Постанова

від 24.07.2024 по справі 535/271/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 535/271/22

провадження № 61-7686св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про розірвання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування рішення щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року в складі колегії суддів Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (далі - ТОВ «Агрофірма «Маяк») в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила:

-розірвати договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12 травня 2020 року, укладений щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322255100:00:004:0709, загальною площею 3,7684 га, що розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області, та зареєстрований 28 липня 2020 року (запис про інше речове право № 37546417);

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 липня 2020 року індексний номер 53375594 (запис про інше речове право № 37546417), вчинене приватним нотаріусом Лапочкою Р. О. щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, кадастровий номер 5322255100:00:004:0709, загальною площею 3,7684 га, що розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 29 жовтня 2021 року позивачка набула права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5322255100:00:004:0709, про що повідомила ТОВ «Агрофірма «Маяк», однак відповідач з моменту укладення договору не сплачував орендні платежі, що є порушенням істотних умов договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 23 січня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачка не довела обставин щодо систематичного порушення відповідачем умов договору шляхом несплати їй передбачених договором платежів за користування земельною ділянкою, тому відсутні підстави для розірвання договору з цих підстав. Також суд першої інстанції не встановив інших обставин, які були б підставою для розірвання спірного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Крім того, місцевий суд відмовив у задоволенні вимог позивачки про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки така вимога є похідною від вимоги про розірвання спірного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), у задоволенні якої відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишено без руху та заявникам надано строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема, надання доказів сплати судового збору або звільнення від його сплати.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 23 січня 2023 року визнано неподаною та повернуто особам, які її подали.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що копія ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху направлена представнику ОСОБА_2 на вказану ним в апеляційній скарзі електронну адресу та доставлена до його електронної скриньки 23 березня 2023 року о 14:31:46. Незважаючи на отримання заявниками копії ухвали апеляційного суду, недоліки апеляційної скарги не усунуті та докази сплати судового збору не надані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 травня 2023 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення повністю та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявники зазначають порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного про залишення апеляційної скарги без руху) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Оскільки розгляд справи здійснювався в паперовій формі, то ухвала про залишення апеляційної скарги без руху мала бути надіслана заявникам у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в системі «Електронний суд». Направлення судового рішення на особисту електронну пошту заявника не свідчить про його отримання адресатом.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27 червня 2023 року справу № 535/271/22 (провадження № 61-7686св23) призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_3 , Фаловську І. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2024 року на підставі службової записки судді Сердюка В. В. справу № 535/271/22 (провадження № 61-7686св23) призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_4 , Фаловську І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року зупинено провадження у справі № 535/271/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Маяк» про розірвання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування рішення щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року поновлено провадження у справі № 535/271/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Маяк» про розірвання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування рішення щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ТОВ «Агрофірма «Маяк» - Скляренко С. М. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 травня 2020 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агрофірма «Маяк», укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно із пунктами 1.1, 2.1 вказаного договору власник передав, а землекористувач одержав право користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання сільськогосподарської продукції та доходів від неї. Право користування передано на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:0709, загальною площею 3,7684 га, розташовану на території Котелевської селищної ради (за межами населеного пункту) Полтавської області. Договір укладено строком на сім років.

Відповідно до пункту 4.1. договору плата за користування земельною ділянкою здійснюється у розмірі 21 065,59 грн, у тому числі податки і збори визначені законодавством України (на момент укладення договору ПДФО - 18 % та військовий збір - 1,5 %) за один рік користування земельною ділянкою. Плата за користування земельною ділянкою справляється у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах. Плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі виплачується землевласнику через касу землекористувача або/та шляхом перерахування на рахунок землевласника в установі банку в строки, визначені пунктом 4.3 цього договору за волевиявленням (заявою) землевласника.

Приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р. О., щодо вказаної земельної ділянки зареєстрований договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12 травня 2020 року.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 позивачка набула в порядку спадкування право власності на зазначену земельну ділянку на підставі заповіту від 29 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ковпаком В. І.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та її представник адвокат Борзовець О. В. подали апеляційну скаргу, яка ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року залишена без руху у зв?язку з відсутністю доказів сплати судового збору за ставками та в порядку, встановленими Законом України «Про судовий збір». Заявникам надано строк для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги та роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Копія ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху направлена на вказану в апеляційній скарзі електронну адресу представника ОСОБА_2 та згідно з довідкою про доставку електронного листа доставлена до електронної скриньки 23 березня 2023 року о 14:31:46.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі «Беллє проти Франції» від 04 грудня 1995 року (заява № 23805/94) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

За позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»

від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03).

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процедура апеляційного оскарження рішення суду має проводитися з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених приписами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 185, статті 357 ЦПК України, якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне виявлені недоліки, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається судом апеляційної інстанції.

Суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня

1992 року).

У справі «Беллє проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі).

Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на усунення недоліків є день вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі - в редакції, чинній на час вирішення судом апеляційної інстанції питання про відкриття апеляційного провадження у справі) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).

Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).

Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказаної такими особами під час подання документів до суду.

Отже, процесуальним законодавством, чинним на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Фізична особа (за виключенням передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», отримає судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» рішення суду на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі) не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 272 ЦПК України.

У розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

Наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23), до вирішення якої колегією суддів було зупинено провадження у справі, яка переглядається.

Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У цій справі суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , керувався тим, що копія ухвали від 23 березня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху направлена представнику ОСОБА_2 на вказану ним в апеляційній скарзі електронну адресу та доставлена до його електронної скриньки 23 березня 2023 року о 14:31:46.

Справу, яка переглядається, суди попередніх інстанцій розглядали за матеріалами у паперовій формі. Враховуючи вимоги частини одинадцятої статті 272 ЦПК України, якою передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу представника позивачки ОСОБА_2 (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) сама по собі не свідчить про вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та за встановлених у цій справі обставин не могла використовуватися апеляційним судом з метою підтвердження відправлення стороні копії такої ухвали на офіційну електронну адресу.

З огляду на викладене у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції помилково визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її особам, які звернулися до апеляційного суду з такою скаргою, оскільки був зобов`язаний надіслати ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у паперовій формі рекомендованим листом, а наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки у розумінні статті 272 ЦПК України не свідчить про належне вручення копії ухвали суду представнику позивача.

За таких обставин ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, суд касаційної інстанції розподілу судових витрат не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк