Ухвала

від 05.08.2024 по справі 916/1950/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

05 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1950/16Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С. Аленіна О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Найфлейнеш В.Д., повний текст складено 03.07.2023 року

у справі №916/1950/16

за заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРБУДСПЕЦТЕХ (Одеська обл., м. Одеса, пр. Гагаріна, буд.12-А; ідентифікаційний код 32145683)

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду знаходиться справа №916/1950/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецтех".

31.07.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року, м. Одеса у справі №916/1950/16, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Геліос» про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Геліос» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДСПЕЦТЕХ» з грошовими вимогами на суму 6689253,33 грн.

В апеляційній скарзі заявник просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року у справі №916/1950/16, поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали та скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року, а справу № 916/1950/16 повернути до Господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.

В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що вона є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДСПЕЦТЕХ» - боржника у даній справі, неправомірне ухвалення судом даної ухвали впливає на її права.

При цьому тільки після отримання нею 04.07.2024 року у відповідь на запит про надання інформації від 01.07.2024 року особисто від арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни копії протоколу зборів кредиторів від 01.08.2023, їй стало відомо про наявність серед кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос», після чого з Єдиного державного реєстру судових рішень України вона дізналася про факт існування та зміст оскаржуваної ухвали.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У даному випадку ОСОБА_1 не брала участі у даній справі, однак вона вважає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки.

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.

Отже, на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваною ухвалою прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, зокрема, на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 03.07.2023 року, отже, кінцевим строком на подання апеляційної скарги було 13.07.2023 року.

Водночас, апеляційна скарга була зареєстрована 31.07.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначила, що вона є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДСПЕЦТЕХ» - боржника у даній справі, неправомірне ухвалення судом даної ухвали впливає на її права.

При цьому тільки після отримання нею 04.07.2024 року у відповідь на запит про надання інформації від 01.07.2024 року особисто від арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни копії протоколу зборів кредиторів від 01.08.2023, їй стало відомо про наявність серед кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос», після чого з Єдиного державного реєстру судових рішень України вона дізналася про факт існування та зміст оскаржуваної ухвали.

Дослідивши обставини, зазначені апелянтом в мотивувальній частині апеляційної скарги (в розділі «Поновлення пропущеного строку»), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущене та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодексу України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Колегією судів апеляційного суду встановлено, що заявник посилається на необізнаність з судовим рішенням у справі про банкрутство. В той же час, матеріали справи містять документи, що підтверджують саме обізнаність заявника апеляційної скарги не тільки про наявність даної справи, а й про її хід розгляду.

Зокрема, в матеріалах справи є наявним протокол №19/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДСПЕЦТЕХ» ще від 19.07.2016 року, з якого вбачається, що громадянка ОСОБА_1 , як учасник товариства, була присутня на цих зборах, якими вирішили в порядку ч.5 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернутися до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДСПЕЦТЕХ». Тобто, в даному випадку Господарським судом Одеської області було порушено справу про банкрутство саме за заявою самого боржника. Оскільки скаржник і в подальшому була присутня на зборах учасників товариства, то останній мав бути зацікавленим у слідкуванні за ходом розгляду справи судом у випадку, якщо вважає свої права порушеними.

Ухвала, яку оскаржила заявниця, була прийнята 27.06.2023 року. Водночас, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 30 липня 2024 року, тобто через 1 рік та місяць, обмежуючись лише тим, що вона тільки 04.07.2024 року від арбітражного керуючого отримала відповідь на свій запит від 01.07.2024 року. Пояснень щодо неможливості отримати такі відомості раніше скарга не містить.

У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: «Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне».

Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися, в тому числі, зі змістом оскаржуваного судового рішення є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від неї дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, якщо остання вважає, що таке право у неї є, в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у неї прав і обов`язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від неї дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства не містить такого поняття як окремий учасник підприємства банкрота.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в апеляційній скарзі, не є поважними. До того ж, скаржником не обґрунтовано підстав можливості його звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою на судове рішення у справі про банкрутство нормами Кодексу України з процедур банкрутства взагалі, виходячи з того, що відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства такого терміну серед учасників такої справи як окремий учасник товариства боржника взагалі не існує.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, .і тільки пізнє ознайомлення з його текстом ще не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку, адже процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, викладені в апеляційній скарзі судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та неповажними.

Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до норм ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 234,258,259,260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року у справі №916/1950/16 - залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 року у справі №916/1950/16 та обґрунтувати підстави можливості оскарження ухвали у справі про банкрутство саме учасником товариства боржника, надати строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, буде відмолено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.С. Богацька О.Ю. Аленін