Рішення

від 31.07.2024 по справі 569/11766/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/11766/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Білецькій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мельничук Марина Степанівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання дій державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно неправомірними та протиправними, скасування рішень про реєстрацію прав на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мельничук Марина Степанівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання дій державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно неправомірними та протиправними, скасування рішень про реєстрацію прав на нерухоме майно звернулась ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що 09 листопада 2006 року позивач ОСОБА_1 набула власності на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,200 га за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 в АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка чи майно). Ухвала Рівненського міського суду від 30 вересня 2015 року у справі №569/3656/13-ц, за якою відповідач-2 ОСОБА_3 набула право власності на вищезазначену ділянку 21 травня 2019 року було скасовано постановою Рівненського апеляційного суду. Однак ОСОБА_3 достовірно знаючи про скасування судом апеляційної інстанції документу, на підставі якого вона набула право власності на земельну ділянку навмисно її відчужила іншій особі та отримала кошти за продане майно. І як наслідок на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2019 року укладеного між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній набув право власності на земельну ділянку. Між позивачем та ОСОБА_2 немає договірних відносин і майно перебуває у відповідача-1 не на підставі укладеного з позивачем договору. Тому вважає недопустимо вважати ОСОБА_2 добросовісним набувачем майна. Рішенням №473153010 від 12 червня 2019 року їй, як заявнику, державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління забезпечення адміністративних послуг Рівненської міської ради, ОСОБА_5 (далі - державний реєстратор) відмовлено у проведенні реєстраційних дій на підставі Постанови апеляційного суду відповідно до положень ст.31-1 Закону № 1952-IV. Рішення №473153010 від 12 червня 2019 року про відмову мотивовано наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що, на думку державного реєстратора, є підставою для відмови у скасуванні права власності відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 24 Закону 1952-IV та пункту 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року №553. Проте, предметом звернення позивача до державного реєстратора була вимога щодо виконання державним реєстратором вимог ст.19, 129-1 Конституції та положень ч.2 ст.26, ст.31-1 Закону №1952-IV). Відмова державного реєстратора внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію постанови та запис про скасування державної реєстрації прав, що виникли на підставі скасованої судом ухвали суперечать ч.2 ст.26, ст.31 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно їх обтяжень». Оскільки ст.31-1 Закону 1952-IV, яку було прийнято законодавцем пізніше пункту 5 ч. 1 ст.24 Закону №1952-IV та яка не містить положень щодо підстав відмови Державній судовій адміністрації України запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень у проведенні реєстраційних дій на підставі рішень суду - заявникам (ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві перехідні положення» Закону №1666-VIII від 06.10.2016), а норми ст.24 та 31-1 конкуруючими, то Державним реєстратором підлягала застосуванню норми ст.26, ст. 31-1 Закону 1952-IV , що всупереч ст.26, 31-1 Закону 1952-IV та приписам ст. 19 Конституції виконано не було. Отже, рішення №47315301 державного реєстратора про відмову у проведенні реєстраційних дій на підставі постанови є неправомірними та протиправними, оскільки суперечить ст. 19, 129-1 Конституції, ст.26, ст. 31-1 Закону №1952-IV. При цьому, наявність в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень реєстраційних записів про реєстрацію права власності ОСОБА_2 , а також запису про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та відмова державного реєстратора у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_3 на земельну ділянку позбавляє позивача можливості здійснювати правомочності власника згідно ст. 41 Конституції, ст. 319 ЦК, ст.1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у тому числі з метою виконання вищевказаних рішень судів, що є також підставою для скасування таких записів.

Позивачем 14 травня 2021 року до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд: скасувати рішення державного реєстратора, ОСОБА_6 , за індексним №47038893 від 26 травня 2019 року про припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,200 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 478, виданий 25 травня 2019 року, видавник: ПН Мельничук М.С. Рівненський міський н/о, як незаконне, зобов`язати державного реєстратора внести до державного реєстру речових прав відомості про скасування такого рішення; визнати неправомірним набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку загальною площею 0,200 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076, витребувати зазначену земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, скасувати рішення державного реєстратора, ОСОБА_6 , індексний номер: 47038893 від 25 травня 2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 та зобов`язати державного реєстратора зареєструвати припинення права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку; визнати неправомірним і протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління з надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, ОСОБА_5 , індексний №47315301 від 12 червня 2019 року про відмову у внесенні запису про припинення права власності та скасування державної реєстрації прав ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі №569/5089/13-ц, зобов`язати державного реєстратора Управління надання адміністративних послуг Рівненської міської ради внести до державного реєстру речових прав запис про державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5610100000:01:055:0076, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1068794356101 на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана в провадження судді Панас О.В.

18 червня 2019 року суддя Панас О.В. подала заяву про самовідвід. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2019 року заяву про самовідвід судді Панас О.В. у розгляді цивільної справи справі № 569/11766/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С. про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання дій державного реєстратора речових прав нерухомого майна неправомірними та протиправними, скасування рішень про реєстрацію прав на нерухоме майно - задоволено. Передано справу до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до вимог ч.3 статті 14 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року справу передано до провадження судді Кучиної Н.Г.

20 червня 2019 року суддею Кучиною Н.Г. заявлено самовідвід. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2019 року заяву про самовідвід судді задоволено. Передано справу до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до вимог ч.3 статті 14 ЦПК України.

21 червня 2019 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана в провадження судді Смолій Л.Д.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (м.Рівне, Майдан Просвіти, 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мельничук Марина Степанівна (м.Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 1 офіс 8) про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання дій державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно неправомірними та скасування рішень про реєстрацію прав на нерухоме майно. Підготовче судове засідання призначено на 24 жовтня 2019 року на 14:10.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2020 року справа передана у провадження судді Ковальова І.М.

Ухвалою Рівненського міського суду рівненської області від 14 травня 2021 року залучено ОСОБА_4 до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2021 року на 09 год. 00 хв.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2022 року замінено відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради на його правонаступника - Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради у цивільній справі №569/11766/19.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримала та просила суд їх задоволити.

В судове засідання відповідач-1 ОСОБА_2 не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог заперечує, вважає їх такими, що не підлягають до задоволення. Представником відповідача-1 адвокатом Хоменко А.П. подано до суду відзив, в якому зазначив, що 25 травня 2019 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір (правочин) купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5010100000:01:055:0076, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С. На даний час даний договір є чинним. Нікчемним, нечинним чи недійсним договір не визнаний. Тому позовні вимоги вважає неправомірними, передчасними та безпідставними і задоволенню не підлягають. Надалі в судових засіданнях представник відповідача-2 адвокат Якобчук П.О. позовні вимоги не визнавав та просив у їх задоволенні відмовити.

В судове засідання відповідач-2 ОСОБА_3 не з`явилася, представник відповідача-2 адвокат Шмайхель А.К. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання представник відповідача-3 Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради не з`явилася, однак подала до суду відзив, в якому зазначила наступне. Державний реєстратор правління Трохимчук К.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 встановила підстави для відмови у скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку для введення особистого селянського господарства з кадастровим номером 560100000:01:055:0076, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Тобто, ОСОБА_1 було подано заяву про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку для введення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 за ОСОБА_3 після державної реєстрації права власності на майно за новим правонабувачем. Відтак, державний реєстратор Управління Трохимчук К.М., керуючись пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV та пунктом 18 Порядку №1127 прийняла рішення від 14.06.2019 індексний номер №47315301 про відмову у скасуванні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому жодними діями не перешкоджала виконанню постанови Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019 по справі №569/3656/13-ц. ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, а саме: визнати неправомірним і протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Трохимчук К.М., індексний номер №47315301 від 12 червня 2019 року про відмову у внесенні запису припинення права власності та скасування державної реєстрації прав ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019 року у справі №569/3656/13-ц, зобов'язати державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради внести до реєстру речових прав запис про державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5610100000:01:055:0076, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1068794356101 на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019 року - просять відмовити повністю.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С. не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Додатково в заяві зазначила, що нею, Мельничук М.С., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, 25 травня 2019 року за реєстраційним №478, було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:055:0076, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, та проведено її державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 не з`явилася. Про день та час розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином судовими повістками та розміщеними оголошеннями про виклик на сайті судової влади. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавала.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_5 і на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2006 року №1930 є власником земельної ділянки площею 0,200 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні державним актом про право власності на землю серії ЯД №263040 від 09 листопада 2006 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року у справі 569/3656/13-ц на стадії виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики визнано мирову угоду між сторонами по справі відповідно до якої: «1.Боржник та стягував, виходячи з положень ст.372 Цивільного процесуального кодексу України, а також з метою добровільного врегулювання фінансово-боргових та пов`язаних з ними процесуальних відносин, вирішили укласти цю мирову угоду на стадії виконання про таке: Рішенням суду встановлено факт наявності заборгованості боржника перед стягувачем за договором позики, розмір якої визначений у резолютивній частині Рішення суду.

Боржник визнає всю заборгованість перед Стягувачем у розмірі, встановленому Рішенням суду.

Сторони, розуміючи значення своїх дій, домовляються та визнають ту обставину, що Боржник ( ОСОБА_1 ) поверне Стягувачу ( ОСОБА_3 ) всю заборгованість, визначену в рішенні суду, шляхом передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2000 га, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 263040 від 09.11.2006 р. за кадастровим № 56101 000 00 01 056 0076) (далі Майно) по вул.Чорновола в м.Рівне , як повний розрахунок по одержаним Боржником грошовим коштам в розмірі, встановленому Рішенням Рівненського міського суду від 17.07.2013р.

1.4. Боржник та Стягувач гарантують, що вказана в п.1.3 заборгованість Боржника перед Стягувачем на суму 64 000,00 (шістдесят чотири тисячі) доларів США та 1 000,00 (одна тисяча) Євро, а також судові витрати в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. буде вважатися погашеною шляхом зарахування через набуття права власності стягувачем на майно.

Стягувач визнає, що не буде мати будь-яких грошових або майнових претензій до Боржника з моменту визнання судом даної Мирової угоди.

Боржник та Стягувач погодились, що вартість Майна становить повний розмір заборгованості за Рішенням суду.

Стягувач ( ОСОБА_3 ), не пізніше 30 днів з моменту визнання цієї Мирової угоди зобов`язується самостійно вирішити питання щодо зняття арешту на будь-яке майно Боржника банківські метали, грошові кошти у банківських установах, заборони на перетинання кордону України та інших можливих заходів, що були запровадженні відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції, з метою забезпечення виконання рішення Рівненського міського суду від 17.07.2013 (справа № 569/3656/13-ц) та зареєструвати за собою право власності на Майно.

Сторони визнають, що у разі невиконання Боржником взятих на себе зобов`язань за даною мировою угодою перед Стягувачем в повному обсязі або частково до спливу зазначених термінів, Стягувач має право звернутися із позовною заявою до суду та ДВС щодо стягнення заборгованості із Боржника.

Боржник та Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникли до затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на Боржника.

Стягувач та Боржник також домовляються, що наслідком набуття чинності цією Мировою угодою відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження, сторонами якого є Стягувач та Боржник.

Сторони, діють свідомо, добровільно, добросовісно, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки.

Наслідки закриття провадження в справі, передбачені ст.ст. 175, 205, 206 ЦПК України, сторонам відомі».

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року (справа 569/3656/13-ц) апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану її представником ОСОБА_7 , задоволено частково. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року скасовано. У визнанні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в процесі виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року, відмовлено.

Як вбачається судом, про існування постанови Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року відповідачу-2 ОСОБА_3 було достовірно відомо, оскільки з 2013 року вона була стороною по справі №569/3656/13-ц, а її представник адвокат Шмайхель А.К. був присутній на проголошенні вищевказаної постанови, якою була скасована ухвала суду про визнання мирової угоди від 30 вересня 2015 року.

З позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що, постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року вона отримала 05 червня 2019 року, на проголошенні рішення не була присутня. 06 червня 2019 року отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 червня 2019 № 169530931 позивачу стало відомо, що земельна ділянка, кадастровий номер 56101 000 00 01 056 0076 належить ОСОБА_2 на підставі договору, видавник: ПН ОСОБА_6 . Рівненський міський н/о, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47038893 від 25.05.2019 11:31:50, приватний нотаріус Мельничук М.С., Рівненський міський нотаріальний округ.

З дослідженого в судовому засіданні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2019 року, посвідченого Мельничук М.С., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу від 25 травня 2019 року за реєстровим № 478 вбачається , що ОСОБА_3 , надалі «ПРОДАВЕЦЬ» та ОСОБА_2 , надалі «ПОКУПЕЦЬ», підтверджуючи обізнаність із загальними вимогами, додержання яких є необхідним, діючи вільно, цілеспрямовано, завідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, не порушуючи права третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений договір (у тому числі, з вимогами щодо недійсності договору), уклали цей договір про наступне:

1. Гр. ОСОБА_3 продала та передала у власність, а гр. ОСОБА_2 купив та прийняв у власність земельну ділянку, загальною площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №5610100000:01:055:0076.

2. Право власності на відчужувану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 жовтня 2016 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Куцоконь Ангеліною Юріївною, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1068794356101, номер запису про право власності: 17151270.

4. Цей продаж, за домовленістю Сторін, здійснюється за 245220 (двісті сорок п?ять тисяч двісті двадцять) гривень 00 коп., які Продавець отримала від Покупця повністю до підписання даного договору. Сторонам роз'яснені наслідки приховування дійсної продажної ціни земельної ділянки.

5. Ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки згідно Звіту про експертно - грошову оцінку земельної ділянки, наданого ПП «ОЦІНКА», що діє на підставі сертифіката СОД ФДМУ №940/17 від 29.09.2017 року, пароль пошуку звіту про оцінку: ЛРХБВР594238 станом на 24 травня 2019 року становить: 245220 (двісті сорок п'ять тисяч двісті двадцять) гривень, 00 КОП.

6. Продавець продала, а Покупець купив по даному договору земельну ділянку вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору Продавець чи Покупець не могли знати. Продавець свідчить, що згадана земельна ділянка до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, не заставлена, в податковій заставі, в спорі та під арештом (забороною) не перебуває, в іпотеку не передана, щодо неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи користування іншими особами, в тому числі спадкового та шлюбного договорів, земельні сервітути не встановлені. Відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави та з Державного реєстру речових прав підтверджуються витягами та інформаціями від 25 (двадцять п`ятого) травня 2019 року, виданими приватним нотаріусом та державним реєстратором Мельничук М.С. Відомості про Продавця станом на 25.05.2019 року в Єдиному державному реєстрі боржників відсутні.

7. Внаслідок відчуження земельної ділянки не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в т.ч. малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей чи інших осіб, яких Продавець зобов`язаний утримувати за законом чи за договором;

12. Продавець, гр. ОСОБА_3 , в поданій нею заяві повідомила, що відчужувана земельна ділянка належить їй на праві особистої приватної власності, оскільки набута нею не в зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних стосунках.

15. Право власності на придбану земельну ділянку виникає у Покупця з моменту державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В дослідженій в судовому засіданні інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №87375466 від 18 травня 2017 року зазначено підставою виникнення права власності ОСОБА_3 - ухвала суду, серія та номер: 569/3656/13-ц, виданий 30.09.2015, видавник: Рівненський міський суд, суддя Панас О.В.; ухвала суду, серія та номер: 569/3656/13-ц, виданий 30.03.2016, видавник: Рівненський міський суд, суддя Панас О.В.

Тому, як вбачається, ОСОБА_2 перед укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки мав можливість пересвідчитися у наявності чи відсутності спору щодо майна, набутого за рішенням суду у такій справі, тобто за рішенням суду, на підставі якого у реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності за особою, яка відчужує таке майно за номером такої справи у державному реєстрі судових рішень по справі.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів наявності у нього перешкод для отримання ним інформації з державного реєстру судових рішень щодо наявності щонайменше з 2017 року спору про права на земельну ділянку за кадастровим №5610100000:01:005:0076 у справі №569/3656/13-ц, відомості про який (спір) на день укладення договору купівлі-продажу були наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, ОСОБА_2 мав можливість вимагати надання продавцем надання доказів наявності права на продаж майна, а саме наявності правовстановлюючого документу. В такому разі належно завіреної ухвали суду від 30.09.2015 року ОСОБА_3 надано не було б можливим, оскільки ухвала не набрала законної сили в зв`язку з її оскарженням та скасуванням постановою апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Однак, саме на особу частиною ст.13 Цивільного кодексу України та статтею 68 Конституції покладається обов`язок не порушувати права та законні інтереси інших осіб. Натомість укладання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права договору купівлі-продажу належної ОСОБА_1 земельної ділянки і подальша реєстрація права власності за набувачем - порушує її право власності на таке майно, про що набувачеві однозначно могло бути відомо з наявних під час укладання та нотаріального посвідчення договору.

Отже, офіційно на день укладання договору купівлі-продажу зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право ОСОБА_3 на продаж земельної ділянки було спірним, а твердження продавця про «відсутність спору» були неправдивими, про що набувач мав можливість бути обізнаним у повній мірі. Отже, ОСОБА_2 могло бути відомо про наявність судового спору щодо прав на земельну ділянку, а, отже могло бути відомо, що продавець не має права відчужувати земельну ділянку.

Також 25 травня 2019 року до реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2

12 червня 2019 року позивач отримала рішення № 47315301 у відповідь на звернення до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, надавши постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року (справа №569/3656/13-ц). З вищевказаного рішення вбачається, що державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 розглянула заяву про скасування, прийняту 12.06.2019 року 09:46:25 за реєстраційним номером 34514881, яку подала ОСОБА_1 , для скасування права власності розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1068794356101 та встановила наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Заяву на скасування було подано після державної реєстрації права власності на майно за новим правонабувачем. Тому вирішено відмовити у скасуванні права власності розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1068794356101.

Відомості про постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі № 569/3656/13-ц підлягали внесенню до реєстру речових прав оскільки таким рішенням суду було скасовано підставу для реєстрації прав на земельну ділянку за ОСОБА_3 , тобто стосувалася таких прав. Проте державний реєстратор відмовив внести до Державного реєстру речових прав відомості про постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі № 569/3656/13-ц через наявність зареєстрованого права власності ОСОБА_2 на цю ж земельну ділянку.

Відмова державного реєстратора у внесенні до Державного реєстру речових прав відомостей про постанову Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, справі № 569/3656/13-ц суперечить принципам державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо достовірності, актуальності та повноти таких відомостей, не забезпечила гарантії держави, встановлені частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» оскільки з 2019 року і по теперішній час відомості про рішення суду, яке стосувалося речових прав на земельну ділянку відсутні у Державному реєстрі речових прав, а державний реєстратор за відсутності сумніву щодо достовірності рішення суду - не вчинив жодних дій для виконання вимог вказаної імперативної норми закону. Крім того, державний реєстратор заперечив дію ст. 129-1 Конституції України щодо обов`язковості виконання рішення суду.

Отже, суд прийшов до висновку, що рішення державного реєстратора Трохимчук К.М., про відмову у внесенні до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про постанову Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019 року у справі № 569/3656/13-ц не є неправомірним.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України також закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 11 Цивільного кодексу визначено підстави виникнення прав та обов`язків.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних від права Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (Постанова ВП ВС від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13). Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 року у справі №916/675/15 (Постанова від 24 січня 2020 року у справі № 910910/10987/18).

Не вчинення власником нерухомого майна дії щодо його реєстрації не є підставою для припинення права власності на таке майно відповідно до статті 346 ЦК України. Закон не визначає строки реєстрації права власності на нерухоме майно. Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. (Постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справа №761/17142/15-ц провадження №61-12309св19).

Скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за незаконним володільцем є необхідним та ефективним для відновлення порушеного права, оскільки право власності на земельну ділянку набуто мною відповідно до законодавства, чинного на до такого набуття (2006 рік), тому визнається. Крім того у державному реєстрі речових прав відсутні записи про таке право власності.

Грунтуючись на ст.11 Цивільного кодексу України, ст. 1,2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст.68 Конституції України, враховуючи вказані висновки Верховного суду та наявність в матеріалах по нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу земельної ділянки інформації з реєстру речових прав про момент виникнення права продавця на земельну ділянку (26.10.2016 року - момент реєстрації (виникнення) права на підставі ухвали Рівненського міського суду від 30.09.2015 року у справі № 569/З656/13-ц).

Тому твердження представників відповідачів про те, що на день укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 була власником земельної ділянки і мала право її відчужувати спростовуються постановою Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі №569/3656/13-ц. ОСОБА_3 на день укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки не була її власником, отже, не мала права її відчужувати, оскільки відповідно до положень ст. 316, 319, 658 ЦК право продажу товару має виключно власник.

Крім того, 12 червня 2019 року ухвалою Рівненського міського суду у справі 569/11351/19 було винесено ухвалу про забезпечення позову у цій справі шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки загальною площею 0,200 га. за кадастровим № 5610100000:01:005:0076.

Вказана ухвала ОСОБА_2 не оскаржувалась. Зазначене свідчить про непритаманну власнику байдужість до майна, що також свідчить про недобросовісність набувача.

Під час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:005:0076, площею 0,2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приватний нотаріус Рівненської міської нотаріальної контори Мельничук М.С. створила інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) щодо об`єктів нерухомого майна № 167991 від 25.05.2019 року, відповідно до якої підставою виникнення права власності на зазначений об`єкт є ухвала Рівненського міського суду справі № 569/3656/13-ц від 30.09.2015 року, яка на момент формування довідки була скасована постановою Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019 року. Тому договір купівлі-продажу земельної ділянки було оформлено за відсутності правової підстави.

Крім того, всупереч вимогам пункту «г» частини 2 статті 132 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу не містить зазначення документу, який би підтверджував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, що в інформаційні довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 167991583 від 25.05.2019 року вказано як підставу набуття права власності на земельну ділянку, тобто ухвали Рівненського міського суду від 30.09.2015 року. Не містять такого документу й матеріали по нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Натомість, відповідно до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам і, згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений ОСОБА_2 без додержання вимог частини 1 статті 203 ЦК України суперечить вимогам пункту «г» частини другої статті 132 Земельного кодексу України через відсутність у його умовах зазначення документу, який би підтверджував право власності продавця на земельну ділянку.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що укладений набувачем не з власником такого майна не є достатньою правовою підставою для заволодіння ним, оскільки відповідно до статтей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпорядження своїм майном за власною волею, а волі ОСОБА_1 на укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 не було.

Крім того, за умовами договору купівлі-продажу: «Гр. ОСОБА_3 продала та передала у власність, а гр. ОСОБА_2 купив та прийняв у власність земельну ділянку, загальною площею: 0,200 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 5610100000:01:055:0076» (пункт 1 договору); Згідно кадастрового плану земельної ділянки, викладеного в Додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 травня 2019 року № НВ-0003200722019, межі земельної ділянки площею 0,2000 га., …. Експлікація земельних угідь: загальна площа - 0.2000 га., у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля - 0,1831 га., інші (забруднені) -0,0169 га. (пункт 2 договору).

Пунктом 15 розділу Х Перехідних положень до Земельного кодексу у редакції чинній на 25 травня 2019 року зазначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається.

Підпунктом б пункту 15 розділу «Прикінцеві положення» визначено, що купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства було укладено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час дії прямої заборони закону на укладання таких договорів та завідомо є нікчемним. При цьому, згідно вказаних норм закону, ОСОБА_3 не мала права відчужувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення. ОСОБА_2 свідомо укладено правочин, зміст якого не відповідає вимогам закону, тобто який не має всіх ознак дійсності, тому такий набувач не може бути визнаний добросовісним.

Згідно частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Укладаючи завідомо нікчемний договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення під час прямої заборони закону, сторони договору не могли не усвідомлювати наслідків таких дій, встановлених частиною 1 статті 216 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тому витребовування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь дійсного власника, ОСОБА_1 , відповідає статті Першій Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 року по справі №227/1506/18 зробила висновок, що заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній до 1 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних сільськогосподарського призначення (п.79).

При цьому, Рішення ЄСПЛ від 22 травня 2018 року у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви N 846/16 і N 1075/16) не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів (п.81).

Зазначені висновки також містяться у постанові ВС від 30 червня 2021 року у справ 328/2423/18 (провадження №61-14210св20).

Крім того, слід взяти до уваги, що пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісні поведінки обох сторін договору (п.9.95 постанови Великої Палати Верховного суду від 28.09.22, справа №483/448/20 (провадження №14-206цс21).

Доводи стосовно перебування відповідача-2 ОСОБА_3 у шлюбі під час укладення договору купівлі-продажу не беруться, оскільки в судовому засіданні були спростовані представником відповідача та наданим свідоцтвом про смерть чоловіка відповідача-2 ОСОБА_3 .

Крім вищевикладеного, мирова угода, яка була затверджена ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30.09.2015 року - не є правовстановлюючим документом згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №167991583 від 25.05.2019 року, а тому і не потребувала скасуванню, оскільки ухвала, якою її було затверджено, була скасована.

Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією. Тому, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні (05 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №917/1564/17 (ЄДРСР № 80416964). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №908/1604/17.

Отже, твердження представника ОСОБА_3 про засвідчення у мировій угоді волі ОСОБА_1 щодо відчуження земельної ділянки не мають правового значення.

