Постанова

від 23.07.2024 по справі 546/145/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/145/23 Номер провадження 22-ц/814/771/24Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Пилипчук Л.І., Триголова В.М.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою адвоката Павлюка Ігоря Олександровича, який представляє відповідача Фермерське господарство «Укр Юр Агро» на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року, ухвалене суддею Зізненком Ю.В., повний текст рішення складено 22 серпня 2023 року, по цивільнійсправі запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» до Фермерського господарства «Укр Юр Агро», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Крамар Вікторія Вікторівна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів

встановила:

У лютому2023року ТОВ«Бурат-Агро»звернувся досуду зпозовом доФермерського господарства «Укр Юр Агро», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Крамар Вікторія Вікторівна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01 січня 2009 року між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 передав, а позивач ТОВ «Бурат-Агро» прийняв у оренду строком на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,62 га, розташовану на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Вказаний договір було зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК 07.12.2012 за №532420004002779. Вказану земельну ділянку передано ОСОБА_2 ТОВ «Бурат Агро» за актом прийому - передачі земельної ділянки від 01.01.2009. Згідно пункту 8 договору оренди його укладено на 15 років. Зважаючи на те, що договір оренди набув чинності 15.03.2012 строк його дії - до 15.03.2027.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після нього прийняла ОСОБА_1 та отримала свідоцтво про право на спадщину №135 на земельну ділянку площею 4,62 га з кадастровим номером 5324285400:00:007:0039, належну ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії РЗ №652549, виданого Федіївською сільською радою 10.04.2002. 26 січня 2022 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на вищевказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У 2022 році позивачу стало відомо про наявність оскаржуваного договору оренди землі від 17 березня 2021 року, який нібито укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Укр Юр Агро» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,62 га з кадастровим номером 5324285400:00:007:0039, строком до 17 березня 2028 року. Зазначений договір зареєстрований у ДРПП реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В.В. 23.04.2021. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не міг укласти із ФГ «Укр Юр Агро» оскаржуваний договір оренди 17 березня 2021 року, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на вищезазначені обставини, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 4,62 га, розташовану на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області з кадастровим номером 5324285400:00:007:0039, скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В.В. від 23.04.2021 та припинити право оренди ФГ «Укр Юр Агро» на вказану земельну ділянку.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» до Фермерського господарства «Укр Юр Агро» та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Решетилівської міської ради - Крамар Вікторія Вікторівна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Усунуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» перешкоди у користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 4,62 га, кадастровий номер 5324285400:00:007:0039, яка розташована на території Федіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області шляхом витребування її з незаконного володіння Фермерського господарства «Укр Юр Агро».

Зобов`язано Фермерське господарство «Укр Юр Агро» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,62 га, кадастровий номер 5324285400:00:007:0039, яка розташована на території Федіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторії Вікторівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, індексний номер: 57829846 від 23 квітня 2021 року, номер запису про інше речове право: 41666990, та припинити право оренди Фермерського господарства «Укр Юр Агро» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,62 га, кадастровий номер 5324285400:00:007:0039, яка розташована на території Федіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 17 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Укр Юр Агро».

Стягнуто з Фермерського господарства «Укр Юр Агро» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок по 2013 (дві тисячі тринадцять) гривень 00 копійок з кожного відповідача.

На вказане рішення 27.09.2023 засобами поштового зв`язку подана апеляційна скарга адвокатом Павлюком Ігорем Олександровичем, який представляє відповідача Фермерське господарство «Укр Юр Агро», в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що перед укладенням спірного договору оренди підприємство відповідача отримало інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановило, що спірна земельна ділянка не перебуває в оренді у третіх осіб.

Звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (п. 38), які безпідставно не враховані місцевим судом при ухваленні рішення.

Вважає, що підприємство відповідача є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу генеральний директор ТОВ «Бурат-Агро» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду, яке відповідає вимогам закону.

14.05.2024 від адвоката Говорової С.Л., яка представляє відповідача ОСОБА_1 , надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона просить апеляційну скаргу ТОВ «Укр Юм Агро» задовольнити, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.08.2023 р. скасувати, відмовити ТОВ «Бура-Агро» в задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідноіз ст.376ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №652549 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,62 га, яка розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т.1, а.с.14).

01 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Бурат-Агро», в особі директора ОСОБА_3 , було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,62 га, яка розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т.1, а.с. 15-16). Відповідно до пункту 8 даного договору, договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.2012 за №532420004002779 (звор а.с. 16).

При укладенні цього договору сторони погодили його умови, у тому числі щодо зміни умов договору і припинення його дії. Так, згідно із пунктом 37 дія договору припиняється: у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність тощо. Відповідно до пункту 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 39 договору). Згідно пункту 40 цього договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року, який підписаний сторонами договору, орендодавець в особі ОСОБА_2 передає, а орендар ТОВ «Бурат -Агро» в особі директора ОСОБА_3 приймає земельну ділянку загальною площею 4,62 га, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т. 1, а.с. 17).

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка загальною площею 4,62 га, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області має кадастровий номер 5324285400:00:007:0039. (т.1, а.с.21). Дана земельна ділянка відповідно до опису меж, межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 , Федіївською сільською радою, ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 22 зворот).

Крім того відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2011 року, виданого державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 з порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належала земельна ділянка площею 4,62 га, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району, та належала померлій на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії РЗ № 652548, виданого Решетилівської райдержадміністрацією 10.04.202 року (а.с. 51- 52).

Також місцевим судом установлено, що відповідно до спадкової справи №185/2021, витребуваної судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, зворот а.с. 44).

Спадкоємцем належної померлому ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 4,62 га, кадастровий номер 5324285400:00:007:0039, що розташована на території АДРЕСА_1 є його дочка ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (т.1, зворот а.с. 73, а.с.73).

17 березня 2021 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем Фермерським господарством «Укр Юр Агро» в особі голови П`явки Ю.О. було укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,62 га, кадастровий номер 5324285400:00:007:0039, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Договір укладено на сім років (пункт 8 договору) (т.1, а.с. 106- 111).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 17.06.2022, убачається, що 17.03.2021 між відповідачем ФГ «Укр Юр Агро» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 123 терміном на 7 років щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324285400:00:007:0039, номер запису про інше речове право - 41666990. Даний запис було здійснено на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57829846 від 23.04.2021 (т.1, а.с. 23).

Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права (том 1 а.с. 112).

На підтвердження користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5324285400:00:007:0039, позивачем надані копії подорожніх листів за 2016 - 2021 роки та інших документів на підтвердження виплати позивачем орендної плати ОСОБА_2 за період з 2017 по 2020 рік (т.1. а.с. 167- 220)

Крім того судом установлено, що відповідно до поданої позивачем довідки ТОВ «Бурат-Агро» від 25.07.2023 ОСОБА_2 в 2017 - 2021 роках було нараховано та виплачено орендну плату за договором оренди землі від 01.01.2009 на земельну ділянку площею 4,62 га, кадастровий номер 5324285400:00:007:0039. Так в 2017 році було виплачено 13048,87 грн; в 2018 році - 9819,00 грн; в 2019 році - 16963,50 грн; в 2021 - 17615,94 грн (т.2, а.с. 69).

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її витребування від відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача незаконно, зважаючи на те, що договір оренди між ФГ «Укр Юр Агро» та ОСОБА_2 від 17.03.2021 є неукладеним, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів, погоджується з висновком суду в цій частині, враховуючи наступне.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі», встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (статті3,4 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно дост. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частини першоїстатті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається в письмовій формі, астаттею 18 цього Законупередбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із частинами 2, 3статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Статтями125,126 Земельного кодексу України, встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 31 ЗК України, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін (ст. 19 ЗУ «Про оренду землі»).

На час державної реєстрації договору оренди землі від 01 січня 2009 року, який був укладений між позивачем та ОСОБА_2 , діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затвердженийнаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, відповідно до якого така реєстрація здійснювалася структурними підрозділами центру державного земельного кадастру при Держкомземі України

Відповідно до матеріалів справи вказаний договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.2012 за №532420004002779, тобто згідно чинного на той час законодавства. Тобто строк його дії до 15.03.2027.

Приймаючи до уваги те, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Бурат-Агро» договір оренди від 01 січня 2009 року сторонами не оспорювався, спорів щодо його неналежного виконання, припинення чи розірвання на час його дії не виникало, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування між сторонами правовідносин, що виникли договору оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчується 15.03.2027 року.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду з приводу того, що договір оренди землі від 17.03.2021 року між ОСОБА_2 та ФГ « УкрЮрАгро» не є укладеним, враховуючи те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до його укладення, та фізично не міг його підписати та погодити його умови.

Так відповіднодо статті15ЗУ «Прооренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України). Положення абзацу другого частини першої цієї статті визначають істотні умови договору.

За змістом частини другоїстатті 792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства -ЗК України,Законом України «Про оренду землі». При цьому, самеЗаконом України «Про оренду землі»визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно дост. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин - це юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 202 ЦК України). Договір оренди землі як вид правочину відновиться до двосторонніх правочинів.

Частиною 3статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно достатті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.

Вказаний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, який відповідно до частини 4статті 263ЦПК України враховується судом при застосуванні відповідних норм права.

Суд першої інстанції, встановивши, що договір оренди землі від 01.01.2009 року, укладений між ТОВ «Бурат-Агро» та ОСОБА_2 , є чинним, сторонами не розірваний та не скасований, а договір оренди землі від 17.03.2021 року між ФГ «Укр Юр Агро» та ОСОБА_2 є неукладеним, прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні ТОВ «Бурат-Агро» земельною ділянкою з кадастровим номером 5324285400:00:007:0039 шляхом її витребування з незаконного володіння відповідача ФГ «Укр Юр Агро».

При цьому, колегія суддів погоджується, що саме цей спосіб захисту порушеного права є належним, оскільки ТОВ «Бурат-Агро» на підставі діючого договору оренди від 01.01.2009 року є титульним володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 5324285400:00:007:0039 та має право на усунення перешкод у користуванні нею та витребування її з незаконного володіння іншої особи.

Зазначене узгоджується з висновком, що міститься постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 924/1220/17, згідно якого орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. При цьому, звернутися з негаторним позовом в порядку ст. 391 ЦК України, може як власник так і титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

Також суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, враховуючи те, що про порушення свого права на користування земельною ділянкою позивач дізнався ще у 2017 році, оскільки відповідно до висновків Верховного Суду, що містяться в постановах від 04.07.2018 року у справі №653/1036/16-ц, від 19.08.2020 року у справі №358/815/17, негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання порушення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі з приводу того, що на час укладення договору оренди від 17.03.2021 року між ОСОБА_2 та ФГ «Укр Юр Агро» вони покладалися на відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які не містили інформації, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, тому відповідно є добросовісним набувачем, оскільки спірний договір не є укладеним в зв`язку з тим, що сторона договору ОСОБА_2 помер за два місяця до його укладення.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідачки ОСОБА_1 у письмовому поясненні та у судовому засіданні стосовно того, що позивач уклав з ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Бурат-Агро» відносно іншої земельної ділянки з кадастровим номером 5324285400:00:007:0040, яка належала йому на підставі державного акту серії РЗ №652548 та отримував за неї орендну плату, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.01.2022 року виданого ОСОБА_1 (а.с. 74-75 том 1), земельна ділянка з кадастровим номером 5324285400:00:007:0040, що розташована на території Решетилівської ОТГ, належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №652548 та свідоцтва про право на спадщину, після смерті дружини ОСОБА_6 , виданого державним нотаріусом 21.09.2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-39466.

Таким чином земельна ділянка з кадастровим номером 5324285400:00:007:0040 була успадкована ОСОБА_2 після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та не належала йому на час укладення 01.01.2009 року договору оренди з ТОВ «Бурат-Агро» ( а.с. 51-55)

Відповідно до положень частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановленихЦПК України.

Під час апеляційного перегляду справи, представником відповідача ОСОБА_1 подані нові докази на підтвердження відсутності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку договору оренди землі від 01.01.2009 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Бурат-Агро», відносно земельної ділянки, що належала померлому на підставі державного акту РЗ № 652549, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, а саме відповідей з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно з частиною третьоюстатті 367 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті356, частин першої - третьої статті367 ЦПК Українисвідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першоїстатті 44 ЦПК Українищодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Обґрунтовуючи неможливість подання вказаних доказів, представник відповідача адвокат Говорова С.Л. посилалась на не, що відповідачка ОСОБА_1 не користувалась правовою допомогою під час розгляду справи у суді першої інстанції, тому не могла визначити необхідний обсяг доказів.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд даної справи, подавала письмовий відзив на позовну заяву ТОВ «Бурат-Агро» в якому не оспорювала наявність та реєстрацію договору оренди, що був укладений між її батьком ОСОБА_2 та ТОВ «Бурат-Агро, посилаючись лише на те, що орендної плати за користування земельною ділянкою від ТОВ «Бура-Агро» з 2021 року вона не отримувала.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для дослідження наданих відповідачем нових доказів, оскільки відсутні об`єктивні причини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Щодо задоволених місцевим судом позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора, колегія суддів виходить з наступного.

УпостановіВеликої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що власник з дотриманням вимог статті 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, якає останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Відповідно до статті 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» у редакції, чинній на час звернення прокурора із позовом, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав).З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію.Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем,є рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16 (14-208цс18)).

З урахуванням наведених вище висновків рішення суду в частині скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 23.04.2021 року підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в цій частині у задоволенні позову.

Також колегія суддів вважає, що суд помилково визначив спосіб захисту порушеного права позивача, зобов`язавши відповідача повернути ТОВ «Бурат-Агро» земельну ділянку, приймаючи до уваги те, що позивач звертався з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загальною площею 4,62 га, що розташована на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області має кадастровий номер 5324285400:00:007:0039 шляхом витребування її з незаконного володіння ФГ «Укр Юр Агро». Вказана вимога була розглянута та обґрунтовано задоволена судом, тому підстави для покладення на відповідача зобов`язання повернути земельну ділянку відсутні.

Отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.08.2023 року в частині зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.08.2023 року залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Павлюка Ігоря Олександровича, який представляє відповідача Фермерське господарство «Укр Юр Агро», задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.08.2023 року в частині зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.

В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.08.2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Л.І.Пилипчук

В.М.Триголов