Постанова

від 22.07.2024 по справі 920/1393/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа№ 920/1393/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поліщука В.Ю.

суддів: Пантелієнка В.О.

Кропивної Л.В.

секретар судового засідання: Новик В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд»,

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року,

у справі № 920/1393/23 (суддя Яковенко В.В.),

за заявою кредитора Головного управління ДПС у Сумській області,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтоп»,

кредитор АТ «Аграрний фонд»,

про банкрутство,

за участю представників:

від АТ «Аграрний фонд» - Пронін О.А. (адвокат),

від ТзОВ «Торгтоп» - не з`явився,

арбітражний керуючий - Жмакін С.А. (особисто, за допомогою відеозв`язку), -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у справі № 920/1393/23 про банкрутство ТзОВ «Торгтоп» у задоволенні Заяви АТ «Аграрний фонд» про майнові вимоги до боржника відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ «Аграрний фонд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у справі № 920/1393/23, визнати майнові вимоги АТ «Аграрний фонд» до ТзОВ «Торгтоп» у загальній сумі 5 606 710 грн 22 коп., а саме: 607 241 грн 53 коп. - сума основної заборгованості, 1 913 126 грн 56 коп. - пені, 2 519 088грн 00 коп. - штрафу, 407 826 грн 92 коп. - інфляційних витрат, 159 427 грн 21 коп. - 3% річних, визнати кошти, сплачені АТ «Аграрний фонд» в якості судового збору у розмірі 6 056 грн 00 коп., за подання Заяви про майнові вимоги до боржника та включити їх в реєстр вимог кредиторів ТзОВ «Торгтоп» з віднесенням до першої черги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу АТ «Аграрний фонд» передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Аграрний фонд» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у справі № 920/1393/23, повернення апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1393/23 про банкрутство ТзОВ «Торгтоп».

Після надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 920/1393/23, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 року апеляційну скаргу АТ «Аграрний фонд» залишено без руху, у зв`язку не поданням доказів надсилання учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів та не сплатою судового збору.

Після надходження до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Аграрний фонд» Заяви про усунення недоліків (з якою було подано докази сплати судового збору), ухвалою Північного апеляційного суду від 20.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Аграрний фонд» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у справі № 920/1393/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.06.2024 року.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 року та від 03.07.2024 року розгляд апеляційної скарги АТ «Аграрний фонд» було відкладено на 03.07.2024 року та на 22.07. 2024 року (відповідно).

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2378/24 від 19.07.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. (яка входить до складу колегії суддів) у відпустці до 16.08.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/1393/23.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024 року, апеляційну скаргу у справі № 920/1393/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Поліщука В.Ю. (суддя-доповідач), судді Пантелієнко В.О., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 року апеляційну скаргу АТ «Аграрний фонд» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Поліщука В.Ю. (суддя-доповідач), судді Пантелієнко В.О., Кропивна Л.В.

07.06.2024 року до Північного апеляційного суду від АТ «Аграрний фонд» надійшли Письмові пояснення у справі.

11.06.2024 року від арбітражного керуючого Жмакіна С.А. надійшов Відзив на апеляційну скаргу.

15.07.2024 року від ініціюючого кредитора ГУ ДПС у Сумській області надішли додаткові пояснення у справі, в яких кредитор просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

В судових засіданнях апеляційного господарського суду представник АТ «Аграрний фонд» - адвокат Пронін О.А. апеляційну скаргу підтримав, обґрунтовуючи доводами, наведеними у апеляційній скарзі та Письмових поясненнях, просив апеляційний господарський суд скасувати спірну ухвалу Господарського суду Сумської області, прийняти нове судове рішення, яким визнати майнові вимоги АТ «Аграрний фонд» до боржника.

Під час розгляду апеляційної скарги арбітражний керуючий Жмакін С.А. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірну ухвалу Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

29.11.2023 року ГУ ДПС у Сумській області звернулось до Господарського суду Сумської області із Заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Торгтоп».

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.01.2024 року, відкрито провадження у справі № 920/1393/23 про банкрутство ТзОВ «Торгтоп», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна ТзОВ «Торгтоп» арбітражного керуючого Жмакіна С.А.

15.02.2024 року до Господарського суду Сумської області надійшла Заява АТ «Аграрний фонд» про майнові вимоги до боржника у розмірі 5 606 710 грн 22 коп., з яких: 607 241 грн 53 коп. - основна заборгованість, 1 913 126 грн 56 коп. - пеня, 2 519 088 грн 00 коп. - штраф, 407 826 грн 92 коп. - інфляційні втрати, 159 427 грн 21 коп. - 3% річних, 6 056 грн 00 коп. - судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у задоволенні Заяви АТ «Аграрний фонд» про майнові вимоги до боржника відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що Заява з грошовими вимогами до боржника не підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, ТзОВ «Торгтоп», у договірних відносинах між АТ «Аграрний фонд» та ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба», не є солідарним боржником у зобов`язанні перед АТ «Аграрний фонд», а відповідає перед останнім за основним зобов`язанням в межах предмета застави/іпотеки, і як наслідок у боржника (ТзОВ «Торгтоп») відсутнє грошове зобов`язання перед АТ «Аграрний фонд».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ «Аграрний фонд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у справі № 920/1393/23, визнати майнові вимоги АТ «Аграрний фонд» до ТзОВ «Торгтоп» в розмірі 5 606 710 грн 22 коп., з яких: 607 241 грн 53 коп. - основна заборгованість, 1 913 126 грн 56 коп. - пеня, 2 519 088 грн 00 коп. - штраф, 407 826 грн 92 коп. - інфляційні втрати, 159 427 грн 21 коп. - 3% річних, визнати кошти, сплачені АТ «Аграрний фонд» в якості судового збору у розмірі 6 056 грн 00 коп., за подання Заяви про майнові вимоги до боржника та включити їх в реєстр вимог кредиторів ТзОВ «Торгтоп» з віднесенням до першої черги.

Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що всупереч засад виконавчого провадження щодо обов`язковості виконання рішень, згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд першої інстанції не задовольнив фактично безспірні вимоги АТ «Аграрний фонд», що заявлені на підставі Виконавчого напису нотаріуса Муашовської О.С. Київського міського нотаріального округу за № 5875 від 18.11.2019 року.

Крім того, на переконання скаржника, наведення в ухвалі місцевого господарського суду лише доводів арбітражного керуючого Жмакіна С.А. без відповідних доказів, на користь якого приймається рішення, є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ч. 5 ст. 45 КУзПБ встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.04.2018 року між АТ «Аграрний фонд» (постачальник) та ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» (покупець) укладено Договір поставки № 03-КМЕ-130418-1, згідно якого АТ «Аграрний фонд» зобов`язалось поставити ТзОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА» мінеральні добрива, а саме: амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б, карбамід марки Б, загальним обсягом 1 214,800 тонн на суму 12 595 440 грн 00 коп. на базисі поставки ПрАТ «Украгро НПК».

АТ «Аграрний фонд» виконало свої зобов`язання за Договором поставки в повному обсязі, здійснивши поставку ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» мінеральних добрив загальним обсягом 1 214,800 тонн на суму 12 595 440 грн 00 коп., проте ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» грошові кошти АТ «Аграрний фонд» не сплатило.

Водночас, між АТ «Аграрний фонд» (Заставодержетель) та ТзОВ «Торгтоп» (Заставодавець) укладено Договір іпотеки від 13.04.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О.С., відповідно до умов якого, забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» на підставі Договору поставки від 13.04.2018 року.

Відповідно до цього Договору, іпотекодержатель має право у разі невиконання основного зобов`язання на підставі Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя застосувати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

20.11.2019 року АТ «Аграрний фонд» здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєстровано право власності на будівлю (овочесховище) за АТ «Аграрний фонд» вартістю 8 430 771 грн 00 коп. (з ПДВ), тим самим зменшено розмір заборгованості ТзОВ «Торгтоп» на вказану суму.

Поряд з цим, для забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки № 03-КМЕ-130418-1, між АТ «Аграрний фонд» (заставодержатель) та ТзОВ «Торгтоп» (заставодавець) укладено Договір застави від 13.04.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О.С.

П.1.1 Договору застави передбачено, що цією угодою забезпечується виконання зобов`язання, що виникло в ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» на підставі Договору поставки № 03-КМЕ-130418-1; ТзОВ «Торгтоп» виступає майновим поручителем ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» за Договором поставки.

Згідно п.п. 1.2-1.4 Договору застави, для забезпечення виконання зобов`язань, зазначених у п. 1.1 цього Договору, ТзОВ «Торгтоп» передало в заставу належне йому на праві власності обладнання ринковою та заставною вартістю 13 483 200 грн.

П. 2.3 Договору застави встановлено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмета застави вимоги за Договором поставки в повному обсязі в разі невиконання або порушення виконання боржником (ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба») умов Договору поставки або невиконання, або порушення виконання ТзОВ «Торгтоп» будь-яких умов цього Договору, в тому числі вимоги щодо сплати неустойки (штрафу, пені), що передбачені Договором поставки.

Відповідно до п. 2.7 Договору застави, у випадку невиконання ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» будь-яких зобов`язань за Договором поставки, АТ «Аграрний фонд» має право звернути стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України, зокрема реалізувати предмет застави через третіх осіб за власним розсудом через комісійні магазини, біржі, тощо.

П. 5.1 Договору застави передбачено, що в разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань, передбачених Договором поставки та/або заставодавцем зобов`язань, передбачених цим Договором, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у розмірі, визначеному Договором поставки та цим Договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування вимоги за Договором поставки, пені, збитків, завданих простроченням виконання зобов`язань, витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет застави, та його реалізацією (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

18.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашовською О.С. вчинено Виконавчий напис нотаріуса за № 5875 на Договорі застави, який посвідчений 13.04.2018 року (реєстр. № 828), де основна заборгованість ТзОВ «Торгтоп» склала 12 595 440 грн 00 коп., пеня - 1 913 126 грн 56 коп., штраф - 2 519 088 грн 00 коп., інфляційні втрати - 407 826 грн 92 коп., 3% річних - 159 427 грн 21 коп., що разом становлять суму в розмірі 17 594 908 грн 69 коп. та додатково стягнуто з ТзОВ «Торгтоп» витрати на вчинення Виконавчого напису у сумі 30 000 грн 00 коп (том 1, арк. справи 185-186).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, між ТзОВ «Торгтоп» та АТ «Аграрний фонд» виникли відносини майнової поруки за виконання зобов`язань ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» перед АТ «Аграрний фонд» за Договором поставки № 03-KME-130418-1.

У Виконавчому написі нотаріус звернув стягнення на користь АТ «Аграрний фонд» на обладнання, що є у власності ТзОВ «Торгтоп» та передано в заставу в якості забезпечення виконання за Договором поставки від 13.04.2018 року.

У разі відсутності обладнання, зазначеного у цьому Виконавчому написі (10 одиниць), у власності ТзОВ «Торгтоп» запропоновано задовольнити вимоги АТ «Аграрний фонд» шляхом стягнення грошових коштів з рахунків ТзОВ «Торгтоп».

Відповідно до Акту приватного виконавця про реалізацію на електронних торгах рухомого майна від 17.06.2020 року, під час виконавчого провадження № 61095570 було реалізовано рухоме майно (яке є предметом Договору застави) у кількості 10 одиниць обладнання, за допомогою системи електронних торгів арештованим майном «СЕТАМ» (том 1, арк. справи 197-198).

Як наслідок АТ «Аграрний фонд» отримано грошові кошти: 18.06.2020 року - 3 665 344 грн 09 коп., 28.09.2021 року - 18 083 грн 38 коп.

При цьому, АТ «Аграрний фонд» зазначає, що ним було здійснено витрати на проведення оцінки предмета іпотеки в розмірі 36 000 грн 00 коп., про що свідчить Платіжне доручення від 17.10.2019 року № 5155; за здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки - витрати на суму 60 000 грн 00 коп., а саме: оплата послуг нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Н.В., про що свідчить Платіжне доручення № 6064.

На думку кредитора, після звернення стягнення на предмет іпотеки та отримання коштів від реалізації рухомого майна боржника, непогашена сума заборгованості ТзОВ «Торгтоп» становить 5 606 710 грн 22 коп., що складається з: 607 241 грн 53 коп. - основна заборгованість, 1 913 126 грн 56 коп. - пеня, 2 519 088 грн 00 коп. - штраф, 407 826 грн 92 коп. - інфляційні втрати, 159 427 грн 21 коп. - 3% річних.

В подальшому, Виконавчий напис нотаріуса за № 5875 на Договорі застави, який посвідчений 13.04.2018 року (реєстр. № 828) повертався стягувачу та повторно пред`являвся до виконання Сумському відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми).

30.06.2022 року Сумським відділом державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 69303285.

Як зазначає скаржник, станом на день подання Заяви про майнові вимоги до боржника, заборгованість не погашено, Виконавчий напис нотаріуса Мурашовської О.С. за № 5875 від 18.11.2019 року стягувачу не повертався та перебуває на виконанні.

По переконанню колегії суддів апеляційної інстанції, спірні правовідносини, які виникають у цьому випадку, регулюються положеннями абзацу 6 глави 49 ЦК Укаїни.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Ч. 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу», за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Ч. 1 ст. 584 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про заставу» передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Аналіз ч. 2 ст. 589 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про заставу» свідчить про те, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, розмір якої визначається на момент її фактичного пред`явлення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави.

У цьому випадку боржником є ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба», а ТзОВ «Торгтоп» - майновий поручитель - заставодавець (п.п. 1.1, 1.2 Договору застави, п.п. 1.1, 1.2 Договору іпотеки).

Як вбачається з матеріалів справи, майнові активи, належні ТзОВ «Торгтоп» та обтяжені заставою рухомого майна, відповідно до Договору застави від 13.04.2018 року, реалізовано на прилюдних торгах 03.06.2020 року, грошові кошти направлено на задоволення вимог АТ «Аграрний фонд», про що свідчить Акт приватного виконавця про реалізацію на електронних торгах рухомого майна від 17.06.2020 року (том 1, арк. справи 197-198).

Таким чином, вказане майно було реалізовано та направлене в погашення заборгованості та витрат пов`язаних з реалізацією заставного майна, відповідно до ч. 2 ст. 589 ЦК України.

Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки ТзОВ «Торгтоп» передало в іпотеку нежитлове приміщення овочесховище, оцінене сторонами в сумі 8 430 000 грн 00 коп. на яке в подальшому було звернуто стягнення.

Як свідчать приписи ст. 572 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 11 Закону України «Про іпотеку», метою укладення договору іпотеки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання, забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню іпотекодавцем.

Тобто, іпотека є визначеним законним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов`язання.

Водночас, норми цивільного законодавства не містять положень, які б визначали солідарний обов`язок боржника та майнового поручителя, оскільки майновий поручитель у нашому випадку заставодавець, відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки та заставного майна.

ЦК України, Закон України «Про заставу» та Закон України «Про іпотеку» закріплюють лише право іпотекодержателя, у разі невиконання божником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому, у розрізі цієї справи заставодавець (ТзОВ «Торгтоп») не є боржником АТ «Аграрний фонд», а в спірних правовідносинах виступає виключно майновим поручителем, тобто особою, за рахунок вартості майна якої (яке (майно) визначено у відповідних Договорах іпотеки та застави) здійснюється погашення заборгованості боржника (ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба») перед кредитором (АТ «Аграрний фонд»). В силу майнової поруки, обсяг відповідальності майнового поручителя (заставодавця/іпотекодавця) обмежується вартістю майна, яке було передано в іпотеку та заставу.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на те, що до спірних правовідносин апелянтом помилково застосовуються положення ч. ст. 24 Закону України «Про заставу» (у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України), оскільки ТзОВ «Торгтоп», як зазначалось вище, не є боржником АТ «Аграрний фонд».

Господарський суд апеляційної інстанції у цій справі враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 року у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 року у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 року у справі № 904/9024/16);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок наведено у Постановах Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 року у справі № 904/9024/16).

Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 року КУзПБ та втратою чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (Постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі № 910/4510/20).

Таким чином, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у Постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 року у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 року у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 року у справі № 918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд, в силу приписів ст. 45-47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (подібний висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 року у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 року у справі № 913/479/18).

Аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у Постановах від 23.04.2019 року у справі № 910/21939/15, від 28.07.2020 року у справі № 904/2104/19. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і ст. 45 КУзПБ.

Крім того, колегія апеляційного господарського суду наголошує, що враховуючи правову позицію сталої судової практики, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте задля унеможливлення узгоджених дій боржника і кредитора, саме надання можливості розпоряднику майна боржника до дати проведення попереднього судового засідання у справі про банкрутство розглянути заяви з кредиторськими вимогами до божника, може допомогти в уникненні одностороннього судового процесу, у якому немає дотримання засади господарського судочинства щодо змагальності сторін.

Тільки у розпорядника майна боржника є законодавчо закріплена можливість безпосереднього доступу до інформації, що зберігається у базах даних (у тому числі електронних), які використовуються посадовими особами боржника для ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, а також для формування бухгалтерської, статистичної та податкової звітності боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (ч. 7 ст. 44 КУзПБ).

Такий доступ дозволяє більш повно та об`єктивно оцінювати заяви з кредиторськими вимогами до боржника і надавати більш аргументовані на них заперечення (у разі необхідності їх заперечувати).

Саме тому можна констатувати, що розгляд кредиторських конкурсних вимог розпорядником майна боржника це не проста формальність, яка міститься у КУзПБ, а необхідність забезпечення такої засади господарського судочинства як змагальність сторін при проведенні господарським судом попереднього судового засідання у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2024 року до місцевого господарського суду надійшло повідомлення розпорядника майна щодо розгляду вимог кредиторів, в якому повідомлено, що вимоги АТ «Аграрний фонд» не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, у зв`язку з тим, що обов`язок ТзОВ «Торгтоп», який виник у зв`язку з невиконанням основного зобов`язання ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» перед АТ «Аграрний фонд» (на підставі укладених між АТ «Аграрний фонд» та ТзОВ «Торгтоп», як майновим поручителем Договору іпотеки та Договору застави) виконано, оскільки АТ «Аграрний фонд» звернуто стягнення на предмети іпотеки та застави.

Разом з цим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви АТ «Аграрний фонд» про майнові вимоги до боржника, оскільки АТ «Аграрний фонд» помилково ототожнено розмір заборгованості боржника з обсягом відповідальності АТ «Аграрний фонд», відповідно до Договору іпотеки та Договору застави.

Укладаючи Договір застави та Договір іпотеки від 13.04.2018 року, боржник виступав майновим поручителем у відносинах між АТ «Аграрний фонд» та ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» за виконання зобов`язань за Договором поставки (пункти 1.2 вказаних Договорів) та не був солідарним боржником у зобов`язанні ТзОВ «УКР.АЗ-Дружба» перед АТ «Аграрний фонд», а відповідав перед останнім за основним зобов`язанням в межах предмета застави/іпотеки.

Крім того, враховуючи наведене, слід вказати на те, що наявність виконавчого провадження та виконавчий напис нотаріуса не може бути виключною підставою для визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Водночас слід зазначити, що Договором застави не передбачено право заставодержателя задовольнити свої витрати, понесені у зв`язку із пред`явленням вимоги, у цьому випадку на вчинення виконавчого напису, що кореспондується з ч. 2 ст. 589 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про заставу» та відповідає приписам п. 5.1 Договору застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У розумінні ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Ч.ч. 1,2,3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, спірна ухвала господарського суду першої інстанції має бути залишена без змін, як така, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше прийняте рішення, на скаржника покладаються витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 129,253-255,269,275,277,281-284 ГПК України, ст.ст. 2,9 КУзПБ Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу АТ «Аграрний фонд» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у справі № 920/1393/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 року у справі № 920/1393/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Справу № 920/1393/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Повний текст складено та підписано 02.08.2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено

ст.ст. 287-289 ГПК України та ст. 9 КУзПБ.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

Судді В.О. Пантелієнко

Л.В. Кропивна