Постанова

від 15.07.2024 по справі 369/2798/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/11602/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/2798/24

15 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Кирилюк Г.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ляпкало Алли Іванівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Фінагеєвої І.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, в якому просив суд:

Визнати спільною сумісною власністю подружжя:

житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 м кв., житловою площею 78,2 м кв., вартістю 2 515 963,00 грн., який був придбаний відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.12.2020, посвідчений. ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1825;

земельну ділянку площею 0,1687 га з кадастровим номером 3222480601:01:052:0083, вартістю 605 562 грн. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: по АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2020, що посвідчено ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №1821;

автомобіль TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , вартістю 1 767 600,00 грн., який зареєстрований ТСЦ 3246 від 25.10.2023 та видано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_1 , рнокпп. НОМЕР_4 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на наступне майно:

1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 м кв., житловою площею 78,2 м кв.,' який був придбаний відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.12.2020, посвідчений ОСОБА_4 , приватним нотаріусом і шєво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1825;

1/2 частину земельної ділянки площею 0,1687 га з кадастровим номером 3222480601:01:052:0083, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: по АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу: люльхюї ділянки від 14.12.2020, що посвідчено ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1821;

1/2 частину автомобілю TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , який зареєстрований ТСЦ 3246 від 25 10.2023 та видано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Розподілити кредитні зобов`язання відповідно до кредитного договору № 047RІІA203490001 від 14.12.2020, який укладений Акціонерним товариством "Правекс Банк", ЄДР 14360920, з ОСОБА_1 , визнавши за ОСОБА_2 1/2 частину кредитних зобов`язань.

Виключити ОСОБА_2 , як поручителя з виконання кредитних зобов`язань відповідно до договору поруки № 047RI1А203490001 від 14.12.2020, який укладений Акціонерним товариством "Правекс Банк", ЄДР 14360920, в зв`язку з припиненням шлюбних відносин.

Стягнути з відповідача 1/2 частину платежів за кредитними зобов`язаннями, здійсненими ОСОБА_2 особисто: 12.05.2023 у сумі 18 500,00 грн., 12.06.2023 у сумі 19 000,00 грн., 04.07.2023 у сумі 16 080,00 грн, 13.08.2023 у сумі 16 000,00 гри., 01.09.2023 у сумі 16 250,00 грн., 05.10.2023 у сумі 16 402,37 грн., 14.11.2023 у сумі 17 000,00 грн., 14.12.2023 у сумі 20 000,00 грн., всього: 139 232,37 грн., 1/2 частина яких складає 69 616,18 грн.

Стягнути з відповідача 1/2 частину грошових коштів, як різницю між спільною власністю подружжя у сумі 1 913 500,00 грн. та витратами з придбання автомобіля в сумі 1 767 600,00 грн., що складає суму 72 950,00 грн. із розрахунку: (1913500 - 1767600): 2 = 72950 грн).

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на наступне майно:

1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 м кв, житловою площею 78,2 м кв:, який був придбаний відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.12.2020, посвідчений Бишевцем Р.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1825;

1/2 частину земельної ділянки площею 0,1687 га з кадастровим номером 3222480601:01:052:0083, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: по АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2020, що посвідчено ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №1821;

1/2 частину автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований ТСЦ 3246 від 25.10.2023 та видано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

12 квітня 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі, в якій просив суд:

встановити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , заборону в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом відповідно до договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року та, можливо, інших договорів оренди та додатків до них, що знаходиться в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829).

Зобов`язати Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", ЄДР 14282829:

розкрити індивідуальний банківський сейф, користування яким здійснюється ОСОБА_1 уповноваженими нею особами, відповідно до договору № 224/01-23-F від 06.04.2023 та всіх інших договорів оренди та додатків до них;

створити комісію та зробити опис вмісту індивідуального банківського сейфу в присутності позивача або представника за ордером, відповідача або його представника в даній справі, про що надати до суду відповідну письмову інформацію про вміст банківського сейфу;

комісії опечатати в окремий пакунок виявлений вміст сейфу, який передати на зберігання уповноваженому представнику банку із забороною вчиняти будь-які дії стосовно опечатаного майна;

надати інформацію про дати та проміжки часу відвідування приміщення банку з метою користування індивідуальним банківським сейфом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , або уповноваженими нею особами, починаючи з 06.04.2023 по теперішній час;

надати всі договори з додатковими угодами, які укладалися ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з приводу оренди індивідуального банківського сейфу (сейфів);

перед проведенням заходів щодо розкриття банківського сейфу зобов`язати працівників банку через засоби телефонного зв`язку узгодити з ОСОБА_2 , адвокатом Браславською Людмилою Зіновіївною, ОСОБА_1 дату і час проведення.

Накласти арешт на вміст індивідуального банківського сейфу за договором № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року та всіх інших можливих договорів та додатків до них, які укладені на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , щодо користування банківським сейфом (сейфами) в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829).

Вимоги заяви обгрунтовував тим, що предмет спору безпосередньо стосуватиметься визнання права власності на частку із спільного майна подружжя, зокрема, кошти і цінності. Позивач вважає, що є ризик розпорядження відповідачкою на власний розсуд спільним майном подружжя, без згоди позивача, до вирішення спору по суті, що буде порушенням його прав та утруднить в майбутньому розгляд справи та виконання судового рішення.

Зазначав, що у відзиві на позовну від 01 квітня 2024 року відповідачкою надані документи, у тому числі, інформація про рух коштів відповідача за рахунком НОМЕР_7 за період з 01 жовтня 2023 року по 01 листопада 2023 року, який відкритий в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829). Із наданої виписки банку вбачається, що 04 жовтня 2023 року з карткового рахунку відповідачем здійснена оплата в сумі 900,00 грн. за оренду індивідуального сейфу за договором № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року.

Таким чином, на думку позивача, у вказаному банківському сейфі можуть знаходитись їх спільні з відповідачкою грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що станом на 16 лютого 2024 року по курсу НБУ 38,27 грн. за 1 дол. США складає 1 913 500,00 грн. (38,27 х 50000 = 1 913 500,00 грн.), а тому невжиття вказаних ним у заяві заховдів забезпечення позовау може призвести до розпорядження вказаними коштами відповідачкою на власний розсуд .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2024 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпчення позову задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , заборону в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом відповідно до договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, що знаходиться в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829).

Накладено арешт на вміст індивідуального банківського сейфу за договором № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, який укладений на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , щодо користування банківським сейфом (сейфами) в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829).

В частині зобов`язання Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" надати інформацію та договори - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ляпкало Алла Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16 квітня 2024 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно накладено арешт на вміст індивідуального банківського сейфа та заборону ним користуватися і залишено поза увагу вагомі факти, які вказують на відсутність підстав для накладення такого забезпечення.

Посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано співмірність заявлених позовних вимог із вже застосованим забезпеченням прозову - накладенням арешту на транспортний засіб, який, на думку сторони позивача, придбаний за спільні кошти у сумі 50 000 долларів США.

Судом також не було враховано, що така сума коштів не була задекларована позивачем у декларації за 2023 рік, отже, спільних збережень у сумі 50 000 долларів США подружжя не мало.

Звертає увагу суду на те, що позовні вимоги, заявлені позивачем, зокрема, стосуються стягнення коштів у розмірі 69 616,18 грн та 72 950,00 грн, жодних вимог щодо поділу інших цінностей не зазначено.Тобто, доводи позивача, що в індивідуальному банківському сейфі перебувають кошти і цінності, що є спільним майном подружжя, є припущенням, яке не підтверджується жодним доказом.

Щодо відкриття індивідуального банківського сейфа сторона відповідача зазначає, що у зв`язку з тим що, починаючи з 1 січня 2023 року по 27 березня 2023 року по місту Київ та Київський області було нанесено 8 масованих ракетних атак, що спричиняють руйнування та знищення цивільної інфраструктури та житлових будівель, відповідачкою 06 квітня 2023 року було прийнято рішення відкрити індивідуальний банківський сейф з метою забезпечення цілісності наявних оригіналів правовстановлюючих документів, договорів, свідоцтв та інших паперових документів, що належать відповідачці ОСОБА_1 та безпосередньо її матері - ОСОБА_5 , з якою тимчасово вони проживають разом, і яка є внутрішньо переміщеною особою, що постійно проживала у Донецькій області, м. Мироноград (колишня назва-Димитров), що входить до переліку територій на яких ведуться бойові дії з 24.02.2022 року.

Отже, оскаржуваною ухвалою додатково порушено права ОСОБА_5 (матері відповідачки).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Браславська Людмила Зіновіївна просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2024 року - без змін.

Зазначає, що предметом позовних вимог у даній справі є поділ майна подружжя, до обсягу якого відноситься, як придбання спірного автомобіля, так і вміст банківського сейфу, який знаходиться під охороною банку, саме тому встановлення його вмісту є необхідним доказом для вирішення справи по суті позовних вимог, оскільки розпорядження відповідачкою на власний розсуд спільним майном подружжя, без згоди позивача, до вирішення спору по суті є порушенням його прав та утруднить в майбутньому розгляд справи та виконання судового рішення.

Звертає увагу суду на те, що договір № 224/01-23-F на користування індивідуальним банківським сейфом був укладений 06 квітня 2023 року, тобто у той час, коли сторони у справі спільно проживали та вели спільне господарство.

Щодо декларування позивачем грошових коштів зазначає, що позивач вперше у 2023 році став суб`єктом декларування. Відповідно до п. 161 роз`яснень щодо декларування грошових коштів, що розміщено на сайті НАЗК, грошові кошти, які підлягають стягненню за рішенням суду, не є об`єктом декларування. Окрім того, до декларації ним подана відповідна пояснювальна записка.

Позивачу невідомо, що саме може бути у вказаному банківському сейфі та яким чином буде вирішена справа, що унеможливлює визначення суми декларування.

Сторона позивача просить врахувати, що 20 червня 2024 року у судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_6 підтвердив позицію відповідача, що з її сторони відсутні перешкоди або заперечення щодо добровільного надання згоди з метою розкрити індивідуальний банківський сейф, зробити опис вмісту індивідуального банківського сейфу, надати до суду відповідну письмову інформацію про вміст банківського сейфу, що свідчить, на думку сторони позивача, про те, що відповідач відмовилась від апеляційної скарги.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Ляпкало Алла Іванівна не з`явились, про день та час розгляду справи судом повідомлені у встановленому порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відстуності.

Позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Браславська Людмила Зіновіївна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу залишити без задволення, а оскаржувану ухвалу- без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скааргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя.

Просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя: житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 м кв., житловою площею 78,2 м кв., вартістю 2 515 963,00 грн; земельну ділянку площею 0,1687 га з кадастровим номером 3222480601:01:052:0083, вартістю 605 562 грн. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: по АДРЕСА_1 ; автомобіль TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , вартістю 1 767 600,00 грн.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на наступне майно: 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 м кв., житловою площею 78,2 м кв.; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1687 га з кадастровим номером 3222480601:01:052:0083; 1/2 частину автомобілю TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , який зареєстрований ТСЦ 3246 від 25 10.2023 та видано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Розподілити кредитні зобов`язання відповідно до кредитного договору № 047RІІA203490001 від 14.12.2020, який укладений Акціонерним товариством "Правекс Банк", з ОСОБА_1 , визнавши за ОСОБА_2 1/2 частину кредитних зобов`язань.

Виключити ОСОБА_2 , як поручителя з виконання кредитних зобов`язань відповідно до договору поруки № 047RI1А203490001 від 14.12.2020, який укладений Акціонерним товариством "Правекс Банк", в зв`язку з припиненням шлюбних відносин.

Стягнути з відповідача 1/2 частину платежів за кредитними зобов`язаннями, здійсненими ОСОБА_2 особисто: 12.05.2023 у сумі 18 500,00 грн., 12.06.2023 у сумі 19 000,00 грн., 04.07.2023 у сумі 16 080,00 грн, 13.08.2023 у сумі 16 000,00 гри., 01.09.2023 у сумі 16 250,00 грн., 05.10.2023 у сумі 16 402,37 грн., 14.11.2023 у сумі 17 000,00 грн., 14.12.2023 у сумі 20 000,00 грн., всього: 139 232,37 грн., 1/2 частина яких складає 69 616,18 грн.

Стягнути з відповідача 1/2 частину грошових коштів, як різницю між спільною власністю подружжя у сумі 1 913 500,00 грн. та витратами з придбання автомобілю в сумі 1 767 600,00 грн., що складає суму 72 950,00 грн. із розрахунку: (1913500 - 1767600): 2 = 72950 грн).

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на наступне майно: 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 м кв, житловою площею 78,2 м кв; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1687 га з кадастровим номером 3222480601:01:052:0083; 1/2 частину автомобілю TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований ТСЦ 3246 від 25.10.2023 та видано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

04.03.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлено ухвалу, якою заяву позивача задоволено частково та накладено арешт на автомобіль TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований ТСЦ 3246 від 25.10.2023.

14.04.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлено ухвалу, якою заяву позивача задоволено частково та встановлено ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 заборону в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом відповідно до договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, що знаходиться в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829); накладено арешт на вміст індивідуального банківського сейфу за договором № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, який укладений на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , щодо користування банківським сейфом (сейфами) в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829).

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що пересвідчившись, що між сторонами виник спір, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, судом встановлено, що існує реальна загроза ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому заява про забезпечення позову є обґрунтованою, але підлягає частковому задоволенню.Водночас, заява в частині зобов`язання Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" надати інформацію та договори, задоволенню не підлягає оскільки фактично є забезпеченням доказів, а не позову.

Колегія суддівнепогоджується з висновками суду першої інстанції наведеними в ухвалі від 16 квітня 2024 року в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. При цьому вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

В справі, що переглядається, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом відповідно до договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, що знаходиться в Акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк» та накласти арешт на вміст індивідуального банківського сейфу за договором № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, який укладений на ім`я ОСОБА_1 з Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк", оскільки, на його думку, в банківському сейфі може знаходитися спільне майно подружжя, зокрема, кошти і цінності, та єризик розпорядження відповідачкою на власний розсуд спільним майном подружжя без згоди позивача до вирішення спору по суті, що буде порушенням його прав та утруднить в майбутньому розгляд справи та виконання судового рішення.

Разом із цим, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що в банківському сейфі, який знаходиться в Акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк», відповідно до укладеного відповідачемдо договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року наявні, зокрема, кошти і цінності,які є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, як і не доведено позивачем очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Саме лише посилання в заяві на можливість утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову судом, чи посилання на можливість розпорядження відповідачем невизначеним майном, яке можливо знаходиться в банківському сейфі та є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 зазначено, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову у межах вимог чинного ЦПК України не здійснив належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, не здійснив забезпечення збалансованості інтересів сторін, не надав оцінку відсутності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, та дійшов до необгрунтованого висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.

Наведене свідчить про порушення принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами про поділ майна подружжя, яким є: житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 м кв., житловою площею 78,2 м кв., вартістю 2 515 963,00 грн; земельна ділянка площею 0,1687 га з кадастровим номером 3222480601:01:052:0083, вартістю 605 562 грн. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: по АДРЕСА_1 ; автомобіль TOYOTA RAV-4 HYBRID, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , вартістю 1 767 600,00 грн. Грошові кошти в сумі 50 000 доларів США не є предметом поділу майна подружжя, доказів їх існування на момент поділу суду не надано. З огляду на зазначене, вжиті судом заходи забезпечення позову, не є співмірними і адекватнимипозовним вимогам ОСОБА_2 у даній справі.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких вона базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Колегія суддів приходить до висновку про недоведення позивачем існування обставин, які б підтверджували необхідність вжиття заявленого у цій справі заходу забезпечення позову, оскільки заявлений позивачем захід забезпечення позову не співвідноситься та не є співмірним із предметом спору у цій справі з огляду на те, що позивач не надав доказів з яких можливо встановити наявність коштів і цінностей в банківському сейфі, який знаходиться в Акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк» відповідно до укладеного договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року та що вони є спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду вказаної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ляпкало Алли Іванівни підлягає частковому задоволенню, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2024 року в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя шляхом встановлення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 заборони в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом відповідно до договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, що знаходиться в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829); накладення арешту на вміст індивідуального банківського сейфу за договором № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, який укладений на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , щодо користування банківським сейфом (сейфами) в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829) скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ляпкало Алли Іванівни задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2024 року в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя шляхом встановлення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 заборони в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом відповідно до договору № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, що знаходиться в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829); накладення арешт на вміст індивідуального банківського сейфу за договором № 224/01-23-F від 06 квітня 2023 року, який укладений на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , щодо користування банківським сейфом (сейфами) в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк" (АТ "ПУМБ", вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ЄДР 14282829) скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: