Рішення

від 29.07.2024 по справі 911/3848/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/3848/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» про стягнення 765 739,43грн, за участю представників від:

позивача - не з`явилися;

відповідача Марків Н.В. (ордер АА №1168056 від 25.01.2024)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у даній справі (т.2 а.с. 207-218):

- позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» (далі ТОВ «Вудекспо», відповідач) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України (далі ДП «Ліси України», позивач) 765 739,42грн основного боргу, 11 486,09грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором;

- в частині стягнення 0,01грн основного боргу відмовлено;

- призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 15:45 29.07.2024.

Вступна та резолютивна частина рішення від 15.07.2024 (т.2 а.с.203-204) доставлена до електронних кабінетів сторін 15.07.2024 о 18:30, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с.205-206).

З дотриманням строку, що визначений ч.8 ст.129 ГПК України, та наданням доказів направлення відповідачу копії, 25.07.2024 (здано 17.07.2024 відділенню поштового зв`язку м.Кропивницький для відправлення до суду поштовим відправленням №2500101487253) від позивача надійшла заява від 16.07.2024 з доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.222).

В судове засідання 29.07.2024 представник позивача не з`явився; про дату, час і місце судового засідання позивач повідомлений шляхом направлення вступної та резолютивної частини рішення від 15.07.2024; у заяві від 16.07.2024 позивач просив розглянути відповідне питання за відсутності свого представника (т.2 а.с.222).

Відповідач у судове засідання з`явився, підтримав свою заяву про зменшення витрати позивача на професійну правничу допомогу на 50%, викладену в тексті відзиву (т.1 а.с.194-199).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Як установлено ч.ч.2,3 ст.221 ГПК України, питання про судові витрати, для вирішення якого призначено судове засідання прийнятим рішенням, вирішується у порядку ухвалення додаткового рішення відповідно до ст.244 ГПК України.

Згідно із п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В силу п.12 ч.3 ст.2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №910/13060/21, 17.01.2023 у справі №922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23, а також додатковими постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові, позивач повідомив, що його витрати на професійну правничу допомогу становлять 15 000грн (т.1 а.с.4). До закінчення судових дебатів у даній справі позивач подав клопотання про відшкодування витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомогт у розмірі 15 000грн (т.1 а.с.158), а також в судовому засіданні 15.07.2024 повідомив, що всі докази на підтвердження загального розміру витрат на професійну правничу допомогу подасть протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення (т2 а.с.197-202).

Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, позивач надав докази у підтвердження обов`язку оплатити правову допомогу, надану адвокатом Івановою І.А., частина яких позивачем могла бути подана до закінчення судових дебатів (додаткова угода від 02.01.2024 до договору №3/201 від 21.11.2023 про надання юридичних послуг (правової (правничої допомоги), рахунок-фактура від 12.11.2023 №17), а частина не могла бути подана, оскільки не існувала на момент звернення до суду з позовом, проведення судових дебатів (акт від 15.07.2024 приймання-передачі наданих послуг за договором від 21.11.2023 №3/201). При цьому, частина доказів надана позивачем ще із заявами по суті.

Отже, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

договір від 21.11.2023№3/201 про надання юридичних послуг (правової (правничої допомоги, укладений між адвокатом Івановою І.А. та ДП «Ліси України», з додатками (кошторис юридичних (правничих) послуг; кошторис доручення №1) (т.1 а.с.60-70, далі - договір);

платіжна інструкція від 27.11.2023 №1377 на суму 15000грн, у якій в графі «призначення платежу» вказано: оплата за надання правової допомоги згідно рахунку №17 від 22.11.2023, договору №3/201 від 21.11.2023 (т.1 а.с.71);

додаткова угода від 02.01.2024 до договору №3/201 від 21.11.2023 про надання юридичних послуг (правової (правничої допомоги) (т.2 а.с.224-225);

рахунок-фактура від 12.11.2023 №17 (т.2 а.с.226);

акт від 15.07.2024 приймання-передачі наданих послуг за договором від 21.11.2023 №3/201 (т.2 а.с.223);

ордер ВА №1071377 від 28.01.2024 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Івановою І.А. позивачу ДП «Ліси Укрїни» (т.1 а.с.208).

Так, як визначено договором, адвокат Іванова І.А. (далі виконавець) зобов`язаний надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених договором, а позивач ДСГП «Ліси України» (далі замовник) - сплатити винагороду та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені у договорі (п.1.1 договору).

Строк надання послуг - до 31.12.2023 (п.1.2 договору).

Відповідно до пп.2.2.2, 2.2.7 п.2.2 договору: виконавець зобов`язаний представляти інтереси замовника у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законодавством позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, стягувачу або боржнику; захищати інтереси замовника у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, справах про адміністративні правопорушення; надавати замовнику відповідно до завдань/доручень усну правову інформацію, консультацію і роз`яснення з правових питань щодо предмету договору.

Як визначено пп.3.1.1, 3.1.4 п.3.1 договору: замовник зобов`язаний своєчасно забезпечити виконавця всім необхідним для надання правової (професійної правничої) допомоги, у тому числі документами в потрібній кількості примірників, інформацією, матеріалами тощо, які стосуються суті правової допомоги, та можуть вплинути на результат роботи, а у випадку необхідності і за попереднім погодженням з замовником - робочим місцем, транспортними засобами тощо; сплачувати винагороду виконавцю за належним чином надані та прийняті послуги в розмірі та в строк, що визначені договором.

Згідно п.п.5.1, 5.2 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється за актом приймання-передачі наданих послуг, що формується виконавцем в міру необхідності до 25 числа місяця, в якому надавались послуги, та вручається безпосередньо замовнику (уповноваженій особі замовника) або направляється засобами поштового чи комунікаційного зв`язку (факсом, електронною поштою тощо); у разі, якщо протягом місяця послуги виконавця не надавались, за такий місяць акт не складається, а оплата не здійснюється.

Договором його сторонами узгоджено, що: ціна договору визначається сукупною вартістю усіх наданих послуг протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг; перелік та вартість послуг, що надаються виконавцем за договором, узгоджується сторонами в кошторисі; для виконання окремого доручення (врегулювання конкретного спору, представництво у судовій справі) сторони можуть затверджувати окремо кошторис доручення, що формується по мірі необхідності за запитом замовника на правову допомогу, і після підписання сторонами є додатком до договору; оплата послуг здійснюється згідно з вартістю послуг, визначеною сторонами в кошторисі, та акту приймання-передачі наданих послуг; вартість наданих послуг зазначається виконавцем в актах приймання-передачі наданих послуг. що складаються в порядку, визначеному договором (п.п.6.1,6.4, 6.7 договору).

Як визначено п.п.9.1,9.2 договору: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2023; дію договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Так, п.1 додаткової угоди сторони внесли зміни до п.9.1 договору та визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 30.09.2024.

Відповідно до кошторису юридичних (правничих) послуг, що є додатком №1 до договору, сторони визначили зміст послуг, обсяг робіт та ціну певного виду роботи за договором (т.1 а.с.67-69).

Кошторисом дорученням №1, що є додатком №3 до договору, сторони обумовили, що виконавець взяла на себе зобов`язання виконати правову роботу з представництва інтересів замовника у суді, складання заяв по суті, процесуальних документів, а саме наступних (т.1 а.с.70):

організація та ведення претензійної роботи з контрагентами замовника у зв`язку з невиконанням ними своїх договірних зобов`язань 1 000грн;

складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення 8000грн;

участь у судовому розгляді 6 000грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 за договором від 21.11.2023 №3/201 адвокатом у період з 21.11.2023 по 15.07.2024 надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами загалом у розмірі 15 000грн, а саме:

організація та ведення претензійної роботи з контрагентами замовника у зв`язку з невиконанням ними своїх договірних зобов`язань обсяг послуг 1 000грн;

складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення обсяг послуг 8 000грн;

участь у судовому розгляді обсяг послуг 6 000грн.

В якості доказів оплати наданих послуг відповідачем надано платіжну інструкцію №1377 від 27.11.2023 на загальну суму 15 000грн.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу відповідних витрат у розмірі 15 000грн, які позивач вже поніс на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 18.06.2024 у справі №910/466/22).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 у справі №912/3432/23; 15.05.2024 у справі №922/2738/21; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідач ТОВ «Вудекспо» разом із відзивом на позовну заяву подало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги на 50%, з посиланням на неспівмірність розміру таких витрат. Відповідач посилався на завищення таких витрат, допущення представником суттєвих помилок під час складання заяв по суті, порушення таємниці слідства.

Суд частково погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги у даній справі, понесені позивачем не є співмірними із обсягом наданих послуг, складністю виконаної роботи та справи, фактично витраченим часом.

Так, предметом спору є стягнення боргу за поставку відпущеної необробленої деревини і такий спір не є складним, загальна тривалість усіх засідань суду у даній справі не перевищувала трьох годин. При цьому, майже третина такого часу витрачена для відібрання зразків почерку директора відповідача, враховуючи подане відповідачем клопотання про призначення судової експертизи. Представник позивача у даній справі не здійснював додатковий збір доказів, а аналізував лише документи, які перебували у розпорядженні позивача, справа з таким предметом спору для позивача є типовою, оскільки одним із основних видів діяльності позивача є поставка деревини. З урахуванням зазначеного, витрати у розмірі 15 000грн на оплату професійної правничої допомоги у даній справі суд вважає непропорційними до предмету спору, ціни позову, складності справи та фактичним часом, витраченим на надання правової допомоги. Окрім того, частина відповідних витрат позивача пов`язана із наданням послуг адвокатом з організації та ведення претензійної роботи, однак, досудове врегулювання спору не є обов`язковим, тому замовлення таких послуг не є дійсно необхідним. Суд вважає дійсно необхідними, неминучими та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, поведінці сторін, а також враховуючи середню вартість аналогічних послуг, витрати на оплату послуг адвоката у даній справі у розмірі не більше 10 000грн (6 000грн складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяв з процесуальних питань; 4 000грн - представництво інтересів в суді).

Відповідні витрати мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 10 000грн (765739,43*10000:765739,42).

Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 5 000грн суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором від 21.11.2023 №3/201, узгодив вартість та обсяг наданих послуг, підписавши наданий вищевказаний акт до такого договору, оплатив вартість послуг у відповідному розмірі, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо», включене до відзиву на позов про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

2.Клопотання Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000грн задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» (ідентифікаційний код 38952423; 08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 255) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України (ідентифікаційний код 44768034; 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) 10 000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000грн покласти на Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 06.08.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова