Постанова

від 29.07.2024 по справі 914/2694/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2024 р. Справа №914/2694/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий - суддя О.В. Зварич

судді І.Б. Малех

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Д.Т. Залуцький,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону за №38-5-6-2531ВИХ-24 від 31.05.2024 року (вх. № 01-05/1621/24 від 06.06.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2024 року (суддя С.В. Іванчук; повний текст рішення складено 16.05.2024 року)

у справі № 914/2694/23

за позовом: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Приватного підприємства «Сіті Лайн» (надалі ПП «Сіті Лайн»)

про визнання недійсним п. 4 договору № 32, специфікації до договору та стягнення коштів в сумі 99543,49 грн.,

за участю:

від прокуратури (в режимі відеоконференції): Маковецький Є.В. (посвідчення №077396 від 12.04.2023 року);

від позивача Міністерства оборони України: Шведа О.Б. (самопредставництво юридичної особи);

від позивача Військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_1 (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

05.09.2023 року Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Сіті Лайн» про визнання недійсним п. 4 договору № 32, специфікації до договору та стягнення коштів в сумі 99543,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у договорі містяться положення щодо включення ПДВ до договірної ціни правочину, що суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постанові КМ України від 02.03.2022р. № 178, а отже п. 4.2. договору у частині включення ПДВ підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215, 217 ЦК України. Відтак, грошові кошти в сумі 93 916,67 грн. підлягають стягненню з ПП «Сіті Лайн» на користь військової частини НОМЕР_1 . Прокурор зазначив у позовній заяві, що у відповідача виник обов`язок щодо повернення безпідставно отриманих коштів на наступний день після їх отримання - 27.12.2022, тому заявив до стягнення з відповідача на користь позивачів інфляційні втрати у розмірі 3 712,46 грн. та 3% річних - 1 914,36 грн. за період прострочення виконання кондикційного грошового зобов`язання з 27.12.2022 до 31.08.2023.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2024 року у справі №914/2694/23 позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 4.2. договору № 32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та Специфікацію до нього, укладеного військовою частиною НОМЕР_1 та ПП "Сіті Лайн", у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Стягнуто з ПП "Сіті Лайн" на користь військової частини НОМЕР_1 заборгованість в сумі 93 916,67 грн. Стягнуто з ПП "Сіті Лайн" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 5 216,28 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо визнання недійсним п. 4.2 договору № 32 від 17.11.2022р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, специфікації до договору в частині включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 93 916,67 грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, та підлягають задоволенню. В задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 712,46 грн. та 1 914,36 грн. - 3 % річних належить відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача на користь позивачів інфляційних втрат у розмірі 3 712,46 грн. та 3 % річних у розмірі 1 914,36 грн. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що у відповідача обов`язок з повернення коштів за ст. 1212 ЦК України виник з часу визнання спірних частин договору недійсними. Заявляє, що місцевий суд неправильно визначив підставу виникнення цивільного обов`язку з перерахування коштів як ПДВ за договором та не врахував акцесорний характер вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних. Вказує на те, що ПП "Сіті Лайн" отримало від військової частини НОМЕР_1 грошові кошти не в порядку виконання договірних зобов`язань, а поза підставами, передбаченими договором та поза межами передбачених ним договірних платежів унаслідок їх перерахування понад вартість товарів, які було поставлено. Таким чином, підстава для перерахування зазначених коштів була відсутня в момент оплати договору, а не відпала у зв`язку із визнанням його недійсним у відповідних частинах. Прокурор приходить до висновку, що підставою виникнення у ПП "Сіті Лайн" обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів є факт набуття таких коштів без достатньої правової підстави. Просить рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2024 року у справі №914/2694/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення щодо їх задоволення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачі та відповідач не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні прокурор та представники позивачів просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у частині відмовлених позовних вимог.

Відповідач не делегував свого представника в судове засідання. Про причини неявки не повідомив.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення ПП «Сіті Лайн» з датою, часом та місцем розгляду справи №914/2694/23, суд встановив таке.

23.07.2024 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 року про відкладення розгляду даної справи на 29.07.2024 року о 09 год. 45 хв. доставлено до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.

Таким чином, суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи №914/2694/23.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 17.11.2022 року між військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та ПП "Сіті Лайн" (Виконавець) укладено договір №32 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України.

Фінансування військової частини НОМЕР_1 , зокрема на виконання договору № 32 від 17.11.2022 року, здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету, а саме бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни", головним розпорядником якої згідно з додатками 3 до законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" і "Про Державний бюджет України на 2023 рік" є Міністерство оборони України.

Згідно з пунктом 1.1. договору виконавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника мастильні матеріали, код за ДК 021-2015:09210000-4 - мастильні засоби, кількість, назву та опис якої зазначено в специфікації, а замовник прийняти та оплатити вказану продукцію.

Відповідно до пункту 2.1. договору продукція постачається згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці виробника, яка забезпечує її збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт. Обсяги і асортимент поставки можуть змінюватися за попередньою письмовою згодою сторін, що оформляється протоколом, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється за рахунок виконавця на склад замовника.

Згідно з пунктом 2.4. договору поставка продукції здійснюється виконавцем в строк до 25.12.2022 року.

За положеннями пункту 3.1. договору виконавець зобов`язується поставити продукцію, яка відповідає вимогам стандартів. На підтвердження відповідності виконавець разом з поставкою продукції надає копію сертифікату виробника, інші документи, які підтверджують відповідність вимогам.

Пунктом 4.1. договору унормовано, що платником за цим договором є Замовник - Військова частина НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 4.2. договору загальна вартість продукції договірна та становить 563500,00 гривень з ПДВ.

За приписами пункту 4.4. договору зміна ціни, обсягу та асортименту продукції, що підлягає поставці за цим договором, можлива лише після попередньої письмової згоди сторін.

За змістом пункту 4.5. договору розрахунок за продукцію здійснюється лише після її фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунків - фактур виконавця.

У відповідності до пункту 4.6. договору оплата здійснюється замовником упродовж 10-ти банківських днів з дня поставки продукції в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця зазначений в договорі або в рахунку - фактурі. Днем поставки вважається день підписання обома сторонами видаткової накладної та акту приймання - передачі.

Згідно підпункту а) пункту 5.1. договору виконавець зобов`язаний поставити продукцію у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору.

Підпунктом а) пункту 5.2. договору передбачено, що замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне прийняття поставленої продукції на умовах цього договору.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 25.12.2022 року, але до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 9.1. договору).

Додатком 1 до договору № 32 від 17.11.2022р. є специфікація, у якій визначено найменування продукції - олива моторна JASOL Truck Premium SHPD CI-4/SL 15W/40, кількість - 4900 літрів, ціна за одиницю товару - 115,00 грн. з ПДВ та сума - 563500,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 93916,67 грн.

На виконання умов договору відповідач 20.12.2022 року поставив військовій частині НОМЕР_1 товар, а саме оливу моторну JASOL Truck Premium SHPD CI-4/SL 15W/40 у кількості 4900 літрів на суму 563500,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною обома сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № 4873 від 20.12.2022 року та виставив рахунок на оплату № 1375 від 20.12.2022 року.

Як вбачається з копії платіжного доручення № 652 від 26.12.2022 року, військова частина НОМЕР_1 сплатила на банківський рахунок відповідача 563500,00 грн., призначення платежу: « 2101020;2210; ІНФОРМАЦІЯ_1 ); В.н.№4873, Рах.№1375-20.12.22р. Дог.№32 -17.11.22р.; ПДВ-93916.67».

24.04.2023 року військова частини НОМЕР_1 звернулась до ПП "Сіті Лайн" з листом за вих.№36/712, у якому зазначила, що за результатами ревізії (акт №15-14-11/3 від 16.03.2023 року), проведеної Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, в фінансово-господарській діяльності військової частини НОМЕР_1 були виявлені порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України, договори на поставку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту Збройних Сил України було укладено з урахуванням податку на додану вартість, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів. У зв`язку із викладеним військова частина НОМЕР_1 просила ПП "Сіті Лайн" здійснити повернення отриманого ПДВ в сумі 93916,67 грн., або здійснити на вказану суму допоставку аналогічного товару.

18.05.2023 року прокурор звернувся до військової частини НОМЕР_1 з листом за вих. №5-4-1568ВИХ-23, яким пропонував у строк до 22.05.2023 року надати належним чином завірені копії договорів, укладених військовою частиною у період з 24.02.2022 року, предметом яких є паливно-мастильні матеріали, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Листом від 31.05.2023 року за вих. № 36/912 військова частина НОМЕР_1 надала копії договорів, укладених в період з 24.02.2022 року, предметом яких є паливно-мастильні матеріали.

23.05.2023 року прокурор звернувся до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області з листом за вих. № 5-4-1548ВИХ-23, яким просив направити екземпляр аудиторського звіту № 15-14-11/3 від 16.03.2023 року про проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 до прокуратури.

Листом від 29.05.2023 року за вих. № 151408-17/1089-2023 Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області повідомило прокурору про те, що інформація про прийняте рішення за результатами розгляду переданих матеріалів ревізії військової частини НОМЕР_1 до Управління не надходила та надало копію акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 року №15-14-11/3.

Відповідно до акту ревізії від 16.03.2023 року № 15-14-11/3 Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, відповідно до п. 8.5 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2022 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року.

21.08.2023 року прокуратура звернулася до Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області з листом за вих. № 5-4-2773ВИХ-23, яким, з метою з`ясування наявності підстав для захисту прокуратурою інтересів держави у суді, просила надати інформацію, чи поширюються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" на операції з постачання Приватним підприємством "Сіті Лайн" мастильних матеріалів для потреб військової частини НОМЕР_1 за Договором № 32 від 17.11.2022 року про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України.

У листі Державної податкової служби України від 28.12.2022 року № 12537/5/99-00-21-03-02-05 повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені Постановою № 178.

Листом за вих. № 7044/5/14-29-04-03-03 від 29.08.2023 року Головне управління Державної податкової служби України в Миколаївській області повідомило прокуратурі, про те, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 застосовується як для операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно - мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, колісні диски, комплектуючі, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

21.08.2023 року прокурор звернувся до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з листом за вих. № 5-4-2784 вих-23, яким в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивачів про пред`явлення Миколаївською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону позовних заяв в інтересах Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "Сіті Лайн", про стягнення зайво перерахованих грошових коштів у розмірі 93 916,67 грн., з метою недопущення порушень інтересів держави.

Військова частина НОМЕР_1 в листі за вих. № 36/1406 від 28.08.2023 року, адресованому прокуратурі, зазначила, що нею вживаються заходи щодо повернення з боку ПП "Сіті Лайн" зайво перерахованих коштів в частині податку на додану вартість згідно договору №32 від 17.11.2022 року на суму 93 916,67 грн., зокрема на адресу останнього в квітні 2023 року направлено лист (претензію). Проте, з боку ПП "Сіті Лайн" відповіді на лист (претензію) до військової частини не надходило, кошти не повернуто.

Неповернення відповідачем безпідставно отриманих коштів стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Предметом позовних вимог прокурора у цій справі є визнання недійсним п. 4 договору № 32, специфікації до договору, стягнення з відповідача на користь позивачів зайво перерахованих (безпідставно отриманих) за договором про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 93 916,67 грн., 3 712,46 грн. - інфляційних втрат та 1 914,36 грн. - 3 % річних.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

За положеннями частини 1, підпункту 3 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

У цій справі суд встановив, що фінансування військової частини НОМЕР_1 , зокрема на виконання договору № 32 від 17.11.2022 року, здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету, а саме бюджетної програми 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни", головним розпорядником якої згідно з додатками 3 до законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" і "Про Державний бюджет України на 2023 рік" є Міністерство оборони України.

Отже, Міністерство оборони України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України є органом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, військова частина НОМЕР_1 знаходиться у підпорядкуванні структурних підрозділів зазначеного органу, тому вважаються належними позивачами у справі.

У відповідності до порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 21.08.2023 року № 5-4-2784 ВИХ-23 повідомила позивачів про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред`явлення до суду даного позову.

Таким чином, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і військової частини НОМЕР_1 у порядку, передбаченому вищеописаними законодавчими актами.

Щодо суті спору.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між військовою частиною НОМЕР_1 та ПП "Сіті Лайн" договір №32 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно підпункту «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів: для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що наразі триває.

02.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

У відповідності до пункту 1, 2 вказаної постанови (в редакції, чинній на момент укладення договору) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Згідно частини 3 статті Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до статті 5 статті Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військова частина як суб`єкт господарської діяльності за своїми зобов`язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов`язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів заначає, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. №178 поширюються на діяльність органів Збройних Сил України, якими є Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 .

За положеннями частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20 виснував, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку».

У своїй Постанові від 14.11.2023 року, справа № 910/2416/23, Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині».

З огляду на встановлені обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи положення постанови КМУ №178 від 02.03.2022 та пп. "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 , тому включення до ціни договору ПДВ не за нульовою ставкою, суперечить положенням даних нормативних актів та є підставою для визнання недійсним оспорюваного пункту договору та специфікації у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 вказаної статті зазначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи отримання «Сіті Лайн» грошових коштів у вигляді ПДВ від Військової частини НОМЕР_1 при відсутності підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень договору №32 від 17.11.2022р. та Специфікації до договору, які стосуються включення ПДВ до ціни товару, суд дійшов правомірного висновку про безпідставність отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 93 916,67 грн., які підлягають поверненню військовій частині НОМЕР_1 , та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про стягнення із ПП "Сіті Лайн" на користь позивачів безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 93 916,67 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, необхідно зазначити таке.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурор у поданій апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів інфляційних втрат у розмірі 3 712,46 грн. та 3 % річних у розмірі 1 914,36 грн. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що у відповідача обов`язок з повернення коштів за ст. 1212 ЦК України виник з часу визнання спірних частин договору недійсними. Апелянт вважає, що підстава для перерахування відповідачу спірних грошових коштів була відсутня в момент їх оплати, а не відпала у зв`язку з визнанням недійсним договору у відповідних частинах.

Колегія суддів не погоджується з такими аргументами скаржника, з огляду на визначену у статті 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину.

Відповідно до названої статті ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо особа отримала від свого контрагента грошові кошти, сплата яких була передбачена договором, до тих пір, поки цей договір не визнаний судом недійсним повністю або в частині, він вважається правомірним (за умови, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин)), та є підставою для набуття (отримання) нею відповідних грошових коштів.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07.02.2024 року у справі за №910/3831/22 висловила таку правову позицію.

« 84. …зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

85. Подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01 вересня 2022 року у справі № 910/9544/19, на яку посилається колегія суддів Касаційного господарського суду в цій справі. За обставинами цієї справи особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов`язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду вважає правильним.

86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі №461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійсним оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним».

Таким чином, момент виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна слід пов`язувати з таким юридичним фактом, як дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно проінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскарженому рішенні про те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення 3 712,46 грн. інфляційних втрат за період з січня по липень 2023 року та 1 914,36 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 27.12.2022р. по 31.08.2023р., є передчасними, у зв`язку з чим суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 14.05.2024 року у справі №914/2694/23.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону за №38-5-6-2531ВИХ-24 від 31.05.2024 року (вх. № 01-05/1621/24 від 06.06.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2024 року у справі № 914/2694/23 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Б. Малех

Суддя І.Ю. Панова