Постанова

від 01.08.2024 по справі 922/5385/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/5385/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. ,

при секретарі судового засідання : Погребняк А.М.,

за участі представників сторін:

від відповідача, Галкіна О.Б.,

інших, не прибули ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву позивача, за вх.9036, щодо розподілу судових витрат у справі за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача, за вх. №790 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "26" лютого 2024 р. (суддя Усата В. В. ) у справі № 922/5385/23

за позовом ТОВ "Група-Тайфун" , м.Харків,

до ФО-П Галкін О. Б., м.Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду апеляційної скарги Східним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 25.06.2024 у справі №922/5385/23 , якою апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Галкіна Олексія Борисовича, м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5385/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5385/23 залишено без змін.

Представник позивача адвокат Крамчанінова О. В.. у строки визначені Господарським процесуальним кодексом України, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з клопотанням щодо розподілу судових витрат у справі за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача ( витрати на професійну правничу допомогу (вх.№9036)). Зокрема заявник просив покласти на відповідача , понесені судові витрати (10 000,00 грн.) , пов`язані з розглядом справи .

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з перебуванням у відпустці з 01.07.24 по 19.07.24 включно усіх суддів, які входили до складу колегії, що приймала постанову за наслідками розгляду апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 р. розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу , понесених ним під час апеляційного провадження, було призначено на 01.08.2024 р.

31.07.2024 р. від представника відповідача через систему Електронний суд надійшла заява в якій він просив відмовити у використанні наданих доказів як належних, відмовити у задоволені вимог позивача у стягненні судових витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.08.2024 р. приймав участь в режимі відеоконференції відповідач особисто, який підтримав свої заперечення та просив відмовити у задоволенні клопотання позивача, а також визнати не належними доказами документи, які було надано позивачем до заяви.

Від позивача по справі через систему електронний суд надійшло клопотання про розгляд заяви без участі його представників.

Заслухавши доповідь головуючого по справі, дослідивши заяву позивача, заперечення відповідача, заслухавши пояснення відповідача у судовому засіданні, судова колегія зазначає наступне.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №922/5385/23 апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Галкіна Олексія Борисовича, м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5385/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5385/23 залишено без змін.

Представник позивача адвокат Крамчанінова О. В.. у строки визначені Господарським процесуальним кодексом України, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з клопотанням щодо розподілу судових витрат у справі за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача ( витрати на професійну правничу допомогу (вх.№9036) . Зокрема заявник просив покласти на відповідача , понесені судові витрати (10 000,00 грн.) , пов`язані з розглядом справи .

Дослідивши текст постанови, судовою колегією було встановлено, що питання про розподіл судових витрат на правову допомогу , які понесли сторони під час апеляційного провадження, не було вирішено.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно частинами першою та другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи убачається, що у заяві від 16.04.2024 р позивачем було заявлено про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на правову допомогу. До заяви було надано копію Договору про надання правової допомоги від 01.01.2022 р., який було підписано між ТОВ «Група-Тайфун» та адвокатом Крамчаніновою Ольгою Василівною.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі.

Відповідно до п.4.1. договору за правову допомогу, передбачену п.1.2 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду ( гонорар). Розмір винагороди Адвоката при надання правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. При цьому розмір гонорару є фіксованим та визначається в Додатках до Договору.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

В подальшому, позивачем було подана заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу в порядку п.12 ч.2 ст.2. ст.126. ст.129 Господарського процесуального кодексу України. До заяви позивачем було надано копію Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 01.01.2022 р., яка датована 04.01.2024 р. та підписана між ТОВ «Група-Тайфун» та адвокатом Крамчаніновою Ольгою Василівною., акт приймання наданих послуг датований 03.07.2024 р. детальний опис робіт.

З тексту Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 01.01.2022 р., убачається, що сторони прийшли до взаємної згоди, що гонорар за представництва інтересів клієнта в Східному апеляційному господарському суді по справі № 922/5385/23 є фіксованим та становить суму у розмірі 10 000 грн.

Згідно Акту виконаних робіт, адвокатом було виконано наступні дії: правовий аналіз апеляційної скарги ФОП Галкіна О.Б про скасування рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5385/23, складання відзиву на апеляційну скаргу, складання клопотання про визнання доказів недопустимими, підготовка усних пояснень по справі з врахуванням позиції сторін та усних пояснень у судових засіданнях, підготовка попередньої заяви про стягнення судових витрат в прядку ч.8 ст.129 ГПК України, здійснення виїзду до суду та прийняття участі у судових засіданнях 30.05.2024, 20.06.2024, 24.06.2024 р. підготовка та подання документів для стягнення витрат на правничу допомогу .

Вартість зазначених послуг складає 10 000 грн.

Розглянувши подані позивачем документи, судова колегія зазначає наступне.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Верховним судом неодноразово висловлювалася правова позиція, згідно котрої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови КГС ВС від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Зокрема, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені у частині. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то судова колегія при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України критеріями.

Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями ст. 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16). У постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

3) Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови КГС ВС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн., оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку колегії суддів, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи.

Справа по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання для відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, згідно поданої позивачем заяви розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн складає фактично 50 % від розміру майнових вимог позивача.

Отже, з урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Що стосується клопотання ( заяви) відповідача про відмовленні у використанні наданих позивачем доказів як неналежних, то зазначена заява не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.

Як убачається з матеріалів справи, 16.04.2024 р. у заяві про стягнення судових витрат позивачем було надано договір про надання правової допомоги. Договір було укладено 01.01.2022 року . Додаткова угода була укладена 04.04.2024 р.

Відповідач звертає увагу суду, що рішення суду першої інстанції було проголошено 26.02.2024 р., тобто до укладання додаткової угоди. При цьому, згідно з матеріалами справи та додатковою угодою адвокат позивача повністю безкоштовно виконував усі дії у суді першої інстанції по справі № 922/5385/23 та не вимагав за це ні яке винагородження. Про те, після прийняття рішення апеляційною інстанцією позивач подає вимогу про стягнення судових витрат на правову допомогу та надає додаткову году, яка була укладена до подачі заяви 16.04.2024. Зазначені дії позивача, на переконання відповідача, свідчать про підробку додаткової угоди, а тому не може використовуватися як доказ.

Розглядаючи зазначені доводи судова колегія бере до уваги наступне.

Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Додаткова угода до договору, яка була надана позивачем та датована 04.04.2024 на цей час судом не визнана недійсною. Як убачається з матеріалів справи, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн була надана позивачем разом з першою заявою по суті, а саме з відзивом на апеляційну скаргу.

Сам факт не надання до зазначеної заяви копії Додаткової угоди від 04.04.2024 не є безумовним доказом щодо підробки цієї додаткової угоди позивачем.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. В даному випадку, відповідачем жодних інших доказів, що надана позивачем Додаткова угода є підробленою, до суду не надано.

З огляду на наведене. судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відмову у використані наданих доказів як належних.

Керуючись ст. ст. 124, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні заяви відповідача, про відмову у використанні наданих доказів як належних - відмовити.

2.Заяву позивача, за вх.9036, про стягнення судових витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ФО-П Галкіна Олексія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Група-Тайфун" (61072, м.Харків, пр.Науки, 58, код ЄДРПОУ 34630793) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов