Ухвала

від 01.08.2024 по справі 523/7559/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/7559/22

Провадження №6/523/423/24

У Х В А Л А

"01" серпня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, вскладі:

головуючого судді- Середи І.В.,

за участю секретаря- Щербан О.Д.,

головного державного виконавця - Значека В.В.,

представника боржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі подання головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Значека Віталія Васильовича про визначення частки майна боржника,

УСТАНОВИВ:

27 червня 2024 року головний державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Значек В.В. звернувсядо Суворовського районногосуду м.Одеси із вказаним поданням, в якому просив в рамках виконавчого провадження № 74075479 з примусового виконання виконавчого листа № 523/7559/22 від 26 січня 2024 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, визнати за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , та на частину автомобіля марки Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_1 .

Свою заяву державний виконавець обґрунтував тим, що 07 лютого 2024 року ним ухвалена постанова про відкриття виконавчого провадження та направлена сторонам. Станом на 10 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_2 за аліментами складає 353901,06 грн. Шлюб між сторонами виконавчого провадження розірвано. У період перебування подружжя у шлюбі ними нажито спільне сумісне майно, зокрема земельна ділянка в АДРЕСА_1 , та автомобіль марки «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 . Оскільки за боржником не зареєстровано іншого майна, грошових коштів, достатніх для погашення заборгованості, тому виконавець звернувся з даним поданням до суду.

Головний державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Значек В.В. підтримав заявлене подання та просив його задовольнити.

Представниця боржника ОСОБА_2 адвокат Святішенко О.В. у судовому засіданні пояснила, що боржник пропонував стягувачці поділити спільне майно, за рахунок якого сплатити заборгованість за аліментами, проте стягувачка заперечувала проти поділу автомобіля, тому ОСОБА_2 має намір звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна.

Сторона стягувачки у судове засідання не з`явилася, проте її неявка відповідно до ч.2 ст.443 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що у задоволені клопотання слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

У ході судового розгляду встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2023 року частково задоволено позов ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20000 грн., щомісячно, починаючи з 13 липня 2022 року і до його повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також на користь держави судовий збір у розмірі 992,4 грн.

26 січня 2024 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист.

07 лютого 2024 року головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Значеком В.В. відкрито виконавче провадження № 74075479 з примусового виконання виконавчого листа № 523/7559/22.

Подружжя Паламарчуків з 12 квітня 2008 року перебували у шлюбі. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 травня 2021 року шлюб між ними розірвано, рішення набрало законної сили 29 червня 2021 року.

Як вбачається із договору купівлі-продажу 28.07.2018 року ОСОБА_3 придбала земельну ділянку в с. Фонтанка, пров. Уютний, 29, і автомобіль марки «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 04 липня 2013 року, також оформлений на стягувачку.

На час розгляду даної справи боржником рішення суду не виконано, заборгованість за аліментами станом на 10 червня 2024 року складає 353901,06 грн.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений ст. 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв`язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.

Як встановлено ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У зв`язку із наведеним та з урахуванням відкритого виконавчого провадження виникає питання щодо порядку звернення до суду щодо визначення частки боржника у спільному майні (позовне провадження, подання державного виконавця).

Практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.

На досягнення цієї мети спрямовані і правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.

Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами ст. 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

У зв`язку із викладеним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі №2-591/11 дійшла висновку про те, що ст. 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас, в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про визначення частки майна боржника у спільному майні, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.

Покладення тягаря щодо повернення майна боржника (тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від Держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить положенням ст. ст. 3, 8, ч. 1, 2 ст. 55, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз. 1 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Оскільки виконавець може звертатися з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від волі боржника чи навіть всупереч такій волі, та враховуючи, що процесуальний кодекс не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні, підлягають застосуванню правила ч. 3, 4 ст. 57 ЦПК України: зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою виконавця; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

У вказаній вище постанові у справі № 2-591/11 Велика Палата Верховного Суду знов звернула увагу на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України, майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (ч. 1 ст. 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даному випадку, стягувачка заперечувала проти поділу автомобіля, як спільного майна подружжя, боржник з такою позицією не згоден, тому готує позов до суду.

Оскільки судом встановлено, що у сторін є між собою спір, і вони бажають його вирішувати в судовому порядку, тому подання є передчасним .

Керуючисьст.ст.260, 261, 443 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Подання головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Значека Віталія Васильовича про визначення частки майна боржника залишити без задоволення.

Ухвалаоскарженню не підлягає.

Суддя