Постанова

від 06.08.2024 по справі 460/27546/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27546/23 пров. № А/857/15675/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Ніколіна В.В.,

суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання - Нор А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Зозуля Д.П., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04.12.2023 (через систему «Електронний суд») звернулася до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, в якому просила: визнати протиправним та нечинним з дня його прийняття та скасування індивідуального акту - рішення «Про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 », рішення КДКА Рівненської області № Д/10-6 від 25.10.2023.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій залишено без руху у зв`язку , з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач, в тому числі подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 з підстав наведених у заяві визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду із даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.01.2024 на адресу Рівненського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки після відкриття провадження у справі, суддею передчасно зроблено висновок про відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - залишено без розгляду.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає стосовно рішення КДКА Рівненської області від 30.08.2023 №Д8/6, що відповідачем до клопотання не додавались встановлені законом документи, які підтверджують доставлення рекомендованого листа та отримання його ОСОБА_1 . Стосовно рішення КДКА Рівненської області від 25.10.2023 №Д/10-6 вказує, що покликання апелянта на те, що пропущено 30-денний строк оскарження є безпідставним, оскільки такий останнім днем спливу строку був вихідний день, а відтак позовну заяву подано у перший робочий день після вихідних, а саме у понеділок 04.12.2023.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а у хвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Рішенням №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023 порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 за ухвалою Зарічного районного суду від 26.06.2023 по справі №592/881/21.

Рішенням №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 притягнуто адвоката ОСОБА_1 за ухвалою Зарічного районного суду від 26.06.2023 по справі №592/881/21 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків, передбачених законом. Накладено на адвоката ОСОБА_1 за ухвалою Зарічного районного суду від 26.06.2023 по справі №592/881/21 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік з 25 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2024 року на підставі п.п.3, 5 ч.2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що станом на 06.02.2024 недоліки позовної заяви позивачем усунуто не було, оскільки не надіслано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Частина друга статті 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

У пункті 570 рішення у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Також слід зауважити, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 8 ст. 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Предметом оскарження в даній справі є індивідуальний акт - Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023.

Залишаючи позов без розгляду, судом першої інстанції було прийнято до уваги доводи відповідача про те, що вказане рішення було надіслано 13.09.2023 рекомендованим листом №3301312669499 (том 2, зворот а.с. 4), а також на електронну скриньку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2, зворот а.с. 5).

Апеляційний суд зазначає, що згідно з трекінговим номером №3301312669499, на офіційному сайті Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) дані про відправлення відсутні.

Разом з тим, відповідачем надано скріншот з електронної скриньки від 13.09.2023 14:40 про направлення ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 копії оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд зазначає, що вказаний скріншот не може вважатися доказом отримання Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023. Належним доказом може в даному випадку вважати технічний звіт про доставку електронного листа на поштову скриньку кінцевого одержувача - ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 . Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023.

Також, предметом оскарження в даній справі є індивідуальний акт - Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Залишаючи позов без розгляду, судом першої інстанції було прийнято до уваги доводи відповідача про те, що вказане рішення було надіслано 03.11.2023 рекомендованим листом №3301312711010 (том 2, а.с. 25), а також на електронну скриньку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2, а.с. 26).

Апеляційний суд зазначає, що згідно з трекінговим номером №3301312711010, на офіційному сайті Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) дані про відправлення відсутні.

Разом з тим, відповідачем надано скріншот з електронної скриньки від 0311.2023 15:42 про направлення ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 копії оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд зазначає, що вказаний скріншот не може вважатися доказом отримання Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Належним доказом може в даному випадку вважати технічний звіт про доставку електронного листа на поштову скриньку кінцевого одержувача - ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 . Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також, доводи КДКА Рівненської області про те, що Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокат ОСОБА_1 отримала 03.11.2023, відтак 30-денний строк звернення до суду пропущений, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 04.12.2023.

Згідно з ч. 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Якщо вважати 03.11.2023 днем отримання оскаржуваного рішення, відтак 30-денний строк подання позовної заяви спливав 03.12.2023 у неділю.

В даній ситуації, останнім днем строку, згідно з правилом ч.6 ст.120 КАС України є перший після нього робочий день, а саме понеділок 04.12.2023.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Втім вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загально правовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Колегія суддів, керуючись принципом правової (справедливої) процедури, який спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи, зазначає, що критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень.

Отже, відповідачем не доведено, що Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023 було отримано ОСОБА_1 13.09.2023, відповідачем не доведено, що Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності було отримано ОСОБА_1 03.11.2023. Відтак, немає підстав вважати, що у ОСОБА_1 були відсутні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у справі є помилковими і прийнятими з порушенням норм процесуального права.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/27546/23 - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська Повне судове рішення складено 07.08.24