ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/857/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.
Розглянув матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", вул. Лесі Українки, 4, м. Тернопіль
про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль"
за участі представників
позивача: ОСОБА_1., Головченка О.А.;
відповідача: Іпіроті О.В., Матуса Т.А.
В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Суть справи: 28.12.2023 ОСОБА_1 , далі - позивач, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", далі - відповідач, про визнання протиправним та скасування Наказу №1/А-ос від 12.02.2018 про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірне його звільнення з посади голови правління; порушення відповідачем вимог Закону України "Про кооперацію" та статуту щодо порядку скликання зборів; прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм статуту кооперативу; недотримання відповідачем порядку проведення зборів членів кооперативу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 28.12.2023 головуючим суддею для розгляду справи №921/857/23 визначено суддю ОСОБА_6.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.01.2024 зазначену вище позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.01.2024 ОСОБА_1 усунуто визначені в ухвалі від 02.01.2024 недоліки позовної заяви (заява б/н від 12.01.2024 (вх. №361) - в матеріалах справи). Поряд із цим, визначено, що предметом позову у справі №921/857/23 є вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль".
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/857/23; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі №921/857/23 підготовче засідання на 14:30 год. 12.02.2024; запропоновано сторонам подати/надіслати суду заяви по суті спору чи з процесуальних питань при наявності.
12.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 05.02.2024 (вх. №1149), відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у ньому. Окрім того, просить суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2024, підготовче засідання у справі №921/857/23 відкладено на 14:30 год. 26.02.2024; запропоновано сторонам у справі надати/надіслати суду визначені ст. 166-167 ГПК України заяви по суті спору чи з процесуальних питань (при наявності).
У підготовчому засіданні 26.02.2024, яке відбулось за участі представників сторін, суд оголосив перерву до 09:05 год. 13.03.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2024 надано доступ до електронної справи №921/857/23 в підсистемі "Електронний суд" представнику ОСОБА_1 - адвокату Головченку О.А.; внесено дані його РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №921/857/23 в підсистемі "Електронний суд".
11.03.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив б/н від 09.03.2024 (вх. №2002), відповідно до якої останній вважає, що відповідач не довів безпідставність позовних вимог.
У підготовчому засіданні 13.03.2024, суд поновив процесуальний строк для подання відповіді на відзив б/н від 09.03.2024 та приєднав останню до матеріалів справи; встановив відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - 5 днів з моменту постановлення даної ухвали; на підставі ст. 177 ГПК України, продовжив строк підготовчого провадження у справі №921/857/23 на 30 днів та оголосив перерву до 09:05 год. 25.03.2024, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2024 задоволено клопотання б/н від 13.03.2024 (вх. № 2100) про участь його повноважного представника - Головченка О. А. у судовому засіданні 25.03.2024 о 09:05 год. у справі №921/857/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.03.2024 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 15.03.2024 (вх. № 2310), відповідно до яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У підготовчому засіданні 25.03.2024, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, враховуючи неявку позивача та клопотання його представника, суд оголосив перерву до 14:00 год. 03.04.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
28.03.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 28.03.2024 (вх. №2533) про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати накази №1/А-ос від 12.02.2018, №7к від 31.03.2018 Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" про звільнення з роботи ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль".
28.03.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 28.03.2024 (вх. №2858) про витребування доказів. Зокрема, позивач просив суд на підставі ст.81 ГПК України витребувати у відповідача копію наказу №7к від 31.03.2018 про звільнення його з посади Голови Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль". На підтвердження вжиття заходів щодо отримання вказаного доказу, долучив адвокатський запит за №379/24 від 27.03.2024 Обслуговуючому кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" та скріншот з електронної пошти позивача про направлення 24.03.2024 на електронну адресу відповідача вказаного вище адвокатського запиту.
01.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення доказів б/н від 31.03.2024 (вх. №2592), відповідно до якої останній, в порядку ст. 80 ГПК України, просить суд долучити до матеріалів справи копії: адвокатського запиту №378/24 від 07.03.2024; листа №131 від 18.03.2024; протоколу від 04.03.2018, списку уповноважених осіб до протоколу від 04.03.2018; списку учасників загальних зборів до протоколу від 04.03.2018. Зауважує, що вказані документи були отримані представником позивача на його запит після подання відповіді на відзив. Вважає, що надані докази мають відношення до предмету спору та підтверджують дійсні обставини справи щодо проведених 04.03.2018 загальних зборів, на яких вирішувалося питання про звільнення ОСОБА_1 .
У підготовчому засіданні 03.04.2024 суд долучив до матеріалів справи довідку про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні від 28.03.2024; задовольнив клопотання відповідача б/н від 03.04.2024 (вх. № 2667) про відкладення підготовчого засідання та відклав останнє на 15:30 год. 08.04.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
08.04.2024 від позивача надійшла заява б/н від 08.04.2024 (вх. №2864), відповідно до якої останній просив суд повернути без розгляду заяву про зміну предмету позову від 28.03.2024, у зв`язку із відсутністю у нього грошових коштів на сплату судового збору.
У підготовчому засіданні 08.04.2024, суд оголосив перерву до 15:45 год. 15.04.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
12.04.2024 від відповідача надійшло клопотання б/н від 12.04.2024 (вх. №2941) про долучення доказів, а саме: копій заяв свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 11.04.2024; копії акту від 14.01.2022 та копії технічного звукозапису судових засідань від 27.09.2023 та від 24.10.2023 у цивільній справі №607/11065/22. При цьому щодо згаданих вище заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначив, що у відзиві на позов він повідомляв про те, що письмові покази ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо обставин звільнення з посади голови ОГК "Східний-Тернопіль" не можуть бути подані одночасно з відзивом та будуть надані після їх отримання. Необхідність у долученні до матеріалів справи копії акту від 14.01.2022, за твердженням відповідача, зумовлена поданим позивачем клопотанням про витребування у відповідача копії наказу №7к від 31.03.2018. Стверджує, що оригінал такого наказу відсутній у відповідача та, ймовірно, перебуває у попереднього голови коопертативу ОСОБА_8., яка не передала перелік наведених у акті від 14.01.2022 документів після свого звільнення. Диск із звукозаписами судових засідань у цивільній справі №607/11065/22 відповідач просить долучити з огляду на те, що позивач не може чітко вказати яким чином він отримав ті чи інші документи. А у судових засіданнях 27.09.2023 та 24.10.2023 у цивільній справі №607/11065/22 про стягнення заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 визнавав, що частина документів та печатка Кооперативу продовжують у нього перебувати, а він продовжує вважати себе діючим головою кооперативу.
15.04.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 12.04.2024 (вх. №2963) щодо клопотання позивача б/н від 28.03.2024 (вх. №2858) про витребування доказів. Зокрема, відповідач просив суд залишити вказане клопотання без задоволення з огляду на недотримання позивачем встановленого процесуальним законом порядку звернення із таким клопотанням.
Також 15.04.2024 від відповідача надійшло клопотання б/н від 12.04.2024 (вх. №2965) про витребування оригіналів письмових доказів в порядку ст. 91 ГПК України. Зокрема, заявник просить суд витребувати у ОСОБА_1 оригінали поданих ним письмових доказів.
У підготовчому засіданні 15.04.2024, суд оголосив перерву до 10:30 год. 17.04.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
16.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 16.04.2024 (вх. № 3042), відповідно до якої останній просить суд повернути без розгляду клопотання позивача про витребування доказів б/н від 28.04.2024 (№2858), у зв`язку із відмовою від нього. В обґрунтування заяви позивач посилається на вручення йому відповідачем листа №137 від 15.04.2024, як відповіді на адвокатський запит №397/24 від 24.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.04.2024 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 б/н від 28.03.2024 (вх. №2533) про зміну предмета позову; залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 /н від 28.03.2024 (вх. №2858) про витребування доказу; залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 б/н від 31.03.2024 (вх. №2592) від 01.04.2024 та не прийнято до розгляду долучені до неї докази; частково задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний - Тернопіль" б/н від 11.04.2024 (вх. №2941) про долучення доказів, додані до клопотання б/н від 11.04.2024 (вх. №2941) заяви свідків приєднано до матеріалів справи; долучені до клопотання б/н від 11.04.2024 (вх. №2941) інші докази (акт від 14.01.2022 та копію технічного запису судових засідань) не прийнято до розгляду; задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний - Тернопіль" б/н від 12.04.2024 (вх. №2965) про витребування оригіналів доказів; витребувано у ОСОБА_1 оригінали долучених до позовної заяви від 28.12.2023 та позовної заяви (в новій редакції) від 12.01.2024 доказів, встановлено строк на їх подання до 01.05.2024; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 09:05 год. 20.05.2024.
09.05.2024 позивач звернувся до суду із заявою б/н від 09.05.2024 (вх. №3735) про долучення доказів: копії адвокатського запиту №378/24 від 07.03.2024; копії листа №131 від 18.03.2024; копій протоколу від 04.03.2018 (посвідченої копії державним реєстратором з нотаріально посвідченого протоколу) зі списком уповноважених осіб та списком учасників загальних зборів до протоколу від 04.03.2018; копій 2 квитанцій від 21.03.2024, копії адвокатського запиту №397/24 від 24.03.2024 та копії листа №137 від 15.04.2024. Просить суд визнати поважною причиною пропуску строку для подання вказаних доказів, поновити і встановити додатковий строк для їх подання та, відповідно, долучити останні до матеріалів.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2024 у задоволенні клопотань позивача, викладених у заяві б/н від 09.05.2024 - відмовлено. Долучені позивачем до заяви б/н від 09.05.2024 докази - до розгляду не прийнято.
29 травня 2024 року суд, у відповідності до ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу №921/857/23 до судового розгляду по суті на 19 червня 2024 року об 11:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.
05.06.2024 розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області призначено повторний автоматизований розподіл справи №921/857/23, оскільки відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 04.06.2024 №1707/0/15-24 ОСОБА_6 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024, справу №921/857/23 передано на розгляд судді Хомі С.О.
Ухвалою від 10.06.2024 справу №921/857/23 прийнято до провадження суддею Хомою С.О. (на стадії судового розгляду по суті).
Ухвалою суду від 19.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, яке викладене у заяві (вх.№4743 від 14.06.2024) про визнання поважними причин пропуску подання доказів та залишено без розгляду заяву представника позивача (вх.№4743 від 14.06.2024).
Окрім того, в судовому засіданні 19.06.2024 суд, протокольною ухвалою без виходу в нарадчу кімнату, повідомив учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.07.2024 до 12 год.00 хв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2024 задоволено заяву судді Хоми С.О. від 08.07.2024 (вх.№475 від 08.07.2024) про самовідвід у справі №921/857/23, а справу передано для повторного автоматизованого розподілу та визначення судді.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, справу №921/857/23 передано на розгляд судді Охотницькій Н.В.
Ухвалою суду від 09.07.2024 справу №921/857/23 прийнято до провадження суддею Охотницькою Н.В. та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29 липня 2024 року о 09:30 год.
В судовому засіданні 29.07.2024, з урахуванням усного клопотання представника позивача про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі та з метою підготовки до судових дебатів, суд оголосив перерву зі стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів до 01.08.2024 до 14:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст.223 ГПК України, про що присутні в засіданні представники сторін повідомлені під розписку.
В судовому засіданні 01.08.2024, за участі представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті.
Під час розгляду справи судом заслухано позиції учасників справи та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.
01 серпня 2024 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції учасників справи.
Позивач та представник позивача, в судових засіданнях позовні вимоги повністю підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив б/н від 09.03.2024 (вх. №2002), та додатково наданих усних поясненнях у справі, посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.
Зокрема, позивач вказує на те, що рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", яке оформлено протоколом від 11 лютого 2018 року, було прийнято з порушенням норм статуту кооперативу, норм чинного законодавства, а з наказом про звільнення ОСОБА_1 не ознайомлений, остаточний розрахунок з ним не проведено, а позачергові збори проводились із порушенням процедури їх проведення.
Вимоги від членів кооперативу про необхідність проведення діючим головою правління кооперативу позачергових зборів не надходило. Також ОСОБА_1 не було повідомлено ініціативною групою (членами кооперативу) в установленому порядку про дату та час проведення позачергових зборів членів кооперативу.
Рішення про переобрання голови кооперативу було прийнято на позачергових зборах уповноважених: членів, в той час як згідно п. 10.1.1 Статуту обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", Голова Кооперативу на Загальних зборах членів Кооперативу обирається чи звільняється від своїх обов`язків відкритим голосуванням у порядку, визначеному цим Статутом щодо порядку проведення Загальних зборів.
Зазначені факти дають підстави стверджувати про недотримання відповідачем порядку проведення зборів членів кооперативу, відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення та, як наслідок, неправомірність звільнення голови правління із займаної посади.
При цьому позивач зазначає, що протокол зборів не доводився до відома позивача, а про наявність рішення загальних зборів ОГК "Східний-Тернопіль" від 11.02.2018 та спірного наказу №1/А від 12.02.2018 "Про звільнення з роботи" ОСОБА_1 дізнався після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (протокол про надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 28.11.2023).
Також вказує на те, що порядок звільнення працівника визначений КЗпП також порушено, оскільки Позивача не ознайомлено з наказом про звільнення у жодній допустимій формі, що зокрема підтверджується витягом з книги реєстрів наказів. Також, наказ про звільнення не містить самої підстави звільнення, а саме посилання на пункт та статтю КЗпП. У наказі №1/А від 12.02.2018 підставою звільнення зазначається протокол Загальних зборів ОГК "Східний - Тернопіль" від 11.02.2018.
Вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами те, що звільнення позивача із займаної посади відбулось саме 04.03.2018, про що також свідчить і доданий наказ №1к від 15.02.2018, виданий в період часу між спірним наказом у даній справі та рішенням загальних зборів від 04.03.2018.
Звертає увагу, що надані відповідачем докази: рішення суду у справі №921/323/22 від 25.05.2023, постанова від 10.10.2023 взагалі не досліджували питання щодо звільнення ОСОБА_1 , а стосувались трудових відносин ОСОБА_8 , яка і була позивачкою в тій справі, а відтак такі докази не стосуються предмету спору у даній справі та у відповідності до ст.76 ГПК України не є належними.
Щодо рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.10.2023 у справі №607/11065/22 та постанови Тернопільського апеляційного суду у цій же справі від 24.01.2024, то позивач зазначає, що в таких не досліджувалось питання правомірності проведення загальних зборів 11.02.2018 чи 04.03.2018, а розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 до ОГК "Східний-Тернопіль" про стягнення заробітної плати за період з 01.11.2017-03.04.2018.
Позивач вважає, що обрав належний спосіб захисту, а пропонований варіант відповідача не може захистити його права; усунення перешкод в здійсненні професійної діяльності та зобов`язання відповідача утриматись від вчинення певних дій - не направлений на захист порушеного права позивача, оскільки: загальні збори ОГК "Східний-Тернопіль" прийняли рішення 11.02.2018, яким було звільнено позивача, про що вказує спірний наказ №1/А від 12.02.2018, в якому зазначається підстава прийняття наказу - протокол загальних зборів ОГК "Східний-Тернопіль" від 11.02.2018; відбулись певні процесуальні реєстраційні дії, якими фактично було зареєстровано керівництво іншими особами.
Звертає увагу на те, що саме після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ознайомлення з відзивом ОГК "Східний-Тернопіль" у справі №607/11065/22 ОСОБА_1 почав отримувати письмові документи, які свідчать про його звільнення, а тому ним і вчинялись відповідні дії по оскарженню.
Вважає, що наданий відповідачем протокол загальних зборів від 13.01.2018, наказ №1к від 15.02.2018, сторінка аркушу який підписаний як Журнал реєстрації кадрових наказів, аркуш за 2022 рік, лист №5 від 08.02.2022 з доказами його направлення, заява №12 від 18.02.2022, витяг з ЄРДР не містять в собі інформацію стосовно предмету спору, а тому в силу ст.76 ГПК України не є належними доказами у справі.
При цьому позивач також зазначає про існування двох редакцій протоколу загальних зборів членів кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" від 04.03.2018.
В судовому засіданні 01.08.2024 представник позивача також зазначив, що предметом позову є вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", тоді як підставою позову є безпосередньо протокол зборів від 11.02.2018 і наказ №1/А-ос від 12.02.2018.
Представники відповідача - Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", в судових засіданнях проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позов б/н від 05.02.2024 (вх. №1149), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№2310 від 21.03.2024) та додатково наданих усних поясненнях у справі. Вважають позовні вимоги необґрунтованими та просять відмовити у задоволенні позову.
Так, у поданому відзиві на позов, зокрема, вказується про те, що позивач був обраний головою правління ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" на підставі протоколу зборів членів/представників ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" 26.02.2017, а звільнений з займаної посади відповідно до загальних зборів членів ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" 04.03.2018.
З протоколу загальних зборів членів "ОГК-Тернопіль", які відбулися 04.03.2018, вбачається, що в голосуванні прийняло участь 615 членів гаражного кооперативу, а в п.3 протоколу зазначено що "голова Правління гаражного кооперативу ОСОБА_1 на збори не з`явився та не повідомив про причину, не виконував свої службові обов`язки, зловживав службовим становищем. Членами Правління кооперативу прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 ".
За наслідком проведення даних зборів був підготовлений наказ № 7к від 31 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Позивачу відомо про існування такого наказу і про проведення загальних зборів членів "ОГК-Тернопіль" щодо його звільнення, однак він вирішив не оскаржувати в судовому порядку дані накази та рішення загальних зборів "ОГК-Тернопіль".
З позиції відповідача, обставина щодо звільнення ОСОБА_1 встановлена рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/323/22 від 25 травня 2023 року. А відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В ст.15 Закону України "Про кооперацію" та відповідно в п.10.1.1 Статуту обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" зазначено, що голова кооперативу обирається чи звільняється від своїх обов`язків на Загальних зборах кооперативу.
В п.2 протоколу Загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", які відбулися 04 березня 2018 року, в порядку денному зазначено: "Інформація про фінансово-господарську діяльність кооперативу за період з березня 2017 року по лютий 2018 року, за термін перебування на посаді голови ОСОБА_1 ".
В п. 3 даного протоколу зазначено: "Переобрання голови гаражного кооперативу ОСОБА_1 ".
На підставі даних рішень загальних зборів членів ОГК "Східний-Тернопіль" державний реєстратор виключив відомості про позивача як керівника даної організації та вніс відомості про нового керівника - ОСОБА_8 .
Вважає, що відповідачем дотримано вимоги чинного трудового законодавства та позивач був звільнений з займаної посади голови кооперативу у зв`язку з незадовільними результатами роботи на підставі рішення загальних зборів членів ОГК "Східний-Тернопіль", як цього вимагає Закону України "Про кооперацію" та Статут кооперативу.
Також відповідач вказує на те, що позивач звертався до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з заробітної плати та стягнення середнього заробітку в цивільній справі №607/11065/22. За результатами розгляду вказаної справи позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог та встановлені певні обставини.
Так, у рішенні від 24.10.2023 у справі №607/11065/22 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області встановив наступне: "Позивач був обраний головою правління ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" на підставі протоколу зборів членів/представників ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" 26.02.2017, а звільнений з займаної посади відповідно до загальних зборів членів ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" 04.03.2018".
Також зазначає, що судами в даній цивільній справі встановлено, що після свого звільнення ОСОБА_1 не передав належним чином документи підприємства, в тому числі печатки підприємства, яка була чинною до 31.03.2018. Наявність даної печатки в позивача ОСОБА_1 теж особисто підтвердив 24.04.2024 під час судового засідання в Тернопільському апеляційному суді під час розгляду цивільної справи № 607/11065/22.
Окрім того, як встановлено судами у цивільній справі № 607/11065/22, позивач під час розгляду справи продовжував вважати себе головою кооперативу "ОГК-Тернопіль", а отже ним обрано невірний спосіб захисту, адже він вважає себе діючим керівником юридичної особи, а отже може самостійно захистити свої права вчинивши відповідні дії в якості голови кооперативу. Таким чином позивачу слід було звернутися з позовом про усунення перешкод в здійсненні професійної діяльності та зобов`язання відповідача утримання від вчинення певних дій.
Також, на думку відповідача, деякі з наданих позивачем документів викликають у сторони відповідача обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності. Зокрема наказ № 1/А від 12 лютого 2018 року "Про звільнення з роботи", який ОСОБА_1 долучив до позовної заяви, відсутній серед документів ОГК "Східний-Тернопіль" та не зареєстрований в журналі обліку реєстрації наказів. Незрозумілим є той факт, що наказ підписаний членом Правління кооперативу ОСОБА_3., який у відповідності до п. 10.7. Статуту тимчасово виконував обов`язки голови кооперативу, який приступив до виконання своїх обов`язків лише з 15 лютого 2018 року у відповідності до наказу № 1 к від 15 лютого 2018 року.
Також відповідач зазначає про те, що позивач звернувся з даним позовом з порушенням строків звернення до суду, визначених ст. 233 КЗпП (чинній на момент звільнення позивача). Всупереч вимог чинного трудового законодавства позивач звернувся з даною позовною заявою майже через 6 років після свого звільнення. Звертає увагу на те, що позивач так і не може пояснити коли йому стало відомо про те, що його звільнено з займаної посади, а також не надано пояснень, чому він не продовжував виконувати свою роботу, у випадку невизнання або незнання щодо факту свого звільнення.
Вважає, що позивачем не лише пропущено строк звернення до суду, але й обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Також, представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2024 зазначив, що Обслуговуючим кооперативом "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" поставлено під сумнів долучені позивачем до позовної заяви копії документів, як доказів. У зв`язку з чим, ним було подано клопотання (вх. №2965 від 15.04.2024) про витребування оригіналів доказів, яке судом задоволено (ухвала суду від 17.04.2024) - витребувано у ОСОБА_1 оригінали долучених до позовної заяви від 28.12.2023 та позовної заяви (в новій редакції) від 12.01.2024 докази.
Поряд з цим, оригінали таких доказів позивачем не подано, посилаючись на їх відсутність у нього, у зв`язку з чим відповідач просить такі докази не брати до уваги у відповідності до ч.6 ст.91 ГПК України.
В судовому засіданні представники відповідача стверджували, що позивача було звільнено 31.03.2018 відповідно до наказу №7к від 31.03.2018 на підставі рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу від 04.03.2018, і саме по 31.03.2018 йому виплачено заробітну плату (згідно отриманих відомостей у податковому органі). Проте, наказ №7к від 31.03.2018 у кооперативі відсутній, так як колишня голова кооперативу ОСОБА_8. не передала всі статутні, бухгалтерські документи в повному обсязі, в тому числі і кадрові накази за 2018 рік, про що було складено комісійний Акт від 14.01.2022.
При цьому, відповідно до Протоколу зборів уповноважених представників/членів Гаражного кооперативу "Східний-Тернопіль" від 13.01.2018 ОСОБА_1 було не звільнено, а усунуто від виконання обов`язків за грубе порушення вимог Статуту кооперативу.
Щодо двох редакцій протоколу від 04.03.2018, то представники відповідача пояснили, що вірною є та редакція, яка подана державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій.
Додатково, в судовому засіданні 01.08.2024 представник відповідача зазначив про те, що докази в підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
Як зазначено у п.1.1. Статуту Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", затвердженого зборами уповноважених членів гаражного кооперативу (протокол №6 від 19.03.2017), копію якого долучено позивачем, Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", надалі "Кооператив", створений на невизначений строк і діє відповідно до Господарського, Цивільного Кодексів України, Закону України "Про кооперацію", інших законодавчих та нормативно-правових актів України. Кооператив є добровільним об`єднанням, заснованим на підставі спільності інтересів та надання послуг переважно членам кооперативу.
Пунктом 1.4. Статуту визначено, що метою діяльності кооперативу є задоволення соціальних потреб громадян міста - розподіл земельних ділянок під будівництво приміщень для зберігання і обслуговування власних транспортних засобів.
Кооператив з часу реєстрації Статуту набирає прав юридичної особи (пункт 1.5 Статуту).
Згідно п.2.1 Статуту членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які внесли вступний внесок, дотримуються вимог Статуту кооперативу і користуються правом ухвального голосу.
У розділі 4 Статуту визначено основні права та обов`язки члена кооперативу, серед яких, зокрема - участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право його голосу на загальних зборах, обирати і бути обраним в органи управління; дотримання вимог статуту кооперативу, виконання рішень загальних зборів (зборів уповноважених) та правління кооперативу.
Вищим органом управління кооперативу є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу та правління кооперативу (р. 9. Статуту).
Згідно з п.п.1.1., 1.2 Статуту Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", затвердженого Загальними зборами членів кооперативу (протокол №1 від 04.03.2018), копію якого долучено відповідачем, Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" є юридичною особою (ідентифікаційний код 22604618) з дати його реєстрації та заснований відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про кооперацію" та інших чинних законодавчих актів України; скорочене найменування Кооперативу: ОГК "Східний-Тернопіль".
Пунктом 3.1. Статуту визначено, що Кооператив створюється з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.
Відповідно до п.6.1 Статуту, член Кооперативу, зокрема, має право: обирати і бути обраним до органів управління Кооперативу (Правління і Ревізійної комісії); приймати участь особисто чи через Уповноваженого (представника) у вирішенні статутних питань діяльності Кооперативу на Загальних зборах (зборах Уповноважених) членів Кооперативу, працювати в комісіях, виконувати окремі завдання Кооперативу.
Пунктами 7.1.-7.3, 8.1, 9.1 Статуту Кооперативу визначено, що управління Кооперативом здійснюється на основі самоврядування, відкритості, участі його членів у вирішенні питань діяльності Кооперативу. Вищим органом управління Кооперативом є Загальні збори (збори Уповноважених) членів Кооперативу.
Виконавчим органом управління Кооперативу є Правління Кооперативу, яке очолює Голова Кооперативу, повноваження якого визначаються Статутом Кооперативу, Правління підзвітне Загальним Зборам (зборам Уповноважених) членів Кооперативу і несе відповідальність за роботу Кооперативу та її відповідність статутним вимогам Кооперативу.
Згідно п.8.2 Статуту Кооперативу, до виняткової компетенції Загальних зборів членів Кооперативу належить, зокрема: затвердження нової редакції Статуту Кооперативу (п.8.2.1) та прийняття рішень про ліквідацію та реорганізацію Кооперативу (п.8.2.2).
За змістом п.8.4. Статуту, у разі, коли з організаційних причин проведення Загальних зборів членів Кооперативу неможливе, скликаються збори Уповноважених членів Кооперативу. Кількість Уповноважених встановлюється - один уповноважений від 30 членів Кооперативу. Уповноважені вибираються із числа членів Кооперативу, що не порушують вимоги Статуту Кооперативу, які прибули на збори в день їх проведення. На зборах Уповноважених може бути присутнім, приймати участь у обговоренні питань та голосувати кожен член Кооперативу особисто.
Пунктом 8.5.2 Статуту передбачено, що додатково до компетенції Загальних зборів Кооперативу, а також виключно до компетенції зборів Уповноважених членів Кооперативу належить: обрання та відкликання членів виконавчих органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу, інших органів Кооперативу, а також відповідно до вимог та порядку обрання чи звільнення Голови Кооперативу.
Згідно п.8.8. Статуту позачергові Загальні збори або збори Уповноважених членів Кооперативу скликаються Правлінням або Головою Кооперативу за власною ініціативою, на вимогу Ревізійної комісії за результатами перевірки і виявлених значних недоліків в діяльності Кооперативу та його органів управління або на вимогу не менше 10 (десяти) членів Кооперативу, якщо цього вимагають інтереси Кооперативу і вирішення їх в компетенції цих зборів.
У разі незабезпечення Правлінням (Головою) Кооперативу скликання позачергових Загальних зборів (зборів Уповноважених) членів Кооперативу вони скликаються особами, які вимагають їх скликання, протягом наступних 20 днів з дотриманням, порядку їх скликання, який визначений цим Статутом.
Згідно з п.9.2. Статуту, члени правління обираються із членів Кооперативу, які не порушують вимоги цього Статуту, Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Кооперативу на строк 3 роки. Загальна кількість членів Правління Кооперативу складає 9-13 осіб, в тому числі Голова Кооперативу.
Відповідно до п.10.1. Статуту Голова Кооперативу обирається із членів Кооперативу Загальними зборами (Зборами вповноважених) членів Кооперативу на термін 3 (три) роки.
Відповідно до п.10.1.1. Голова Кооперативу на Загальних зборах членів Кооперативу обирається чи звільняється від своїх обов`язків відкритим голосуванням у порядку, визначеному цим Статутом щодо порядку проведення Загальних зборів.
На зборах Уповноважених Голова Кооперативу обирається чи звільняється від своїх обов`язків шляхом відкритого голосування представниками від членів Кооперативу і вважається вибраним чи звільненим, якщо участь у голосуванні прийняло не менше 75% (сімдесят п`ять відсотків) від кількості представників членів Кооперативу простою більшістю голосів.
Згідно з п.10.6. Статуту Голова Кооперативу припиняє виконання своїх обов`язків у разі: закінчення строку повноважень; достроково, згідно з вимогами та порядку, встановленого цим Статутом, відкликання Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Кооперативу за неналежне виконанім своїх службових обов`язків, Правил внутрішнього розпорядку, неповагу до членів кооперативу, порушення правил ведення обліку документів, звітності, господарської та фінансової діяльності Кооперативу; виходу із членів Кооперативу; дострокового складання своїх повноважень за власним бажанням або неможливості виконувати обов`язки Голови Кооперативу.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу зборів членів/представників обслуговуючого гаражного кооперативу "Східний - Тернопіль" від 26 лютого 2017 року (копія надана відповідачем наявна в матеріалах справи) головою правління ОК "Східний - Тернопіль" обрано - ОСОБА_1 строком на три роки.
Згідно Наказу гаражного кооперативу "Східний-Тернопіль" №189 від 28.02.2017 "По особовому складу" (копія наявна в матеріалах справи) ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови правління на постійній основі з оплатою згідно контракту від 27.02.2017 з 27.02.2017.
Як стверджує позивач, 11.02.2018 відбулися збори уповноважених представників/членів обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", якими за результатами розгляду питань порядку денного (копію Протоколу зборів від 11.02.2018 долучено позивачем до матеріалів справи), прийнято ряд рішень, зокрема щодо переобрання голови гаражного кооперативу ОСОБА_1.
Згідно Наказу обслуговуючого гаражного кооперативу "Східний-Тернопіль" №1/А від 12.02.2018 "Про звільнення з роботи" ОСОБА_1 звільнено із займаної посади голови ОК "Східний-Тернопіль" з 11 лютого 2018 року та зазначено підставу протокол загальних зборів ОГК "Східний - Тернопіль" від 11 лютого 2018 року.
Як стверджує відповідач 13.01.2018 відбулися збори уповноважених представників/членів гаражного кооперативу "Східний-Тернопіль" якими за результатами розгляду питань порядку денного (копію Протоколу зборів від 13.01.2018 долучено відповідачем до матеріалів справи), прийнято ряд рішень, зокрема щодо тимчасового усунення голови гаражного кооперативу ОСОБА_1. від виконання обов`язків.
04.03.2018 відбулися загальні збори обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", якими за результатами розгляду питань порядку денного (копію Протоколу зборів від 04.03.2018 долучено відповідачем до матеріалів справи), прийнято ряд рішень, зокрема щодо звільнення з посади голови правління гаражного кооперативу ОСОБА_1 з 04 березня 2018 року.
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебувала справа №607/11065/22 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" про стягнення заборгованості з заробітної плати та стягнення середнього заробітку, рішенням у якій від 24.10.2023 у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 24.01.2024, а отже, набрало законної сили).
Під час розгляду вказаної справи Тернопільським міськрайонним судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26.02.2017 до 04.03.2018 займав посаду голови правління ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", що підтверджується протоколом зборів членів/представників ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" від 26.02.2017 та протоколом загальних зборів членів ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" від 04.03.2018. Судом у вказаній справі також встановлено факт нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.11.2017 до 31.03.2018, що підтверджується дослідженими судом доказами у їх сукупності.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Посилаючись на недотримання відповідачем порядку скликання та проведення зборів членів кооперативу 11.02.2018, відсутність правових підстав для прийняття рішення за наслідками таких зборів та, як наслідок, неправомірність звільнення із займаної посади голови правління, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до господарського суду про поновлення на роботі.
Щодо підсудності даного спору, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст.20 ГПК України передбачено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Справи, що виникають з корпоративних відносин - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи (п.3.2. від 24.10.2011 №10 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
З огляду на останні правові позиції Верховного Суду, під час визначення юрисдикційності спору потрібно враховувати те, з приводу яких відносин виник спір.
Тому залежно від того, з приводу яких відносин виник спір: корпоративних (у разі припинення повноважень керівника компетентним органом товариства) чи трудових (у разі розірвання з керівником трудового договору), такий спір буде розглядатись у порядку господарського чи цивільного судочинства відповідно.
Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №509/577/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі №922/80/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц зазначила, що вимоги про скасування наказів, поновлення позивача на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від спору про визнання недійсним рішення органу управління товариства; розгляд цієї частини позовних вимог за правилами цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту ч.2 ст.160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час звернення до суду (ч.2 ст.214 ЦПК у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), якщо дослідження одного і того ж рішення загальних зборів здійснюватиметься судами різних юрисдикцій; тому спір в цілому належить до юрисдикції господарського суду (подібний висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №145/166/18).
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.09.2020 у справі №205/4196/18, до юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень). За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Подібна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц, у якій зазначено, що під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень посадової особи, а дотримання органом управління, загальними зборами, наглядовою радою передбаченої законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Якщо Статутом передбачено підстави звільнення, усунення від виконання своїх повноважень одним з органів управління кооперативом, такі спори мають розглядати в залежності від причини звільнення, зазначеної у відповідному рішенні компетентного (уповноваженого) органу.
Звертаючись до господарського суду з позовом про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" позивач посилається на порушення відповідачем передбаченої законодавством й установчими документами кооперативу порядку скликання та проведення зборів уповноважених представників/членів обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", а сама вимога про поновлення на посаді Голови обслуговуючого кооперативу обґрунтовується неправомірністю рішення загальних зборів та пов`язується позивачем саме з порушенням порядку підготовки та проведення зборів, порядку звільнення його з посади.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний спір виник з корпоративних правовідносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивач звернувся із цим позовом з метою захисту своїх прав, стверджуючи, що рішення зборів уповноважених представників/членів обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" прийнято з порушенням Закону України "Про кооперацію" та Статуту відповідача, і порушує право ОСОБА_1 на виконання ним обов`язків голови правління.
При цьому рішення зборів уповноважених представників/членів обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" (як від 11.02.2018, так і від 04.03.2018) не оскаржує, водночас просить суд врахувати позицію Верховного Суду, викладену зокрема в постановах від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, про те, що обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.
Так, кооперативи утворюються та здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про кооперацію", інших правових актів та Статуту.
До спірних правовідносин суд застосовує норми спеціального Закону України "Про кооперацію" в редакції від 10 липня 2003 року №1087-IV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.1 Закону "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
В силу положень статті 8 Закону України "Про кооперацію", основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут.
Статтею 10 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
За змістом статті 11 вказаного Закону, вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Згідно з положеннями ст.12 Закону України "Про кооперацію", основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.
Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.
Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.
У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.
Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.
Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.
У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту, і довести, що порушене право чи законний інтерес може бути відновлене в обраний спосіб.
Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", стверджуючи, що рішення позачергових зборів Уповноважених членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" прийнято з порушенням Закону України "Про кооперацію" та Статуту відповідача, і порушує право ОСОБА_1 на виконання ним обов`язків голови правління.
Отже, прийняття судом рішення про задоволення позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", за наявності чинного рішення зборів уповноважених представників/членів обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" про припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" свідчить про неможливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не призведе до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду.
Відповідно, відсутні підстави для задоволення судом вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення зборів, яку позивачем не заявлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач обрав не ефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд також зауважує, що не перевіряє доводи сторін щодо недійсності рішення зборів уповноважених представників/членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", оформлених протоколом від 11.02.2018 про припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", не підтверджує і не спростовує їх, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду з застосуванням належного та ефективного способу захисту.
Також суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, суд звертає увагу на відмінність між поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського у справі №909/243/18 зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд з цим суд зауважує, що ані рішення зборів уповноважених представників/членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" від 11.02.2018, ані рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" від 04.03.2018, ані рішення зборів уповноважених представників/членів Гаражного кооперативу "Східний-Тернопіль" від 13.01.2018, на які посилаються сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, не входять до предмета позову у цій справі.
При цьому, суд враховує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і з урахуванням поданих ними у встановленому порядку доказів в підтвердження своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 90 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частиною 6 ст.90 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" (вх. №2965 від 15.04.2024) про витребування оригіналів доказів - витребувано у ОСОБА_1 оригінали долучених до позовної заяви від 28.12.2023 та позовної заяви (в новій редакції) від 12.01.2024 докази.
Поряд з цим, оригінали таких доказів в підтвердження заявлених позивачем вимог, в тому числі наказ №189 від 28.02.2017, наказ №1/А від 12.02.2018 "Про звільнення з роботи", протокол зборів уповноважених представників/членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" від 11.02.2018, Статуту Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний - Тернопіль", затвердженого протоколом №6 від 19.03.2017, позивачем не подано, посилаючись на відсутність таких у нього.
У зв`язку із наведеним, згідно ч.6 ст.90 ГПК України вказані докази не можуть братись судом до уваги, відповідно вказаним обставинам суд не вправі надавати оцінку.
При цьому, суд також вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про преюдиційність обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2023 у справі №921/323/22 за позовом ОСОБА_8 до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" про визнання недійсним рішення позачергових зборів уповноважених членів обслуговуючого кооперативу від 10.01.2022 про зміну голови обслуговуючого кооперативу; визнання недійсним та скасування наказу №2к про звільнення ОСОБА_8 від 22.02.2022; поновлення ОСОБА_8 на посаді голови ОК "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому вказується про те, що: "Згідно представленого відповідачем витягу з Журналу реєстрації кадрових наказів за 2018 рік, під номером 3.К зазначено Наказ від 05.02.2018 "Про прийняття ОСОБА_8 як виконуючої обов`язки голови управління гаражного кооперативу"; під номером 6.К від 31.03.2018 зазначено Наказ "Про переведення ОСОБА_8 з виконуючої обов`язки голови управління на посаду голови управління гаражного кооперативу; під номером 7.К вказано Наказ від 31.03.2018 про звільнення ОСОБА_1 ".
Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такий правовий висновок є усталений у судовій практиці Верховного Суду та наведений у тому числі і в постанові від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не брав участі у справі №921/323/22, отже стосовно нього жодних преюдиційних обставин у рішенні Господарського суду Тернопільської області у справі №921/323/22 встановлено не було.
Також у матеріалах справи міститься заява відповідача (відзив на позов) про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст. 258 ЦК України).
Так, положеннями статті 233 КЗпП (в редакції чинній на час звільнення позивача) передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі №922/1425/17.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК).
Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Як вже зазначалося вище, господарський суд здійснюючи правосуддя захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ГПК України).
За таких обставин, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи в позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
У відповідності до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Виходячи зі змісту статей 73-80, 86 ГПК України, господарський суд створює необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відмежовує та бере до уваги саме ті докази, які мають безпосереднє відношення до предмета доказування. Правило про належність доказів є обов`язковим до суб`єктів доказування та є тією мірою, що визначає залучення до процесу в конкретній справі належних доказів.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Усі інші доводи та міркування сторін судом взяті до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Судові витрати.
Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 194, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" - відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07 серпня 2024 року.
Суддя Н.В. Охотницька
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2024 |
Оприлюднено | 08.08.2024 |
Номер документу | 120858053 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні