Повістка

від 01.08.2024 по справі 725/290/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Чернівці

справа № 725/290/23

провадження № 22-з/822/71/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.

секретар Скулеба А. І.

позивачка ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Максимчук Анжела Вікторівна , про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу

головуючий в суді першої інстанції суддя Іщенко І. В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 квітня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину повернутих ОСОБА_1 08 березня 2020 року коштів згідно з договором позики від 23 березня 2005 року, в сумі 12500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 457 107 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 4 571 гривень 07 копійок та витрати на надання правової допомоги в розмірі 45 340 гривень.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2024 року заяву Максимчук А. В. , яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 , про залучення доказів щодо розміру витрат, які відповідач має сплатити у зв`язку з розглядом справи залишено без розгляду.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 квітня 2024 року та ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2024 року задоволено частково.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 квітня 2024 року скасовано.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.

Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2024 року скасовано.

Прийнято докази понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 24 січня 2023 року, копію розрахунку виконаних робіт за надання правничої допомоги від 05 квітня 2024 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7462 (сім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 21 копійку в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційних скарг.

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Максимчук А. В. , звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачки на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати, понесені на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги в судах першої інстанції в сумі 45 880 гривень та апеляційної інстанції в сумі 30 800 гривень.

ОСОБА_1 подала до суду клопотання, в якому наводить аргументи щодо неспівмірності та необґрунтованості заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу та підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Посилається на те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, наявна значна кількість правозастосовчої практики з аналогічних спорів, нормативно-правове регулювання правовідносин не змінювалося, а тому сума витрат, яка заявлена відповідачем є неспівмірною із складністю справи, не є пропорційною щодо витраченого адвокатом часу. Заявником не доведено, що його витрати є фактичними та необхідними.

Додатково вказує на те, що заявником не наведено обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір сплачених (та які підлягають сплаті) судових витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції.

Посилається на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21.

З урахуванням наведеного просить суд долучити до матеріалів справи клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та відмовити у задоволення заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 ЦПК України встановлено правило, за яким разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 372/1561/23 вказав на те, що вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Указані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19).

Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву від 06 лютого 2023 року ОСОБА_2 вказав, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 30 000 гривень і докази щодо підтвердження таких витрат будуть надані додатково у судовому засіданні (том 1, а.с. 86-92).

З урахуванням наведеного просив суд стягнути з позивачки витрати на професійну правничу допомогу.

01 квітня 2024 року Першотравневим районним судом міста Чернівці ухвалено рішення по суті спору, яким позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

08 квітня 2024 засобами поштового зв`язку представник відповідача Максимчук А. В. направила на адресу суду клопотання про долучення доказів понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 24 січня 2023 року, копію розрахунку виконаних робіт за надання правничої допомоги від 05 квітня 2024 року (том 3, а.с. 1-13).

В апеляційній скарзі на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 квітня 2024 року ОСОБА_2 в тому числі просив суд стягнути з позивача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

15 липня 2024 року прийнята постанова Чернівецького апеляційного суду по суті спору, якою апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 квітня 2024 року та ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2024 року задоволено частково.

Інтереси відповідача ОСОБА_2 в судах першої та апеляційної інстанції представляла адвокат Максимчук А. В на підставі ордера від 24 січня 2023 року на надання правничої (правової) допомоги та ордера від 30 квітня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги відповідно (том 3, а. с. 30, 89).

23 липня 2024 року представник відповідача Максимчук А. В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила суд стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги в судах першої інстанції в сумі 45 880 гривень та апеляційної інстанції в сумі 30 800 гривень (том 3, а.с. 216-200).

До заяви додано наступні документи: додатковий договір № 1 від 01 травня 2024 року до договору про надання правової (правничої допомоги) від 24 січня 2023 року; квитанцію № 1 від 01 травня 2024 року; квитанцію № 2 від 01 червня 2024 року; квитанцію № 3 від 01 липня 2024 року; розрахунок виконання робіт за надання правничої допомоги від 19 липня 2024 року (том 3, а.с. 221-226).

В клопотанні від 08 квітня 2024 року про долучення доказів та заяві від 22 липня 204 року про ухвалення додаткового рішення не обґрунтовано поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів (ухвалення рішення по суті спору) у справі як у суді першої, так і апеляційної інстанції.

У постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 (провадження № К/9901/24445/21) Верховний Суд вказав на те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), на підставі системного тлумачення частини 8 статті 141 та частини 1 статті 246 ЦПК України з урахуванням принципу розумності, дійшов висновку що: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Зазначена правова позиція застосована Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 752/22967/20.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи ОСОБА_2 та його представником Максимчук А. В. до закінчення судових дебатів у справі (ухвалення рішення по суті спору) як у суді першої, так і суді апеляційної інстанцій не було подано докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Максимчук А. В., як і попереднього розрахунку суми судових витрат у суді апеляційної інстанції.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, поданій після прийняття апеляційним судом рішення по суті позовних вимог, відсутні аргументи щодо поважних причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

Колегія суддів вважає помилковими доводи представника Максимчук А. В. , наведені у судовому засіданні від 01 серпня 2024 року, щодо складення розрахунку виконання робіт з надання правничої допомоги 19 липня 2024 року, і як наслідок неможливість їх подання до ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи, датовані до прийняття постанови від 15 липня 2024 року, а складення розрахунку лише 19 липня 2024 року не може вважатись поважною причиною неподання таких доказів у строк визначений процесуальним законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 141, 246, 270, 382 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції відмовити.

На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повна додаткова постанова складена 02 серпня 2023 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА