Рішення

від 30.07.2024 по справі 554/2399/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 30.07.2024Справа № 554/2399/24 Провадження № 2/554/3373/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2024 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Савченко Л.І.

за участю секретаря судового засідання Грай К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська міська спілка товариств» про скасування наказу про звільнення, зобов`язання видати наказ про звільнення та внесення відповідного запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «Полтавська міська спілка товариств», в якому просив:

скасувати наказ ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» від 20.05.2019 про звільнення ОСОБА_3 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України,

зобов`язати ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» видати наказ про звільнення ОСОБА_3 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України, із зазначенням дати звільнення 26.02.2024 та внести відповідний запис до трудової книжки позивача;

стягнути з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 з 13.02.2020 року по 26.02.2024 року у сумі 312995 грн.;

стягнути з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 у сумі 687005 грн.

В обґрунтування позову вказав, що позивач працював в Полтавській обласній спілці споживчих товариств на різних посадах до 2019 року, яка у 2023 році реорганізована в ТОВ «Полтавська міська спілка товариств». Розпорядженням №20-к від 04.06.2019 позивача звільнено з підприємства за начебто прогули датою 07.12.2018. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 у справі № 554/5630/19 звільнення за прогули визнано незаконним. Суд скасував розпорядження № 2-К від 04.06.2019. Змінено дату і формулювання звільнення «20 травня 2019 року за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ст. 38 КЗпП України». Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 554/5630/19 відповідача зобов`язано видати трудову книжку серії НОМЕР_2 , яку він протиправно не видав при звільненні. Позивач звернув цю постанову до виконання і виконавче провадження відкрито.

Також вказує, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.07.2020 у справі № 554/4025/20 на користь позивача стягнуті невиплачені лікарняні і середній заробіток у сумі 2033, 25 грн., яке залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 28.09.2020 року. Також рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12.02.2020 у справі № 554/10940/19 стягнуто на користь позивача невиплачену при звільненні заробітну плату, вихідну допомогу і середній заробіток з дня звільнення по 12.02.2020 включно. Постановою Полтавського апеляційного суду від 22.04.2020 це рішення залишено в силі і без змін. Вказаними рішеннями встановлено середній заробіток позивача у сумі 212, 20 грн.

26.02.2024 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС складено акт прийому-передачі дублікату трудової книжки, зазначено, що відповідач втратив трудову книжку серії НОМЕР_2 , яку він мав видати на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 554/5630/19, а тому на виконання вимог Інструкції по заповненню трудових книжок видано її дублікат. Того ж дня закінчено виконавче провадження № 62341745. Вважає, що є підстави для зміни дати звільнення позивача та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При розрахунку розміру середнього заробітку виходить із розміру середнього заробітку встановлено рішеннями у справах № 554/4025/20 і № 554/10940/19, а саме 212, 20 грн. Вказує також кількість днів, за який рахується середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.02.2020 по 26.02.2024 року 1475. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постуновою КМУ від 08.02.1995 року № 100, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток у сумі 312995 грн.

Крім того, у зв`язку із несвоєчасною видачею дублікату трудової книжки і втратою відповідачем оригіналу, є підстави для стягнення моральної шкоди. Вказує, що трудова книжка НОМЕР_2 була видана ще під час першого працевлаштування в житті і містила інформацію про весь трудовий шлях за життя позивача. Її невидача завдає позивачу суттєву моральну шкоду та життєві незручності. Позивач працював раніше у правоохоронних органах, вислуга років в органах МВС 27 років, та після проведення реформ мав намір знову працевлаштуватися до правоохоронних органів. Проте у зв`язку із невидачею йому трудової книжки він не міг підтвердити свій трудовий стаж, що необхідно було для участі в різних конкурсах. Також відсутність трудової книжки в принципі унеможливлювала працевлаштування позивача взагалі, а відновити всю інформацію є неможливим, так як він починав свій трудовий шлях у 1970 році у Донецькій області. Остаточний розмір моральної шкоди визначає на рівні 687005 грн., виходячи із суб`активної оцінки страждань.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 12 березня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» копію наказу 20.05.2019 року про звільнення ОСОБА_3 .

Від представника відповідача ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» Гордієнка Ю.Ю. до суду надійшов відзив на позов, у якому проти задоволення позову заперечує та прохає відмовити у повному обсязі. У відзиві зазначає, що звернення до суду з позовом не спрямоване на досягнення легітимної мети та стало наслідком спроби безпідставного збагачення за рахунок відповідача.

Зазначає, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 року у справі № 554/5630/19 змінено дату і формулювання причини звільнення позивача, а саме дату- на 20 травня 2019 року та формулювання вказавши підставою звільнення невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Рішення у цій частині набрало законної сили 02.12.2019. Очевидно, що будь-які накази, що стосувалися звільнення Москалько 20.05.2019 не видавалися та існувати не можуть, оскільки відповідачу не могло бути відомо про ухвалення рішень у майбутньому. Вважає, що в цій частині провадження по справі підлягає закриттю, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 КЗпП України. Крім того, дата, підстава та формулювання звільнення ОСОБА_3 вирішені у справі № 554/5630/10, тому в цій справі вже вирішений спір між тими ж сторонами та з приводу тих самих підстав та предмету спору.

Щодо позову про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки за період з 13.02.2020 по 26.02.2024 року у сумі 312995 грн. вказує, що підставою для застосування правових наслідків, закріплених у ч.4 ст. 235 КЗпП України є винні дії роботодавця, що, незважаючи на активне бажання працівника отримати трудову книжку за результатами звільнення, призвели до несвоєчасного отримання останнім трудової книжки. Вказує, що ОСОБА_3 штучно спровокував ситуацію, за якої він не отримав трудової книжки, оскільки при звільненні йому було видано трудову книжку серії НОМЕР_3 , яка містила відповідні записи про працевлаштування та звільнення відповідача.Вказана трудова книжка була видана за відсутності відомостей про місцезнаходження трудової книжки серії НОМЕР_2 . Звертає увагу, що ще на етапі звільнення відповідач не ухилявся від обов`язку видати трудову книжку. За відсутності будь-яких активних дій з боку позивача щодо отримання трудової книжки після розгляду справи Полтавським апеляційним судом, відповідачем 03.03.2020 направлено позивачу пропозицію отримати трудову книжку. 09.06.2020 таке повідомлення було направлено повторно. Однак ОСОБА_4 , не бажаючи самостійно врегульовувати питання щодо отримання трудової книжки, пред`явив до виконання виконавчий лист про зобов`язання відповідача видати трудову книжку. 24.06.2020 Шевченківським ВДВС у м.Полтаві було відкрито виконавче провадження. Т.ч., вважає, що позивач з часу ухвалення рішення до відкриття ВП не вчиняв жодних дій на отримання трудової книжки. В подальшому у рамках ВП відповідач намагався виконати рішення, що затягувалося ОСОБА_3 . Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в частині обов`язку видати трудову книжку зупинено та відновлено постановою державного виконавця 27 листопада 2023 року. 05.12.2023 року відповідач повідомив ВДВС, що оскільки трудова книжка НОМЕР_2 втрачена, то ОСОБА_4 можливо видати трудову книжку відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Позивач продовжував ухилятися від отримання вказаної трудової книжки, але після попередження державного виконавця про повернення виконавчого листа без виконання на підставі п.4 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадежння», його представник все-таки трудову книжку отримав 26.02.2024.

Також вважає, що позивач невірно обрахував розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню, обчислюючи кількість днів вимушеного прогулу 1475 календарних днів, тоді як згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КБУ № 100 від 08 лютого 1995 року, середній заробіток обраховується із кількості робочих днів. Крім того, вважає, що строк зупинення виконання виконавчого провадження не повинен рахуватися у загальну кількість днів. Т.ч., за підрахунком відповідача розмір середнього заробітку мав би становити 61325, 80 грн. ((236дні +53 дні) х 212,60 грн.)). Також звертає увагу, що ОСОБА_3 не був у вимушеному прогулі, оскільки не був позбавлений виконувати трудову функцію, а причини відсутності у нього трудової книжки залежали саме від нього.

Крім того, зазначає, що позовна заява не містить будь-яких обґрунтувань, визначення обсягу та опису страждань позивача, він жодного разу не звернувся до виконавчої служби з приводу отримання трудової книжки, а тому моральна шкода у сумі 687005 грн. розрахована для отримання загальної суми у 1000000 грн. та безпідставного збагачення. Доводи, що він не міг працевлаштуватися до правоохоронних органів та прийняти участь у конкурсі не доведені доказами та є припущеннями.

Від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вказував, що вимога видачі наказу і зміни дати звільнення позивача базується на прямій вказівці пунктів 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника. Така вимога не вступала б у суперечність зі змістом судових рішень у справі № 554/5630/19, адже обставини, з наявністю яких виник обов`язок відповідача видати судовий наказ, виникли вже після ухвалення цих судових рішень: затримка видачі трудової книжки виникла саме в ході виконання рішення у справі № 554/5630/19. При цьому предмет і підстави цих справ відрізняються. Також вказує, що заперечення відповідача про направлення позивачу листів про отримання трудової книжки не відповідає дійсності, жодного підтвердження цьому не надано. Посилається на те, що рішення є обов`язковим до виконання, жодною нормою закону не передбачено, що особа має право не виконувати рішення доки не відкрито виконавче провадження. Вважає, що відповідач не обґрунтував наявності будь-яких передумов та причин затримки видачі трудової книжки. Твердження, що позивач ухилявся від спілкування з представниками ДВС не підтверджено жодними доказами та не відповідає дійсності. Також не згоден із запереченнями відповідача щодо неможливості стягнення середнього заробітку під час зупинення виконавчого провадження, оскільки таким чином, він підміняє поняття затримки виконання рішення суму із затримкою видачі трудової книжки. Щодо проведеного розрахунку середнього заробітку за кількість робочих днів, то посилається на п.п.4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок та ст. 235 КЗпП України, згідно яких середній заробіток обраховується за час вимушеного прогулу за календарні дні.

Від представника відповідача ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» Гордієнка Ю.Ю. до суду надійшли заперечення, в яких щодо вимог про скасування наказу надав аналогічні пояснення. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заперечує, оскільки з 20.05.2019 року ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах із Товариством з 20.05.2019, тому праві підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Доводи щодо неотримання трудової книжки вважає несумлінними, тривале неодержання трудової книжки є наслідком процесуальної поведінки позивача. Також вказує, що посилання представника позивача на правові висновку Верховного Суду, які унормовують порядок проведення розрахунку середнього заробітку, то у них розтлумачено порядок розрахунку середнього заробітку, у випадках передбачених ст. 117 КЗпП України, а не відповідно до ст. 235 КЗпП України. Розрахунок середньої заробітної плати у робочих днях, а не у календарних, чітко регламентовано у Порядку № 100 (абз. 2 п.8). З цих підстав, прохав у задоволенні позову відмовити.

На виконання вимог ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 12 березня 2024 року про витребування у ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» копії наказу 20.05.2019 року про звільнення ОСОБА_3 , відповідач повідомив, що будь-які накази щодо звільнення ОСОБА_3 від 20.05.2019 року не виносилися.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 30 липня 2024 року провадження по справі в частині позовних вимог про скасування наказу ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» від 20.05.2019 про звільнення ОСОБА_3 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України, закрито, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, надавши повну оцінку зібраним по справі доказам, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював в Полтавській обласній спілці споживчих товариств на різних посадах до 2019 року, яка у 2023 році реорганізована в ТОВ «Полтавська міська спілка товариств».

Розпорядженням №20-к від 04.06.2019 ОСОБА_3 звільнено з підприємства за прогули датою 07.12.2018.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 у справі № 554/5630/19 визнано протиправним і скасовано розпорядження Полтавської обласної спілки споживчих товариств №20-к від 04.06.2019 року про звільнення ОСОБА_3 з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки на підставіст.40 п.4 КЗпП України, з 07.12.2018 року; змінено формулювання підстав та дати звільнення та вважається, що ОСОБА_3 звільнений з Полтавської обласної спілки споживчих товариств за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, на підставі ч.3ст.38 КЗпП України, з 20.05.2019 року; зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 про його звільнення з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, на підставіст.38 КЗпП України, з 20.05.2019 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 554/5630/19 рішення Октябрського районногосуду м.Полтавивід 01 жовтня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про покладення на Полтавську обласну спілку споживчих товариств обов`язку видати ОСОБА_3 трудову книжку серії НОМЕР_2 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботискасовано, ухвалено у цій частині нове рішення. Зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_3 трудову книжку серії НОМЕР_2 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_3 копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постановою ВерховногоСуду від07вересня 2022року усправі №554/5630/19 Постанову Полтавського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо видачі наказу про звільнення від 20 травня 2019 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України скасовано, залишено в силі в цій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 1 жовтня 2019 року. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 1 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 1 жовтня 2019 року в частині зобов`язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 про його звільнення з посади помічника Голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі статті 38 КЗпП України з 20 травня 2019 року. Поновлено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року в частині покладення на Полтавську обласну спілку споживчих товариств обов`язку видати ОСОБА_3 трудову книжку серії НОМЕР_2 із записом про звільнення з 20 травня 2019 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Таким чином, за результатами розгляду вищезазначеної справи було вирішено, зокрема, зобов`язати відповідача видати ОСОБА_3 трудову книжку серії НОМЕР_2 із записом про звільнення з 20 травня 2019 року.

26.02.2024 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП № 62341745 складено акт прийому-передачі дублікату трудової книжки, зазначено, що відповідач втратив трудову книжку серії НОМЕР_2 , яку він мав видати на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 554/5630/19, а тому на виконання вимог Інструкції по заповненню трудових книжок видано її дублікат. Того ж дня закінчено виконавче провадження № 62341745 (а.с.11-13).

Відповідно до частини першоїстатті 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 43 Конституції Українигарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до частини першоїстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до положень пунктів 2.4, 2.5Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієїІнструкціївласник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2Інструкціїпри затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

З оглядуна викладене,із врахуваннямположення Інструкціїта фактувручення ОСОБА_3 трудової книжки26.02.2024року, судвважає обгрунтованимипозовні вимоги ОСОБА_3 про зобов`язанняТОВ «Полтавськаміська спілкатовариств» видати наказ про звільнення ОСОБА_3 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України, із зазначенням дати звільнення 26.02.2024 та внести відповідний запис до трудової книжки позивача.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 235 КЗпП Україниу разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першоюстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У положеннях статей117,235 КЗпП Українийдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Проте за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе застосування стягнення середнього заробітку або застаттею 117 КЗпП України, або застаттею 235 КЗпП України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16 та в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 758/14834/15-ц (провадження № 61-18501св19), від 19 серпня 2020 року у справі № 761/36549/18-ц (провадження № 61-4174св20).

Отже, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежуються лише випадками, пов`язаними із незаконним звільненням та поновленням на роботі, а можуть застосовуватися й у випадках передбачених частиною п`ятоюстатті 235 КЗпП України.

Так, згідно зістаттею 235 КЗпП Українивиплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника, (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав.

Враховуючи, що трудова книжка позивачу була вручена 26.02.2024 року, наявні правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 22.07.2020 по 26.02.2024 року, оскільки згідно з наведеними вище нормами не може мати місце подвійне стягнення середнього заробітку за один і той же період з 13.02.2020 по 21.07.2020 року (було стягнуто середній заробіток рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.07.2020 у справі № 554/4025/20 застаттею 117 КЗпП України).

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати ( п.5 Порядку).

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.07.2020 у справі № 554/4025/20 стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_3 невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності у сумі 2 033 грн. 25 коп., середній заробіток за час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 13.02.2020 року по 21 липня 2020 року у сумі 2 033 грн. 25 коп., а всього 4 066 грн. 50 коп.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28.09.2020 року у справі № 554/4025/20 вказане рішення залишено без змін.

Також рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12.02.2020 у справі № 554/10940/19 стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі 13 050 (тринадцять тисяч п`ятдесят) гривень, невиплачену заробітну плату - 3 055 (три тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 58 (п`ятдесят вісім) коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати - 39 257 (тридцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн., всього 55 362 (п`ятдесят п`ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 58 (п`ятдесят вісім) коп.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22.04.2020 у справі № 554/10940/19 вказане рішення залишено без змін.

Вказаними рішеннями встановлено середній заробіток позивача у сумі 212, 20 грн., який обчислювався відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Таким чином, саме наведений розмір враховується судом при проведенні розрахунку.

Суд відхиляє доводи позивача про необхідність проведення розрахунку середнього заробітку за кількість календарних днів, а не робочих, що відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Аналогічний висновокміститься уПостанові ВерховногоСуду усправі №569/10189/16-цвід 31.10.2018, постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року усправі №6-435цс15, та від 14 вересня 2016 року усправі №523/18850/14-ц.

Отже, із ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 190767 грн. 80 коп. ( Згідно Калькулятора робочих днів в Україні за період з 22.07.2020 по 25.02.2024 899 робочих днів х 212, 20 грн.)

Твердження відповідача щодо недоведеності позивачем винних дій Товариства у затримці видачі трудової книжки є неспроможними, оскільки підприємством не надано суду достовірних та достатніх доказів поважності причин невидачі того ж дублікату трудової книжки позивачу, який був виданий 26.02.2024 року, у встановлений законом строк чи спосіб. Надані відповідачем докази щодо ухилення позивача від отримання трудової книжки, наведеного вище висновку суду не спростовують.

Крім того, пред`явлення рішення суду до виконання не свідчить про небажання ОСОБА_3 самостійно врегулювати питання щодо видачі трудової книжки.

Доводи відповідача щодо не включення у період затримки видачі трудової книжки строку, на який було зупинено виконавче провадження, є неспроможними, оскільки зупинення виконання рішення суду не зупиняє дію такого рішення та не позбавляє він його виконання (аналогічний висновок містить Постанова Верховного Суду від 18.03.2020 справа № 344/8127).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки відповідачем порушено трудове законодавство, а саме несвоєчасно видано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , не видано її оригінал серії НОМЕР_2 , що позбавило позивача гарантій на працевлаштування із врахуванням наявного у нього трудового стажу, враховуючи характер, тривалість та наслідки порушення, принцип розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди суд вважає завищеним та необгрунтованим саме в такому розмірі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача виконані вимоги ч.8 ст. 141 ЦПК України та подано докази понесення судових витрат на правову допомогу, а саме попередній орієнтовний розрахунок витрат у сумі 35000 грн. (у відзиві), Договір про надання професійної правничої допомоги від 15 березня 2024 року, Акт від 29 березня 2024 року про надані послуги до договору про надання професійної правничої допомоги від 15 березня 2024 року, Розрахунок суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги від 15 березня 2024 року на суму 34500 грн., Акт № 2 від 03 травня 2024 року про надані послуги до договору про надання професійної правничої допомоги від 15 березня 2024 року, розрахунок суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги від 15 березня 2024 року на суму 27000 грн.

Частиною 1статті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 3 вказаної статті передбачається, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позовних вимог на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи складність даної справи, обсяг виконаних адвокатом послуг на час розгляду справи у суді першої інстанції, ціну позову і значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог майнового характеру (відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку) у розмірі 20% від ціни позову, задоволення клопотання відповідача про закриття провадження по позовним вимогам про скасування наказу, в тому же час задоволення позову про зобов`язання видати наказ та внести відповідний запис до трудової книжки, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, понесених представником відповідача, частково у розмірі 5400 грн. (20 % від задоволення позовних вимог).

Судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь держави, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», у сумі 3220, 47 грн. ( 1211 грн. 20 коп. за позовну вимогу про зобов`язання видати наказ + 1909, 27 грн. (61 % від задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку 312 995 грн.) + 100 грн. ( за задоволені на 1,45 % вимогу про відшкодування моральної шкоди).

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354, 133, 137 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов`язати ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» видати наказ про звільнення ОСОБА_3 за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України, із зазначенням дати звільнення 26.02.2024 та внести відповідний запис до трудової книжки позивача.

Стягнути з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 з 22.07.2020 року по 26.02.2024 року у сумі 190767 грн. 80 коп.

Стягнути з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди за час несвоєчасної видачі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 у сумі 10000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» на користь держави судовий збір у сумі 3 220 грн. 47 коп.

Решту суми судового збору віднести на рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Полтавська міська спілка товариств» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5400 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач ТОВ «Полтавська міська спілка товариств», місце знаходження: 36003 м.Полтава, вул.Дмитра Коряка, 3, код ЄДРПОУ 01763042.

Повне рішення складено 02 серпня 2024 року.

Суддя Л.І. Савченко