Рішення

від 26.06.2024 по справі 761/642/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/642/24

Провадження № 2/761/5029/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

судді: Мальцева Д.О.,

секретаря судового засідання: Панчоха Д.А.,

за участю:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_6,

представник позивача: ОСОБА_7,

представник позивача: ОСОБА_8,

представник відповідача: Лисенко О.В.,

представник відповідача: Сміхула А.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту газу Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката І.Осколкова звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Інституту газу Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, в якій просила:

1.Визнати незаконним та скасувати наказ Інституту газу Національної академії наук № 69 від 24.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 .

2.Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України.

3.Стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2023 року по дату ухвалення рішення у справі за цим позовом.

4.Стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

5. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, Наказом Інституту газу Національної академії наук України № 48-к від 30.07.2004 ОСОБА_1 зараховано у відділ охорони та пожежної безпеки на посаду сторожа. Наказом № 69-к від 24.11.2023 ОСОБА_1 , сторожа підрозділу сторожової охорони, було звільнено від 27.11.2023 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, «в зв`язку із скороченням чисельності штату, із відповідною зміною у штатному розписі Інституту, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 32 календарних дня». Позивач вважає наказ Інституту газу Національної академії наук України № 69-к від 24.11.2023 про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, та відповідно, підлягає поновленню на роботі, у зв`язку з чим вона звернулась з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

09 січня 2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, з повідомленням сторін.

20.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

Ухвалою суду від 21.02.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано від Інституту газу Національної академії наук України належним чином засвідчені копії наступних документів: колективного договору (угоди) з усіма додатками; повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні ОСОБА_1 ; копію Розпорядження Президії Національної академії наук України від 20.03.2006р. № 167. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

13.03.2024 на адресу суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2024 надійшли належним чином засвідчені копії документів.

05.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

10.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

23.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо вимог позову в частині про визнання незаконним та скасування наказу Інституту газу Національної академії наук № 69 від 24.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 , та поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Наказом Інституту газу Національної академії наук України № 48-к від 30.07.2004 ОСОБА_1 зараховано у відділ охорони та пожежної безпеки на посаду сторожа.

На посаді сторожа позивач працювала в Інституті Газу НАН України з 30.07.2004 по дату звільнення 27.11.2023.

Наказом № 23 «Про реорганізацію системи охорони в Інституті газу НАІІ України» від 19.07.2023 Інституту газу Національної академії наук України було затверджено «План реорганізації системи охорони Інституту газу НАН України» (п. 1 наказу), виведено із штатного розпису Інституту газу НАН України структурний підрозділ Сторожова охорона, зокрема, посаду сторожа - 16 одиниць, наказано затвердити штатний розпис зі змінами та ввести його в дію з 01.01.2024 року (п. 3 наказу).

Крім того, згідно п.п. 4, 5 Наказу № 23 від 19.07.2023 у зв`язку з обмеженим фінансуванням, вивільнення працівників проводити поетапно, відповідно до ст. 42 КЗпПУ та п.п. 3,4 «Плану реорганізації системи охорони Інституту газу НАН України». Начальнику відділів кадрів ОСОБА_2 наказано, відповідно до ст. 36 та ст. 49-2 КЗпПУ підготувати відповідну документацію та попередити працівників структурного підрозділу «Сторожова охорона» про заплановане вивільнення.

Серед заходів Плану реорганізації системи охорони Інституту газу НАН України, затвердженого наказом № 23 від 19.07.2023, передбачено: «Відповідно до ст. 36, 40 та 49-2 КЗпПУ, підготувати відповідну документацію та попередити працівників структурного підрозділу «Сторожова охорона» про заплановане вивільнення: - працівників «Сторожової охорони» ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » (п.3.4.).

При цьому, відповідно до п. 4.4 Плану реорганізації системи охорони Інституту газу НАН України, затвердженого наказом № 23 від 19.07.2023 передбачено: «Вивільнити працівників «Сторожової охорони», відповідно до ст. 40 КЗпПУ: - працівників «Сторожової охорони» ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ».

26.09.2023 позивачу було вручено повідомлення «Про заплановане вивільнення та пропозицію щодо переведення на іншу посаду» від 26.09.2023. До даного повідомлення було додано список вакантних посад в Інституті газу НАН України станом на 26.09.2023, а саме: посади токара, слюсара сантехніка, слюсара з експлуатації та ремонту газового обладнання, тощо. Тобто, це ті посади, які позивач, яка є пенсіонером, не може обіймати в силу свого віку, кваліфікації, спеціальності.

У вказаному повідомленні зазначено, що відповідно до Наказу № 23 від 19.07.2023 «Про реорганізацію системи охорони в Інституті газу НАН України» та Наказу № 50-к від 26.09.2023 здійснюється реорганізація підрозділу сторожової охорони із скороченням штату працівників.

Позивач відмовилась від підписання зазначеного Повідомлення, про що 26.09.2023 було складено відповідний Акт про відмову від підпису на підтвердження отримання Повідомлення від 26.09.2023 № 97/011-292 про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України та наказу Інституту № 50-к від 26.09.2023.

Позивач зазначає, що жодні інші посади їй у період з 26.09.2023 по 27.11.2023 не пропонувались.

Наказом № 69-к від 24.11.2023 ОСОБА_1 , сторожа підрозділу сторожової охорони, було звільнено від 27.11.2023 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, «в зв`язку із скороченням чисельності штату, із відповідною зміною у штатному розписі Інституту, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 32 календарних дня».

При цьому, відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, па які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Так, п.п. 2.13 Колективного договору зобов`язує Адміністрацію узгоджувати з профспілковим комітетом, зокрема, рішення, що стосуються звільнення з роботи у зв`язку із змінами в організації праці.

Пункт 2.16 Колективного договору зобов`язує Адміністрацію здійснювати звільнення працівника з підстави, передбаченої п. 1 ст. 40 КЗпП України, лише за попередньою згодою з профспілковим комітетом.

Пункт 2.18 Колективного договору покладає на Адміністрацію обов`язок не пізніше ніж за три місяці інформувати ПК про очікувані істотні зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності і штату, що планується у зв`язку з цим.

Пункт 2.20 Колективного договору зобов`язує Адміністрацію надавати працівникам, які отримали попередження про звільнення за скороченням штату (ст. 40 п. 1 КЗпП України), час для працевлаштування - вісім годин на тиждень, зберігаючи за ним заробіток. А відповідно до п. 2.22 Адміністрація зобов`язана повідомляти державну службу зайнятості про звільнення працівників не пізніше, як за два місяці, а в десятиденний строк після звільнення надавати списки фактично звільнених працівників.

Відповідно до пп. 2.2.16 Статуту Інституту газу НАН України, Інститут відповідно до основних завдань: розробляє структуру і штатний розпис у межах наявних коштів і затверджує його в установленому в НАН України порядку.

Такий порядок затвердження штатних розписів у НАН України передбачений розпорядженням Президії НАН України «Про затвердження штатних розписів» № 167 від 20.03.2006 р.

Зокрема, пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено типову форму штатного розпису установи, а згідно з пп. 2.2 п. 2 цього ж розпорядження доручено затвердження штатного розпису Академікам-секретарям відділень НАН України - установ, шо входять до складу відповідних відділень НАН України.

Також, п. 3 розпорядження Президії НАН України № 167 від 20.03.2006 р. передбачено, що зміни до штатного розпису установи вносити в порядку, встановленому для його затвердження, за формою, що відповідає штатному розпису.

З наведеного випливає, що штатний розпис Інституту газу як установи НАН України підлягає затвердженню відповідним Академіком-секретарем певного відділення НАН України, а зміни до штатного розпису вносяться в порядку, передбаченому для затвердження штатного розпису, тобто також підлягають затвердженню Академіком- секретарем відділення НАН України.

У зв`язку із цим, передувати звільненню позивача у зв`язку із скороченням штату мало б затвердження у наведеному вище порядку до штатного розпису відповідача.

При цьому, такі зміни до штатного розпису мали б бути затверджені ще станом на момент попередження позивача про майбутнє вивільнення.

Відповідно до статті 1 Конституції Україна (далі - Конституція) Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України (ст. 1). Статтею 21 КЗпП України (далі Кодекс) проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 14.06.2023 у справі № 761/23237/20, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

З урахуванням вище викладеного, відповідачем не доведено правомірність звільнення позивачки.

Ураховуючи всі встановлені обставини, суд вважає вимоги в частині про визнання незаконним та скасування наказу Інституту газу Національної академії наук № 69 від 24.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 , та поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України - правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, п. 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, п. 122, від 30 жовтня 1991 року).

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про доходи № 97/13-423 від 21.12.2023 р. - середньоденна заробітна плата становить 356,70 грн.

Таким чином, сума, яка підлягає виплаті становить суму 51 721,50 грн. (356,70 х 145 роб.днів = 51 721,50). При цьому, підлягає негайному виконанню виплата середнього заробітку за один місяць в сумі 7 847,40 грн. (356,70 х 22 роб.дні = 7 847,40).

Ураховуючи всі встановлені обставини, суд вважає вимоги в частині про стягнення з відповідача Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 235 КЗпП України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення за один місяць середньої заробітної плати.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача, окрім майнової шкоди, їй завдано моральну шкоду, яка пов`язана з розладом нормального життя, погіршенням стану здоров`я, нервовою напругою та переживаннями, зверненням до суду за захистом порушених прав, неможливістю врегулювання питання мирним шляхом.

Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Відшкодування моральної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, тому, враховуючи вищевикладене, вимога в частині про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню - у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, на підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що слід стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, 1, 2, 4, 5, 23, 175-177, 279, 1167 ЦК України, ст. 21, 40, 42 КЗпПУ, Закону України «Про колективні договори і угоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Інституту газу Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Інституту газу Національної академії наук № 69 від 24.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України з 27.11.2023 року.

Стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2023 року по 26 червня 2024 року включно у розмірі 51 721,50 грн. (п`ятдесят одна тисяча сімсот двадцять одна грн. 50 копійок).

Стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Інституту газу Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа в Інституті газу Національної академії наук України та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 7 847,40 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження рішення обчислюється з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Інститут газу Національної академії наук України - код ЄДРПОУ 05417035, адреса: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 39.

Повний текст рішення складений 08.07.2024 року.

Суддя