Ухвала

від 06.08.2024 по справі 911/1100/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1100/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Шевчук Н.Г.)

від 05.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Козир Т.П., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

від 11.06.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР СЕРВІС"

про стягнення 246 162,74 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР СЕРВІС" (далі - відповідач), в якому просило стягнути 246 162,74 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу.

2. Позов обґрунтовано тим, що 06.08.2021 на об`єкті відповідача за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Пушкіна, 24Ж працівниками позивача було виявлено порушення підпункту 4 пункту 2 розділу 2 глави ХІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) - пропущення строку періодичної повірки засобу вимірювальної техніки (лічильника газу), про що складено акт про порушення № 2526 від 06.08.2021. Комісією з розгляду актів про порушення АТ "Київоблгаз" 29.09.2022 прийнято рішення про задоволення зазначеного акту, складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу від 29.09.2022, відповідно до якого за період з 03.08.2021 по 22.08.2021 відповідачу донараховано 12 397,03 куб.м природного газу та виставлено рахунок на оплату від 29.09.2022 на суму 246 162,74 грн, який відповідач не оплатив.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 246 162,74 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу та 3 682,44 грн судового збору.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не спростував факт порушення ним вимог Кодексу ГРМ, а рішення позивача, оформлене протоколом засідання комісії від 29.09.2022, у встановленому порядку не визнане неправомірним і не скасоване.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача 5 538,68 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Суд апеляційної інстанції, врахувавши правові позиції Верховного Суду, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 246 162,74 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу, які за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією, не доведені належними та допустимими доказами, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю. Суд виходив з того, що у даному випадку відсутні підстави для здійснення перерахунку об`єму природного газу за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання, а згідно опису розрахунку у серпні кількість спожитого газу відповідно до показів лічильника газу/інструментального звіту 368,57 куб.м і за доводами відповідача, які не спростовані позивачем, вартість природного газу у вказаних обсягах відповідачем були оплачені.

7. 17.07.2024 позивач надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

14. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.

16. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (абзац другий пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

17. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

18. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) стосовно застосування підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРМ саме у подібних правовідносинах, з приводу зміни встановленого режиму нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу не побутовому споживачу при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача.

19. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

20. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

21. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

22. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

23. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

24. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

25. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

26. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

27. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

28. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

29. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

30. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 246 162,74 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

32. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1100/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець