Постанова

від 23.09.2024 по справі 913/353/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Харків Справа № 913/353/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників:

позивача - Левицька А.В. (в залі суду) - довіреність №5141-К-Н-О від 09.06.2023. свідоцтво ПТ №1594 від 04.01.2017,

1-го відповідача не з`явився

2-го відповідача - Репетя В.О. (в залі суду) - ордер ВІ №1204524 від 14.08.2024, посвідчення №2410 від 23.10.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вх.1967Л/3) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.08.2024 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №913/353/24 (суддя Шеліхіна Р.М., повний текст ухвали підписано 02.08.2024)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремінський асфальтобетонний завод»,

м. Кремінна Луганської області,

2. ОСОБА_1 , с. Халеп`я Обухівського району Київської області,

про стягнення 10.681.87,97 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Луганської області знаходиться справа за позовом АТКБ «Приватбанк» до відповідачів ТОВ «Кремінський асфальтобетонний завод» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 01.12.2020 в розмірі 1068187,97 грн, з яких: 942.627,00 грн заборгованість за кредитом; 76.920,07 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 48.640,90 грн заборгованість з комісії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач-1 належним чином не виконує свої зобов`язання зі своєчасної сплати кредитних коштів та інших платежів, передбачених умовами договору. Позивач просить стягнути заборгованість солідарно і з відповідача-2, оскільки в забезпечення зобов`язань за кредитним договором б/н від 01.12.2020, було укладено договір поруки №Р1623053119241311864 від 07.06.2021 з фізичною особою.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на наступне нерухоме та рухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу-2 ОСОБА_1 , а саме на: 1) транспортний засіб: автомобіль марки Citroen, модель Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) земельну ділянку: кадастровий номер 3223188401:01:055:0013; опис об`єкта: площа (га): 0,243; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); адреса: АДРЕСА_1 .

Крім того, у змісті заяви про забезпечення позову позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, у якому він просить витребувати у Регіонального сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській області (місцезнаходження: м. Київ, бул. Л. Українки, 26) інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання АТКБ «ПриватБанк» від 31.07.2024 про витребування доказів та у задоволенні заяви АТКБ «ПриватБанк» б/н від 31.07.2024 про забезпечення позову.

Позивач АТКБ Приватбанк з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.08.2024 по справі №913/353/24 про відмову в забезпеченні позову та прийняти нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, стягнути з відповідачів пропорційно судові витрати. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що означена ухвала прийнята без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі. Матеріалами справи підтверджується наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зменшення майна відповідача, та те, що такі заходи не матимуть своїм наслідком створення перешкод в користуванні майном поручителем, а тому можна дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що також буде узгоджуватись з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22 а також у постанові №904/3000/23 від 01.08.2024. Стосовно оскаржуваної ухвали позивач зазначає, щосуд першої інстанції застосував завищений та заздалегідь недосяжний стандарт доказування щодо утруднення виконання судового рішення та не врахував, що позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі №913/353/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТКБ «Приватбанк»; встановлено строк до 09.09.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 09.09.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 23.09.2024. Витребувано матеріали справи №913/353/24 з Господарського суду Луганської області.

29.08.2024 на виконання ухвали апеляційного суду від 20.08.2024 матеріали оскаржуваної ухвали у справі №913/353/24 надійшли з Господарського суду Луганської області.

09.09.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому другий відповідач заперечує проти доводів АТКБ Приватбанк, вважаючи їх безпідставними.

Представник апелянта в ході судового засідання підтримала вимоги апеляційної скарги, просила ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.08.2024 у справі №913/353/24 скасувати в частині забезпечення позову. В свою чергу, представник другого відповідача під час судового засідання погодився з оскаржуваною ухвалою та доводами наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перший відповідач свого представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що спірна ухвала господарського суду оскаржується відповідачем лише в частині задоволення заяви про забезпечення позову, з урахуванням вимог вищенаведеної норми, судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача, Банку, до ТОВ «Кремінський асфальтобетонний завод» (основний Боржник) та ОСОБА_1 (Поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.12.2020 в розмірі 1.068.187,97 грн, в зв`язку із цим позивач у своєму клопотанні від 31.07.2024 просив суд про накладення арешту на майно Поручителя, мотивуючи це тим, що у основного Боржника відсутнє будь-яке майно на території, що контролюється Україною.

Додатково позивач на підтвердження власної правової позиції зазначив наступне:

- можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача;

- ні позичальником, ні поручителем тривалий час не виконуються взяті на себе зобов`язання не здійснюються погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість;

- у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач повинен доводити неспівмірність чи недоцільність заходів забезпечення позову, про що свідчить правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.10.2022 року у справі №905/446/22.

Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Поручителя. Обгрунтовуючи свою позицію по справі, суд вказує на недостатність посилання позивача на те, що відповідачами тривалий час не здійснюється виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, в якості підстави для вжиття заходів забезпечення позову; позивачем не доведено наміру відповідачів чинити перешкоду у виконанні рішення суду; зі змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення; відсутні належні, вірогідні та допустимі докази права власності відповідача-2 на автотранспортний засіб марки Citroen, модель Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_4 , має VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 . Суду не надано доказів, що автотранспортний засіб марки Citroen, модель Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_4 , має VIN/номер шасі (кузова, рами) саме НОМЕР_2 . Також відсутні докази щодо вартості (оцінки) автотранспортного засобу, а також нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначені заходи забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі № 916/938/24 свідчать про те, що застосування процесуальних норм статей 136, 137 ГПК України залежить від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність у цій категорії судових рішень, адже не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 в справі №914/1570/20 зокрема вказано про те, що важливим є момент об`єктивного існування […] того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Таким чином, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

В той же час з матеріалів оскарження, вбачається, що позивач:

- не підтвердив належним чином викладені у заяві твердження ймовірності невиконання чи утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог;

- не навів обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов саме таким заходом забезпечення позову як накладення арешту на майно сам ОСОБА_1 2-го відповідача, який є лише Поручителем за зобов`язанням Боржника (1-го відповідача);

- не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду доказів відсутності грошових коштів на банківських рахунках відповідачів, накладення арешту на які могло б відповідати суті позовних вимог;

- не надав будь-яких доказів співмірності вартості майна 2-го відповідача заявленим позовним вимогам;

- не обґрунтував, яким чином накладення арешту на майно Поручителя сприятиме створенню умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутня інформація щодо вартості визначеного майна унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів не вбачає наявності зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно 2-го відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Колегія суддів констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно другого відповідача може зникнути шляхом відчуження. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Проте, позивачем не надано відповідних доказів.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом із тим, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення другого відповідача від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно другого відповідача судова колегія не вбачає.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, викладені ним в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного і правового обґрунтування та не спростовують висновків місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Луганської області від 02.08.2024 у справі №913/353/24 прийнята при належному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв`язку з чим, апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.08.2024 у справі №913/353/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 01.10.2024.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Д.О. Попков