Ухвала

від 19.09.2024 по справі 922/518/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/518/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

та за участю:

керуючого реструктуризацією - Онищенко К.С.

представника боржника - Биченко А.О.

представника АТ "Сенс Банк" - Дем`янець Я.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №9708 від 11.04.2023) по справі

за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов`язання на загальну суму 12 385 942,73 грн, в якій просить відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Онищенко К.С., здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ФО ОСОБА_2 арбітражного керуючого Онищенко К.С. , якому встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією Фізичної особи ОСОБА_2 у розмірі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання ним повноважень, заборонено божнику відчужувати майно, встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 12.04.2024 для подачі до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду, встановити строк проведення керуючим реструктуризацією виявлення, складання опису майна боржника (інвентаризації) та визначення його вартості до 20.04.2024, встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк для підготовки та подання до суду плану реструктуризації боргів боржника до 13.05.2024, призначено попереднє судове засідання .

15.03.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника № 72770.

11.04.2023 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №9708) на загальну суму 4040000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2024 р. заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №9708 від 11.04.2024 ) залишено без руху, повідомлено ОСОБА_1 про недоліки заяви з грошовими вимогами до боржника, постановлено заявнику - ОСОБА_1 у п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду докази сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 6056,00 грн.

До суду від ОСОБА_1 надійшли докази усунення недоліків, а саме: квитанція про сплату судового збору в сумі 6056,00 грн.

Ухвалою суду від 02.05.2024 призначено заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №9708 від 11.04.2023) до розгляду в попередньому засіданні суду.

До суду від АТ "СЕНС БАНК" надійшла заява ( вх. № від 25.04.2024), в якій банку просить суд заяву кредитора ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника від 03.04.2024 вх.№9708 повернути без розгляду оскільки вважає, що вона, на його думку, є такою, що не підписана.

Розгляд заяви ОСОБА_1 неодноразово відкладався для необхідності отримання додаткових документів.

ОСОБА_1 надано до суду оригінали договору позики від 04.12.2010, додаткової угоди від 04.12.2010 та акту звірки від 29.01.2024.

В судовому засіданні керуючий реструктуризацією повідомив, що ним розглянуто вимоги ОСОБА_1 які визнані в повному обсязі, про що направлено повідомлення до суду та кредитору.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.

Представник АТ "СЕНС БАНК" зазначила, що має сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості.

Представник боржника визнає заборгованість .

Розглянувши заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №9708 від 11.04.2023) дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ФО ОСОБА_2 арбітражного керуючого Онищенко К.С.

15.03.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника № 72770.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно із абзацами 1,3 ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

11.04.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. №9708 від 11.04.2023), яка була направлена на адресу суду 09.04.2024, тобто у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги в розмірі 4040000,00 грн основного боргу, які, як він вважає, забезпечені майном боржника.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.45 Кодексу з процедур банкрутства, забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання ОСОБА_2 умов договору позики від 04.12.2010 р. та додаткової угоди до нього від 22.12.2010 в загальній сумі 4 040 000,00 грн., які на його думку є забезпеченими згідно договору застави від 22.01.2011 р.

Судом встановлено, що 04.12.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики (далі - Договір), відповідно умов якого ОСОБА_1 передав у власність боржника грошові кошти в сумі 40000,00 грн., а боржник зобов`язався повернути ОСОБА_1 суму позики у встановлений цим договором строк до 31.12.2017 р.

Відповідно до п.1 Договору, грошові кошти в сумі 40000,00 грн. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в момент підписання договору.

Відповідно до пп.'г' п.2 Договору, з метою забезпечення виконання цього договору, сторони погодили укладання договору іпотеки нерухомого майна та договір застави рухомого майна ОСОБА_2 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме: нежитлових будинків, розташованих за адресами: АДРЕСА_3 ; рухомого майна - автомобілі у кількості семи одиниць та напівпричіп у кількості одної одиниці.

22.12.2010 р. сторони підписали додаткову угоду до договору, згідно із умовами якої ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 000 000,00 грн. Передачу грошей здійснено під час підписання цієї додаткової угоди. Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 31.12.2017 .

22.01.2011 р. сторони уклали договір застави рухового та нерухомого майна, відповідно до п.1.1.1 якого, цей Договір забезпечує вимоги Смичкова, що витікають із Договору позики в простій формі від 04.12.2010 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався перед ОСОБА_1 повернути суму позики у розмірі 40000,00 грн. до 31.12.2017. Загальна вартість предметів застави складає 113614,00 грн.

Тобто, сторони договору позики забезпечили грошове зобов`язання лише в сумі 40000,00 грн., а 4 000 000,00 грн. є не забезпеченими.

29.01.2024 сторони договору підписали акт звірки по Договору із сумою заборгованості в розмірі 4 040 000,00 грн.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

Досліджуючи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Визнання судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі договору позики чи боргової розписки , покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за договором позики або борговою розпискою.

Тож, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені договором позики чи борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 902/221/22 від 01.03.2023.

ОСОБА_1 на підтвердження джерел походження коштів у розмірі 4 000 000,00 грн. надав пояснення, що вони були отримані від здіснення підприємницької діяльності, проте документального підтвердження не може надати, оскільки минуло 14 років.

Суд констатує, що хоча додаткова угода до договору і була підписана сторонами до укладання договору застави, проте договір застави укладений в забезпечення лише 40 000,00 грн. згідно договору позики від 04.12.2010 р. без зазначення додаткової угоди на 4 000 000,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.45 Кодексу з процедур банкрутства, розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Отже, оскільки перелічені обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо виникнення та наявності у боржника визначеної у заяві кредитора заборгованості, кредитор не надав будь-яких належних і допустимих доказів щодо документального підтвердження джерел походження коштів в розмірі 4 000 000,00, наданих, за його доводами, у позику боржнику, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву ОСОБА_1 , відхилити вимоги в сумі 4 000 000,00 грн., які не забезпечені заставою майна боржника, як недоведені належними доказами, а грошові вимоги в сумі 40 000,00 грн. є забезпеченими майном боржника та відомості про яке підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів.

Щодо заяви представника АТ "СЕНС БАНК" про повернення заяви кредитора ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника без розгляду з підстав не підписання її саме ОСОБА_1 , то суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, проте представником банку не представлено суду жодного належного доказу з приводу своїх міркувань, тому заяву суд вважає необґрунтованою.

Керуючись ст. ст.45,113,122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.232-234 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №9708 від 11.04.2023) .

Грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 4 000 000,00 грн. відхилити.

Грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 40 000,00 грн. які забезпечені заставою майна боржника відповідно до договору застави рухомого та нерухомого майна від 22.01.2011 р. підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно із договором застави рухомого та нерухомого майна від 22.01.2011 р. , посвідченим приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Алексик Т.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 112.

Ухвалу направити керуючому реструктуризації, ОСОБА_1 , боржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 23.09.2024.

Суддя Лавренюк Т.А.