Рішення

від 24.07.2024 по справі 911/3017/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3017/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 )

до

Релігійної організації «Релігійна громада Борисо-Глібська парафія Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Вишгород Київської області» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Калнишевського Петра, буд. 11-А, код: 25565281)

про визнання недійсним рішення загальних зборів та нову редакцію статуту,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Серафімов І.М.;

від відповідача: Титикало Р.С.;

1. Зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. На адресу Господарського суду Київської області 29.09.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Релігійної організації «Релігійна громада Борисо-Глібська парафія Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Вишгород Київської області» (надалі - відповідач) про:

- визнання недійсним рішень, оформлених протоколом № 1 загальних зборів релігійної громади Української православної церкви Борисо-Глібської парафії Київської єпархії м. Вишгород Київської області від 17.06.2023;

- визнання недійсним статуту Релігійної організації «Релігійна громада Борисо-Глібська парафія Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Вишгород Київської області у новій редакції, зареєстрований розпорядженням Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 28.07.2023 № 716 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій».

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача на свободу совісті та віросповідання, а також тим, що рішення загальних зборів релігійної організації та нова редакція статуту останньої була прийнята за відсутності реального волевиявлення членів релігійної громади.

Серед іншого, в заявах по суті справи позивач посилався на те, що організацію проведення зборів, на яких були прийняті спірні рішення було здійснено особами, які не є членами парафіяльних зборів релігійної громади та які взагалі не вірять в існування Бога; позивач, єпархіальний архієрей, а також дійсні члени релігійної громади участі у вищевказаних зборах не приймали; особи, що приймали участь у зборах, а також особи, яких було включено до складу лічильної комісії, парафіяльної ради та ревізійної комісії не є членами релігійної громади.

На парафіяльних зборах 19.08.2023 (після прийняття спірних рішень) дійсними членами релігійної громади було прийнято рішення вважати недійсними збори, що відбулися 17.06.2023 оскільки членів релігійної громади персонально не запрошували на ці збори, не повідомляли про дату та місце їх проведення, в голосуванні приймали участь мешканці м. Вишгород, які не відвідують храм, не сповідаються, не причащаються та жодної участі у житті релігійної громади не приймають. Цим же рішенням (від 19.08.2023) позивача уповноважено звернутися до суду із розглядуваним позовом.

Оскільки на зборах релігійної громади, що було проведено 11.06.2023 було визначено дійсний перелік членів релігійної громади у кількості 360 осіб, прийняття спірних рішень шляхом голосування за них лише 273 осіб є свідченням порушення вимог ч. 4 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо повноважного складу зборів для прийняття рішень про внесення змін до статуту.

Та оскільки спірні рішення зачіпають права позивача вільно сповідувати свою релігію спільно з іншими, він звернувся до суду і просить визнати зазначені рішення та Статут в новій редакції недійсними.

1.3. Заперечуючи проти позову, відповідач у своїх заявах по суті справи посилався на те, що право позивача на свободу віросповідання та на вільне виявлення членства у релігійній організації не було порушено спірними рішеннями. Діюче законодавство прямо передбачає право релігійної громади на зміну підлеглості шляхом внесення змін до статуту релігійної громади. Якщо позивач не погоджується із прийнятим рішенням він може утворити нову релігійну організацію, яка може укласти договір про порядок користування приміщенням церкви.

Твердження позивача про те, що дійсна кількість членів релігійної громади становить 360 осіб, перелік яких додано до протоколу від 11.06.2023 та відповідно ті особи, що голосували на зборах 17.06.20232 членами цієї громади не є, не відповідають дійсності. Членство у релігійній громаді реалізується за принципом вільного волевиявлення і не може обмежуватися положеннями статутів релігійних організацій, а тому саме особи, що приймають участь у зборах релігійної громади такою своєю участю ідентифікують себе як її членів.

Законодавство України не передбачає фіксованого членства, чіткого порядку здійснення обліку дійсних членів, а тому членом релігійної громади може бути будь-яка особа, що є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає в населеному пункті, в якому проводяться загальні збори релігійної громади.

Спірним рішенням не припинялося релігійної громади УПЦ, а лише було змінено релігійний центр, якому, з канонічної точки зору, підпорядковується ця релігійна громада у зв`язку із входженням до Православної Церкви України. При чому члени релігійної громади, що не згоді зі зміною підлеглості не обмежені у праві створити нову релігійну громаду.

Положення Статуту щодо погодження зміни підлеглості єпархіальним архієреєм не можуть застосовуватися та обмежувати релігійну громаду вільно змінити підлеглість шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади.

2. Рух справи.

Ухвалою суду від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача список членів, які беруть участь у загальних зборах (додаток № 1 до Протоколу № 1 від 17.06.2023); рішення про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях, засвідчене підписами членів релігійної громади, які приймали таке рішення (додаток № 2 до Протоколу № 1 від 17.06.2023).

На адресу суду від відповідача 02.11.2023 надійшли витребувані судом матеріали та 20.11.2023 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.11.2023, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрито, а справу було призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2023 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 906/1330/21.

На адресу суду 17.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому останній повідомив суд про ухвалення 03.04.2024 Верховним Судом остаточного рішення у справі № 906/1330/21, у зв`язку із чим ухвалою від 23.05.2024 провадження у справі було поновлено.

На адресу суду 03.06.2024 надійшли письмові пояснення відповідача з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що було викладено у постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21.

Розгляд справи по суті судом неодноразово відкладався та остаточно був призначений на 24.07.2024.

В судовому засідання 24.07.2024 представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти його задоволення, з підстав викладених учасниками у своїх заявах по суті спору.

Після виходу з нарадчої кімнати 24.07.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

3. Факти та обставини встановлені судом.

3.1. На підставі рішення облвиконкому № 152 від 12.09.1991, було зареєстровано Статут Борисо-Глебівської парафії Київської єпархії. Цього ж дня було проведено державну реєстрацію релігійної організації з юридичною назвою - Українська православна церква свв. Бориса і Гліба, код ЄДРПОУ 25565281.

3.2. На підставі указу Митрополита Київського і всієї України Володимира № 110 від 18.06.1994, позивача було призначено настоятелем даної релігійної організації.

3.3. Згідно п. 1 Статуту Борисо-Глебівська парафія є релігійне об`єднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Київської єпархії.

Відповідно до п. 8, 9 Статуту органами парафіяльного управління є: Парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю. Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов?язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Пункт 38 Статуту передбачав, що зміни та доповнення до Статуту можуть вноситись парафією виключно зі згоди єпархіального архієрея.

3.4. В храмі за адресою відповідача 11.06.2023 були проведені загальні парафіяльні збори, на яких були присутні 243 члена парафії. Результати парафіяльних зборів оформлені протоколом № 1 від 11.06.2023. Протокол підписаний головою, секретарем парафіяльних зборів, уповноважених на підписання протоколів у 2023 році, протокол затверджений єпархіальним архієреєм - Митрополитом Антонієм. Перелік осіб, які приймали участь у голосуванні, оформлений окремим додатком до протоколу.

На цих зборах, серед іншого, були прийняті наступні рішення: по третьому питанню порядку денного висловили довіру настоятелю релігійної громади протоієрею ОСОБА_1 ; 2) по четвертому питанню порядку денного визначили підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях Українській Православній Церкві та підпорядкованість Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і Священному Синоду Української Православної Церкви; 3) по сьомому питанню порядку денного обрали п?ятьох членів парафіяльних зборів, уповноважених на підписання протоколів парафіяльних зборів від імені релігійної громади у 2023 році, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; по дев?ятому питанню порядку денного уповноважили протоієрея ОСОБА_7 затвердити список членів релігійної громади (реєстр) з числа віруючих християн, які в період з 1991 року по 2023 рік перебували або приєдналися до парафії.

Згідно Додатку № 1 до цього рішення визначено перелік осіб, як членів парафіяльних зборів у загальній кількості 360 осіб.

3.5. 17.06.2023 на стадіоні «Енергетик» у м. Вишгороді були проведені загальні збори релігійної громади Української Православної Церкви Борисо-Глібської парафії Київської єпархії м. Вишгород Київської області (позивач іменує ці збори зборами мешканців м. Вишгорода).

За наслідками проведених зборів були прийняті спірні рішення, які оформлено протоколом № 1 загальних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Борисо-Глібської парафії Київської єпархії м. Вишгород Київської області від 17.06.2023.

Протокол підписаний головою зборів ОСОБА_8 і секретарем ОСОБА_9 . Перелік осіб, які приймали участь у голосуванні, оформлений окремим додатком до протоколу.

Згідно Протоколу № 1 від 17.06.2023 на зазначених зборах було прийнято рішення по 12 питанням порядку денного: 1) обрати головою загальних зборів ОСОБА_8 , а секретарем ОСОБА_9 ; 2) обрати лічильну комісію загальних зборів у складі: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; 3) встановити список членів загальних зборів релігійної громади, які беруть участь у зборах-Додаток № 1; 4) змінити підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об?єднання - Православної церкви України, а також визначити, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України); 5) змінити офіційне найменування релігійної громади, визначити таке нове найменування релігійної громади: Повне найменування: Релігійна організація «Релігійна громада Української Православної Церкви Борисо-Глібської парафії Київської єпархії м. Вишгород Київської області»; 6) визнали, що положення Статуту про необхідність отримання згоди чи затвердження змін до Статуту релігійної громади єпархіальним архієреєм є таким, що суперечить вимогам статті 98 Цивільного кодексу України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо права вільної зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади; 7) викласти та прийняти статут релігійної громади в новій редакції, що додається. Подати прийнятий статут релігійної громади у новій редакції на затвердження Єпархіальному архієрею «Управління Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Митрополиту Київському і всієї України»; 8) під час богослужінь здійснювати поминання таким чином: «Владику і отця нашого Епіфанія Блаженного Митрополита Київського і всієї України»; 8) обрати головою парафіяльної ради релігійної громади Сергієнко Ірину Іванівну, помічником голови ОСОБА_13 . Скарбником ОСОБА_14 ; 10) обрати головою ревізійної комісії релігійної громади ОСОБА_15 , членами ревізійної комісії: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; 11) уповноважити голову та секретаря загальних зборів на підписання цього протоколу та додатків; 12) провести реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Уповноважити прот. ОСОБА_19 ( ОСОБА_18 ) на представництво інтересів релігійної організації перед органами державної влади з метою реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, а також проведення державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На зазначених зборах були присутні 359 осіб.

З питань порядку денного 1-3 голосування відбувалося одноголосно. З решти питань за проголосувало 273 особи, утрималися від голосування 86 осіб.

3.6. Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 28.07.2023 № 716 «Про реєстрацію статутів релігійних організацій» зареєстровано статут «Релігійна громада Української Православної Церкви Борисо-Глібської парафії Київської єпархії м. Вишгород Київської області» в новій редакції.

Згідно п. 1.2. зареєстрованого Статуту у новій редакції парафія є складовою частиною релігійного об`єднання - Православної Церкви України (ПЦУ).

3.7. Після цього, 19.08.2023 в храмі Бориса і Гліба були проведені парафіяльні збори релігійної громади. Результати парафіяльних зборів були оформлені протоколом від 19.08.2023. Протокол підписаний головою, секретарем загальних зборів, а також п`ятьма членами парафіяльних зборів, уповноважених на підписання протоколів у 2023 році. Перелік осіб, які приймали участь у голосуванні, оформлений окремим додатком до протоколу.

На цих зборах було визнано незаконними збори, щодо зміни підлеглості релігійної громади, що відбулися 17.06.2023 на стадіоні «Енергетик» у м. Вишгороді, а прийняті ними рішення недійсними, оскільки членів релігійної громади (з числа тих, які визначені зборами від 11.06.2023) ніхто персонально не повідомляв про дату та місце проведення зборів, в голосуванні приймали участь мешканці м. Вишгород, які не відвідують храм, не сповідаються, не причащаються разом з іншими членами релігійної громади і жодної іншої участі в житті релігійної громади не приймають. Також протоієрею ОСОБА_7 було доручено звернутися до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом №1 від 17.06.2023, а також визнання недійсним статуту релігійної громади у новій редакції.

На зазначених зборах були присутні 268 членів із загального переліку членів парафії, визначеного рішенням від 11.06.2023 у кількості 360 осіб.

4. Оцінка та висновки суду.

4.1. Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

4.2. За змістом ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

4.3. Відповідно до ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

4.4. Статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

4.5. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

4.6. Як в Конституції України, так і в статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» закріплено принцип відокремленості держави від церкви і релігійних організації, а церкви і релігійних організацій від держави.

Цей принцип передбачає невтручання держави у питання віросповідування, вимагає бути нейтральним до питань діяльності релігійних громад та, відповідно, автономію релігійних громад у питаннях внутрішньої організації своєї діяльності, задоволення потреб членів таких громад у свободі віросповідування.

Поряд із цим, та враховуючи згадані вище положення ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втручання у право на свободу релігії з боку держави допускається лише тоді, коли підстави для такого втручання визначені законом та є необхідними у демократичному суспільстві, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб.

4.7. Згідно ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

4.8. Рішення зборів релігійної громади є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання релігійних відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/375/17).

4.9. Для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів, зокрема члена релігійної громади. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлений, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

4.10. Надавши оцінку протоколу від 17.06.2023, судом встановлено, що 17.06.2023 на загальних зборах членів релігійної громади приймалось рішення лише про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і про прийняття статуту цієї релігійної громади в новій редакції. При цьому, будь-якого рішення щодо відвідування чи невідвідування церкви на вказаних зборах не приймалось.

4.11. Крім того, за наслідками прийнятих рішень позивача не було позбавлено можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії (на зборах не приймалось будь-якого рішення про заборону відвідувати храм, чи про заборону на свободу віросповідання, чи заборону проведення релігійних обрядів).

4.12. Позивач посилається на те, що особи, що приймали участь у голосуванні на зборах, що відбулися 17.06.2023 на стадіоні «Енергетик» не є членами релігійної громади бо не відвідують храм, не сповідаються, не причащаються, а дійсними членами релігійної громади є ті особи, перелік яких було визначено зборами громади від 11.06.2023 (360 осіб), бо саме вони відвідують храм на постійній основі та приймають участь у діяльності релігійної громади.

4.13. Пунктом 9 Статуту релігійної громади визначено, що парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Тобто статут не містить чіткого порядку визначення статусу члена релігійної громади, порядок його ідентифікації не є достатньою мірою формалізований, на визначення тієї чи іншої особи членом релігійної громади, які мають право голосу на загальних зборах, впливає настоятель, саме настоятель самостійно веде облік членів релігійної громади, визначає залученість тієї чи іншої особи до здійснення релігійних обрядів, систематичність відвідування храму та саме на цій підставі визначає перелік відповідних членів громади.

4.14. Як вбачається з матеріалів справи, лише 11.06.2023, тобто напередодні проведення зборів, на яких було прийнято спірні рішення, діючи на випередження, з ініціативи позивача, було визначено певний перелік осіб, яких віднесено до членів релігійної громади, на який позивач спирається з метою доведення того, що особи, що приймали участь у зборах 17.06.2023 членами громади не були, а дійсних членів громади на збори не запрошували.

4.15. Проте, суд позбавлений можливості дійти висновку, що визначений з ініціативи настоятеля (позивач по справі) на зборах 11.06.2023 перелік членів релігійної громади у кількості 360 осіб, має бути взятий судом до уваги у якості доказу визначення в громаді саме такої кількості її членів та, що при проведенні наступних/інших зборів релігійної громади треба виходити саме із цієї кількості членів релігійної громади та їх персоніфікованих даних, відображених у додатку до цього рішення.

4.16. З огляду на це, суд відхиляє доводи позивача про те, що він та саме ці особи, як дійсні члени мали бути персонально запрошені та/чи повідомленні про проведення зборів релігійної громади 17.06.2023.

4.17. Відсутність визначеного у статуті релігійної громади чіткого та передбачуваного порядку прийняття до членів громади, фіксованого членства, при визначенні критеріїв, яким мали відповідати члени релігійної громади, які брали участь у загальних зборах громади, що прийняли оспорювані рішення, зокрема про зміну підлеглості у канонічних питаннях, необхідно враховувати встановлені у статуті релігійної громади критерії членів парафіяльних зборів (п. 9 Статуту). Такими критеріями, відповідність яким може бути об`єктивно встановлена, з перелічених в п. 9 Статуту є досягнення 18-річного віку і регулярне відвідування богослужіння.

4.18. Позивач не стверджує, що будь-хто з тих осіб, які брали участь у зборах громади 17.06.2023, не досягнув 18-річного віку. Проте посилався на те, що особи, що приймали участь у зборах, на яких були прийняті спірні рішення храм на регулярній основі не відвідують.

4.19. З огляду на відсутність даних, які б дозволяли перевірити регулярне відвідування богослужіння, суд, спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладено в постанові від 03.04.2024 по справі № 906/1330/21 враховує критерій територіального зв`язку (підпункти 8.47-8.56 цієї постанови), за змістом якого, беручи до уваги традиції релігії, до якої належить релігійна організація, Велика Палата Верховного Суду враховує зв`язок церковної організації і територіального устрою, статус релігійної громади саме як місцевої релігійної організації, покликаної забезпечувати віросповідні потреби вірян насамперед певної місцевості.

4.20. Тобто судом береться до уваги факт проживання певної особи у місцевості, де діє релігійна громада (м. Вишгород), оскільки відповідність цьому критерію робить можливим виконання умови про регулярне відвідування богослужіння, що є достатнім для висновку про те, що така особа може бути членом релігійної громади, що діє на території міста.

4.21. Наведене спростовує твердження позивача про те, що особи, що приймали участь у зборах 17.06.2023 на стадіоні «Енергетік» та проголосували за зміну підлеглості релігійної громади, зміну найменування та про затвердження статуту релігійної громади у новій редакції не були членами релігійної громади, є лише членами територіальної громади м. Вишгорода, його мешканцями, що не надавало їм право голосувати та приймати рішення з питань порядку денного.

4.22. Оскільки збори членів релігійної громади, на яких було прийнято спірні рішення могли скликатися будь-ким із членів громади, адже Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не передбачає й не надає особливих повноважень скликання таких зборів виключно рішенням настоятеля чи визначеним ним особам, яких він вважає членами релігійної громади посилання позивача на те, що скликання зборів та організацію їх проведення здійснювалося особами, що на його думку не є членами релігійної громади, судом відхиляються.

4.23. Посилання позивача на те, що представники ініціативної групи, що займалися організацією проведення цих зборів не відвідують храм та взагалі не вірять у Бога, не може бути підставою для висновку про те, що прийняті на зборах спірні рішення, підлягають визнанню недійсним, адже ставлення представників ініціативної групи до релігії вирішального значення для розгляду справи не має.

4.24. Суди мають враховувати баланс інтересів всіх членів релігійної громади, які можуть не збігатись з інтересами одного члена цієї релігійної громади і уникати зайвого втручання в питання її діяльності, які вирішуються виключно зборами її членів, адже у випадку такого втручання може нівелюватися такий конституцій принцип як принцип відокремленості, що є недопустимим, та що може свідчити про надання оцінки судом легітимності релігійних поглядів, що є несумісним з обов`язком нейтральності і безсторонності.

4.25. З огляду на викладене, позивачем не доведено та судом не встановлено, що на зборах 17.06.2023 особи, що голосували за рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади, про зміну її найменування та затвердження статуту у новій редакції не були членами релігійної громади.

4.26. Приймаючи до уваги недоведеність з боку позивача того, що спірні рішення прийняті із порушенням вимог законодавства та за відсутності встановленої судом необхідності здійснення втручання у право релігійної громади самостійно визначати порядок організації та здійснення своєї діяльності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

4.27. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2024.

Суддя Р.М. Колесник