Постанова

від 01.08.2024 по справі 366/52/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 366/52/21

провадження № 61-8861св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов Василь Вадимович, на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І., і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з

19 листопада 2015 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з

ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 грудня 2019 року. Сторони мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Посилався на те, що відповідачка не піклується про дітей, не спілкується з ними, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться їхніми успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, їхнім навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток.

4. Зауважував, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, неодноразово відправляла дочку ОСОБА_5 в магазин за спиртними напоями та сигаретами, а за відмову виконати цю вимогу - виганяла дитину з будинку. Діти неодноразово без поважних причин не відвідували школу та дитячий садочок. Крім того, відповідач постійно конфліктує з сусідами та односельчанами, притягувалась до адміністративної відповідальності.

5. Зазначав, що 19 вересня 2019 року представником служби у справах дітей та сім`ї Поліської РДА Київської області у зв`язку з невиконанням відповідачкою батьківських обов`язків діти були відібрані у неї та передані йому на виховання. Наразі діти відмовляються проживати та знаходитися разом з відповідачкою.

6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: позбавити

ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; залишити проживати дітей разом з ним; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн, по 1 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягненням дітьми повноліття.

Стислий виклад позиції відповідачки

7. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що вона любить своїх дітей та ніколи від них не відмовлялась. Діти були забрані від неї без її згоди. Зауважувала, що вона хоче спілкуватись з дітьми та вчиняє для цього відповідні дії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 26 січня

2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

9. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10. Залишено дітей проживати разом з їхнім батьком ОСОБА_1 .

11. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн, по 1 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 січня 2021 року.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 свідомо та систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, до неї застосовувались заходи впливу у вигляді негайного відібрання дітей, притягнення до адміністративної відповідальності, в її сім`ї наявні факти домашнього насильства. З урахуванням наведеного, а також з огляду на думку дитини ОСОБА_6 , 2009 року народження, та висновок служби у справах дітей та сім`ї Поліської райдержадміністрації №17-21/73 від 03 серпня 2020 року, суд першої інстанції вважав, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її дітей забезпечить інтереси самих дітей.

13. Щодо вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дітей з батьком та стягнення аліментів на їх утримання, суд першої інстанції зазначав, що малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживають з батьком тривалий час, який проявляє турботу, захист та любов до дітей, між ними склалися довготривалі усталені відносини, батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, а тому відсутні обставини, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток. Аліменти підлягають стягненню з відповідачки з огляду на передбачений частинами другою, третьою статті 166 Сімейного кодексу України обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від ІНФОРМАЦІЯ_6 в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Зазначено, що матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 змінила ставлення до своїх батьківських обов`язків, а також спосіб свого життя після відібрання дітей та народження сина ОСОБА_9 . Висновок служби у справах дітей та сім`ї Поліської райдержадміністрації Київської області суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованим, з огляду на те, що він не містить доводів щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, а також мотивів, якими орган опіки та піклування керувався, вважаючи, що позбавлення матері батьківських прав буде відповідати інтересам дітей. З огляду на зазначене, а також на те, що

ОСОБА_2 проти позбавлення батьківських прав заперечує, надала докази спроб спілкуватися з дітьми та вчинення позивачем їй перешкод у цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що позбавлення її батьківських прав не буде відповідати інтересам самих дітей.

16. З огляду на відсутність доводів апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про залишення проживання дітей разом з позивачем та про стягнення з відповідачки аліментів, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядалося в апеляційному порядку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 17 червня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Придувалов В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня

2023 року та залишити в силі рішення Іванківського районного суду Київської області від ІНФОРМАЦІЯ_6.

18. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

упостанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес матері до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще. Вважає, що в матеріалах справи наявні докази свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, відсутності бажання зустрічатися зі своїми дітьми, цікавитися їх долею, питаннями освіти.

20. Акцентує увагу на думці ОСОБА_6 , яка зазначала, що хоче жити зі сім`єю батька, оскільки коли вони з братом мешкали з матір`ю, то остання, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, відправляла її до магазину для купівлі горілки, а в разі відмови - виганяла з будинку без верхнього одягу та взуття. Стверджувала, що бачитись та спілкуватися з матір`ю вона не хоче.

21. Зазначене також стало підставою для негайного відібрання дітей органом опіки та піклування від матері, під час якого матір перебувала у стані алкогольного сп`яніння, була агресивною, а діти були налякані, перебували у важкому психологічному стані, важко йшли на контакт.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняпостанови Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 366/52/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

23. 24 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

24. 19 липня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить суд відмовити у її задоволенні. Додатково просить проводити розгляд справи за її участі.

25. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

26. Ураховуючи, що касаційний розгляд справи, яка переглядається, відбувається відповідно до положень статті 401 ЦПК України у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження, відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про виклик у судове засідання учасників справи.

27. Відзив ОСОБА_2 обґрунтований посиланням на те, що вона ніколи не відмовлялася і ніколи не відмовиться від своїх дітей, які були силою забрані від неї. Зазначає, що вона любить своїх дітей, хоче з ними бачитись та спілкуватись, однак позивач перешкоджає їй у цьому, переховує їх від неї та не дає можливості зв`язуватися з дітьми по телефону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з

19 листопада 2015 року, який розірвано рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13 грудня 2019 року.

29. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30. Відповідно до акту про негайне відібрання дітей, 18 вересня 2019 року о 12:45 год. здійснено негайне відібрання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у ОСОБА_2 , яка заходиться тривалий час у стані алкогольного сп`яніння та дуже агресивна, діти перелякані та у важкому психологічному стані, на контакт йдуть важко.

31. З акту обстеження матеріально-побутових умов життя сім`ї від 08 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , установлено, що сім`я складається з шести чоловік. З них проживають в сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Житлова площа будинку складає 80 кв. м. Висновок комісії: є всі необхідні умови для виховання та проживання дітей. Діти мають окремі кімнати для навчання та відпочинку. Забезпечені засобами особистої гігієни, іграшками, речами.

32. Відносно громадянки ОСОБА_2 14 вересня 2019 було складено постанову серія АПО18/173429 за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб); 14 вересня 2019 року складено адміністративний протокол серія

ГР 204277, стаття 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця); 18 вересня 2019 року складено адміністративний протокол серія ГР 206109 за статтею 184 частиною першою КУпАП (невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей); 18 вересня 2019 року серія ГР 210381, стаття 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню або поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця); 18 вересня 2019 року складено постанову серія АПО18/173491 стаття 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб).

33. Ha запит представника позивача від 15 грудня 2021 року відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області повідомило, що громадянка ОСОБА_2 , жителька с. Федорівка Вишгородського району Київської області, притягувалась до адміністративної відповідальності за наступними статтями:

19 липня 2019 року за частиною першою статті 178 КУпАП (розпивання пива, алкогольних напоїв у заборонених місцях, поява у громадських місцях у п`яному вигляді), 19 липня 2019 року за статтею 183 КУпАП, 14 вересня 2019 року за статтею 183 КУпАП, за статтею 185 КУпАП, 18 вересня 2019 року за статтею 183 КУпАП, 18 вересня 2019 року за статтею 185 КУпАП, 09 травня 2020 року за статтею 183 КУпАП.

34. Згідно з довідкою Овруцького закладу дошкільної освіти № 6, виданою ОСОБА_2 , її дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував Овруцький заклад дошкільної освіти № 6 в період

27 серпня 2018 року по 28 грудня 2019 року. 3а період перебування дитини в закладі порушень зі сторони мами не було Дитина відвідувала дитячий садочок в належному виді. Вихованням дитини займалась мама. ОСОБА_4 до садочка постійно приводила і забирала мама. Зі сторони колективу закладу до мами зауважень не було.

35. Згідно з висновком служби у справах дітей та сім`ї Поліської райдержадміністрації Київської області від 03 серпня 2020 року є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , з метою їх соціального захисту та забезпечення державних гарантій на виховання та розвиток, відповідно до європейських стандартів, ратифікованих нашою державою.

36. Згідно з висновком про доцільність/недоцільність перебування дітей матір`ю № 17-21/143 від 14 грудня 2021 року, службою у справах дітей та сім`ї Поліської селищної ради розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання та перебування його малолітнього сина ОСОБА_4 , 2016 року народження та малолітньої дочки ОСОБА_6 , 2009 року народження. Зі слів ОСОБА_1 , батька дітей, з`ясовано, що мати дітей з сім`єю не проживає, не підтримує стосунків, не надає коштів на утримання дітей, не цікавиться здоров`ям, не бере участі у їх житті. Також, шлюб між ними було розірвано 13 грудня 2019 року. Малолітні діти повністю перебувають на утриманні та вихованні батька. ОСОБА_12 підтвердив довідкою про свої доходи, що має змогу створити всі необхідні умови проживання та задовольнити потреби дітей. Службою у справах дітей було відвідано постійне місце проживання громадянина ОСОБА_13 , кімната, яка облаштована для дітей, мебльована, є необхідні речі побуту та вжитку. Для дітей створено відповідні умови для їх повноцінного та гармонійного розвитку. Кімната окрема, є меблевий гарнітур із шкільною партою для дитини молодшого віку, для дівчинки є письмовий стіл, шафа для одягу, дитячі книжки, розвиваючі ігри, іграшки, сезонний одяг та взуття, диван та ліжко для сну. Характеристика на дітей з Сукачівської ЗОШ, де навчається дочка ОСОБА_1 , та характеристика з ДНЗ, який відвідує малолітній син ОСОБА_14 , підтверджує той факт, що мати ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дітей, не цікавиться їх успіхами та шкільним життям, загальношкільні, класні заходи та батьківські збори не відвідує. Враховуючи викладене, захищаючи інтереси малолітніх дітей, служба у справах дітей вважає за не доцільне проживання дітей матір`ю, спираючись на відповідні документи, які були подані до служби, а також негативну характеристику від 13 грудня 2021 року 367 Старостинського округу № 3 Поліської селищної ради на ОСОБА_15 . Рекомендовано проживання дітей з батьком на період слухання судової справи № 366/52/21, яка знаходиться в провадженні Іванківського районного суду Київської області стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 до її малолітніх дітей.

37. З листа №03-18-591 від 23 грудня 2021 року слідує, що ОСОБА_2 зверталась до служби у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області щодо прийняття участі у виховані дітей, на що отримала повідомлення, що відповідно до частини третьої статті 19 СК України, у зв`язку із звернення до суду з позовом ОСОБА_1 , орган опіки та піклування припиняє розгляд зазначеної заяви до прийняття рішення у судовій справі.

38. Згідно з довідкою-характеристикою, яка підписана старостою округу № 3 Романенко І., від 05 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 веде нормальний спосіб життя, громадський порядок не порушує, спиртних напоїв не вживає, скарги на неї не надходили.

39. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 05 жовтня 2022 року, сім`я ОСОБА_2 з 2020 року проживає у задовільних матеріально-побутових умовах, вона добросовісно виконує батьківські обов`язки щодо виховання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та веде нормальний спосіб життя.

40. Неповнолітня дитина ОСОБА_7 , 2009 року народження, в судовому засіданні розповіла, що хоче жити з сім`єю батька. Крім того, пояснила, що коли вона мешкала з мамою, то остання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, відправляла її до магазину для купівлі горілки, у разі відмови - виганяла її з будинку без верхнього одягу та взуття. Бачитись, спілкуватись та жити з мамою не бажає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

42. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

43. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

45. Захист інтересів дитинизнаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

46. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

47. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

48. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

49. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

50. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

51. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

52. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

53. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

54. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

55. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

56. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

57. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

58. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

59. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

60. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року

у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,

від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

61. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

62. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява

№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

63. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

64. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

65. За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

66. Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

67. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

68. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

69. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

70. Верховний Суд звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи, особистості учасників цих правовідносин, оцінки сімейної ситуації й інтересів дитини (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

71. Колегія суддів зауважує, що міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

72. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і не встановив підстав для застосування до відповідачки такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно двох її малолітніх дітей.

73. Судом обґрунтовано оцінено наявні у матеріалах справи докази створення відповідачці перешкод у спілкуванні з дітьми та вчинені нею дії для відновлення такого спілкування (звернення до правоохоронних органів щодо перешкод у спілкуванні з дітьми від 20 грудня 2020 року та до органу опіки та піклування щодо вирішення питання про порядок її участі у вихованні дітей від 13 грудня 2021 року). Також звернуто увагу та зміну ОСОБА_2 поведінки, належне виховання молодшого сина.

74. Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19,

від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 726/433/23).

75. З урахуванням наведених обставин, дій матері, яка змінила свою поведінку після відібрання у неї дітей у 2019 році, намагається відновити контакт зі своїми дітьми, під час розгляду цієї справи активно відстоювала свою позицію щодо бажання брати участь у вихованні своїх дітей, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не свідчать про необхідність застосування до відповідачки такого виключного заходу саме в інтересах дітей.

76. Активна позиція відповідачки під час розгляду справи про позбавлення її батьківських прав, надання пояснень та заперечень щодо доводів, викладених позивачем, оскарження судового рішення в суді апеляційної інстанції в частині позбавлення її батьківських прав, без оспорення її обов`язку зі сплати аліментів на їх утримання та визначеного судом з урахуванням вимог позивача їх розміру, спростування доводів касаційної скарги позивача щодо її небажання спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні, свідчить про можливість і готовність матері відновити психологічний та емоційний зв`язок зі своїми дітьми.

77. З огляду на зазначене, позбавлення батьківських прав за встановлених судами обставин не буде ґрунтуватися на достатніх обґрунтуваннях.

78. Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання одного з батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

79. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

80. Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для врахування висновку служби у справах дітей та сім`ї Поліської райдержадміністрації Київської області від 03 серпня 2020 року

№ 17-21/73, з огляду на його необґрунтованість. У зазначеному висновку містяться лише посилання на клопотання Радинської сільської ради, датоване

04 серпня 2020 року (тобто на наступний день після вирішення органом опіки питання по доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав) та заяву ОСОБА_1 . Обставин, які свідчать про необхідність застосування такого заходу впливу до матері дітей, мотивів, якими керувався орган опіки та піклування, результатів обстеження умов проживання дітей та їх батьків, їх психологічних характеристик, стосунків між дітьми та батьками, думки дітей щодо обставин, які склались, наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері стабільної загрози для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, у висновку не наведено.

81. Крім того, колегія суддів зауважує, що зазначений висновок складений у серпні 2020 року, тоді як питання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав вирішувалося судом першої інстанції у січні 2023 року.

82. Спори щодо участі батьків у піклуванні та вихованні дітей завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, а тому з огляду на наявні у матеріалах справи заяви ОСОБА_2 до правоохоронних органів щодо спричинення їй перешкод у спілкуванні з дітьми від 20 грудня 2020 року та до органу опіки та піклування щодо вирішення питання про порядок її участі у вихованні дітей від 13 грудня 2021 року, висновок органу опіки та піклування від 03 серпня 2020 року не можна вважати таким, що відображає актуальні обставини виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

83. Відомостей про вжиття органом у справах дітей заходів, спрямованих на покращення сімейної ситуації, зокрема за результатами звернення

ОСОБА_2 із заявою щодо прийняття участі у вихованні її дітей від 13 грудня 2021 року, матеріали справи не містять.

84. Згідно з частиною шостою статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

85. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,

від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

86. Посилання касаційної скарги на не урахування судом апеляційної інстанції думки дитини, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якій під час заслуховування її думки у суді першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_6 виповнилось 13 років, колегія суддів відхиляє.

87. Верховний Суд уже звертав увагу на те, що думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 29 березня 2023 року у справі № 754/7526/21,

від 26 квітня 2023 року у справі № 520/17217/13-ц, від 02 серпня 2023 року у справі № 707/1704/21).

88. Водночас, колегія суддів зауважує, що висловлене малолітньою ОСОБА_16 бажання проживати разом з батьком було враховане судом першої інстанції при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей. Справа в цій частині не переглядалася судом апеляційної інстанції та не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

89. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків у їх сукупності, зазначив про мотиви їх прийняття чи відхилення та з огляду на відсутність належних, достатніх і допустимих доказів наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

90. В частині вирішення інших позовних вимог ОСОБА_1 справа не переглядалася судом апеляційної інстанції, та з огляду на доводи касаційної скарги не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

91. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

92. Водночас, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

93. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

94. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

95. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

96. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Придувалов Василь Вадимович, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович