Постанова

від 05.08.2024 по справі 916/3610/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3610/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Богацької Н.С.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В;

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 (про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу)

по справі №916/3610/21

за позовом ОСОБА_2

до Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_1

- ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

- ОСОБА_4

- ОСОБА_5

про визнання недійсними та скасування рішень,

(суддя місцевого господарського суду: Т.Г. Пінтеліна, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 застосовано до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі 3028,00 грн.; скасовано заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн. щодо ОСОБА_3 ; відкладено підготовче засідання на "04" липня 2024р. о 10:00 год.; визнано явку учасників справи в судове засідання 04.07.2024 року обов`язковою для розгляду справи по суті; клопотання Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" про витребування доказів задоволено; витребувано у ОСОБА_1 Протокол засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 року; зобов`язано ОСОБА_1 витребуваний судом протокол засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 року надати до суду в строк до 01.07.2024.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 у справі №916/3610/21 в частині застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу в розмірі 3028,00 грн. та витребування протоколу засідання Ради ГО «ВМСОТРЛ» від 22.10.2020 скасувати.

Апелянт зазначає, що хоча наведений у ч.2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України перелік дій, які визнаються зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, неявка третьої оособи без самостійних вимог на предмет спору у судове засідання за умови завчасного попередження про неможливість прибути із посиланням на об`єктивні причини, не може бути розцінена як зловживання процесуальними правами та/або вчинення дії або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

На переконання заявника апеляційної скарги ним жодним чином своєю неявкою не створено перешкод у своєчасному розгляду справи, а він лише скористався своїм правом на безпеку для життя та відмову від дачі пояснень.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не зазначив про недобросовісність у здійсненні процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо витребуваного доказу, у зв`язку з чим підстави для витребування доказу з ініціативи суду не було. Дії суду першої інстанції із незаконного та безпідставного витребування доказу за клопотанням представника відповідача свідчать про порушення принципу рівності сторін, закріпленого у ч.2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 по справі №916/3610/21; призначено розгляд апеляційної скарги на 22.07.2024 об 11-30 год.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Діброви Г.І. з 01.07.2024 по 26.07.2024 у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 прийнято справу №916/3610/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.

Разом із тим, 22.07.2024 судове засідання у справі №916/3610/21 не відбулось, у зв`язку з терміновою відпусткою судді учасника колегії суддів Савицького Я.Ф. 22.07.2024, про що помічником судді складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі №916/3610/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 відбудеться 05.08.2024 об 11-00 год.

У зв`язку із перебуванням суддів - членів колегії Колоколова С.І. та Савицького Я.Ф. у відпустках з 29.07.2024 по 30.08.2024 розпорядженням керівника апарату суду №303 від 05.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3610/21.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 05.08.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Богацька Н.С., Діброва Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 прийнято справу №916/3610/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі.

В судове засідання представники сторін не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників, за наявними у справі матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" за участю третьіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування рішень, прийнятих позачерговою конференцією Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", які оформлені протоколом від 26.10.2020 № 1Р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, позов задоволено повністю.

Постановою від 03.08.2023 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив, рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 916/3610/21 скасував, а справу № 916/3610/21 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою від 14.03.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.04.2024.

Разом з тим, в судове засідання 09.04.2024 не прибув позивач та жодна з третіх осіб.

З метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд постановив ухвалу про призначення судового засідання на іншу дату.

Ухвалою від 09.04.2024 суд визнав обов`язковою явку у судове засідання 02.05.2024 усіх учасників справи та попередив учасників справи, що судом можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання вимог суду, згідно ст.ст.131-135 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалу було направлено учасникам справи на відомі електронні адреси, що підтверджується довідками про доставку електронного листа наявними у матеріалах справи. Додатково суд повідомив учасників справи шляхом розміщення повідомлення на сайті судової влади.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 було застосовано до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн. та відкладено судове засідання на 28.05.2024.

Разом з тим, в судове засідання 28.05.2024 повторно не прибули треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 застосовано до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 028,00 грн.; скасовано заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн. щодо ОСОБА_3 ; відкладено підготовче засідання на "04" липня 2024 року о 10:00 год.; визнано явку учасників справи в судове засідання 04.07.2024 року обов`язковою для розгляду справи по суті; клопотання Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" про витребування доказів задоволено; витребувано у ОСОБА_1 Протокол засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 року; зобов`язано ОСОБА_1 витребуваний судом протокол засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 року надати до суду в строк до 01.07.2024.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про необхідність повторного застосування заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн. на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , у зв`язку із зловживанням процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Крім того, суд звернув увагу, що з метою забезпечення реалізації процесуальних прав заявника, суд вважає за можливе за вибором ОСОБА_1 , провести судове засідання, призначене на 04.07.2024, в режимі відеоконференції або явки до зали судових засідань Господарського суду Одеської області.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 8-11 частини третьої статті 2 ГПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частиною першою статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Конструкція вказаної вище правової норми дає підстави дійти однозначного висновку про те, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Разом з тим, за загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Стаття 255 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що законодавець виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження, деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду, встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в частині розгляду апеляційної скарги щодо витребування доказів ухвала суду першої інстанції відповідно до частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає розгляду окремо від рішення суду.

Щодо ухвали суду про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штафу - право на оскарження такої ухвали передбачене п.16 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим Південно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження та призначив скаргу до розгляду.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо безпідставності застосування до апелянта штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду в даному випадку є ухвала місцевого господарського суду, якою застосовано до третьої особи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та не погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі про зловживання процесуальними правами та стягнення штрафу.

Неодмінним конституційним правом людини й громадянина є право на судовий захист, закріплене у ст. 55 Конституції України.

У ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав та свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 2 цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19, від 17.12.2021 у справі №910/12501/21.

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Верховний Суд в окремій ухвалі від 17.06.2021 у справі № 922/605/15 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20, в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №910/5211/18).

Як зазначає Верховний Суд, зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави) (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №910/12713/22).

Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Також Верховний Суд зазначає, що притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. З огляду на викладене, факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справ (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №759/2532/22).

За змістом ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У свою чергу, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1 ст. 131 Господарського процесуального кодексу України).

Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (п. 4 ч. 1 ст. 132 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Так, згідно з вимогами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім прав та обов`язків учасників справи, визначених у статті 42 цього Кодексу, статтею 46 Господарського процесуального кодексу регламентовано процесуальні права та обов`язки сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частинами 1-3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу встановлено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, та учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Отже, аналіз наведених положень чинного процесуального закону свідчить про те, що обов`язок з`являтися за викликом суду в судове засідання у випадку визнання такої явки обов`язкової покладено у позовному провадженні на учасників справи - позивача, відповідача та третіх осіб.

Як вбачаэться з матеріалів оскарження, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2024 закрито підготовче провадження по справі №916/3610/21; призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "09" квітня 2024 року о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 відкладено розгляд справи по суті на "02" травня 2024 року об 11:00 год.; повідомлено учасників справи про судове 02.05.2024 на відомі електронні адрес та електронні кабінети.; повідомлено усіх учасників справи про судове засідання 02.05.2024 шляхом розміщення повідомлення на сайті судової влади; в судове засідання 02.05.2024 викликано повноважних представників або особисто усіх учасників справи, яким мати при собі документи, які підтверджують їх повноваження на представництво сторін та особу (довіреність, паспорт); визнано обов`язковою явку у судове засідання 02.05.2024 усіх учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 застосовано до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) штраф у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн.; стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн.; відкладено підготовче засідання на "28" травня 2024 р. о 10:00. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань №11 (5 поверх), тел. 0(482)307-980.

В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 застосовано до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 028,00 грн.; скасовано заходи процесуального примусу, а саме: штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн. щодо ОСОБА_3 ; відкладено підготовче засідання на "04" липня 2024р. о 10:00 год.; визнано явку учасників справи в судове засідання 04.07.2024 року обов`язковою для розгляду справи по суті; клопотання Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" про витребування доказів задоволено; витребувано у ОСОБА_1 Протокол засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 року; зобов`язано ОСОБА_1 витребуваний судом протокол засідання ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 22.10.2020 року надати до суду в строк до 01.07.2024.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, що полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 914/1680/18).

Збирання судом доказів з власної ініціативи без обґрунтування, в чому саме полягають сумніви суду у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо подання витребуваних у них судом доказів, свідчить про порушення судом таких принципів господарського судочинства, як змагальність та диспозитивність.

Верховний Суд наголошує, що особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Тоді як на господарський суд покладений обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, а також з матеріалів оскарження, 28.05.2024 судом повторно застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн. Тобто, ОСОБА_1 було одного разу притягнуто до відповідальності за неявку в судове засідання 02.05.2024.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що при відкладенні судового засідання 02.05.2024, місцевий господарський суд явку сторін на 28.05.2024 обов`язковою не визнавав.

Більше того, зобов`язуючи третю особу ОСОБА_1 з`явитися у судове засідання на 02.05.2024, а також на 28.05.2024, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував причин того, чому явка усіх учасників, зокрема третіх осіб у справі, в судове засідання є обов`язковою.

При цьому, розгляд справи в суді першої інстанції супроводжується неодноразовими зверненнями самої ОСОБА_1 до суду із наданням письмових пояснень, а також зазначенням обставин неможливості з`явитися в судове засідання по справі №916/3610/21, що свідчить про наявність об`єктивних обставин неможливості забезпечення явки до суду, а також свідчить відсутність вини у діях третьої особи, що є визначальним фактором при прийнятті рішення про стягнення штрафу за зловживання процесуальними правами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність визначення «неявки в судове засідання» саме зловживанням процесуальними правами, оскільки зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Судом першої інстанції не було досліджено належним чином факт наявності саме зловживання процесуальними правами третьої особи у даній справи. В даному випадку судом першої інстанції не встановлено факту того, що саме дії представника третьої особи були зумовлені на затягування судового процесу та строків розгляду справи та дій, спрямованих на умисне зловживання процесуальними правами.

Посилання суду першої інстанції на можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції на переконання суду апеляційної інстанції також є недоцільними, оскільки про вказану можливість судом зазначено вже після застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині застосування до апелянта заходів процесуального примусу у вигляді штрафу знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його часткового скасування.

З урахуванням наведеного, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 (про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу) по справі №916/3610/21 слід скасувати в частині застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, в іншій частині ухвала суду першої інстанції не переглядалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України gідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, крім того, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 по справі №916/3610/21 - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 по справі №916/3610/21 в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу до ОСОБА_1 - скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 16 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Н.С. Богацька

Г.І. Діброва