Постанова

від 01.10.2024 по справі 911/3848/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 911/3848/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Корсака В.А.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Іванової І.А.;

відповідача - Марківа Н.В.; Христюка В.О. (директор).

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2024

у справі №911/3848/23 (суддя - Ейвазова А.Р.)

за позовом Державного спеціалізованого господарське підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" про стягнення 765739,43 грн основного боргу за відпущену необроблену деревину.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договорами №1/19-02-2021 від 19.02.2021 та №1/30-03-2021 від 30.03.2021 купівлі-продажу необробленої деревини в частині оплати переданого товару в установлені договорами строки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 відкрито провадження у справі №911/3848/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2024 (повне рішення складене 24.07.2024) у справі №911/3848/23 позов Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" на користь позивача 765739,42 грн основного боргу, в частині стягнення 0,01 грн основного боргу відмовлено.

16.07.2024 Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" подана заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2024 (повне рішення складене 06.08.2024) у справі №911/3848/23 заяву Державного спеціалізованого господарського підприємством "Ліси України" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2024 та додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Порушення судом першої інстанції норм процессуального права, на переконання відповідача, полягає в наступному:

- суд не повідомляв відповідача та його представника про призначені судові засідання після 26.04.2024;

- суд не направив відповідачу рахунок експерта для його оплати та в подальшому безпідставно скасував проведення судової експертизи, з огляду на її неоплату;

- суд безпідставно покливався на ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 та ухвали Миколаївського апеляційного суду від 11.06.2021 у справі №490/1974/21, оскільки зазначені ухвали не є преюдиційними, відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також відповідач зазначає, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не є належними доказами передачі товару відповідачу, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення, не містять необхідних даних, які б дозволяли встановити факт отримання товару за відповідним договором та ідентифікувати особу, яка отримала товар, а також визначити обсяг її повноважень діяти від імені скаржника.

Щодо необхідності призначення у справі судової почеркознавчої експертизи скаржник зауважує, що оскільки директор заперечує факт підписання наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, а для встановлення даних обставин потрібні спеціальні знання, є доцільність призначити у справі судову експертизу. Водночас відповідач стверджує, що призначена судом першої інстанції судова експертиза не була оплачена з підстав не направлення йому відповідного рахунку на оплату. Також скаржник вказує на відсутність у відповідача можливості протягом червня і половини липня 2024 року отримувати повідомлення в системі Електронний суд через відсутність світла, тоді як суд не здійснював повідомлення відповідача про призначення судових засідань шляхом направлення документів на електронну адресу товариства та за повідомленим номером телефону.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу у справі №911/3848/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2024 у справі №911/3848/23, справу призначено до розгляду на 01.10.2024, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

На електронну адресу суду 13.09.2024 від представника Державного спеціалізованого господарське підприємства "Ліси України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою електронного кабінету та підсистеми відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 задоволено заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про участь у судовому засіданні 01.10.2024 у справі №911/3848/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.09.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення суду - без змін.

Позивач зауважує, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання відповідачем товару, а саме товарно-транспортними накладними, ухвалами Ленінського районного суду м. Кіровоград від 21.01.2022 у справі №405/317/22, Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 у справі №490/1974/21. Тоді як певні недоліки в товарно-транспортних накладних не можуть спростовувати факт здійснення господарської операції, зазначені первинні документи мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами.

Також позивач відзначає, що задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи на стадії апеляційного перегляду, з урахуванням неналежного дотримання відповідачем своїх процесуальних обов`язків (не виконання ухвали суду щодо оплати призначеної судової експертизи), порушуватиме принцип рівності та змагальності учасників процесу.

У судовому засіданні 01.10.2024, яке відбулося в режимі відеоконференції, головуючий суддя поставив на обговорення порушене скаржником клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача підтримав подане клопотання, просив суд його задовольнити. Представник позивача заперечував проти його задоволення, вказавши, що судом першої інстанції було призначено у справі судову експертизу, однак відповідачем не було здійснено її оплату, а тому задоволення відповідного клопотання на стадії апеляційної перегляду порушить основні принципи господарського судочинства.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 25.03.2024 відповідачем подано до місцевого господарського суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого зазначено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, в підтвердження факту передачі товару, директор відповідача Христюк В.О. не підписував, товар за спірними договорами не отримував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2024 у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

06.06.2024 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (вільних зразків підпису та почерку Христюка В.О. , не пов`язаних із даною справою, виконаних у період з 2017 року до березня 2021 року), уточнення переліку документів, які містять зразки підпису та почерку Христюка В.О. , а також експерт надав рахунок на оплату експертизи №2465 від 03.06.2024 на суму 22718,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2024 у справі №911/3848/23 судом: поновлено провадження у справі; розгляд клопотання судового експерта призначено у підготовчому засіданні на 14.06.2024; визнано явку відповідача обов`язковою; витребувано у відповідача запитувані експертом документи; зобов`язано відповідача надати докази оплати експертизи.

З огляду на неявку в підготовче засіданні 14.06.2024 представника відповідача та Христюка В.О. , ухвалою суду першої інстанції: відкладено підготовче засідання з розгляду клопотання судового експерта на 03.07.2024; явку відповідача в підготовче засідання визнано обов`язковою; зобов`язано відповідача забезпечити явку в судове засідання Христюка В.О. ; зобов`язано відповідача невідкладно виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 07.06.2024; попереджено відповідача про наслідки не подання доказів оплати судової експертизи.

Враховуючи неявку в підготовче засідання 03.07.2024 відповідача та Христюка В.О. , ненадання витребуваних судом доказів, керуючись положеннями ч. 3 ст. 125 ГПК України, ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2024 у справі №911/3848/23 скасовано ухвалу суду від 26.04.2024 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Зазначене свідчить про те, що за клопотанням відповідача в даній справі судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу. Однак, через невиконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків щодо оплати вартості проведення експертизи та надання додаткових зразків на виконання клопотання експерта, суд першої інстанції скасував ухвалу про призначення судової експертизи.

Напротивагу зазначеному скаржник стверджує про безпідставність скасування ухвали про призначення судової експертизи, зважаючи на неповідомлення відповідача про розгляд справи судом та не отримання рахунку експерта для його сплати.

Проте колегія суддів критично сприймає наведені твердження скаржника, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно- комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, належним повідомленням учасника справи про час та місце судового засідання є надсилання відповідної ухвали до його Електронного кабінету, за виключенням випадку, якщо такий електронний кабінет у нього відсутній.

Вбачається, що відповідачем зареєстровано Електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС 13.03.2024.

Відповідно до матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції про поновлення провадження у справі (з метою розгляду клопотання судового експерта) від 07.06.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 07.06.2024 об 14:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 171).

Ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 14.06.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 17.06.2024 об 11:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 178).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання судового експерта, та про необхідність надання відповідних доказів, сплати рахунку експерта. А тому не заслуговують на увагу твердження скаржника про неповідомлення відповідача про розгляд справи судом. При цьому, повідомлення учасника справи про призначення справи до розгляду з використанням засобів мобільного зв`язку може здійснюватися лише за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, тоді як матеріали справи не містять такої заяви відповідача. Повідомлення ж учасників справи про розгляд справи шляхом направлення копій ухвал на електронні адреси, які повідомлені учасниками справи у заявах по суті справи, не передбачені нормами ГПК України.

Щодо посилань відповідача на неможливість отримувати повідомлення у системі Електронний суд через тривалі відключення електроенергії в червні та половині липня 2024 року, суд зауважує, що вказані обставини дійсно мали місце, по всій території України діяли графіки відключень електроенергії. Проте, в зазначений період підсистема Електронний суд справно працювала, незначні збої у програмі усувалися протягом доби. А відтак, беручи до уваги, що відключення електроенергії не носили постійного, безперервного характеру (діяли графіки відключень), відповідач у період з 07.06.2024 по 03.07.2024 мав можливість перевірити наявність повідомлень у своєму Електронному кабінеті та виконати вимоги ухвали суду щодо надання відповідних доказів та оплатити рахунок експерта.

Північний апеляційний господарський суд також наголошує, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 за №740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудекспо", як особа, яка ініціювала питання про призначення у справі судової експертизи, повинна була дізнаватись про рух розгляду справи, демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи, не зловживати своїми процесуальними правами, які, в свою чергу, можуть призвести до затягування розгляду справи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи судом та невиконання вимог ухвал суду про надання доказів, що спричинило процесуальні наслідки у вигляді скасування ухвали про призначення судової експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення на стадії апеляційного провадження судової експертизи, позаяк відповідачем така процесуальна можливість була втрачена через суб`єктивні обставини, які цілком залежали від волевиявлення останнього. Отже, у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи слід відмовити.

У свою чергу, як вірно відмічено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи на стадії апеляційного провадження за вищевстановлених обставин справи фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У судовому засіданні представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити без змін оскаржувані рішення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2021 року по Державному підприємству "Олександрійське ЛГ" від 19.02.2021, який проведено Товарною біржею "Кіровоградська аграрна біржа", між Державним підприємством "Олександрійське ЛГ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/19-02-2021 від 19.02.2021, відповідно до пп. 1.1, 1.2, 1.3 якого визначено, що продавець передає у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов та у спосіб, визначених в цьому договорі. Товаром по цьому договору є необроблена деревина, реалізована під час аукціону та стандартизована в лоти, деталізована інформація про які зафіксована в специфікації, що є невід`ємною частиною договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передання покупцеві товару, товарно-транспортної накладної, специфікації-накладної форми ЛГ-25.

Загальна вартість товару складає 586267,20 грн (п. 3.2 договору).

Відповідно до пп. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору сторонами узгоджено, що передача товару за даним договором здійснюється згідно графіка поставки, який є невід`ємним додатком до договору (додаток №1). Приймання товару представником покупця (особою, уповноваженою згідно довіреності на отримання товару) здійснюється на складі продавця. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, визначений п. 4.1 договору. Після завантаження покупцем товару на автотранспорт покупця, продавець передає покупцю належним чином оформлену товарно-транспортну накладну та специфікацію-накладну форми ЛГ-25 на завантажений товар. Датою передачі товару та приймання його покупцем (дата поставки) є дата товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 5.1 договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за відвантажений товар згідно наданої продавцем товарно-транспортної накладної не пізніше моменту передачі товару покупцю.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за куплений товар в строк не пізніше моменту передачі товару покупцю (п. 6.1 договору).

Пунктом 10.2 договору сторони визначили, що договір діє з 01.04.2021 по 30.06.2021.

Відповідно до графіку поставки необробленої деревини, що є додатком до договору, покупець зобов`язаний прийняти, а продавець передати 40м3 необробленої деревини на загальну суму 586267,20 грн у строк з 01.04.2021 по 30.06.2021.

В специфікації сторони визначили асортимент та ціну товару (круглі лісоматеріали згідно групи діаметрів та ціну продажу за куб) (т. 1 а.с. 12).

Також за результатами аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2021 року по Державному підприємству "Олександрійське ЛГ" від 30.03.2021, проведеного Товарною біржею "Кіровоградська аграрна біржа", між Державним підприємством "Олександрійське ЛГ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/30-03-2021 від 30.03.2021, згідно пп. 1.1, 1.2 та 1.3 якого продавець передає у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов та у спосіб, визначених в цьому договорі. Товаром по цьому договору є необроблена деревина, реалізована під час аукціону та стандартизована в лоти, деталізована інформація про які зафіксована в специфікації, що є невід`ємною частиною договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передання товару покупцеві, товарно-транспортної накладної та специфікації-накладної форми ЛГ-25.

Загальна вартість товару за договором становить 1904492,70 грн (п. 3.2 договору).

В силу пп. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору сторонами узгоджено, що передача товару за таким договором здійснюється згідно графіка поставки, який є невід`ємним додатком до договору (додаток №1). Приймання товару представником покупця (особою, уповноваженою згідно довіреності на отримання товару) здійснюється на складі продавця. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, визначений п. 4.1 договору. Після завантаження покупцем товару на автотранспорт покупця, продавець передає покупцю належним чином оформлену товарно-транспортну накладну та специфікацію-накладну форми ЛГ-25 на завантажений товар. Датою передачі товару та приймання його покупцем (дата поставки) є дата товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 5.1 договору платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за відвантажений товар згідно наданої продавцем товарно-транспортної накладної не пізніше моменту передачі товару покупцю.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за куплений товар в строк не пізніше моменту передачі товару покупцю (п. 6.1 договору).

Пунктом 10.2 договору сторони визначили, що такий договір діє з 30.03.2021 по 30.06.2021.

Відповідно до графіку поставки необробленої деревини, що є додатком 1 до договору, покупець зобов`язаний прийняти, а продавець передати 125 м3 необробленої деревини на загальну суму 1904492,72 грн у строк з 30.03.2021 по 30.06.2021 (т. 1 а.с. 17).

Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України №548 від 27.09.2021 "Про припинення Державного підприємства "Олександрійське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення" вирішено припинити Державне підприємство "Олександрійське ЛГ" шляхом реорганізації, а саме приєднати до Державного підприємства "Оникіївське лісове господарство".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №897 від 28.10.2022 "Про припинення Державного підприємства "Оникіївське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення" вирішено припинити Державне підприємство "Оникіївське ЛГ", шляхом реорганізації, а саме приєднати до Державного підприємства "Ліси України".

Згідно передавальних актів від 28.12.2021, який затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України №935 від 29.12.2021, та від 04.01.2023, який затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України №43 від 05.01.2023, балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше, від державних підприємств передана дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (рахунок 36) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" у розмірі 765739,43 грн.

За твердженням позивача, на виконання зазначених договорів позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 765739,43 грн, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

- КРА №746118 від 01.04.2021 на суму 390785,94 грн;

- КРА №860080 від 01.04.2021 на суму 284212,24 грн;

- КРА №860081 від 01.04.2021 на суму 86813,88 грн;

- КР №051317 від 01.04.2021 на суму 1900,32 грн;

- КР №050775 від 01.04.2021 на суму 2027,04 грн.

Проте відповідач, порушивши умови договорів, не здійснив оплату товару у визначений строк.

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.08.2023 №22.14-13-30/787 з вимогою про сплату 765739,43 грн. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

Несплата відповідачем суми вартості товару у розмірі 765739,43 грн і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи, що у заявлений позивачем період необроблена деревина не була йому поставлена, а долучені позивачем товарно-транспортні накладні не є належним доказом передачі відповідачу товару, оскільки заповнені частково, підписані особами, які не уповноважені відповідачем, а також від імені керівника відповідача - Христюка В.О. іншою особою.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спірними договорами у розмірі 765739,43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності доводять факт отримання товару відповідачем за наданими товарно-транспортними накладними, а відтак сума основного боргу за поставлений товар становить 765739,42 грн та має бути сплачена відповідачем.

З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно вказав суд першої інстанції договори, укладені між позивачем та відповідачем є договорами купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Вказані договори є підставою для виникнення в їх сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 11, 202, 509 ЦК України, та згідно ст. 629 ЦК України договори є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №910/8612/19). Обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (аналогічний висновок міститься у п. 7.3 постанови Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №908/2258/18).

З огляду на умови укладених між сторонами договорів, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару в строк не пізніше моменту передачі йому товару (п. 6.1 договору). В той же час умовами договору передбачено, що після завантаження покупцем товару на автотранспорт, продавець передає покупцю належним чином оформлену товарно-транспортну накладну та специфікацію-накладну форми ЛГ-25 на завантажений товар. Датою передачі товару та прийняття його покупцем є дата товарно-транспортної накладної (п. 4.4 договору).

Так, на підтвердження передачі товару відповідачу на загальну суму 765739,43 грн позивачем надано до суду наступні товарно-транспортні накладні: КРА №746118 від 01.04.2021 на суму 390785,94 грн; КРА №860080 від 01.04.2021 на суму 284212,24 грн; КРА №860081 від 01.04.2021 на суму 86813,88 грн; КР №051317 від 01.04.2021 на суму 1900,32 грн; КР №050775 від 01.04.2021 на суму 2027,04 грн.

У свою чергу, відповідач стверджує, що товар вказаний в наданих позивачем товарно-транспортних накладних він не отримував, вказані накладні не підписував, і нікого не уповноважував на прийняття товару та підписання вказаних накладних. Також зазначає, що надані відповідачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення, не містять необхідних даних, які б дозволяли встановити факт поставки товару за спірними договорами та ідентифікувати особу, яка отримала товар, визначити обсяг її повноважень діяти від імені відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені товарно-транспортні накладні містять ПІБ та підпис особи, що приймала деревину, однак, без вказівки посади та номеру, дати довіреності.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення, колегія суддів зазначає, що відповідно до визначень термінів, що містяться в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до позиції, висловленої Верховним судом у постанові від 19.02.2020 у справі №915/675/19, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду віх 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, з розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Таким чином, сам факт наявності дрібних недоліків у первинних документах господарського обліку (враховуючи, що ТТН містять відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, відомості про вантаж, перевізника, а також дату складання документа) жодним чином не свідчить про не передачу товару відповідачеві.

Поряд з цим зазначені первинні документи мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в частині товарно-транспортних накладних (КРА №860080 від 01.04.2021, КРА №860081 від 01.04.2021 та КР №051317 від 01.04.2021) у графі "деревину одержав" напроти підпису вказано прізвище "Христюк В.О.".

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" є Христюк В.О., який є виконавчим органом товариства - директором.

В силу ч. 10 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності.

Отже, керівник товариства діє від імені такого товариства та не потребує довіреності для отримання товару, тому посилання відповідача на відсутність оригіналу довіреності на таку особу у позивача, хибні.

Стосовно товарно-транспортних накладних КР №050775 від 01.04.2021 та КРА №746118 від 01.04.2021, слід відмітити, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" в підтвердження факту отримання товару накладні містяться підпис невстановленої особи «Лісовий Ю.В.».

На переконання позивача, товар за вказаними накладними був переданий та отриманий відповідачем про що свідчать ухвали Ленінського районного суду м. Кіровоград від 21.01.2022 у справі №405/317/22 та Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 у справі №490/1974/21.

Як вбачається з ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 у справі №490/1974/21, було задоволено клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні та накладено арешт на вилучене в ході проведення огляду автотранспортного засобу «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , наступне майно та документи: товарно-транспортну накладну серії КР №050775 від 01.04.2021; товарно-транспортну накладну серії КРА №746118 від 01.04.2021; деревину, яка знаходилася у напівпричепі і була відвантажена «Червоно-Нерубаївським» лісництвом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо».

Вказана ухвала була оскаржена Товариством з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» до Миколаївського апеляційного суду (залишена без змін ухвалою суду від 11.06.2021 у справі №490/1974/21), крім іншого, з підстав того, що слідчим суддею під час прийняття рішення не наведено в чому саме полягає відповідність речей, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» критеріям речових доказів.

Також, відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 у справі №490/1974/21, було задоволено клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні та накладено арешт на вилучене в ході проведення огляду автотранспортного засобу «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_2 майно та документи: товарно-транспортну накладну серії КРА №860080 від 01.04.2021; товарно-транспортну накладну серії КРА №860081 від 01.04.2021; деревину, яка знаходилася у напівпричепі і була відвантажена «Бірківським лісництвом» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо».

Наведена ухвала була оскаржена Товариством з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» до Миколаївського апеляційного суду (залишена без змін ухвалою суду від 11.06.2021 у справі №490/1974/21), крім іншого, з підстав того, що із фабули кримінального провадження не вбачається, що вилучене у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» майно будь-яким чином пов`язане з обставинами, які являються предметом досудового розслідування.

Колегія суддів зауважує, що зазначені у вказаних ухвалах марки та реєстраційні номерні знаки автомобілів, якими здійснювалося перевезення товару, збігаються із вказаними у наданих позивачем товарно-транспортних накладних. Разом з тим Бірківське та Червоно-Нерубаївське лісництва відносилися до одного зі структурних підрозділів Державного підприємства «Олександрівське лісове господарство».

Крім того, вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.01.2022 у справі №405/317/22 було здійснено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021. У даній ухвалі вказано, що 30.03.2021 між Державним підприємством «Олександрівське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» укладено договір купівлі продажу необробленої деревини №1-30-03-2021 на суму 1904492,70 грн. Відповідно до п. п. 1.3, 4.4 названого договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» набуло право власності на це майно після підписання 01.04.2021 ТТН серії КРА №860081.

З викладеного слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» вважаючи себе власником деревини, переданої за вказаними накладними, подавало апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, за результатами розгляду яких прийнято ухвали Миколаївським апеляційним судом від 11.06.2021 у справі №490/1974/21. А тому, навіть у випадку, якщо товар за товарно-транспортними накладними КР №050775 від 01.04.2021 та КРА №746118 від 01.04.2021 від імені відповідача отримано неупоноваженою на те особою, дії такої особи у подальшому схвалені Товариством з обмеженою відповідальністю «Вудекспо».

З урахуванням наведеного відхиляються також доводи скаржника про відсутність у наданих товарно-транспортних накладних посилання на відповідні договори, оскільки відповідач шляхом подачі апеляційних скарг на ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 у справі №490/1974/21 визнав той факт, що саме він є власником деревини, переданої за вказаними товарно-транспортними накладними. До того ж, відповідачем не надано жодних доказів укладення з позивачем інших договорів на виконання яких він отримав товар за вказаними товарно-транспортними накладними.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що такими діями відповідач фактично визнав факт здійснення вищевказаних господарських операцій з отримання товару за договорами №1/19-02-2021 від 19.02.2021 та №1/30-03-2021 від 30.03.2021. Отже, місцевий господарський суд правомірно прийняв надані позивачем товарно-транспортні накладні у сукупності з іншими доказами у справі, позаяк незначні недоліки наданих накладних, з урахуванням інших доказів у справі, не можуть бути підставою для невизнання господарської операції.

В підтвердження факту наявності заборгованості за спірними договорами позивачем також долучено до матеріалів справи акти звірки взаємних розрахунків підписані між Державним підприємством «Ониківське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» (в особі головного бухгалтера) за період з 31.12.2021 - 31.12.2022 та 1 півріччя 2023 року, відповідно до яких заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудекспо» становить 765739,43 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені у справі обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (застосована, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Колегією суддів враховується, що заперечення відповідачем факту отримання товару на спірну суму містить елементи суперечливої поведінки, оскільки, з наявних в матеріалах справи доказів слідує визнання відповідачем факту отримання товару за спірними договорами (зазначене слідує, по-перше, з оскарження ухвал про накладення арешту на товар, вказаний в наданих позивачем товарно-транспортних накладних, по-друге, підписання між сторонами актів звірки взаємних розрахунків), тоді як під час розгляду спору відповідач заперечує проти взятих на себе зобов`язань. Разом з тим твердження скаржника про відсутність у нього первинних документів за спірними договорами не свідчить про нездійснення господарських операцій. До того ж, скаржником не надано жодних доказів звернення до позивача з проханням надати певні документи.

Північний апеляційний господарський суд констатує, що обставини справи свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудекспо», яке змінює свою позицію щодо факту отримання товару та відповідно, наявності заборгованості за договорами, в такий спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.

При цьому в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази, в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними ніж твердження відповідача не підкріплені жодними доказами.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неотримання відповідачем товару за їх необґрунтованістю та недоведеністю, позаяк твердження скаржника щодо того, що товар, вказаний у товарно-транспортних накладних він не отримував, не відповідають дійсності, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем отримано товар за договорами на підставі товарно-транспортних накладних.

Водночас є хибними твердження скаржника про безпідставність урахування під час розгляду справи ухвал Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 та ухвал Миколаївського апеляційного суду від 11.06.2021 у справі №490/1974/21, з підстав того, що вони не є преюдиційними в розумінні положень ст. 75 ГПК України, позаяк вказані рішення судів були прийняті та оцінені судом в якості письмових доказів у справі в сукупності з іншими доказами, за наслідками чого враховано обставини визнання відповідачем факту отримання товару за спірними договорами.

З огляду на викладене та враховуючи, що до позивача за розподільчим балансом перейшло право вимоги за відповідними договорами на суму 765739,42 грн, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення позову частково та стягнення з відповідача заборгованості за договорами в розмірі 765739,42 грн.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене,, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/3848/24 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо".

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Стосовно апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" на додаткове рішення суду першої інстанції від 29.07.2024.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як слідує з матеріалів справи, 16.07.2024 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" подало до Господарського суду Київської області заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2024 заяву Державного спеціалізованого господарського підприємством "Ліси України" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" на користь позивача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи дане рішення місцевий господарський суд, врахувавши критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката, складність справи та фактичний час, витрачений представником позивача на правову допомогу, заяву відповідача про зменшення витрат на 50%, дійшов висновку, що неминучими та пропорційними до даної справи є витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 10000 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції при розгляді справи №911/3848/24 на суму 15000 грн, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивачем було надано:

- договір №3/201 від 21.11.2023 про надання юридичних послуг (правової (правничої допомоги, укладений між адвокатом Івановою І.А. та ДП "Ліси України");

платіжну інструкцію №1377 від 27.11.2023 на суму 15000 грн);

додаткову угоду від 02.01.2024 до договору;

рахунок-фактуру №17 від 12.11.2023;

акт від 15.07.2024 приймання-передачі наданих послуг за договором;

ордер ВА №1071377 від 28.01.2024 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Івановою І.А. позивачу - ДП "Ліси Укрїни".

За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 3 статті 237 ЦК України унормовано, що однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами 2 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Північний апеляційний господарський суд також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Матеріалами справи підтверджується, що правову допомогу Державному спеціалізованому господарському підприємству у ході розгляду даної справи надавала адвокатка Іванова І.А. на підставі ордеру.

Згідно договору №3/201 від 21.11.2023 про надання юридичних послуг (правової, правничої допомоги), укладеного між адвокатом Івановою І.А. (виконавець) та ДП "Ліси України" (замовник), виконавець зобов`язаний надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник - сплатити винагороду та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені у договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до пп. 2.2.2, 2.2.7 п. 2.2 договору: виконавець зобов`язаний представляти інтереси замовника у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законодавством позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, стягувачу або боржнику; захищати інтереси замовника у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, справах про адміністративні правопорушення; надавати замовнику відповідно до завдань/доручень усну правову інформацію, консультацію і роз`яснення з правових питань щодо предмету договору.

Згідно п. п. 5.1, 5.2 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється за актом приймання-передачі наданих послуг, що формується виконавцем в міру необхідності до 25 числа місяця, в якому надавались послуги, та вручається безпосередньо замовнику (уповноваженій особі замовника) або направляється засобами поштового чи комунікаційного зв`язку (факсом, електронною поштою тощо); у разі, якщо протягом місяця послуги виконавця не надавались, за такий місяць акт не складається, а оплата не здійснюється.

Договором його сторонами узгоджено, що: ціна договору визначається сукупною вартістю усіх наданих послуг протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг; перелік та вартість послуг, що надаються виконавцем за договором, узгоджується сторонами в кошторисі; для виконання окремого доручення (врегулювання конкретного спору, представництво у судовій справі) сторони можуть затверджувати окремо кошторис доручення, що формується по мірі необхідності за запитом замовника на правову допомогу, і після підписання сторонами є додатком до договору; оплата послуг здійснюється згідно з вартістю послуг, визначеною сторонами в кошторисі, та акту приймання-передачі наданих послуг; вартість наданих послуг зазначається виконавцем в актах приймання-передачі наданих послуг. що складаються в порядку, визначеному договором (п. п. 6.1, 6.4, 6.7 договору).

З урахуванням додаткової угоди до договору від 02.01.2024 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 30.09.2024.

Відповідно до кошторису юридичних (правничих) послуг, що є додатком №1 до договору, сторони визначили зміст послуг, обсяг робіт та ціну певного виду роботи за договором.

Кошторисом дорученням №1, що є додатком №3 до договору, сторони обумовили, що виконавець взяла на себе зобов`язання виконати правову роботу з представництва інтересів замовника у суді, складання заяв по суті, процесуальних документів, зокрема:

організація та ведення претензійної роботи з контрагентами замовника у зв`язку з невиконанням ними своїх договірних зобов`язань - 1000 грн;

складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення - 8000 грн;

участь у судовому розгляді - 6000 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 за договором від 21.11.2023 №3/201 адвокатом у період з 21.11.2023 по 15.07.2024 надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами загалом у розмірі 15000 грн, а саме:

організація та ведення претензійної роботи з контрагентами замовника у зв`язку з невиконанням ними своїх договірних зобов`язань - обсяг послуг - 1000грн;

складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення - обсяг послуг - 8000 грн;

участь у судовому розгляді - обсяг послуг - 6000грн.

В якості доказів оплати наданих послуг відповідачем надано платіжну інструкцію №1377 від 27.11.2023 на загальну суму 15000грн.

Таким чином, подані позивачкою документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Як слідує з матеріалів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо", скарга не містить доводів щодо незгоди з додатковим рішенням суду першої інстанції, тобто оскаржуючи одночасно з основним рішенням і додаткове, відповідач сподівався, що у випадку скасування основного рішення скасуванню підлягатиме і додаткове.

Враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а також беручи до уваги, що під час перегляду додаткового рішення суду першої інстанції від 29.07.2024 у даній справі судом не встановлено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, колегія суддів врахувавши складність справи, критерії розумності та реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), необхідність заявлених витрат позивача (необов`язковість досудового врегулювання спору), вважає, що місцевий господарський суд, в силу положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, дійшов вірного висновку про покладення на відповідача судових витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем, у розмірі 10000грн.

Враховуючи наведене, ґрунтуючись на матеріалах справи, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2024 у справі №911/3848/23 слід залишити без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекспо" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2024 у справі №911/3848/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03.10.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.А. Корсак

С.І. Буравльов