Ухвала

від 30.07.2024 по справі 752/12648/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12648/24

Провадження № 1-кс/752/6025/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені №12024100000000669 від 29.05.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100000000669 від 29.05.2024, у якому прокурор просить накласти арешт на вилучене 18.07.2024 в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон «Redmi 11» чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 .

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024100000000669 від 29.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що волонтер Печерської РО ТЧХУ у м. Києві ОСОБА_5 , колишній голова Печерської РО ТЧХУ у м. Києві ОСОБА_6 , за попередньою змовою зі службовими особами Громадської організації БО «Громадської організації «Громадський рух «ІНТЕРЕСИ КИЯН», організували схему незаконного перетину осіб з числа чоловіків призивного віку через державний кордон України шляхом внесення даних до системи «Шлях» для фіктивного перевезення гуманітарної допомоги за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США.

За версією слідства, до складу злочинної організації, яка займається незаконним переправлення осіб через державний кордон України, зокрема входить ОСОБА_4 .

18.07.2024, на підставі ухвали слідчого суді Голосіївського районного суду міста Києва, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було вилучено таке майно: мобільний телефон «Redmi 11» чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 .

Постановою слідчого від 18.07.2024 вилучені під час обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони містять відомості про обставини вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень.

На підставі зазначеного, з метою забезпечення кримінального провадження, забезпечення можливості призначення експертних досліджень, унеможливлення пошкодження, зміни чи знищення речових доказів, а також для припинення та подальшого запобігання скоєнню злочинів аналогічним способом із використанням вищевказаних речових доказів, прокурор просить про задоволення клопотання.

Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялись належним чином.

Від власника майна ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутності.

Від прокурора надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У клопотанні прокурор також зазначив, що клопотання підтримує, просить задовольнити, метою арешту майна є збереження речових доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024100000000669 від 29.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

18.07.2024, на підставі ухвали слідчого суді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.07.2024 у справі №752/12648/24, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було вилучено таке майно: мобільний телефон «Redmi 11» чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , що підтверджується матеріалами справи.

Постановою слідчого від 18.07.2024 вилучені під час обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями.

Матеріалами клопотання обґрунтовано, щозазначені речі містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Прокурором доведено, що вилучені 18.07.2024 під час обшуку вищезазначені речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна, яке має значення для досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на вилучене 18.07.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон «Redmi 11» чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 з номером мобільного телефону НОМЕР_3 .

Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1