Рішення
від 29.07.2024 по справі 295/4194/20
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/4194/20

Категорія 38

2/295/610/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Голуб Наталії Євгеніївни до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горая Олега Станіславовича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна про визнання недійними договорів уступки права вимоги, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Представник звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №2226 від 21.10.2019, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 28.10.2005, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шауловою М.О. за реєстровим номером 18368;

-визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №2227 від 21.10.2019, укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 28.10.2005, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шауловою М.О. за реєстровим номером 18368;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №2228 від 21.10.2019, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 28.10.2005, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шауловою М.О. за реєстровим номером 18368;

-визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 50283627 від 17.12.2019 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 і припинити право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заявлених позовних вимог вказано, що 28.10.2005 між позивачем та та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір № 214-2/006-4/44605, згідно якого позивачем було отримано споживчий кредит в сумі 25000 доларів США строком до 27.10.2025. В рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань перед банком за вказаним кредитним договором 28.10.2005 між позивачем і банком було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 18368, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77, 86 кв.м. та належить ОСОБА_1 на праві власності. В подальшому АТ «РайфазенБанк Аваль» шляхом укладення 21.10.2019 договорів про відступлення права вимоги здійснено відступлення права вимоги за договором іпотеки на користь АТ «Оксі Банк», яке відступило право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», а останнє - на користь фізичної особи ОСОБА_3 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197611068 станом на 24.01.2020 14.12.2019 державним реєстратором, приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С. на підставі рішення (індексний номер: 50283627 від 17.12.2019) зареєстроване право власності на квартиру, (що є предметом іпотеки за вказаним договором) розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Представник позивача зазначає, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи та не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина. При цьому, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки і належала позивачу на праві власності до цього часу використовується позивачем як місце постійного проживання та є єдиним житлом позивача, площа квартири не перевищує 140 кв.м. Іншого житлового майна, яке належало б позивачу на праві власності у позивача не було і немає.

Відступлення права вимоги за кредитним договором та реєстрація права власності відбулось в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що вказує на недійсність договорів в силу положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. .

Крім того, на думку позивача приймаючи 17.12.2019 рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на предмет іпотеки, на підставі договору іпотеки, що державний реєстратор приватний нотаріус Горай О.С. безпідставно визнав договір про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» за іпотечним договором від 28.10.2005 укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - фізичній особі ОСОБА_3 таким, що укладений в установленому законом порядку, оскільки відбулася заміна кредитодавця, який не є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права - ОСОБА_3 та на підставі чого договір відступлення права вимоги від 21.10.2017, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» і фізичною особою ОСОБА_3 є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки суперечить актам цивільного законодавства.

На підставі чого, позивач вважає, що державний реєстратор, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. реєструючи за ОСОБА_3 право власності на квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 діяв з порушенням вимог закону, а тому, запис про державну реєстрацію права власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50283627 від 17.12.2019 у підлягає скасуванню з припиненням права власності за ОСОБА_3 на зазначену квартиру.

Позивач вважає, що його право може бути захищене шляхом визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за договором іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру, що є предметом іпотеки за ОСОБА_3 , а з метою досягнення ефективності обраного способу захисту, просить вирішити питання і про визнання речового права, а саме, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру під АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки, чим відновити майнові права позивача та припинити за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 01.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.06.2020 витребувано докази по справі, а саме

- у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича документи щодо реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ОСОБА_3 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення, індексний номер: 50283627 від 17.12.2019, які були підставою для реєстрації такого права.

- у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Черленюх Людмили Василівни копію договору про відступлення права вимоги №2226 від 21.10.2019, що був укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 28.10.2005, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шауловою М.О. за реєстровим номером 18368 та документів, що були підставою для укладення та посвідчення такого договору; копію договору про відступлення права вимоги №2227 від 21.10.2019, що був укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 28.10.2005, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шауловою М.О. за реєстровим номером 18368 та документів, що були підставою для укладення та посвідчення такого договору ; копію договору про відступлення права вимоги №2228 від 21.10.2019, що був укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 28.10.2005, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шауловою М.О. за реєстровим номером 18368 та документів, що були підставою для укладення та посвідчення такого договору; копію з реєстру вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Черленюх Людмили Василівни, який містить запис про вчинення нотаріальних дій зазначеним нотаріусом за 21.10.2019.

26.06.2020 від відповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на позовну заяву, де вказано, що ні Кредитним договором, ні Договором іпотеки не визначено умов щодо заборони АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором) на підставі якого первинний кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відповідно до пункту 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 в справі № 909/968/16, в якій проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги та договори факторингу, зазначено, що зі змісту статей 512-518 ЦК України можна зробити висновок, що учасниками правочину з відступлення права вимоги можуть бути будь-яка фізична або юридична особа. За таких обставин та з підстав, ОСОБА_3 мав право, як фізична особа, бути стороною договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №214-2/006-4/44605 та договором іпотеки від 28.10.2005. Відповідач вважає, що укладенні спірні договори про відступлення права вимоги від 21.10.2019 відповідають вимогам статей 512, 513, 514 ЦК України та є договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, укладені у такій самій формі, що і кредитний договір №214-2/006- 4/44605 та іпотечний договір від 28.10.2005, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за якими передано ОСОБА_3 , а отже, відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання їх недійсними. ОСОБА_1 у свою чергу, не доведено факту порушення його прав та інтересів при укладенні відповідачами оспорюваних правочинів. Окрім того, позивачем не надано належної аргументації щодо встановлення, на думку останнього, порушень чинного законодавства України при укладенні Договорів про відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором. Заперечуючи щодо посилання позивача на порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відповідач вказує, що відповідно до Акту Богунського ВДВС м. Житомир визначено, боржник - ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а тривалий час перебуває за кордоном, в Україну повертатись не планує, про що повідомив син ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Більше того, ОСОБА_1 не надав до суду належних та допустимих доказів, що спірна квартира використовується ним як місце його постійного проживання. На момент проведення угоди з відступлення права вимоги ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та відповідно до заяви-анкети, довідки про склад сім`ї, заяви-згоди ОСОБА_5 , а також довідки про зареєстрованих осіб на момент отримання Кредиту вбачається, що фактична адреса проживання ОСОБА_1 та його дружини - ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 . Відповідно до інформаційних довідок № 181843547 від 20.09.2019 та №175963643 від 01.08.2019 вбачається, що ОСОБА_5 була зареєтрована, а 13.01.2017 набула право приватної на майно за адресою: АДРЕСА_3 . А тому на спірне майно не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», адже спірне нерухоме житлове майно не використовується як місце постійного проживання та не є єдиним майном для позичальника. На підставі чого, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 09.07.2020 приватний нотаріус Черленюх Л.В. на виконання ухвали суду від 22.06.2020 надала витребувані документи та одночасно заявила клопотання, яким просила розгляд справи здійснювати без її участі ( Т. 1 а.с. 139-250, Т. 2 а.с. 1-53).

05.08.2020 представник відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль" проств розгляд справи проводити без участі представника , відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача 10.08.2020 подала заяву про зміну підстав позову, в якій зазначила, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики в забезпечення виконання якого було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , що в подальшому було взято державним реєстратором як підставу реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 ( Т. 2 а.с- 79-80). Позивач вважає, що внаслідок недійсності договору права вимоги укладеного ТОВ "Фінансова компанія " Укрфінанс Груп" з ОСОБА_3 , останній не мав прав на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_2 . Просила витребувати нерухоме майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та просила залучити до участі в справі співвідповідача ОСОБА_2 10.08.2020 представник позивача подала заяву про забезпечення позову ( т.2 а.с. 107-108). Ухвалою суду від 10.08.2020 заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , повторно витребувано докази у приватного нотаріуса Горай О.С.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Касянчук (Т. 2 а.с. 210) 24.02.2021 ознайомився з матеріалами справи, та лише 23.06.2021 надав письмові пояснення (Т. 3 а.с. 139-144) в яких зазначив, що підстав для визнання недійсними спірних договорів не має, між ОСОБА_3 та юридичною особою укладено договір уступки права вимоги- цесії, останній не є договором факторингу, договір укладено відповідно до норм чинного законодавства, не містить умов надання та отримання фінансових послуг. Зазначив, що позовні вимоги в цілому є необгрунтованими, а права позивача не є порушеними.

17.05.2021 до суду надійшли документи, які були витребувані у приватного нотаріуса Горай О.С. вилучені виконавчою службою на виконання ухвали суду від 25.02.2021.

21.07.2021 приватний нотаріус Горай О.С. надав документи, що стали підставою для реєстрації речових прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 ( Т. 3 а.с. 174-222).

28.11.2022 представник позивача ОСОБА_6 подала заяву про розподіл судових витрат та просила стягнути з відповідачів 19000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 5886,40 витрат по сплаті судового збору.

03.04.2023 АТ "Райффайзен Банк" подав заперечення на заяву про розподіл судових витрат( т.4 а.с.245-246) в якій посилається на те, що представник позивача не направив на адресу банку заяву та додатки до неї про розподіл судових витрат, тому просив відмовити в задоволенні заяви про розподіл витрат.

18.04.2023 провадження у справі було зупинено. Ухвалою суду від 08.04.2024 провадження у справі поновлено.

Від відповідачів приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горая Олега Станіславовича, Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», відзивів на позовну заяву не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Цюпик О.В. 23.06.2024 подала заяву про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник позивача- ОСОБА_6 ( за її участі Т. 4 а.с. 210-216) позовні вимоги підтримала просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ( за її участі) заперечувала щодо задоволення позову.

Представник відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_2 - ОСОБА_9 ( за його участі в судовому засіданні Т. 4 а.с. 210-216) заперечував щодо задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін (за їх участі в судовому засіданні), дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 28.10.2005 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» ( правонаступником якого були ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в подальшому АТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z14-2/006-4/44605 згідно якого позичальнику надано споживчий кредит в сумі 25000 доларів США строком до 27.10.2025 та в забезпечення виконання кредитних зобов`язань між цими ж сторонами укладено Договір іпотеки, відповідно до якого виконання умов за основним зобов`язанням забезпечено предметом іпотеки нерухомим майном, а саме квартирою АДРЕСА_2 (а.с. 19-21).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.11.2015 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору Z14-2/006-4/44605 станом на 24.06.2015 , в сумі 22617,37 доларів США., відповідно до перерахунку в національну валюту за курсом НБУ є еквівалентом 486855,17 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 20249,22 дол. США, що за курсом НБУ є еквівалентом 435879,04 грн.; простроченої заборгованості за кредитом 448,70 дол. США, що за курсом НБУ є еквівалентом 9658,59 грн.; заборгованості за відсотками 1442,42 дол. США, що за курсом НБУ є еквівалентом 31049,13 грн.; прострочена заборгованості за відсотками 1255,19 дол. США, що за курсом НБУ є еквівалентом 27018,87 грн.; пеня 925,73 дол. США, що за курсом НБУ є еквівалентом 19927,00 грн (а.с. 17).

21.10.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» укладено договір №2226 про відступлення права вимоги, згідно якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив на користь ПАТ «Оксі Банк» право вимоги за договором іпотеки б/н від 28.10.2005, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстровим номером 18368, як забезпечення кредитного договору № 214-2/006-4/44605 від 28.10.2005 укладеного між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» і ОСОБА_1 ; договір про відступлення права вимоги посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В.( Т.1 а.с.142-149)

21.10.2019 між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір №2227 про відступлення права вимоги, яким відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» право вимоги за договором іпотеки б/н від 28.10.2005, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстровим номером 18368, як забезпечення кредитного договору № 214-2/006-4/44605 від 28.10.2005 укладеного між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» і ОСОБА_1 ; договір про відступлення права вимоги посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В.( Т.2 а.с.1-11)

21.10.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_3 ( Т.1 а.с.217-224) укладено договір №2228 про відступлення права вимоги за договором іпотеки б/н від 28.10.2005, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим номером 18368, як забезпечення кредитного договору № 214-2/006- 4/44605 від 28.10.2005 укладеного між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» і ОСОБА_1

17.03.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики та в цей же день в забезпечення виконання повернення коштів було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , що в подальшому було взято державним реєстратором як підставу реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 ( Т. 2 а.с- 79-80).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Щодо уступки права вимоги фізичній особі

Представник позивача посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, а саме на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням законодавства, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Підставами заміни кредитора у зобов`язанні є 1)передання нимсвоїх правіншій особіза правочином(відступленняправа вимоги); 2)правонаступництва; 3)виконання обов`язкуборжника поручителемабо заставодавцем(майновимпоручителем); 4)виконання обов`язкуборжника третьоюособою (ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частин 1-3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Зі змісту положень статей 1078, 1079 ЦК України слідує, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами удоговорі факторингує факторі клієнт. Клієнтому договоріфакторингу можебути фізичнаабо юридичнаособа,яка єсуб`єктомпідприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

В свою чергу згідно п. 1 ч. 1 ст. 1, чч. 1,2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

Крім того, визначення факторингу міститься уст. 49 закону «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3.04.99 №231». до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингує правочином,який характеризуєтьсятим,що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Правочин,якому непритаманні переліченіознаки,є недоговором факторингу,а правочиномз відступленняправа вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно достатті 203 ЦК Українизумовлює його недійсність.

Цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 по справі №906/1174/18 указано, що договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу не є аналогічними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб`єктним складом правочинів, за метою їх укладення. Для розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, такі не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зіст. 1078 ЦКможе бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК). Оскільки факторинг згідно з п. 3 ч. 1ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»є кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені уст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що відповідно до ст. 2,512518 ЦКза договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа.

Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу за метою їх укладення слід враховувати, що згідно з п.5 ч.1ст.1 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У розумінні п.11 ч.1ст.4 вказаного законуфакторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3ст. 656 ЦК).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.04.2016 у справі №910/8670/15-г (3-226гс16), у постанові Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/6659/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3.04.2019 у справі №591/4552/17.

Зі змісту Договору №2228 від 21.10.2019 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_3 ( Т.1 а.с.217-224) про відступлення права вимоги за кредитним договором Z14-2/006-4/44605 від 28.10.2005 та за договором іпотеки б/н від 28.10.2005, як забезпечення кредитного договору № 214-2/006- 4/44605 від 28.10.2005 укладеного між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» і ОСОБА_1 вбачається, що кредитор відступає новому кредиторові права вимоги за указаним кредитним договором, а новий кредитор сплачує вартість прав вимоги, що відступається. Зі змісту договору " Межі права вимоги" що відступаються - права вимоги за грошовими зобов"язаннями до Боржника у національні валюті України, які виникли за умовами Кредитного договору на дату укладання даного Договору, крім можливості нарахування відсотків, комісій, штрафних санкцій( пені) як банківська ( фінансова установа). Тобто відступається сума заборгованості Боржника перед Кредитором в повному обсязі, що вказана у Додатку № 1 до Договору (т. 1, а.с. 142, т. 2, а.с. 4, т. 1, а.с. 217).

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що за відсутностідоказів,що підтверджуютьнадання новимкредитором фінансовихпослуг (наданнягрошових коштівза плату,тобто позикиабо кредиту)попередньому кредитору,відсутні іпідстави вважатитакий правочиндоговором факторингу,а недоговором відступленняправа вимоги. Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

Щодо переуступки права вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки та набуття права власності в період дії заборон визначених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереженняв іпотечномудоговорі,яке прирівнюєтьсядо такогодоговору засвоїми правовиминаслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Законом України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» визначено,що протягомдії цьогоЗакону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4Закону України "Про заставу"та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Вказаний Закон є правовою забороною, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цьогоЗаконуна період його чинності.

Оцінюючи докази, що стосуються нерухомого житлового майна, яке використовується позивачем, як місце постійного проживання та відсутність у позивача у власності іншого нерухомого житлового майна, крім іпотечного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено наступне:

Представник відповідача посилається на довідку № 1528 від 20.10.2005 (Т. 1 а.с.112,113), що видана позивачу - ОСОБА_1 , якою підтверджується те, що на час видачі довідки останній був прописаний тапроживав в АДРЕСА_3 разом з дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_10 . Проте довідка видана в 2005 та не може вказувати на ту обставину, що позивач на час укладання спірних договорів, а саме в 2019 постійно проживав за адресою АДРЕСА_3 та не може вказувати, що майно, а саме квартира АДРЕСА_4 належить йому на праві власності.

Посилання відповідачів на акт державного виконавця від 01.10.2019 ( Т. 1 а.с.109) зі змісту якого вбачається, що при виході за адресою АДРЕСА_1 двері квартири ніхто не відкрив, в телефонній розмові син позивача - ОСОБА_4 повідомив, що батько у вказаній квартирі не проживає та тривалий час перебуває за кордоном, повернення в Україну не планує, то вказаний акт не може бути прийнято судом як належний та допустимий доказ не проживання позивача у спірній квартирі. Відсутність особи у певний час, у певному місці, а саме за місцем проживання, не вказує на ту обставину, що особа за вказаним місцем не проживає. В акті не вказано перід доби (години) коли його було складено, особа- позивач міг перебувати на робочому місці або в будь якому іншому місці у власних справах, що не заборонено законом. Повідомлення внесені в акт, нібито з телефонної розмови з сином ОСОБА_4 , жодними належними доказами не підтверджені.

Згідно відмітки, яка міститься в паспорті дружини позивача ОСОБА_5 про сімейний стан (Т. 1 а.с. 126), остання 28.10.1995 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 . Зі змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно( Т. 1 а.с.110), дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_5 з 2001 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_4 загальною площею 66,09, житловою 38,8 кв.м., отримана внаслідок приватизації. Відповідно до ст. 61 СК України квартира АДРЕСА_4 є особистим майном дружини позивача та не належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на ту обставину, що позивач в 2004 отримав в спадщину 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_5 , не знайшли свого підтвердження, оскільки спадкоємцем є особа яка має однакове з позивачем прізвище ім"я та по батькові, однак РНОКПП НОМЕР_1 , який не належить позивачу, що вказує на іншу особу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що довідка про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 від 02.03.2020 свідчить про місце реєстрації особи, та в повній мірі свідчить про фактичне постійне проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 , відповідачами даної обставини належними та достовірними доказами не спростовано.

Згідно з частиною першоюстатті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин, договір:

- про відступлення права вимоги №2226 від 21.10.2019, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», предметом якого є відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 28.10.2005;

- про відступлення права вимоги №2227 від 21.10.2019, укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп";

- провідступлення прававимоги №2228від 21.10.2019,укладений міжТОВ «Фінансовакомпанія «УкрфінансГруп» тафізичною особою ОСОБА_3 , предметомякого євідступлення прававимоги заіпотечним договоромб/нвід 28.10.2005,є такими,що вчинені в періоддії заборон передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Враховуючи викладене вище, до ПАТ «Оксі Банк» не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, внаслідок чого і не могло перейти право вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», до фізичної особи ОСОБА_3 , тому підставдля державноїреєстрації заостаннім прававласності напредмет іпотекитакож небуло.Так само,як іне булоу ОСОБА_3 достатньогообсягу повноважень(прававласності)для передачі ОСОБА_2 в іпотеку квартири АДРЕСА_2 та в подальшому реєстрації права власності.

Щодо витребовування майна з чужого незаконного володіння

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 41 Конституції України та частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція)). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)). Порушення статті1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним. З позовом про витребування квартири звернувся її власник. З огляду на гарантії захисту, які Конституція України й інші нормативні акти надають власникові майна, суд вважає, що існує легітимна мета у втручанні суду у право кінцевого набувача на мирне володіння квартирою. Ураховуючи те, що у ОСОБА_3 не виникло права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки), він не мав законних підстав відчужувати цю квартиру ОСОБА_2 . Відтак, позовна вимога щодо витребування цього майна з володіння кінцевого набувача на користь власника квартири є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Таке задоволення є пропорційним меті захисту прав власників, враховуючи, зокрема, те, що вимоги закону до відчуження іпотечного майна та прав вимоги за кредитним й іпотечними договорами були або мали бути відомими ОСОБА_2 . Ці вимоги є чіткими та доступними, а їхня дія - передбачуваною. Судова практика Верховного Суду щодо неможливості відчуження таких прав вимоги в період дії Закону України «Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті» є сталою впродовж тривалого часу та відкритою для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, перед придбанням квартири кінцевий набувач міг ознайомитися з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоби встановити історію вибуття квартири з володіння її власників. Отже, проявивши обачність, він мав можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що ОСОБА_3 не міг набути право власності на квартиру, а тому і не мав права її відчужувати. Придбавши квартиру у такої особи, ОСОБА_2 як її покупець теж не набув право власності на неї. Зареєструвавши це право за собою, він став її володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження квартирою надалі належать позивачу як її власнику. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик нестання негативних наслідків придбання квартири у її незаконного володільця. З огляду на вказане за обставин цієї справи витребування з володіння ОСОБА_2 квартири на користь позивача як власника є пропорційним меті захисту права приватної власності останнього. Суд звертає увагу на те, що у випадку витребування квартири з володіння кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Такий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_3 , в якого він придбав квартиру, зокрема, про стягнення сплаченої її вартості. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що для витребування майна закон не вимагає визнавати недійсними договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, визнавати незаконним та скасовувати рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки кінцевому набувачеві. Тому суд, відмовляє у задоволенні зазначних вимог у зв`язку з їх неефективністю для захисту порушеного права позивача та приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо витребування майна.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 203, 215, 317, 321, 387, 388, 509, 510, 512, 513, 525, 656, 1077, 1078 , 1079 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України«Про мораторійна стягненнямайна громадянУкраїни,наданого якзабезпечення кредитівв іноземнійвалюті», ст.ст.4,12,81,141,258,265,268,280,354ЦПК України,суд,- У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Голуб Наталії Євгеніївни до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горая Олега Станіславовича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна про визнання недійними договорів уступки права вимоги, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та витребовування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 .

В задоволенні решти позовних вимог вдмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 01.08.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , місцепроживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивача адвокат Голуб Наталія Євгенівна, місцезнаходження м.Козятин, пров. Клубний, 6, Вінницька область;

Відповідачі:

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович місцезнаходження, м.Житомир. вул. В.Бердичівська , 35

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909

Акціонерне товариство «Оксі Банк» місцезнаходження м. Львів, вул. Газова, 17, ЄДРПОУ 09306278

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» місцезнаходження м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 20, кв. 1,ЄДРПОУ40326297

ОСОБА_3 місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_8

РНОКПП НОМЕР_4

Третя особа:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. місцезнаходження м. Київ, вул. В.Васильківська, 111/113

Суддя Л.М.Чішман

СудБогунський районний суд м. Житомира
Дата ухвалення рішення29.07.2024
Оприлюднено05.08.2024
Номер документу120776999
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Судовий реєстр по справі —295/4194/20

Ухвала від 09.01.2025

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Коломієць О. С.

Ухвала від 09.01.2025

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Коломієць О. С.

Ухвала від 20.11.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

Ухвала від 29.10.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

Ухвала від 26.09.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

Рішення від 26.09.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

Ухвала від 30.08.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

Ухвала від 30.08.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

Рішення від 29.07.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

Ухвала від 08.04.2024

Цивільне

Богунський районний суд м. Житомира

Чішман Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні