Ухвала

від 23.08.2024 по справі 725/290/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

23 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 725/290/23

провадження № 61-11757ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,

Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу в розмірі

12 500 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 457 107, 00 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 квітня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину повернутих ОСОБА_1 коштів згідно з договором позики від 23 березня 2005 року, в сумі 12500 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає

457 107 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 квітня

2024 року скасовано.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2024 року задоволено частково.

Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня

2024 року скасовано.

Прийнято докази понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 24 січня 2023 року, копію розрахунку виконаних робіт за надання правничої допомоги від 05 квітня 2024 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 462, 21 грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційних скарг.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2024 року шляхом арешту нерухомого майна, а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

15 серпня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду в частині перегляду рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 квітня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну

мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.

Предметом касаційного оскарження у цій справі № 725/290/23 є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення коштів в порядку регресу у розмірі

457 107, 00 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заявник оскаржив судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

в порядку регресу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська