Ухвала

від 02.08.2024 по справі 913/353/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02 серпня 2024 року м.Харків Справа № 913/353/24

Провадження №16/913/353/24

Суддя Господарського суду Луганської області Шеліхіна Р.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» б/н від 31.07.2024 про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінський асфальтобетонний завод», м. Кремінна Луганської області,

відповідача-2 ОСОБА_1 , с. Халеп`я Обухівського району Київської області,

про стягнення 1068187,97 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінський асфальтобетонний завод» та відповідача-2 ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.12.2020 в розмірі 1068187,97 грн, з яких:

942627,00 грн заборгованість за кредитом;

76920,07 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом;

48640,90 грн заборгованість з комісії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач-1 належним чином не виконує свої зобов`язання зі своєчасної сплати кредитних коштів та інших платежів, передбачених умовами договору.

Позивач просить стягнути заборгованість солідарно і з відповідача-2, оскільки в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № б/н від 01.12.2020, було укладено договір поруки №Р1623053119241311864 від 07.06.2021 з фізичною особою ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2024 справу передано на розгляд судді Шеліхіній Р. М.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на наступне нерухоме та рухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу-2 ОСОБА_1 , а саме на: 1) транспортний засіб: автомобіль марки Citroen, модель Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) земельну ділянку: кадастровий номер 3223188401:01:055:0013; опис об`єкта: площа (га): 0,243; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); адреса: АДРЕСА_1 .

Крім того, у змісті заяви про забезпечення позову позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, у якому він просить витребувати у Регіонального сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській області (місцезнаходження: м. Київ, бул. Л. Українки, 26) інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.08.2024 заява передана на розгляд судді Шеліхіній Р. М.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Визначення такого поняття як арешт майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19, так, арешт майна це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За змістом п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Посилання позивача на те, що відповідачами тривалий час не здійснюється виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, не може служити підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Позивачем не доведено наміру відповідачами чинити перешкоду у виконанні рішення суду.

Зі змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Крім того, відсутні належні, вірогідні та допустимі докази права власності відповідача-2 на автотранспортний засіб марки Citroen, модель Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 . Суду не надано доказів, що автотранспортний засіб марки Citroen, модель Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має VIN/номер шасі (кузова, рами) саме НОМЕР_2 .

Відсутні також докази щодо вартості (оцінки) автотранспортного засобу, а також нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, суд зауважує, що позивач за вимогами заяви просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, проте доказів на підтвердження вартості майна, на яке він просить накласти арешт, ним не надано, що унеможливлює здійснення судом оцінки співвідношення вартості майна з ціною позову та оцінки відповідності права чи законного інтересу заявника, за захистом якого він звертається до суду майновим наслідкам накладення арешту на зазначене майно.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т. ч. в постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20, від 03.03.2023 у справі 905/448/22) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» б/н від 31.07.2024 про забезпечення позову.

За змістом статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В обґрунтування клопотання про витребування доказів зазначено, що з метою перевірки того, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу: автомобіля марки Citroen, модель Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , було здійснено запит до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Представником позивача отримано витяг про те, що транспортний засіб Citroen Berlingo 2011 року випуску зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 , проте, даний витяг не містить інформації про реєстраційний номер та VIN/номер шасі (кузова, рами) автомобіля.

Позивач стверджує, що саме інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів є належним доказом на підтвердження обставин щодо власника зареєстрованого транспортного засобу, у зв`язку з чим, позивач звертається до суду з клопотанням про витребування вищевказаної інформації від Регіонального сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській області.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ГПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 110-112 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених частинами першою і другою цієї статті.

Водночас суд звертає увагу, що приписами ГПК України визначено процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення доказів, які спрямовані на збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі.

Разом з цим, суд обмежений строком розгляду заяви про забезпечення позову, що передбачено ч. 1 ст. 140 ГПК України, натомість позивач просить витребувати докази, які необхідні для розгляду заяви про забезпечення позову, що може тривати значний проміжок часу.

Таким чином, враховуючи те, що розгляд процесуального питання про витребування доказів до відкриття провадження у справі, законодавством України не передбачено, господарський суд відмовляє Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні клопотання про витребування доказів.

При цьому, заявник не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про витребування доказів у порядку ст. 81 ГПК України після відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 136-140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 31.07.2024 про витребування доказів відмовити.

2. У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» б/н від 31.07.2024 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 02.08.2024 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Ріта ШЕЛІХІНА