Постанова

від 25.07.2024 по справі 907/940/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. Справа №907/940/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представника позивача Романяк Н.Б. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю АСПІН від 24.04.2024 (вх. ЗАГС №01-05/1239/24 від 29.04.2024)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 (суддя Андрейчук Л.В.)

у справі№907/940/23

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком",

м. Київ

в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком",

м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспін", Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве

про стягнення 300 126,56 грн

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Закарпатської області звернулося АТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" з позовом до ТОВ "Аспін" про стягнення 300 126,56 грн заборгованості за використання електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Аспін», користуючись належними АТ «Укртелеком» приміщеннями, які передані у користування відповідачу на підставі договору оренди комерційної нерухомості, не відшкодувало вартість використаної електричної енергії на суму 300 126,56 грн.

Рішенням від 12.12.2023 суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі: стягнув із ТОВ "Аспін" на користь АТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" 300 126,56 грн заборгованості та 4 501,90 грн сплаченого судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної оплати за використану електричну енергію.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "Аспін" подало апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, адже судом не встановлено дату отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що між сторонами договірні відносини припинилися 31.12.2021, про що відповідачем в усній формі було повідомлено представника позивача 17.02.2022. Однак у зв`язку із повномаштабним вторгненням росії на територію України у представника відповідача була відсутньою можливість з`явитися для підписання акту приймання-передачі приміщення.

З огляду на те, що відповідач не займав належні позивачу приміщення та не чинив останньому перешкод у розпорядженні цим майном, то це свідчить про неможливість споживання відповідачем електроенергії, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, зазначає, що здійснив оплату за спожиту електроенергію станом на 09.02.2022 у розмірі 91 623, 34 грн.

Також покликається на обставини, які підтверджуються доказами, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції і про прийняття яких до розгляду в суді апеляційної інстанції апелянт не заявляє клопотання.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових обставинах, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з підстав, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що апелянт не обґрунтував неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції та не заявив клопотання про поновлення строку на їх подання в суді апеляційної інстанції, тому колегія суддів не бере до уваги вказані докази та не надає їм правової оцінки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Покликається на те, що факт користування відповідачем зазначеним вище майном строком до 04.05.2023 встановлено у рішенні суду від 04.05.2023 у справі №907/188/23, яке набрало законної сили, а тому вказані обставини не потребують повторного доказування.

Більше того, про зазначене свідчить і спрямована позивачем на адресу відповідача претензія від 17.10.2022 з вимогою про повернення останнім майна, що належить АТ «Укртелеком».

Вважає, що судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення із дотримання процесуальних норм, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана судом на адресу місця реєстрації відповідача та повернулася на адресу суду із відміткою про причини невручення.

Ухвалою суду від 13.06.2024 у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів: Скрипчук О.С. та Плотніцького Б.Д., відкладено розгляд справи на 25.07.2024.

У зв`язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Плотніцького Б.Д., проведено автоматичну заміну складу колегії суддів: замість судді Плотніцького Б.Д. введено суддю Кравчук Н.М.

25.07.2024 в судове засіданння з`явилася представниця позивача, яка надала пояснення по суті апеляційної скарги; відводу колегії суддів не заявила; просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представниця апелянта в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.11.2021 між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Аспін" було укладено договір оренди комерційної нерухомості №21Е000-223/21.

За умовами договору, орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Карпати, вул. б/н, загальною площею 864.9 м.кв., для використання у якості бази відпочинку.

Згідно із п. 2.4. договору оренди, орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у т.ч. при достроковому припиненні договору).

Договір оренди набрав чинності після його підписання сторонами і діяв до 31.12.2021 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

У випадку не передачі орендарем орендодавцю орендованого майна в день закінчення строку дії договору або достроково припинення дії цього договору, або відмови орендаря підписати акт приймання-передачі про повернення орендованого майна з оренди - орендодавець має право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому.

Згідно із п. 3.4. договору оренди, орендодавець в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання орендованого майна у разі зміни або запровадження нових цін; тарифів на комунальні послуги. Про зміни у платі з утримання орендованого майна орендодавець інформує орендаря шляхом надсилання чергового рахунку-акту, у якому відображені такі зміни.

Відповідно до п. 3.5. договору оренди, відшкодування орендарем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремий лічильник не встановлено то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодженням з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.

Матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем окремого договору з постачальником електроенергії.

Відповідач, порушуючи умови договору (зокрема п.2.4), після закінчення терміну дії договору (31.12.2021) не повернув власнику вказані приміщення і продовжував користуватись майном АТ «Укртелеком».

Спір про повернення вбудованих приміщень загальною площею 864,90 м2 в будівлі за адресою: Мукачівський район, с. Карпати шляхом підписання акту приймання-передавання вирішено в судовому порядку.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.05 2023 по справі №907/188/23 позов задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ "Аспін" повернути АТ "Укртелеком" вбудовані приміщення загальною площею 864.90 кв.м. в будівлі за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Карпати, шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

Згідно з п. 3.5 договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю вартість використаної електроенергії. Однак починаючи з листопада 2021 року платежі за використану електроенергію проводились орендарем не в повному обсязі. За період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року відповідачем використано електроенергії на суму 456 126,56 грн, а оплачено - 156 000,00 грн.

Враховуючи положення п.11.1 договору про те, що його умови діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та вказаного вище п. 3.5 договору, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 300 126,56 грн, сплачених власником майна енергопостачальнику.

19.08.22 АТ "Укртелеком" надіслало ТОВ "Аспін" претензію №31-Вих-цС-46С000-2022 від 18.08.22, до якої було додано проект акту звірки, станом на день надання претензії, та дублікати рахунків.

Оскільки відповіді на претензію не було, заборгованість відповідачем не оплачена, то вказане стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, надалі - ЦК України).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як зазначено вище, між сторонами у справі було укладено договір оренди комерційної нерухомості?.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме - майново-господарських зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 у справі №907/188/23 зобов`язано ТОВ "Аспін" повернути АТ "Укртелеком" вбудовані приміщення загальною площею 864.90 кв.м. в будівлі за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Карпати, шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна.

Таким чином, судом встановлено факт використання ТОВ "Аспін" зазначених приміщень до 04.05.2023 включно.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Воно також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (правовий висновок, зазначений у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).

Вказане вище рішення суду набрало законної сили, є преюдиційним, відтак обставини, що ним встановлені, не підлягають окремому доказуванню у цій справі.

З огляду на вказане доводи апелянта щодо невикористання комерційного приміщення, яке належить позивачу, протягом 2022 року є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно п. 3.5. договору оренди, відшкодування орендарем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремий лічильник не встановлено, то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодженням з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.

Відповідачем не надано доказів укладення ним окремого договору з постачальником електроенергії, а тому обрахунок вартості спожитої електроенергії правомірно визначено позивачем в односторонньому порядку з урахуванням суми середнього електроспоживання.

Так, за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року відповідачем використано електроенергії на суму 456 126,56 грн, а оплачено - 156 000,00 грн.

Отже, враховуючи положення п. 11.1 договору про те, що його умови діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та вказаного вище п. 3.5 договору, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 300 126,56 грн, сплачених власником майна енергопостачальнику.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала місцевого господарського суду від 13.10.2023 про відкриття провадження у цій справі була надіслана судом на адресу відповідача: 57453, Миколаївська область, Миколаївський район, село Коблеве, пр. Курортний, будинок 21.

Вказана адреса містить в Єдиноому державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначена відповідачем в апеляційній скарзі.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Зазначене вище поштове відправлення було повернуто на адресу суду першої інстанції із відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Таким чином, відповідач був належно повідомленим про відкриття провадження та про необхідність подачі заяв по суті справи, оскільки поштове відправлення повернулося за адресою суду з причин закінчення терміну зберігання.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак суд апеляційної інстанції не вбачає наявність порушень судом першої інстанції норм процесуального права, що мало б наслідком скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспін" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 у справі №907/940/23 без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК