Ухвала

від 06.08.2024 по справі 922/2826/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2826/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Славтича Олександра Володимировича

на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка"

до фізичної особи - підприємця Славтича Олександра Володимировича

про стягнення коштів та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача за Договором оренди від 27.02.2020 № 25-02-20-2 (далі - Договір):

- заборгованість з орендної плати в розмірі 2 514 838,00 грн;

- 3 % річних від простроченої суми за користування чужими коштами в розмірі 76 215,00 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 437 058,00 грн;

- штраф за неповернення орендованого приміщення в розмірі 219 411,00 грн;

- усунути перешкоди в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно, через зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 120,32 кв. м, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. "Ю-4") за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення Об`єкту оренди, що є додатком № 1 до Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за Договором в частині сплати орендних платежів за користування об`єктом оренди. 25.04.2023 позивачем було направлено вимогу до відповідача про сплату заборгованості, в якій також було повідомлено останнього про припинення Договору та необхідності звільнення орендованого приміщення з 01.05.2023. Однак відповідач заборгованість не сплатив та орендоване приміщення так і не повернув.

Господарський суд Харківської області рішенням від 19.02.2024 позов задовольнив в повному обсязі.

Суд виходив з того, що:

- відповідач не заперечував проти продовження строку дії договору оренди, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення або відсутності можливості його використання, жодних актів про повернення орендованого майна орендодавцю сторони не підписували, суд дійшов висновку щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість за договором оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з орендної плати у розмірі 2 514 838,48 грн (за період березень 2021 року - червень 2023 року);

- 25.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості та звільнення орендованих за договором приміщень 01.05.2023, в якій висловив заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин та заявив про припинення договору оренди

№ 25-02-20-2 від 27.02.2020 з 01.05.2023, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем нерухомого майна у відповідності до приписів частини 2 статті 795 ЦК України або вчинення ним дій на таке повернення та ухилення орендодавця від прийняття об`єкта оренди, спірний договір припинений з травня 2023 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, заявленої у порядку частини другої статті 785 ЦК України, за травень 2023 року у розмірі 219 411,60 грн;

- встановивши обставини щодо наявності орендних правовідносин за договором оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 до травня 2023 року, відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної та повної сплати відповідачем орендних платежів за період з березня 2021 року по квітень 2023 року, а також не повернення об`єкта оренди після припинення договору оренди на вимогу орендодавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 25.06.2024 апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

17.07.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позву відмовити в повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024.

24.07.2024 позивач надіслав до Верховного Суду заяву про відмову у відкритті касаційного провадження. Так, позивач з покликанням на постанови Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 922/2824/23 та від 29.04.2024 у справі № 922/2828/23 просить відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на те, що Верховним Судом було зроблено висновки у подібних правовідносинах в аналогічних справах, де брала участь одна і та сама сторона - позивач.

27.07.2024 відповідач надіслав до Верховного Суду заперечення на заяву відповідача проти відкриття касаційного провадження. Зазначив, що заява позивача є безпідставною, оскільки викладене в ній не спростовує наявності підстав касаційного оскарження наведених у касаційній скарзі.

При цьому, розглянувши заперечення позивача проти відкриття касаційного провадження, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в ухвалі від 30.06.2006 зазначив стосовно прийнятності заяви (справа "Каменівська проти України"), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право на доступ до суду (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Разом з тим, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 29.07.1998 у справі "Герен проти Франції" (Guerin v. France), п. 37).

Водночас позивач, посилаючись на те, що вищезазначені постанови Верховного Суду містять висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, жодними доказами не підтвердив зазначену обставину, а з судових рішень, наявних у Єдиному держаному реєстрі судових рішень зі справ № 922/2824/23 та № 922/2824/23, також не вбачається відповіді на питання поставлені відповідачем у тексті касаційної скарги. Тому колегія суддів не вбачає за можливе оцінювати зміст касаційної скарги через призму пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України, адже не встановила підстав для очевидної неприйнятності касаційної скарги на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України.

Втім, Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положеннями підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 102 793,72 грн (200 % від 51 396,86 грн).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовій сбір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки - становить 82 234,98 грн (102 793,72 грн х 0,8).

Однак до касаційної скарги скаржник не додав доказів про сплату судового збору за її подання.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, що передбачено абзацом другим частини другої статті 174 ГПК України.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати до Верховного Суду доказ про сплату судового збору в сумі 82 234,98 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Славтича Олександра Володимировича на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 922/2826/23 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 922/2826/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач