Постанова

від 23.05.2024 по справі 369/13647/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/3844/2024

справа №369/13647/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Зубицької Любові Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко Марина Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ", Товарна біржа "ПЕРСПЕКТИВА-КОММОДІТІ", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловол Сергій Миколайович про визнання договору позики удаваним правочином, визнання права власності на нежитлове приміщення, визнання майнових прав на нежитлове приміщення, -

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання договору позики удаваним правочином, визнання права власності на нежитлове приміщення, визнання майнових прав на нежитлове приміщення.

Позовні вимоги мотивує тим, що між громадянином російської федерації ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у травні 2015 року проведені переговори, в результаті яких сторони погодили, що у зв`язку із тим, що між ними існують багаторічні приятельські відносини і довіра, а також у зв`язку із тим, що він має на території Республіки Литва бізнес і отримує прибуток від господарської діяльності, маючи бажання забезпечити для себе стабільний дохід шляхом вкладення власних коштів в об`єкти нерухомого майна та подальшої їх здачі в оренду або використання для ведення власного бізнесу на території України, доручив відповідачці, а відповідачка взяла на себе зобов`язання від свого імені, але за рахунок і на користь позивача вчинити наступні дії:

- провести огляд ринку житлової забудови в місті Києві та передмісті, з`ясувати ціни на нежитлові приміщення, розміщених в об`єктах житлової забудови;

- обрати на свій вибір, але на умовах найбільш вигідних для позивача, об`єкти нежитлової нерухомості для подальшого їх придбання позивачем у власність, враховуючи побажання позивача, що нерухомість має бути розміщена в будинках нової забудови з сучасним плануванням;

- провести консультації з юристами та фінансовими фахівцями на предмет того, яким шляхом здійснити оформлення документів щодо придбання нерухомості на його користь, з урахуванням того, що процедура придбання нерухомості нерезидентами має особливості згідно з законодавством України;

- запропонувати і реалізувати в інтересах позивача найбільш сприятливий шлях вкладення ним коштів в нерухоме майно в Україні.

Сторони погодили, що за надані послуги позивач виплатить відповідачці прийнятну винагороду, розмір якої не уточнювали.

ОСОБА_2 запевнила позивача в тому, що основна складність з перерахуванням коштів в Україну позивачем для придбання нерезидентом нерухомості полягає в необхідності отримання нею індивідуальної ліцензії Національного банку України. При цьому отримати таку ліцензію їй, як фізичній особі, буде вкрай важко і запропонувала інший «спрощений» шлях для перерахунку коштів від нерезидента, а саме шляхом укладення між ними договору позики.

Використання такого способу перерахунку коштів ОСОБА_2 аргументувала тим, що цей шлях є цілком легальним за законодавством України і це є оптимальним способом для перерахунку коштів, оскільки в разі його використання відповідачці не потрібно отримувати індивідуальну ліцензію.

Сторони домовились, що позивач перераховує кошти для придбання нерухомості за договором позики, а відповідачка вчинить від свого імені правочини щодо придбання майна на своє ім`я, а після оформлення права власності відповідачка передасть право на майно позивачу шляхом внесення нерухомості в статутний фонд юридичної особи, що буде створена за законодавством України, але засновником якої виступить позивач ОСОБА_1 .

Сторони погодили, що ОСОБА_2 в інтересах позивача вкладатиме кошти в об`єкт, що будується, тобто в первинну нерухомість, оскільки після завершення будівництва така нерухомість значно збільшиться в ціні.

Також ОСОБА_2 відкрила валютний рахунок в Латвійському банку на своє ім`я.

27 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики для придбання нерухомості, згідно з яким розмір позики становить 1 000 000 доларів США. Строк договору позики 27 серпня 2018 року. Відсотки за користування позикою не нараховуються.

На підставі договору позики на користь ОСОБА_2 04 вересня 2015 року перераховано 520 000 доларів США, що еквівалентно 14 020 576 грн, що підтверджується банківською випискою про перерахунок коштів. Після отримання коштів відповідачка розпорядилася ними шляхом вчинення правочину від свого імені, предметом якого стало набуття права власності на об`єкт нерухомого майна.

25 вересня 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень придбала нежитлове приміщення загальною площею 485,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення № 433 та здійснила за собою реєстрацію права власності.

Зазначає, що ймовірно 20 квітня 2016 року з метою реалізації доручення позивача щодо придбання нерухомості та за рахунок коштів, отриманих від позивача, відповідачка уклала з ТОВ «АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ» договір купівлі-продажу майнових прав №Г5.НП1-05N-20042016-ИП, на підставі якого придбала нові права на нежитлове приміщення в об`єкті житлової нерухомості загальною площею 533,84 кв. м, будинок Г5, поверх 0-1, в складі проекту «Будівництво мікрорайону житлових будинків з господарськими приміщеннями на АДРЕСА_2 . П`ята черга будівництва».

Для реалізації механізму придбання майнових прав на об`єкт нерухомого майна, запропонованого забудовником ТОВ «АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ», відповідачка разом з договором купівлі-продажу майнових прав вчинила наступні правочини: надала Товарній біржі «ПЕРСПЕКТИВА-КОММОДІТІ» разове замовлення на купівлю форвардного контракту на поставку майнових прав на нежитлове приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу майнових прав №Г5.НП1-05N-20042016-ИП від 20 квітня 2016 року, а також надала Товарній біржі «ПЕРСПЕКТИВА-КОММОДІТІ» заявку на участь у відкритому (публічному) аукціоні з продажу форвардних контрактів на поставку майнових прав на об`єкти нерухомого майна (деривативів), а саме майнових прав на нежитлове приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу майнових прав № Г5.НП1-05N-20042016-ИП від 20.04.2016.

Протягом тривалого часу відповідачка запевняла позивача, що нею здійснюються заходи щодо відкриття юридичної особи за законодавством України, після відкриття якої вона передасть в статутний капітал придбані об`єкти. Однак, після придбання нерухомого майна за кошти позивача, починаючи з вересня 2017 року відповідачка почала уникати спілкування з позивачем, їх відносини погіршилися, а згодом ОСОБА_2 категорично відмовилась здійснювати переоформлення прав покупця на користь позивача.

Зазначає, що в дійсності позивач і відповідачка підписали документ за назвою «договір позики», але насправді між ними відносини позики місця не мали, а склалися інші правовідносини, пов`язані із наданням ним відповідачці доручення на придбання нерухомого майна від імені ОСОБА_2 , але за рахунок і на користь ОСОБА_1 .

Сторони умисно оформили свої зобов`язання договором позики, маючи на меті не передачу у власність ОСОБА_2 грошових коштів на строк, а надання доручення позивачем придбати за його рахунок на території України нерухомого майна, тому даний договір є удаваним правочином, оскільки приховує інший, який дійсно мав місце.

У зв`язку з тим, що договір позики є удаваним правочином, а сторонами насправді було вчинено договір доручення на придбання нерухомого майна від імені ОСОБА_2 , але за рахунок і на користь ОСОБА_1 , тобто було укладено посередницький договір на придбання нерухомого майна, який містить елементи договору комісії, вважає, що до відносин мають застосовуватися норми, що регулюють відносини комісії.

Мотивуючи наведеним, просить суд:

- визнати договір позики від 27.08.2015 року, укладений між позикодавцем - громадянином російської федерації ОСОБА_1 та позичальницею - громадянкою України ОСОБА_2 на суму 1 000 000 доларів США - удаваним правочином та таким, що вчинено з метою приховання іншого правочину - договору надання посередницьких послуг на придбання нерухомого майна з елементами договору комісії;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомості на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 485,5 кв.м; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193187632224, яке зареєстроване за ОСОБА_2 ;

- перевести на ОСОБА_1 права покупця майнових прав на нежитлове приміщення в об`єкті житлової нерухомості, загальною проектною площею 533,84 кв. м, будинок Г5, поверх 0-1, яке розташоване в об`єкті будівництва «Будівництво мікрорайону житлових будинків з господарськими приміщеннями на АДРЕСА_2 . П`ята черга будівництва», та які належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № Г5.НП1-05N-20042016-ИП від 20.04.2016, укладеного ОСОБА_2 з ТОВ «АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ»;

- перевести на ОСОБА_1 права заявника за заявкою від 20.04.2016 року на участь у відкритому (публічному) аукціоні з продажу форвардних контрактів на поставку майнових прав на об`єкти нерухомого майна (деривативів), а саме майнових прав на нежитлове приміщення, що реалізувалися за договором купівлі-продажу майнових прав № Г5.НП1-05N-20042016-ИП від 20.04.2016 року, складеною ОСОБА_2 на користь Товарної біржі «ПЕРСПЕКТИВА-КОММОДІТІ»;

- перевести на ОСОБА_1 права замовника за разовим замовленням від 20.04.2016 року, наданим ОСОБА_2 на користь Товарної біржі «ПЕРСПЕКТИВА-КОММОДІТІ» на купівлю форвардного контракту на поставку майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав № Г5.НП1-05N-20042016-ИП від 20.04.2016 року.

Після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій вказав, що 21 грудня 2017 року ОСОБА_2 здійснила відчуження об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з ОСОБА_3 .

Уважає, що договір купівлі-продажу укладено фіктивно, оскільки такий укладено одразу після того, як відповідачці направлена ухвала про відкриття провадження у справі.

Зазначає, що на фіктивність договору купівлі-продажу вказує той факт, що ОСОБА_2 , виступаючи продавцем, та ОСОБА_3 виступаючи покупцем, не проводили реальний розрахунок за предмет купівлі-продажу і умисно уклали цей договір без наміру передачі права власності на об`єкт нерухомості.

Мотивуючи наведеним, згідно заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати фіктивним договір купівлі-продажу, укладений 21 грудня 2017 року між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_3 про продаж нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 485,5 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Біловолом С.М.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Зубицькою Л.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд уважав установленими.

Вказує, що домовленості сторін щодо придбання ОСОБА_2 майна саме за кошти та в інтересах ОСОБА_1 підтверджуються електронним листуванням та документами, що були відправлені відповідачкою з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачем на адресу відповідачки.

Звертає увагу, що заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Відтак, надані позивачем докази підтверджують удаваність укладеного договору позики.

Вказує, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту укладення удаваного правочину є передчасним та необґрунтованим, адже суд в своєму рішенні не надав жодної правової оцінки наданим позивачем доказам.

Під час судового розгляду справи, суд не дотримався всебічного та повного дослідження дійсних обставин справи, що мають істотне значення для вирішення спору, тим самим неповно з`ясував всі обставини справи, без належної правової оцінки ухвалив рішення без належного врахування мотивів та доводів, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд першої інстанції 10 серпня 2021 року ухвалою безпідставно відмовив представнику позивача в задоволенні клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави щодо допиту позивача ОСОБА_1 , як свідка і допиту свідка ОСОБА_5 та про зупинення провадження. Така відмова суттєво вплинула та всебічність розгляду справи і повноту досліджуваних доказів, що свідчить про порушення основних засад судочинства. При цьому в подальшому це призвело до неможливості подання таких доказів в інший спосіб, оскільки в 2022-2023 роках почалися військові дії на території України і стало неможливо допитати свідків взагалі.

Уважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави щодо витребування доказів у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)» та про зупинення провадження.

З метою повного, об`єктивного та своєчасного розгляду даної справи та встановлення усіх обставин, які мають значення та встановлення яких є необхідним для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, необхідним та ефективним заходом є здійснення витребування відповідної інформації і документів стосовно обставин передання коштів від позивача до ОСОБА_2 та обставин подальшого розпорядження ОСОБА_2 такими коштами у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)», адреса банку -Miesnieku iela 9, Riga LV 1050, Latvija, SWIFT code: KBRBLV2X, який є резидентом Латвійської Республіки відповідно до положень процесуального закону та чинних міжнародних договорів України.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким:

- визнати договір позики від 27 серпня 2015 року, укладений між позикодавцем - ОСОБА_1 та позичальницею - ОСОБА_2 на суму 1 000 000, 00 (один мільйон доларів США), - удаваним правочином та таким, що вчинено з метою приховання іншого правочину -договору надання посередницьких послуг на придбання нерухомого майна з елементами договору комісії;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 485,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 193187632224, яке зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 4247, виданий 25 вересня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М.;

- перевести на ОСОБА_1 права покупця майнових права на нежитлове приміщення в об`єкті житлової нерухомості, загальною проектною площею 533,84 кв.м, будинок 5Г, поверх 0-1 , яке розташоване в об`єкті будівництва - «Будівництво мікрорайону житлових будинків з громадськими приміщеннями по АДРЕСА_2 . П`ята черга будівництва», та які належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав Г5.НП1-05№20042016-ИП від 20.04.2016 року, укладеного ОСОБА_2 з ТОВ «АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ»;

- перевести на ОСОБА_1 права заявника за заявкою від 20 квітня 2016 року на участь у відкритому (публічному) аукціоні з продажу форвардних контрактів на поставку майнових прав на об`єкти нерухомого майна (деривативів), а саме майнових прав на нежитлове приміщення що реалізувалися за договором купівлі-продажу майнових прав Г5.НП1-05№20042016-ИП від 20.04.2016 року, складеною ОСОБА_2 на користь Товарної біржі «ПЕРСПЕКТИВА-КОММОДГП»;

- перевести на ОСОБА_1 права замовника за разовим замовленням від 20 квітня 2016 року, наданим ОСОБА_2 на користь Товарної біржі «ПЕРСПЕКТИВА-КОММОДІТІ» на купівлю форвардного контракту на поставку майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав Г5.НП1-05М-20042016-ИП від 20 квітня 2016 року.

13 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Безсмертної М.Т., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказує, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Вказує, що позивачем на підтвердження удаваності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21 грудня 2017 року не надано жодного доказу.

Зазначає на недотримання позивачем вимог частини 2 статті 100 ЦПК України в частині забезпечення відповідним чином електронних доказів.

Посилається на те, що позивачем не доведено факту укладення удаваного правочину - договору позики, окрім цього позивачем не доведено спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин, а також факту настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Вказує, що договір купівлі-продажу виконано сторонами в повному обсязі, настали правові наслідки, які ним обумовлювались, в результаті укладення договору №3239 ОСОБА_3 набула право власності на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 , що є предметом договору.

Вказує, що Кабінет Міністрів України постановою №187 від 03 березня 2022 року встановив мораторій (заборону) на виконання, зокрема у примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є РФ або пов`язані з державою-агресором особи, зокрема громадяни РФ. Звертає увагу, що позивач у справі є громадянином РФ.

Вказує, що метою заявленого клопотання про витребування доказів є "здобуття доказів", а не їх "забезпечення", що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.

Звертає увагу, що банк "Trasta Komercabanka" є ліквідованим в 2017 році і ця інформація є загальнодоступною.

Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року залишити без змін.

15 березня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Зубицької Л.М., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.

Уважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, такою, що не відповідає дійсності, а також суперечить нормам чинного законодавства.

Вказує на безпідставність доводів про визнання договору позики удаваним правочином та таким, що вчинено з метою приховання іншого правочину.

Вказує, що договір позики уважається укладеним в момент здійснення дії по передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в частині 2 статті 640 ЦК України. Таким чином, між позивачем та ОСОБА_2 було на меті укладення виключно договору позики, а не іншого прихованого правочину, як вказує позивач. Однак і такий договір між сторонами укладено в подальшому не було.

Вказує, що під час розгляду справи позивач не надав суду доказів, які б свідчили про укладення між позивачем та ОСОБА_2 договорів, оскільки:

- позивач не зміг підтвердити і надати оригінал договору позики від 27 серпня 2015 року для дослідження судом;

- позивач не зміг надати оригінал договору позики від 27 серпня 2015 року, що знаходиться в матеріалах справи для проведення судової почеркознавчої експертизи;

- позивач не зміг надати пояснення щодо підписання договору позики від 27 серпня 2015 року, який знаходиться в матеріалах справи в м. Вільнюс за відсутності ОСОБА_2 , оскільки довідкою з міграційної служби підтверджено, що до дати підписання та на дату підписання ОСОБА_2 не перебувала у м. Вільнюс.

Окрім цього вказує, що позивачем не доведено спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутності у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин, а також факту настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дійсно проживали разом у цивільному шлюбі, але з 2017 року припинили цивільні відносини. Окрім цього, вказує, що ОСОБА_5 не мав права поширювати листування без згоди ОСОБА_2 на підставі норм Закону України «Про інформацію», Конституції України.

Звертає увагу, що особисте листування ОСОБА_2 з юридичною фірмою та іншими особами є інформацією з обмеженим доступом, яку не міг ніхто поширювати без її згоди. Відтак, надане позивачем листування є недопустимим доказом.

Зазначає, факт підписання договору позики та передача грошових коштів не можуть бути підтверджені показами свідків на підставі статей 218, 1012, 1051 ЦК України.

Посилається на протиправність тверджень скаржника в тій частині, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги щодо допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та про зупинення провадження, оскільки вказані свідки надавали свідчення у судовому засіданні.

Мотивуючи наведеним, просить суд відмовити у задоволенні клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави щодо витребування доказів у банку. У задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Безсмертна М.Т., а також представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Зінкевич Д.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зубицька Л.М. про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. 23 травня 2024 року (в день судового засідання) направила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю участю у слідчих діях.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справи за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, їхня неявка не перешкоджає розгляду справи, при цьому апеляційний суд також враховує, що представником позивача повторно подається клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивач не довів факту укладення удаваного правочину - договору позики, крім того позивачем також не доведено спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин, а також факту настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

З матеріалів справи убачається, що 27 серпня 2015 року у місті Вільнюс між громадянином РФ ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 підписано договір позики. Згідно пункту 1 договору позикодавець надав позичальнику позику в розмірі 1 000 000,00 доларів США. Будь-яка не виплачена сума позики має бути виплачена позичальником позикодавцю до 27 серпня 2018 року, якщо інше не буде узгоджено.

Із даних звіту про операції на рахунку, а також доручення про переказ коштів убачається, що ОСОБА_1 02 вересня 2015 року перерахував ОСОБА_2 520 000 доларів США (том 1 а.с. 36, а.с. 38 зворот).

Згідно даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №106112822 від 04 грудня 2017 року нежитлові приміщення загальною площею 485,5 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2

20 квітня 2016 року між ТОВ «АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ» (продавець) та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний Інвестиційний фонд «Мігліор» (покупець) укладено форвардний контракт № 15955-А; Г5.НП1-05N20042016-Ф, згідно з яким продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти базовий актив відповідно до Специфікації форвардного контракту й сплатити за нього ціну на умовах даного форвардного контракту.

Форвардний контракт підлягає виконанню шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення. Нежитлове приміщення, майнові права на яке є базовим активом, має наступні технічні попередні (проекти) характеристики, а саме: будівельний номер НП1, поверх 0-1, будинок Г5, проектна загальна площа - 533,84 кв. м. (том 1 а.с. 66-73).

20 квітня 2016 року між ТОВ «АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення № Г5.НП1-05N-20042016-ИП, за умовами якого ОСОБА_2 придбала майнові права на нежитлове приміщення в об`єкті житлової нерухомості загальною площею 533,84 кв. м, будинок Г5, поверх 0-1, в складі проекту «Будівництво мікрорайону житлових будинків з господарськими приміщеннями на АДРЕСА_2 . П`ята черга будівництва». Ціна майнових прав 4 131 921,85 грн (том 1 а.с. 49-57).

07 листопада 2017 року між ТОВ "АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛОПМЕНТ ХОЛДІНГ" (продавець), ОСОБА_2 (попередній покупець) та ОСОБА_6 (новий покупець) укладено договір №Г5.НП1-05N-07112017-ВП про відступлення прав та переведення обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення №г5.НП1-05N-20042016-ИП від 20 квітня 2016 року, за яким попередній покупець, за згодою продавця, передає, а новий покупець приймає на себе усі права та обов`язки, що належать попередньому покупцю за договором купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення №Г5.НП1-05N-20042016-ИП від 20 квітня 2016 року, що укладений між продавцем та попереднім покупцем (том 4 а.с. 45-46).

21 грудня 2017 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила нежитлові приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 485,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Біловолом С. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3239. Згідно пункту 4.1 договору покупець для сплати коштів за вказані нежитлові приміщення здійснює платіж в день посвідчення договору в розмірі 3 988 035,22 гривень. Підтвердженням повного розрахунку в розмірі 3 988 035,22 гривень з продавцем за нежитлове приміщення є платіжне доручення №1 від 21 грудня 2017 року, видане ПрАТ "КБ" АКОРДБАНК" (том 2 а.с. 108-111).

Згідно даних виписки по особовому рахунку убачається, що на рахунок ОСОБА_2 перераховано 3 988 035,00 гривень. Призначення платежу "перерахування коштів за нежитлові приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зг. Договору купівлі-продажу №239 від 21 грудня 2017 року (том 2 а.с. 114).

Згідно даних інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №125206671 від 24 травня 2018 року власницею нежитлових приміщень загальною площею 485,5 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (том 2 а.с. 115-117).

15 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21 грудня 2017 року, згідно якого доповнили розділ 6 договору купівлі-продажу пунктом 6.5 такого змісту: "У випадку визнання судом цього договору недійсним протягом трьох років з моменту його укладення, зокрема, але не виключено, у разі визнання його фіктивним та/або застосування наслідків недійсності договору чи витребування майна від покупця та фактичного виконання рішення суду або визнання права власності на майно за продавцем або за третіми особами з підстав недотримання продавцем вимог закону під час набуття майна у власність чи під час продажу майна покуплю та фактичного виконання рішення суду, в результаті чого право власності покупця на майно буде припинено, продавець зобов`язується відшкодувати покупцю грошові кошти, які були фактично сплачені покупцем на користь продавця за цим договором, в тому числі, вартість майна, визначену в пункту 2.1 цього договору, а також відшкодувати витрати пов`язані із судовими справами, предметом розгляду яких є визнання недійсним цього договору та/або застосування наслідків його недійсності чи витребування майна від покупця сплатити штраф у розмірі 100 000,00 гривень (том 3 а.с. 7-8).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

З аналізу статей 202, 203, 235 ЦК України вбачається, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов`язків, що обумовлені цим правочином. Вчинення сторонами правочину для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, не визначено підставою для визнання його недійсним. Однак удаваний правочин може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі його невідповідності вимогам законодавства, яке регулює правовідносини щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Так, у статті 235 ЦК України передбачено правові наслідки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків. Єдиним правовим наслідком кваліфікації правочину як удаваного є застосування до правовідносин, які виникли на його підставі норм, що регулюють цей правочин (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2022 року в справі № 607/5148/20 (провадження № 61-5177св22).

Позивач, заявляючи вимогу про визнання договору позики удаваним, має довести:

1) факт укладення правочину, який, на його думку, є удаваним;

2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин;

3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваними правочинами.

Доведення удаваності правочину відбувається не лише шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого доводиться позивачем), а за допомогою інших, непрямих доказів.

Основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме. За таких обставин, для визнання правочину удаваним позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №357/3132/15-ц, провадження № 61-16179св19).

Під час розгляду справи, що переглядається апеляційним судом, позивач не надав належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін спірного договору позики на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цим договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені договором позики.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання удаваним договору позики, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання правочину удаваним, оскільки жодних доказів наявності у сторін договорів наміру приховати який-небудь інший правочин не надано.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторонами насправді було вчинено договір доручення на придбання нерухомого майна від імені ОСОБА_2 , але за рахунок і на користь ОСОБА_1 , тобто було укладено посередницький договір на придбання нерухомого майна, який містить елементи договору комісії, та спрямованості волі сторін саме на такі правовідносини.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що домовленість сторін щодо придбання відповідачкою майна за кошти та в інтересах позивача підтверджується електронним листуванням відхиляється апеляційним судом, оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтувань, які саме дані електронних листувань (та між якими особами) установлюють наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема спрямованість волі сторін на встановлення певних цивільно-правових відносин.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови у зверненні до компетентного суду іноземної держави із клопотанням про допит позивача як свідка, а також допиту свідка ОСОБА_5 відхиляються апеляційним судом, оскільки згідно даних протоколу судового засідання від 4 серпня 2023 року в судовому засіданні ОСОБА_1 був допитаний як свідок, а також допитаний свідок ОСОБА_5 . Натомість апеляційна скарга не містить доводів про те, які повідомлені цими свідками обставини мають значення для вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про витребування доказів у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)», згідно якого просить апеляційний суд витребувати:

1) інформації у вигляді письмової довідки про наступне:

чи відкривала ОСОБА_2 на своє ім`я валютний рахунок в банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)», адреса банку - Miesnieku iela 9, Riga LV 1050, Latvija, SWIFT code: НОМЕР_2 , коли відбулось таке відкриття банківського рахунку і які реквізити такого рахунку;

чи є (чи була) ОСОБА_2 власником рахунку з наступними реквізитами: номер рахунку No. LV62 KBRB 1111 1329 0900 1 в банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)», адреса банку - Miesnieku iela 9, Riga LV 1050, Latvija, SWIFT code: НОМЕР_2 і у який період часу;

чи відбувся переказ (перекази) коштів із банківського рахунку ОСОБА_1 на банківський рахунок ОСОБА_2 у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)», адреса банку - Miesnieku iela 9, Riga LV 1050, Latvija, SWIFT code: НОМЕР_2 , із зазначенням реквізитів банківського рахунку ОСОБА_1 , з якого здійснювався переказ коштів та реквізитів банківського рахунку ОСОБА_2 , на який здійснювався переказ (перекази) таких коштів, підстави такого переказу (переказів), дати (дат), валюти (валют) та суми (сум) відповідного переказу (переказів);

чи здійснювались переказ (перекази), списання, зняття коштів із банківського рахунку ОСОБА_2 у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)» після надходження коштів від ОСОБА_1 , із зазначенням реквізитів банківських рахунків, на які здійснювались відповідні перекази коштів, осіб, яким здійснювались відповідні перекази коштів, підстав таких переказів, списань чи зняття коштів, дат, валют та сум відповідних переказів, списань чи зняття коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)»;

2) належним чином засвідчених копій документів (у тому числі електронних), які підтверджують звернення ОСОБА_2 до банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)», адреса банку - Miesnieku iela 9, Riga LV 1050, Latvija, SWIFT code: KBRBLV2X для відкриття рахунку у цьому банку;

3) належним чином засвідчених копій документів (у тому числі електронних), які підтверджують відкриття банківського рахунку ОСОБА_2 у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)», адреса банку - Miesnieku iela 9, Riga LV 1050, Latvija, SWIFT code: KBRBLV2X;

4) належним чином засвідчених копій документів (у тому числі електронних), які підтверджують надходження коштів із банківського рахунку ОСОБА_1 на банківський рахунок ОСОБА_2 у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)»;

5) належним чином засвідчених копій документів (у тому числі електронних), які підтверджують переказ (перекази), списання, зняття коштів із банківського рахунку ОСОБА_2 у банку «TRASTA KOMERCBANKA» (Trust Commercial Bank)» після надходження коштів від ОСОБА_1 .

Клопотання мотивовано тим, що суд першої інстанції 10 серпня 2021 року безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення цього клопотання, оскільки позивачем не обґрунтовано, які обставини (факти) підтверджує або спростовує зазначена вище інформація (або має інше значення) з огляду на підстави та предмет позову у цій справі.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору позики від 27 серпня 2015 року удаваним правочином та таким, що вчинено з метою приховання іншого правочину - договору надання посередницьких послуг на придбання нерухомого майна з елементами договору комісії, відтак правильним є також висновок суду про відмову в задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості, переведення прав покупця, а також визнання договору купівлі-продажу фіктивним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Зубицької Любові Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга па постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 05 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова