Ухвала

від 06.08.2024 по справі 200/5374/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

06 серпня 2024 року Справа №200/5374/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №200/5374/24, за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 22.07.2024 №7-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову, поданою з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (відповідач), у якій просить суд зупинити дію акту індивідуальної дії наказу Державної податкової служби України від 22.07.2024 №7-дс «Про порушення дисциплінарного провадження».

В обґрунтування вищевказаної заяви заявником зазначено, що спірний наказ від 22.07.2024 №7-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» в майбутньому матиме своїм наслідком звільнення позивача з роботи, що фактично унеможливить чи суттєво ускладнить виконання рішення суду, якщо ним будуть задоволені позовні вимоги та ще в більшій мірі порушить право позивача на державну службу та право на працю, яке забезпечує можливість доступу та забезпечення джерел для задоволення потреб себе і своєї сім`ї, самореалізації та самовираження. Після фактичного звільнення буде суттєво ускладнене виконання рішення суду, оскільки скасування наказу про накладення дисциплінарного провадження не зможе забезпечити поновлення особи на роботі. Дана обставина вимагатиме прикладення значних зусиль для виконання судового рішення, які полягатимуть в оскарженні наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаду, на яку ймовірно вже буде прийнята інша особа, що створюватиме реальну загрозу невиконання рішення суду та матиме невідворотні наслідки для позивача. Крім того, позивач вважає, що внаслідок накладення дисциплінарного стягнення у період його тимчасової непрацездатності, оскаржуваний наказ має ознаки очевидної протиправності, адже порушує пряму вимогу ч.4 ст.74 Закону України "Про державну службу", що є підставою для забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, у відповідності до положень частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Разом з тим, позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Суд зазначає, що передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Посилання позивача на протиправність оскаржуваного наказу, суд в межах розгляду заяви про забезпечення позову не бере до уваги, оскільки протиправність чи правомірність оскаржуваних наказів будуть встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.

У межах розгляду даної заяви судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного наказу, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності чи правомірності без розгляду справи по суті є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Також суд зазначає, що в даній адміністративній справі кінцева мета позивача за результатом розгляду справи по суті - це скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Так, забезпечивши цей позов шляхом зупинення дії спірного наказу правові наслідки будуть аналогічні тим, що могли б настати у разі задоволення позову в даній справі.

Тобто, задоволення заяви позивача фактично призведе до розгляду судом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист прав позивача та якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Судом таких обставин також не встановлено.

Суд зазначає, що механізм поновлення на роботі чітко передбачений законодавцем, а отже доводи позивача про позбавлення його права на працю та оплату праці є необґрунтованими.

Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 06 серпня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя В.М. Чучко