Ухвала

від 05.08.2024 по справі 947/14643/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1152/24

Справа № 947/14643/24 1-кс/947/8240/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 та представника ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеокоференції,апеляційні скаргизахисника ОСОБА_7 та представника ОСОБА_9 ОСОБА_8 на ухвалу слідчогосудді Київськогорайсуду м.Одеси від15.07.2024про арештмайна ук/п №12022150000000273 від 01.11.2022за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12022150000000273 від 01.11.2022було задоволено клопотання ст. детектива підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_10 та було накладено арешт на вилучене під час обшуку 21.05.2024 т/з Volkswagen Toureg, д.н.з. НОМЕР_1 , майно, а саме службові документи ДП «НАРП» у кількості 304 арк.; мобільний телефон марки «iPhone Xs» ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Самсунг» Galaxy S10 IMEII54127117996796; грошові кошти у розмірі 9 100 (дев`ять тисяч сто) доларів США, блокнот з чорновими записами, який містить напис на обкладинці ДП «Красилівський Агрегатний завод» ДК «Укроборонпром».

Обґрунтовуючи прийняте рішення слідчий суддя вказував на те, що метою накладення арешту є його збереження як речового доказу, яке має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, окрім того, санкцією ст. 191 КК України передбачене покарання у виді конфіскації майна, відтак на теперішній час таке втручання у право власності є співмірним із завданнями кримінального провадження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_11 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:

- під час розгляду клопотання детектива про арешт майна слідчий суддя всупереч приписів КПК України не дослідив жодного доказу, зміст доданих до клопотання документів оголошено не було;

- слідчим суддею не зазначено, яким саме критеріям, визначеним ст. 98 КПК України відповідає вилучене майно. Окрім того, накладаючи арешт зокрема на грошові кошти слідчий суддя не з`ясував хто є їх власником, водночас грошові кошти належать на праві спільної сумісної власності дружині ОСОБА_11 ОСОБА_9

- детективом був порушений порядок звернення із клопотанням, оскільки відповідно до ст. 171 КПК України із клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор;

- в порушення ст. 100 КПК України, яка визначає, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором оглядаються, фотографуються та докладно описуються у протоколі огляду. Водночас, процесуальне рішення детектива ОСОБА_10 прийнято без огляду зазначених доказів, їх опису та зазначення критеріїв відповідності грошових коштів вимогам ст. 98 КПК України;

- поза увагою слідчого судді залишилося, що детективом фактично не були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 17.06.2024, якою була скасована ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно та клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків;

- інформація, яка міститься на мобільному телефоні Самсунг добровільно була надана ОСОБА_11 та із протоколу огляду від 23.05.2024 вбачається, що мобільний телефон марки Айфон фактично не містить відомостей, які можуть бути використані в якості доказів у вказаному провадженні, відтак оскільки вони не є знаряддями та засобами вчинення злочинів, не потребують експертних досліджень відсутні підстави для накладення на них арешту;

Окрім того, на вказану ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу представник ОСОБА_9 ОСОБА_8 , доводи якої є ідентичними доводам захисника ОСОБА_7 .

За таких обставин, захисник ОСОБА_7 та представник ОСОБА_8 просять скасувати ухвалу слідчого судді від 15.07.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити детективу у задоволенні його клопотання про арешт майна.

У судовомузасіданні апеляційногосуду захисник ОСОБА_7 та представник ОСОБА_12 підтримали апеляційніскарги уповному обсязіта просивїх задовольнити,натомість прокурор ОСОБА_13 заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно дост. 2 КПКУкраїни завданнямикримінального провадженняє захистособи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Згідно ч. 2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається зі змісту клопотання про накладення арештуна майнов межах к/п №12022150000000273 від 01.11.2022 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України детектив визначив метою накладення арешту на майно необхідність збереження речових доказів та забезпечення конфіскації як виду покарання.

Відповідно до матеріалів провадження, постановою ст. детективу підрозділу ТУ БЕБ в Одеській обл. ОСОБА_10 від 22.05.2024 зазначені вище речі та майно, вилучені 21.05.2024 під час обшуку т/з Volkswagen Toureg, д.н.з. НОМЕР_1 були визнані речовими доказами (а.п. 84-87).

Апеляційний суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_7 відносно того, що накладаючи арешт зокрема на грошові кошти слідчий суддя не з`ясував хто є їх власником, водночас як вони належать на праві спільної сумісної власності дружині ОСОБА_11 ОСОБА_9 , оскільки як вбачається зі змісту клопотання детектива майно, яке було вилучене в ході обшуку автомобіля ОСОБА_11 належить саме йому, про що ним було повідомлено в ході проведення обшуку.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді відносно того, що захисником не було надано жодних документів на підтвердження того, що грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_14 . Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд критично оцінює доводи захисника відносно того, що слідчим суддею не зазначено, яким саме критеріям, визначеним ст. 98 КПК України відповідає вилучене майно, оскільки вказане майно має очевидні ознаки речових доказів, а саме могли зберегти на собі його сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Водночас, вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом.

У цьому контексті апеляційний суд зауважує, що триває досудове розслідування яке полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використаннідоказівз метою встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення.

Що стосується аргументів апелянтів з приводу того, що детективом був порушений порядок звернення із клопотанням, оскільки відповідно до ст. 171 КПК України із клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор, апеляційний суд зауважує, що приписи ст. 171 КПК України є спеціальними відносно положень ст. 64-2 КПК України.

Більш того, зазначені доводи не є релевантними з огляду на відсутність доказів того, що тимчасово вилучене майно належить не підозрюваному ОСОБА_11 , а його дружині.

Твердження апелянтів з приводу того, що в порушення ст. 100 КПК України рішення детектива ОСОБА_10 прийнято без огляду доказів, їх опису та зазначення критеріїв відповідності грошових коштів вимогам ст. 98 КПК України не свідчать жодним чином про відсутність підстав для накладення арешту на майно.

Більш того, слідчий суддя та апеляційний суд на даній стадії провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Колегія суддів критично оцінює доводи захисника з приводу того, що вилучений мобільні телефони не потребують експертних досліджень, що свідчить про відсутність підстав для накладення на них арешту, оскільки як вбачається із клопотання детектива мобільні телефони були скеровані для проведення огляду головному відділу контррозвідки УСБУ в Миколаївській обл., оскільки в них було виявлено листування ОСОБА_11 з абонентами, зареєстрованими рф та містять листування щодо купівлі-продажу авіаційних запчастин. Водночас, на теперішній час мобільні телефони та документи з УСБУ в Миколаївській обл. не повернуті.

З огляду на викладені вище обставини, апеляційний суд критично оцінює доводи сторони захисту з приводу того, що детективом фактично не були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 17.06.2024, якою була скасована ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно та клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на дному етапі досудового розслідування застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є обґрунтованим.

Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, при умові, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 і представника ОСОБА_9 ОСОБА_8 та скасування законної, обґрунтованої ухвали слідчого судді відсутні.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та представника ОСОБА_9 ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2024 про накладення арешту на майно, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, вилучене 21.05.2024 під час обшуку т/з Volkswagen Toureg, д.н.з. НОМЕР_1 , у к/п №12022150000000273 від 01.11.2022за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4