Згідно вимог частини 1 ст.132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Апеляційний суд відмовив у затвердженні мирової угоди, також мирова угода не посвідчена нотаріально, тому не є правочином, що «відповідає умовам його дійсності», щоб суд брав її до уваги.

Крім того предметом мирової угоди, що була подана державним виконавцем на затвердження суду у справі № 569/3656/13-ц було не відчуження/набуття земельної ділянки, а врегулювання правовідносин з виконання рішення суду, що грунтується на положеннях ст.434 ЦПК України, ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статтей 317 та 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття манна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.20)). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункт 37)).

Вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). Обидві сторони правочину. починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (Постанова КЦС ВС від 24.01.2024 № 291/86/20).

Крім того, на необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02 листопада 2021 у справі №925/1351/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) вказано, що «якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення».

Оскільки, ОСОБА_3 , як сторона судового розгляду справи №569/3656/13-ц, у тому числі через свого представника в суді, знала, про скасування судом апеляційної інстанції ухвали Рівненського міського суду від 30.09.2015 року у цій справі, що була підставою для реєстрації за нею права власності на земельну ділянку, але відчужила земельну ділянку, то такі дії є недобросовісними.

Недобросовісними є також дії ОСОБА_2 , які полягали в беззастережному покладанні на відомості про права на земельну ділянку, наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без вимоги при цьому надання покупцю та внесення до змісту договору документу, який би підтверджував право власності на земельну ділянку, як того вимагає ст.132 Земельного кодексу України, яким за даних обставин є ухвала Рівненського міського суду від 30 вересня 2015 року у справі № 569/3656/13-ц.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

Стосовно добросовісності набуття майна суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості (п.11.8 Постанови Великої палати Верховного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, Провадження № 14-58цс22).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статтей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право володіння майном (Постанова KЦC ВС від 24.01.2024 № 291/86/20).

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 ЦК України.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (п.9.7, 9.9, 9.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 727/9547/13, від 28 січня 2021 року у справі № 367/8910/17).

Тому суд приходить до висновку, що майно на день укладання договору купівлі - продажу належало позивачу, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 06.09.2006 року за реєстровим № 1930, що підтверджено також Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯД № 263040 і тільки вона могла визначати долю свого майна і бути стороною такого правочину. Проте відповідачі (сторони договору купівлі-продажу) позбавили позивача, як дійсного власника, права визначати долю свого майна, тому наявність у Державному реєстрі речових прав відомостей про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, яке було передано за угодою щодо його відчуження поза волею власника є незаконним володінням та протиправно обмежує права дійсного власника. Відтак наявні підстави для задоволення позову.

Враховуючи, що при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати по справі слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 33, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 182, 257, 267, 316, 317, 319, 321, 365, 377, 388 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мельничук Марина Степанівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання дій державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно неправомірними та протиправними, скасування рішень про реєстрацію прав на нерухоме майно - задоволити.

Скасувати рішення державного реєстратора, ОСОБА_6 , за індексним №47038893 від 26 травня 2019 року про припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,200 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 478, виданий 25 травня 2019 року, видавник: ПН Мельничук М.С. Рівненський міський н/о, як незаконне, зобов`язати державного реєстратора внести до державного реєстру речових прав відомості про скасування такого рішення.

Визнати неправомірним набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку загальною площею 0,200 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076, витребувати зазначену земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, скасувати рішення державного реєстратора, ОСОБА_6 , індексний номер: 47038893 від 25 травня 2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 та зобов`язати державного реєстратора зареєструвати припинення права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Визнати неправомірним і протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління з надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, ОСОБА_5 , індексний №47315301 від 12 червня 2019 року про відмову у внесенні запису про припинення права власності та скасування державної реєстрації прав ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5610100000:01:055:0076 на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі №569/5089/13-ц, зобов'язати державного реєстратора Управління надання адміністративних послуг Рівненської міської ради внести до державного реєстру речових прав запис про державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5610100000:01:055:0076, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1068794356101 на підставі постанови Рівненського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Стягнути з відповідача-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 та відповідача-2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідача-3 Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, місцезнаходження: м.Рівне, майдан Просвіти, 2, код ЄДРПОУ 44722581 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 10 757,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач-2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач-3: Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, місцезнаходження: м.Рівне, майдан Просвіти, 2, код ЄДРПОУ 44722581

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мельничук Марина Степанівна, адреса: м.Рівне, пр.-т Миру, 7а, оф.15

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов