Рішення

від 30.07.2024 по справі 953/21847/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/21847/20

н/п 2/953/134/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Веремійчик Р.І.,

за участі представника відповідача адвоката Головіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), Головне управління ДПС у Харківській області, треті особи: Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61024, м.Харків, вул.Студентська, 5/6) про визнання права особистої приватної власності, поділ спільного сумісного майна подружжя, припинення права власності, зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка в процесі судового розгляду неодноразово уточнювалась, до відповідача ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , придбане в період шлюбу майно, а саме 64/100 частики квартири АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 , в порядку розподілу майна подружжя право власності 36/100 частики квартири АДРЕСА_3 ; припинити право власності ОСОБА_2 на 18/100 частики квартири АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_2 в порядку розподілу майна подружжя право власності на наступне майно: 1) Ноутбук DELL Inspiron; 2) Ноутбук DELL Latitude; 3) Ноутбук Acer Aspire; 4) Пральна машина Indesit BTW; 5) Холодильник LG GC; 6) Чайник 2 шт Simens tw; 7) Кофеварка Gaggia Naviglio; 8) Телевізор Philips 65; 9) Фотоапарат Canon EOS; 10) мікрохвильова піч Smeg MOE25X на загальну суму 180000 грн.; зарахувати зустрічні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 90000 грн.; зняти арешт та виключити з опису квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) Гордійчук В.С. від 04.12.2020 року про арешт майна, його опис, заборону користування у виконавчому провадженні ВП№63099398; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб 09.08.1995 Зміївським відділом реєстрації актів громадського стану Харківській області, актовий запис № 97. 14 лютого 2011 року ОСОБА_2 за частину особистих коштів позивачки та частину спільних коштів подружжя було придбано за 352 000 грн. двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка згідно з Витягом про державну реєстрацію, від 09.03.2011 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2

26.10.2010 року позивачка отримала в порядку спадкування квартиру АДРЕСА_4 , та яка 09.11.2010 року була нею продана за 226 860 грн., тому вважає, що грошові кошти в сумі 226 860 грн. є її особистими грошовими коштами, які отримані 09.11.2010 від продажу успадкованої нею квартири, а тому сам по собі факт перебування її та ОСОБА_2 у шлюбі в цей період не свідчить про те, що ці кошти належали їм на праві спільної сумісної власності.

14.02.2011 після продажу ОСОБА_1 вказаної квартири ( АДРЕСА_4 ) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була куплена квартира АДРЕСА_3 , за 352 000 грн. Тобто, квартира АДРЕСА_3 , була придбана за рахунок грошових коштів у розмірі 226 860 грн., які належали позивачці особисто, а решта вартості була покрита за рахунок спільних коштів подружжя. Враховуючи вищевикладене вважає, що 64/100 частки - є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , тому не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя Інша частка спірної квартири, а саме 36/100 частки була покрита за рахунок спільних коштів як подружжя, і тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім тоговказує,що в періодсумісного проживанняза спільнікошти подружжябули придбанівартісні товарина загальнусуму 180000грн.,а саме:Ноутбук DELLInspironвартістю 25500грн.,Ноутбук DellLatitudeвартістю 24500грн.,Ноутбук AcerAspireвартістю 25000грн.,пральна машинаIndesitBTWвартістю 10200грн.(придбаноу січні2018),Холодильник LGGCвартістю 25500грн.(придбаноу лютому2018), Чайник L Ш1. OICIIICIIS IW загальною вартістю 4200 грн. (придбано у березні 2018), Кофеварка Gaggia Naviglio вартістю 9200 грн. (придбано у лютому 2018) Телевізор Philips 65 вартістю 27500 грн., фотоапарат Canon EOS вартістю 17400 грн., мікрохвильова піч Smeg МОЕ25Х вартістю 11000 грн.

Вказані товари купувались в інтересах сім`ї за спільні кошти, однак в кінці червня 2018 року ОСОБА_2 забрав їх собі та розпорядився ними в своїх особистих інтересах, з цього часу сторони проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують.

Враховуючи, що частка квартири, яка належить ОСОБА_2 , є незначною, фактичні шлюбні відносини припинені, а квартира є неподільною річчю, то необхідним є визнання за позивачкою права власності на 18/100 частка квартири АДРЕСА_3 , припинивши право власності ОСОБА_2 на 18/100 частки квартири, та визнаючи за ОСОБА_2 право власності на вищевказані товари (речі) вартістю 90000 грн., які враховуються при поділі майна подружжя.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) від 04.12.2020 в ході примусового виконання виконавчого провадження ВП№63099398 з виконання виконавчого листа №643/15583/18 виданого 11.09.2020 Московським районним судом м. Харкова про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_2 , було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 . Оскільки позов про зняття арешту з вказаного майна пред`являється позивачем як власником (з вищевказаних підстав), і позивач не є боржником за вказаним виконавчим листом, то відповідачами в справі є боржник ( ОСОБА_2 ) та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, - це Держава в особі Головного управління ДФС у Харківській області. Оскільки арешт накладено на спірну квартиру, позивач просить скасувати накладений на неї арешт.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Божко В.В. від 31.12.2020 заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Заборонено державному виконавцю Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків), який здійснює примусове виконання (ВП 63099398) виконавчого листа №643/15583/18 виданого 11.09.2020 Московським районним судом м. Харкова, вчиняти дії щодо відчуження в тому числі, продажу, арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3 . Зупинено дії щодо відчуження, в тому числі, продажу, арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Божко В.В. від 06.01.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

25.02.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив від ОСОБА_2 в якому він зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, а також підтвердив, обставини, зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В. від 08.06.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021, у зв`язку із звільненням судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_3 у відставку, справу передано у провадження судді Губської Я.В.

21.02.2022 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що за час зареєстрованого з позивачем шлюбу вони дійсно придбавали майно, яке є предметом спору. Спірне майно набуте у шлюбі за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а, отже, спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на її придбання були використані спільні кошти. Зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, визнає їх в повному об`ємі.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27.04.2023 прийнято уточнену заяву про збільшення позовних вимог від 03.02.2021.

22.01.2024 від представника відповідача, адвоката Головіної О.С. подано заяву про визнання відповідачем позовних вимог, наслідки визнання позову йому зрозумілі.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.01.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДПС у Харківській області.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат Головіна О.С. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Відповідач ГУ ДПС у Харківській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв з приводу розгляду справи до суду не надав.

Представник третьої особи Київського ВДВС у м.Харкові СМУЮ в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 26.04.2024 на електронну пошту суду направив заяву про розгляд даної справи за його відсутності, інших заяв з приводу розгляду даної справи від третьої особи не подано.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Частиною 1ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст.4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвсі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що з 09.08.1995 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Зміївським відділом РАГС Харківської обл.(а.с.22), даних про розірвання шлюбу до суду не надано, однак зі слів представника відповідача шлюб між сторонами розірвано в 2022 році.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданому ОСОБА_1 26.10.2010 державним нотаріусом Дванадцятої ХДНК за р.№2-1108 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_4 .(а.с.15)

Згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2010, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_4 за р.№6141 вищевказану квартиру позивач ОСОБА_1 продала ОСОБА_5 за 25152,00 грн.(а.с.18)

14.02.2011 згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_6 за р.№77 ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_3 за 352000,00 грн.(а.с.19)

В п.11 вищевказаного договору зазначено, що покупець, тобто ОСОБА_2 доводить до відома продавців, що цей правочин вчинено за згоди його дружини за спільні сімейні кошти та вказане майно переходить у спільну сумісну власність подружжя.

Позивач посилається на ті обставини, що вказану квартиру ним було придбано частково за гроші, які були нею отримано від продажу її спадкового майна, однак будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано, крім того з моменту продажу квартири ОСОБА_1 та купівлі квартири ОСОБА_2 минув час більше трьох місяців і з наданих до суду доказів не вбачається даних щодо походження коштів, за які було придбано квартиру АДРЕСА_3 у спільну сумісну власність.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №63099398 від 23.09.2020 державним виконавцем Київського ВДВС у місті Харкові СМУЮ Гордійчук В.С. відкрито виконавче провадження з приводу виконання вироку Московського районного суду м.Харкова по справі №643/15583/18 щодо конфіскації майна, яке належить ОСОБА_2 на користь держави.(а.с.35)

Відповідно до постанови про опис та арешт майна(коштів) боржника у ВП №№63099398 від 04.12.2020, державним виконавцем описано та арештовану квартиру, АДРЕСА_3 , що належить відповідачу ОСОБА_2 (а.с.36-38)

Судом встановлено, що другим відповідачем у позові є ГУ ДПС України в Харківській області, інтересів якого (як стягувача) стосується конфіскація спірної частки квартири, належної ОСОБА_2 , а тому визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 призводить до порушення інтересів держави, на користь якої вироком Московського районного суду м.Харкова у кримінальній справі, що набрав законної сили конфісковано все належне ОСОБА_2 майно в тому числі відповідна частка у квартирі АДРЕСА_3 , зазначена в описі майна.

Оскільки судом відмовлено в прийнятті заяви про визнання позову, справа розглядається по суті, в межах позовних вимог, на підстави наданих сторонами доказів.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають біти добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року.

Оскільки на момент звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про поділ майна подружжя на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №63099398 від 23.09.2020, в яких боржником є ОСОБА_2 , постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції накладено арешт на майно, зокрема на квартиру , яку ОСОБА_2 визнаючи позов просив визнати приватною власністю його дружини, з урахуванням того, що позивач не оскаржив арешт, підстави для задоволення позову в цій частині - відсутні.

Суд вважає, що стороною позивача не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності подружжя АДРЕСА_3 була придбана ними за рахунок її особистих коштів, як підставу для збільшення її частки.

Будь-яких доказів щодо належності сторонам рухомого майна, з приводу якого наявні позовні вимоги, а саме: 1) Ноутбук DELL Inspiron; 2) Ноутбук DELL Latitude; 3) Ноутбук Acer Aspire; 4) Пральна машина Indesit BTW; 5) Холодильник LG GC; 6) Чайник 2 шт Simens tw; 7) Кофеварка Gaggia Naviglio; 8) Телевізор Philips 65; 9) Фотоапарат Canon EOS; 10) мікрохвильова піч Smeg MOE25X на загальну суму 180000 грн. Єдине визнання відповідачем обставин про набуття в період шлюбу з позивачкою вказаного майна не є належним підтвердженням існування цього майна та його вартості.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.3ст.368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2ст.372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст.61 СК Українивстановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК Українивстановлено,що дружината чоловікмають рівніправа наволодіння,користування ірозпоряджання майном,що належитьїм направі спільноїсумісної власності,якщо іншене встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1ст. 69 СК Українивстановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається,що вирішуючиспори міжподружжям промайно,необхідно встановлюватиобсяг спільнонажитого майна,наявного начас припиненняспільного веденнягосподарства,з`ясовуватиджерело ічас йогопридбання.Спільною сумісноювласністю подружжя,що підлягаєподілу можутьбути будь-яківиди майна,незалежно відтого,на ім`якого зподружжя вонибули придбанічи внесенігрошовими коштами,якщо іншене встановленошлюбним договоромчи законом.До складумайна,що підлягаєподілу включаєтьсязагальне майноподружжя,наявне унього начас розглядусправи,та те,що знаходитьсяу третіхосіб.При поділімайна враховуютьсятакож боргиподружжя таправовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства України, дає підстави для висновку про те, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 набута сторонами за час шлюбу, то така є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, а тому суд доходить висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на вказаної квартири.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції того, що майно не належить до спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжям не надано, а тому суд дійшов висновку про поділ спірного майна між сторонами, саме виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні. Посилання на наявність іншого майна, зарахування зустрічних вимог, наявність підстав для припинення права власності ОСОБА_2 та скасування арешті не підтверджені жодними доказами протягом розгляду справи, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, як такого, що знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.141Цивільногопроцесуального кодексуУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно вимог ч. 8ст.141Цивільногопроцесуального кодексуУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеної частини вимог стягуються витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2359,60 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 77-79, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.

В порядкуподілумайнаподружжя визнатиза ОСОБА_1 правовласності на частку квартири АДРЕСА_3 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір пропорційне від задоволеної частини в розмірі 2359,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя-