Ухвала

від 01.08.2024 по справі 922/518/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"01" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/518/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

та за участю:

керуючого реструктуризацією - Онищенко К.С.

представника АТ "Сенс Банк" - Дем`янець Я.В.

представника боржникаБиченко А.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 10254 від 17.04.2024) з грошовими вимогами до боржника по справі

за заявою ОСОБА_2 про визнання банкрутом ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов`язання на загальну суму 12 385 942,73грн, в якій просить відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Онищенко Костянтина Сергійовича.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ФО ОСОБА_2 арбітражного керуючого Онищенко К.С.

15.03.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника № 72770.

17.04.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 10254) з грошовими вимогами до боржника, яка була направлена на адресу суду 09.04.2024.

Ухвалою суду від 19.04.2024 розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 10254 від 17.04.2024) з грошовими вимогами до боржника, суд призначив її до розгляду в попередньому засіданні суду.

25.04.2024 від представника АТ "СЕНС БАНК" надійшла заява , в якій вона просить повернути без розгляду заяву кредитора ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, оскільки на її думку заява підписана не Ємельяновим.

Розгляд заяви ОСОБА_1 неодноразово відкладався для необхідності отримання додаткових документів.

ОСОБА_1 надано до суду оригінали договору позики від 04.12.2012 та акту звірки .

До суду від ОСОБА_1 надійшли звіти суб`єкта підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку за 2010 та 2011 роки та податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2012 р.

В судовому засіданні 01.08.2024 р. керуючий реструктуризацією повідомив, що ним розглянуто вимоги ОСОБА_1 , які визнані в повному обсязі, про що направлено повідомлення до суду та кредитору.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.

Представник АТ "СЕНС БАНК" зазначила, що має сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості.

Представник боржника визнає заборгованість в повному обсязі.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 10254 від 17.04.2024), дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ФО ОСОБА_2 арбітражного керуючого Онищенко К.С.

15.03.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника № 72770.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно із абзацами 1,3 ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

17.04.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 10254) з грошовими вимогами до боржника, яка була направлена на адресу суду 09.04.2024, тобто у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги в розмірі 36000,00 грн основного боргу.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання ОСОБА_2 умов договору позики від 04.12.2012 р.

Судом встановлено, що 04.12.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики (далі - Договір), відповідно умов якого ОСОБА_1 передав у власність боржника грошові кошти в сумі 36000,00 грн. , а боржник зобов`язався повернути Ємельянову суму позики у встановлений цим договором строк до 04.12.2013 р.

Відповідно до п.2 Договору, на момент укладання цього Договору, грошові кошти в сумі 36000,00 грн. ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав в повному обсязі.

08.04.2024 р. сторони договору підписали акт звірки по Договору із сумою заборгованості в розмірі 36000,00 грн.

Боржником не спростована наявність вказаної заборгованості.

Станом на день звернення ініціюючим кредитором до суду із заявою, боржник у добровільному порядку не повернув надану йому позику в розмірі 36000,00 грн.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав у позику грошові кошти у розмірі 36000,00 грн., проте у передбачені умовами договору строки, зобов`язання щодо повернення позики боржником належним чином виконані не були.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

Досліджуючи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Визнання судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог

Беручи до уваги зазначені мотиви, задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі договору позики чи боргової розписки , покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за договором позики або борговою розпискою.

Тож, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені договором позики. чи борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 902/221/22 від 01.03.2023.

ОСОБА_3 на підтвердження джерел походження коштів подав звіти суб`єкта підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку за 2010 та 2011 роки та податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2012 р., з яких вбачається достатній розмір доходу кредитора у вказаному періоді для надання боржнику позики у визначеному розмірі 36000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 36000,00 грн. є обґрунтованими вимогами, боржником не спростовані, визнані керуючим реструктуризацією боргів боржника, підтверджені матеріалами справи, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, а також 6056,00 грн. витрат по сплаті судового збору .

Щодо заяви представника АТ "СЕНС БАНК" про повернення заяви кредитора ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника без розгляду з підстав не підписання її саме ОСОБА_1 , то суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, проте представником банку не представлено суду жодного належного доказу з приводу своїх міркувань, тому заяву суд вважає необґрунтованою.

Керуючись ст. ст.45,113,122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 (вх. № 10254 від 17.04.2024) з грошовими вимогами до боржника.

Визнати вимоги ОСОБА_1 в сумі 36000,00 грн., а також 6056,00 грн. витрат по сплаті судового збору .

Ухвалу направити розпоряднику майна, ОСОБА_1 , боржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 02.08.2024.

Суддя Лавренюк Т.А.