу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 було заподіяно наступних збитків:

1. Відповідно до Звіту №538/20, ринкова вартість автомобіля MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 складає 703736,61 грн. Вартість у пошкодженому стані складає 223420,32 грн. Різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП складає 480316,29 грн.;

2. Вартість оцінки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 склала 4000 грн.;

3. Відповідно до Звіту, вартість матеріального збитку транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 складає 353577 грн.;

4. Вартість оцінки транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 склала 4000 грн.;

5. Вартість буксирування напівпричепа склала 1000 злотих, що на дату оплати (24 лютого 2020 року) за курсом НБУ складає 6168 грн.;

6. Вартість перевірки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП склала 738 злотих, що на дату оплати (12 лютого 2020 року) за курсом НБУ складає 4616,04 грн.;

7. Вартість витягування і буксирування транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 склала 11500 злотих, що на дату оплати (10 лютого 2020 року) за курсом НБУ складає 72531,65 грн.;

8. Вартість проживання водія транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 (період після ДТП до повернення в Україну) склала 160 злотих, що на дату оплати (12 лютого 2020 року) за курсом НБУ склало 1000,76 грн.;

9. Вартість перекладу документів з польської мови на українську мову склала 2025 грн.

Загальна сума шкоди, заподіяна Приватному підприємству «Л.В.С.», складає 928234,74 грн.

З метою отримання страхового відшкодування, ПП «Л.В.С.» звернулося до Польського бюро моторних страховиків. З мотивів того, що транспортні засоби - учасники ДТП, зареєстровані в Україні, Польське бюро моторних страховиків, керуючись Внутрішнім регламентом Національних Бюро, повідомила ПП «Л.В.С.», що подана ним заява має розглядатись безпосередньо страховиком заподіювача шкоди, тобто ПАТ «СК «Українська страхова група». Листом від 18 травня 2020 року ПАТ «СК «Українська страхова група» повідомила ПП «Л.В.С.» про виплату страхового відшкодування у розмірі 130000 грн., що відповідає страховій сумі (ліміту відповідальності) страховика на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, станом на дату ДТП - 09 лютого 2020 року, який діє на території України. Таким чином, невідшкодованою залишається сума збитків у розмірі 798234,74 грн. (938234,74 грн. - 130000 грн.). Оскільки безпосереднім заподіювачем шкоди є ОСОБА_1 , тому він має відшкодувати ПП «Л.В.С.», у порядку ст. 1194 ЦК України, вищевказану різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням (ліміт відповідальності страховика). Просило стягнути з відповідача на свою користь відшкодування шкоди у розмірі 798234,74 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Дубровицькогорайонного судуРівненської областівід 30липня 2024року вказанийпозов задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Л.В.С.» відшкодування шкоди у розмірі 782 592,94 грн..У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Л.В.С.» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11738,83 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відшкодувати позивачу як потерпілому в порядку, визначеному ст. 1194 ЦК України, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди, та обґрунтоване тими обставинами справи, підтвердженими належними доказами, які вказують, що Страхова компанія ПАТ «СК «Українська страхова група», яка застрахувала відповідальність, сплатила потерпілій сторон, страхове відшкодування в розмірі 130000 грн. з врахуванням ліміту, встановленого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням підлягає стягненню із безпосереднього заподіювача шкоди ОСОБА_1 ..

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що 09 лютого 2020 року на території Республіки Польща сталась дорожньо-транспортна пригода за його участю; про страховий випадок повідомлено страхову компанію у встановленому порядку і ця подія була зафіксована поліцією м. Радом Республіки Польща. Додає, що його транспортний засіб мав страхування цивільної відповідальності «Зелена карта» UA/102/15351590, страховиком якої є ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». Звертає увагу, що у п. 6 Полісу UA/102/15351590 вказано, що договір обов`язкового страхування діє на умовах країни відвідування, зокрема Польщі; в п. 11 Полісу вказано, що страхова сума визначається на умовах країни відвідування. Вказує, що Страховик ПАТ «СК «Українська страхова група» є повним членом Моторного (транспортного) страхового бюро України. Звертає увагу, що ліміт відповідальності за матеріальними збитками на один страховий випадок на території Польщі становить 1050 000 євро, а отже, його транспортний засіб Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 , був забезпеченим згідно вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а його відповідальність була застрахована Полісом обов`язкового страхування «Зелена карта» UA/102/15351590, строк дії якого з 08 лютого 2020 року до 22 лютого 2020 року. Зазначає, що згідно Звіту №538/20 про оцінку автомобіля MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коофіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 480 316,29 грн., а вартість відновлювального ремонту напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 складає 353 577 грн., при цьому, огляд Незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа SCHMITZ CFRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 проведено 02 червня 2020 року після здійснення відшкодування суми страховиком у розмірі 130 000 грн. та після спливу майже чотирьох місяців після ДТП, що дає підстави сумніватися в дійсності отриманих пошкоджень вказаним напівпричепом. Не погоджується із вимогами позивача про стягнення додаткових витрат, куди включено: вартість оцінки транспортного засобу, вартість буксирування ТЗ, вартість перевірки після ДТП ТЗ, вартість проживання водія та вартість перекладу документів. Також вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування вартості перевірки ТЗ MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП в сумі 4616,04 грн., вартості проживання водія ТЗ MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 в сумі 1000,76 грн. та вартості перекладу документів з польської на українську мову в сумі 2025 грн.. Звертає увагу, що рішення ПАТ «СК «Українська страхова група» щодо виплати страхової суми, позивачем не оскаржувались, що дає підстави вважати, що позивач, як потерпілий від ДТП яка сталася 09 лютого 2020 року по автошляху К-12 у напрямку м. Люблін - м. Радом в місцевості Gozd, погодився з умовами та лімітами. Вважає, що відшкодування шкоди, заподіяної позивачу, має нести страховик джерела підвищеної небезпеки. Покликаючись на те, що обов`язок по відшкодуванню завданих збитків покладається на страхову компанію, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ПП «Л.В.С.» адвокат Богуцький Іван Олександрович вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 09 лютого 2020 року у місті Гозд на національній дорозі К-12 сталося дорожнє зіткнення. Водій транспортного засобу Volkswagen, реєстр. № НОМЕР_1 , громадянин України внаслідок втоми від керування автомобілем під час руху, виїхав напротилежну смугуруху та зіткнувся з транспортним засобом, що рухався правильно MAN, реєстр № НОМЕР_2 з напівпричепом реєстр. № НОМЕР_3 . Водія транспортного засобу Volkswagen оштрафували за спричинення зіткнення. Транспортний засіб правопорушника має страхування цивільної відповідальності Зелена карта UA/102/15351590.

Вищевказана інформація надана Міським управлінням поліції в Радомі Управління дорожнього руху Республіка Польща PRRD - 764/2020.

Встановлено, що водієм транспортного засобу Volkswagen, реєстр. № НОМЕР_1 в момент дорожнього зіткнення, яке сталося 09 лютого 2020 року у місті Гозд на національній дорозі К-12, був громадянин України ОСОБА_1 .

Власником транспортного засобу MAN, реєстр. № НОМЕР_2 з напівпричепом реєстр. № НОМЕР_3 є Приватне підприємство «Л.В.С.», що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 .

Звертаючись до суду з цим позовом, Приватне підприємство «Л.В.С.» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 як безпосереднього заподіювача шкоди різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди 938 234,74 грн. та виплаченим страховим відшкодуванням (лімітом відповідальності страховика) 130000,00 грн., яка становить 798234,74 грн..

За ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування), об`єктом якого можуть бути, крім іншого, відповідальність за заподіяну шкоду особі або майну.(ч. 2 ст. 979, ст. 980 ЦК України).

Разом з тим, ч. 1 ст. 999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Так, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено поняття страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абз. 3 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі якщо деліктні відносини поєднані з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/І5-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу, яка, як зазначалось вище, передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2019 року № 538 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено страхові суми за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000, 00 грн. на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» укладаються такі види договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

- внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування);

- договір міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).

Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.

Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Transporter, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «Українська страхова група» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» №UA102/15351590 від 08 лютого 2020 року.

Згідно п. 1.11. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий сертифікат «Зелена картка» це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті.

Так, Держава Україна є членом вказаної системи міжнародного автомобільного страхування та представлена Моторним (транспортним) страховим бюро України.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Встановлено, що позивачем ПП «Л.В.С.» як потерпілим подано до ПАТ «СК «Українська страхова група» як страхувальника відповідача, який є повним членом МТСБУ, надіслано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Платіжним дорученням №12485 від 14травня 2020року підтверджується сплата ПАТ «СК«Українськастрахова група» позивачу ПП «Л.В.С.» як власнику пошкодженого транспортного засобу страхове відшкодування в межах встановленого ліміту на одного потерпілого у розмірі 130000,00 грн..

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 доводить, що ПАТ «СК«Українськастрахова група» повинна сплатити усі завдані збитки як страховик джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Під час визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, необхідно враховувати складові цих збитків.

До таких збитків позивачем включено наступне: різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП, що складає 480316,29 грн.; вартість оцінки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , що склала 4000 грн.; вартість матеріального збитку транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 , що складає 353577 грн.; вартість оцінки транспортного засобу SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 , що склала 4000 грн.; вартість перевірки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП, що складає 4616,04 грн.; вартість витягування і буксирування транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 , що складає 72531,65 грн.; вартість буксирування напівпричепа, що складає 6168 грн.; вартість проживання водія транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 (період після ДТП до повернення в Україну), що склало 1000,76 грн.; вартість перекладу документів з польської мови на українську мову, що склало 2025 грн., що в загальному становить 928 234,74 грн.

На підтвердження заявленої суми збитків позивачем надано наступні докази: Звіт №538/20 про оцінку автомобіля MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 ; рахунок № НОМЕР_6 від 31 березня 2020 року про огляд транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 зі складанням Звіту №538/20; Звіт №345 про оцінку напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 ; Акт прийому-передачі робіт від 04 червня 2020 року по незалежній оцінці напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 ; рахунок №М/43/02/2020 від 24 лютого 2020 року за буксирування напівпричепа SCHMITZ CАRGOBULL, р.н. НОМЕР_3 ; рахунок-фактура: 302/20/S-P/RA від 12 лютого 2020 року за перевірку транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після завданої шкоди; рахунок №М/21/02/2020 від 10 лютого 2020 року за буксирування транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 ; квитанція про підтвердження платежу за проживання водія транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 ; квитанція №3646 від 17 червня 2020 року на оплату послуг перекладу пакету документів.

Разом з тим, покликання апелянта на те, що відшкодування вартості перевірки транспортного засобу MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_2 після ДТП в сумі 4616,04 грн., вартості проживання водія в сумі 1000,76 грн. та вартості перекладу документів з польської мови на українську мову в сумі 2025 грн., а суми збитків у вигляді понесених витрат за огляд автомобіля та напівпричепа та підготування звіту по їх оцінці по 4000 грн. за кожен, не підлягають до задоволення, оскільки не входять до переліку витрат, які підлягають відшкодуванню згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є обґрунтованими

Покликання апелянта на те, що відшкодування страховиком ліміту відповідальності в розмірі 130000,00 грн. є неправомірним, оскільки згідно договору міжнародного страхування «Зелена картка» відшкодування має відбуватися з врахуванням законодавства країни відвідування, тобто 1050000 євро, апеляційний суд оцінює критично.

Так, 15 червня 2011 року держава Україна приєдналася до Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод, вчиненої 04 травня 1971 року в м. Гаазі.

Держави, які підписали цю Конвенцію, бажаючи встановити спільні положення про право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, вирішили укласти із цією метою Конвенцію й домовилися про таке, зокрема, те, що ця Конвенція визначає право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, незалежно від того, який вид провадження використовується для забезпечення цієї відповідальності.

Для цілей цієї Конвенції дорожньо-транспортна пригода означає пригоду, до якої причетні один чи більше транспортних засобів, незалежно від того, чи є вони моторними, чи ні, та яка пов`язана з рухом на дорогах загального користування, територіях, відкритих для громадськості, або приватних територіях, право доступу до яких мають окремі особи (ст. 1 Конвенції).

Заразом, у вказаній Конвенції, у статті 3, значиться, що правом, що застосовується, є внутрішнє право Держави, у якій відбулася пригода.

Проте, як визначено у ст. 4 Конвенції, з урахуванням статті 5 стосовно положень статті 3 робляться такі винятки:

a) У випадках, коли до пригоди причетний лише один транспортний засіб і його зареєстровано в Державі, іншій ніж та, у якій відбулася пригода, застосовується внутрішнє право Держави реєстрації для визначення відповідальності:

- стосовно водія, власника чи будь-якої іншої особи, яка має контроль над транспортним засобом або речове право на нього, незалежно від їхнього постійного місця проживання;

- стосовно потерпілого, який є пасажиром і постійне місце проживання якого знаходиться в Державі, іншій, ніж та, у якій відбулася пригода;

- стосовно потерпілого, який перебуває поза транспортним засобом на місці пригоди й постійне місце проживання якого знаходиться в Державі реєстрації.

У випадках, коли є два чи більше потерпілих, право, що застосовується, визначається окремо для кожного з них.

b) У випадках, коли до пригоди причетні два чи більше транспортних засобів, положення пункт "a" застосовуються лише тоді, коли всі транспортні засоби зареєстровано в одній і тій самій Державі.

c) У випадках, коли одна чи більше осіб, які перебували поза транспортним засобом або транспортними засобами на місці пригоди, причетні до пригоди й можуть нести відповідальність, положення пунктів "a" та "b" застосовуються лише тоді, коли всі ці особи мають постійне місце проживання в Державі реєстрації. Це саме застосовується, навіть якщо ці особи є також потерпілими в пригоді.

У відповідності до ст. 8 Конвенції, право, що застосовується, визначає, зокрема:

1) підставу й обсяг відповідальності;

2) підстави для звільнення від відповідальності, будь-якого обмеження відповідальності й будь-якого розподілу відповідальності;

3) наявність і види шкоди чи збитків, які можуть підлягати відшкодуванню;

4) види та обсяг збитків;

5) можливість переходу права на відшкодування;

6) осіб, яким завдано збитків та які можуть вимагати їхнього відшкодування від свого імені;

7) відповідальність довірителя за дії свого агента чи роботодавця за дії свого працівника;

8) строки давності, у тому числі норми стосовно початку перебігу строків давності й переривання та зупинення цих строків.

Особи, яким завдано шкоди чи збитків, мають право звернутися безпосередньо до страховика особи, яка несе відповідальність, якщо вони мають таке право за правом, що застосовується відповідно до статей 3, 4 чи 5 (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

Згідно міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», страхова сума визначається за законодавством країни настання страхового випадку. Однак, винятки, встановлені у ст. 4 Конвенції, передбачають, що право держави реєстрації застосовується у випадках, коли був один учасник ДТП (транспортний засіб) зареєстрований в іншій державі, або коли таких транспортних засобів кілька, але вони всі зареєстровані в одній і тій же державі (іншій, ніж держава, де відбулася пригода).

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України встановлює Закон України «Про міжнародні договори», частиною 2 ст. 19 якого визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Виходячи з наведеного, зважаючи на вказані норми Закону та положення Конвенції, та враховуючи, що обидва учасники ДТП (транспортні засоби) зареєстровані в Україні, тобто іншій країні, де сталася ДТП (Республіка Польща), застосуванню підлягає не право держави, де відбулася пригода, а право держави реєстрації транспортних засобів, а тому страхова виплата має здійснюватися за лімітами відповідальності встановленими правом України.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку з нормами законодавства, що їх регулює, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість висновку місцевого суд щодо наявності підстав для стягнення із ОСОБА_1 як винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь Приватного підприємства «Л.В.С.» як потерпілого, в порядку визначеному ст. 1194 ЦК України, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та задоволення позовних вимог частково в в межах відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та витрат з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, що становить 782592,94 грн. (798234,74 грн. - 4000 грн. - 4000 грн. - 4616,04 грн.- 1000,76 грн. - 2025 грн.).

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Хилевич С. В.