Номер провадження 2-др/754/104/24
Справа №754/6714/20
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
Іменем України
07 серпня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Сенюти В.О.,
при секретарі - Солонюк К.Г.,
за участю:
представника позивача - Козаченко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Державного торговельно - економічного університету до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (витрат на навчання), -
ВСТАНОВИВ:
05.08.2024 представник відповідача звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Подану заяву обґрунтовує тим, що 31.07.2024 Деснянським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. У відзиві на позовну заяву було вказано, що очікуваний розмір витрат, які понесла та планує понести відповідач у зв`язку з розглядом справи становить 15000 грн. Разом з тим, у зв`язку із великою кількістю судових засідань та процесуальних заяв у справі, відповідач понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн. На підставі викладеного, представник відповідача просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. та судовий збір у розмірі 605,60 грн. за подання заяви по перегляд заочного рішення у справі.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення заяви заперечувала, просила відмовити в ухваленні додаткового рішення з підстав, викладених у запереченнях від 06.08.2024.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином. У своїй заяві просив проводити розгляд справи у відсутність сторони відповідача.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Деснянським районним судом міста Києва від 31.07.2024 у справі № 754/6714/20 за позовом Державного торговельно - економічного університету до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (витрат на навчання) ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Суд при ухваленні додаткового рішення враховує правову позицію, висловлену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 слідує, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги ( договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В питанні критеріїв виснувала Велика палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15ц. Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також в питанні надання доказів правомірності надання правової допомоги, варта уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги ( договору, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтам тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
Представник відповідача на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. надав: акт наданих послуг від 02.08.2024, копію квитанції від 24.01.2024 на суму 8000,00 грн., платіжну інструкцію від 06.03.204 на суму 4000,00 грн., платіжну інструкцію від 22.04.2024 на суму 3000,00 грн., платіжну інструкцію від 01.05.2024 на суму 2000,00 грн., платіжну інструкцію від 21.05.2024 на суму 2000,00 грн., платіжну інструкцію від 27.07.2024 на суму 2000,00 грн. та договір № 230124-б про надання правничої допомоги від 23.01.2024.
Відповідно до положення п. 1.1 договору № 230124-б від 23.01.2024 укладений між Адвокатським бюро «Микити Андрєєва» та ОСОБА_3 , відповідно до якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру, складання процесуальних документів та представництво та захист інтересів клієнта в тому числі в судах.
Згідно п. 3.1. Договору № 230124-б від 23.01.2024 розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися у вигляді передоплати або авансу. До суми гонорару не включені витрати на сплату державного мита та інших обов`язкових платежів, транспортні витрати та інші фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов`язань за договором.
Відповідно до п. 3.2. Договору № 230124-б від 23.01.2024 розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, може визначатися сторонами також окремо письмовою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції на час укладення договору) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).
Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у справі № 522/17845/15-ц постанова від 18.12.2019 зауважує, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.
Суд звертає увагу на те, що зміст п. 3 договору № 230124-б від 23.01.2024 не містить розміру гонорару, додаткові угоди письмові матеріали справи не містять, відтак суд позбавлений можливості перевірити розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару.
Крім того, наданий стороною заявника акт наданих послуг від 02.08.2024 не містить відомості щодо кількості витраченого часу на вчинення вказаних дій.
Зміст пункту 6 договору № 230124-б від 23.01.2024 містить відомості щодо банківських реквізитів сторін.
Відтак, суд не приймає до уваги надані копії квитанції та платіжних інструкцій, оскільки грошові кошти перераховані на інший розрахунковий рахунок, ніж вказано у договорі, а призначення платежів містять посилання на договір від 05.03.2024, в той час як заявником надано договір від 23.01.2024.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява в частині стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до письмових матеріалів справи відповідач понесла витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,60 грн. (Т. 1 а.с. 196 зворотній бік), відтак сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 754/6714/20 за позовом Державного торговельно - економічного університету до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (витрат на навчання).
Стягнути з Державного торговельно - економічного університету на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Повний текст додаткового рішення суду складено 07.08.2024.
Суддя В.О. Сенюта
Суд | Деснянський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2024 |
Оприлюднено | 09.08.2024 |
Номер документу | 120866447 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Деснянський районний суд міста Києва
Сенюта В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні