Постанова

від 06.08.2024 по справі 466/9652/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9652/23 Головуючий у 1 інстанції: Єзерського Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/800/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Прудиуса Олега Орестовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року в складі судді Єзерського Р.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення невиплачених з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати, -

встановив:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення невиплачених з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2016 році Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3», завтерджено Статут Об`єднання, про що внесено відповідний запис Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головою правління ОСББ «Окуневського 3» обрано ОСОБА_1 Виконуючи обов`язки Голови правління ОСББ позивач отримував зарплату в розмірі 13000 грн. на місяць.

26 червня 2023 рок позивач отримав рекомендований лист, в якому містилася копія Наказу №3/ос від 31.05.2023 про його звільнення з посади Голови правління ОСББ «Окуневського 3» з 31.05.2023 відповідно до ст. 41 ч.1 пп.5 КЗпП України». Не дивлячись на те, що 26.06.2023 позивача було офіційно звільнено з 31.05.2023, роботодавець не провів з ним повного розрахунку при звільненні, не виплатив передбаченої законодавством вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Заборгованість ОСББ «Окуневського 3» перед позивачем із виплати вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток складає 78788 грн. 15 коп.

Оскільки вихідна допомога не була виплачена, позивач також просив стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги станом на день подання позовної заяви в розмірі 36876 грн. 67 коп.

Ухвалою від 20 вересня 2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення невиплачених з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати до розгляду та відкрито провадження.

12 cічня 2024 на адресу суду надійшов зустрічний позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» до ОСОБА_1 , в якому ОСББ «Окуневського 3» просив визнати рішення Правління від 20 лютого 2022 року про обрання Голови Правління ОСББ «Окуневського 3» ОСОБА_1 недійсним та зобов`язати ОСОБА_1 повернути безпідставно набуте майно (кошти) у розмірі 283588 грн. 12 грн на користь ОСББ «Окуневського3».

Ухвалою від 12.01.2024 прийнято зустрічний позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів) недобросовісним набувачем до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення невиплачених з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_3 про закриття провадження у цивільній справі за зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирнного будинку «Окуневського 3» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів) недобросовісним набувачем.

Провадження у справі за зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирнного будинку «Окуневського 3» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів) недобросовісним набувачем закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено позивачу за зустрічним позовом, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції господарського суду.

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 про закриття цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення невиплачених з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» про стягнення невиплачених з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати закрито, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Прудиус О.О. Вважає таку незаконною, прийнятою при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Кодекс законів про працю України не містить такої норми, яка дозволяє працедавцю після звільнення працівника і внесення запису про звільнення до трудової книжки, виносити інший наказ, яким змінювати підставу звільнення працівника. Тому, наказ 7/ос від 08.01.2024, виданий головою ОСББ «Окуневського 3» про внесення змін до Наказу № 3/ос від 31.05.2023 є нікчемним і не тягне за собою ніяких наслідків.

Вважає, що положення п. 8 ст. 36 КЗпП України, які вказано головою ОСББ «Окуневського 3» як підставу для винесення Наказу -7/ос не можна застосовувати для того, щоб звільняти з ініціативи роботодавця ОСОБА_1 з посади Голови правління, оскільки звільнення посадової особи відбувається в порядку, встановленому ст. 41 КЗпП України.

Звертає увагу, що за умовами контракту від 31.08.2016 укладеного між ОСББ «Окуневського 3» та ОСОБА_1 , останній обирається на роботу головою правління до наступних виборів правління на загальних зборах об`єднання. Інших термінів дії (на рік чи більше) контракту не встановлено, лише прив`язка до настання певної події. Наступні вибори правління відбулись у 2017 році з обранням ОСОБА_1 головою правління. Конкретного строку дії контракту не встановлено. Звідси слідує, що після виборів правління у 2017 році, де ОСОБА_1 був обраний головою правління, письмових доповнень та змін до контракту не укладалось і цей контракт набув форми безстрокового трудового договору, укладеного на невизначений термін. Наголошує, що положення ч. 15 Контракту відповідає положенням п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Додає, що трудові відносини з ОСОБА_1 тривали до кінця травня 2023 року.

Зі змісту наказу ОСББ «Окуневського 3» №3/ос від 31.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з посади голови правління ОСББ «Окуневського 3» у зв`язку з припиненням строку повноважень на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, відповідний запис міститься в трудовій книжці позивача. У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч.1 ст.41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше шестимісячного заробітку. Оскільки право ОСОБА_1 було порушене, він звернувся до суду. Підстави та предмет позову на день подання позову існували, не змінювались і нікуди не поділись, тому твердження представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 про відсутність предмета спору є безпідставними.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024року про закриття провадження у справі, вирішити питання розподілу судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно із ч.3 ст. 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій справі.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Закриваючи провадження у справі за підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме відсутності предмета спору, суд своє рішення обґрунтовував тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі №914/563/22 визнано процедуру проведення 26.01.2022 Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» такою, що здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, а також визнано недійсним рішення Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3» від 26.01.2022 (які оформлено Протоколом Зборів від 26.01.2022). Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

З даного рішення суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 незаконно обіймав посаду голови ОСББ протягом 26.01.2022 по 31.05.2023. До моменту звільнення із займаної посади, позивач ОСОБА_1 на новий термін не переобирався.

У зв`язку з існуванням Контракту від 31.08.2016, який діяв на час подання даного позову та до моменту звільнення, і яким зокрема передбачено його припинення, після закінчення строку дії контракту у випадку не обрання на наступний термін, тобто у зв`язку із припиненням ОСОБА_1 своїх трудових відносин на посаді голови ОСББ, відповідно до даного Контракту, підставою звільнення ОСОБА_1 з вказаної посади є п. 8 ст. 36 КЗпП України (підставами припинення трудового договору є - підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом), а не як зазначає позивач, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).

Зважаючи на викладене, суд вважав, що у заявлених позовних вимогах позивача ОСОБА_1 відсутній предмет спору, оскільки позивачем з незрозумілих причин не надано до пред`явлення даного вказаного Контракту, який є важливим доказом існування та врегулювання трудових відносин між ОСББ та ОСОБА_1 , та у зв`язку із подальшим його наданням позивачем у судовому засіданні, та з якого можна зробити висновок, що підстави про звільнення на яких посилається позивач ОСОБА_1 , а саме п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб) є неправомірними, оскільки застосуванню при даному звільненні підлягає п. 8 ст. 36 КЗпП України (підставами припинення трудового договору є - підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом), яким зокрема не передбачено виплата вихідної допомоги при звільненні з посади та стягнення середнього заробітку за період затримки виплати вихідної допомоги з 31.05.2023 по день ухвалення рішення по справі, але не більше як за шість місяців.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Поняття "юридичний спір" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося не врегульованих питань.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зроблено висновок, що «закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.04.2016 перебував на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Окуневського 3».

Наказом ОСББ «Окуневського 3» від 31.05.2023 №3/ос на підставі рішення правління ОСББ «Окуневського3» від 28.04.2023, ОСОБА_1 звільнено з посади Голови правління ОСББ «Окуневського3» з 31.05.2023 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Звертаючись 19.09.2023 до суду з позовом про стягнення невиплачених з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки виплати, ОСОБА_1 вказував на те, що роботодавець не провів з ним повного розрахунку при звільненні, а саме не виплатив передбаченої законодавством вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відтак, на момент подачі позову предмет позову існував, а саме матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно виплати вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з посади за п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Дії відповідача щодо видачі наказу ОСББ «Окуневського 3» № 7/ос від 08.01.2024, яким внесено зміни до наказу 3/ос від 31.05.2023 в частині зміни підстави звільнення ОСОБА_1 з п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України на п. 8 ст. 36 КЗпП України, не припиняють предмет позову по суті спору щодо виплати вихідної допомоги, а також середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність предмета спору, не врахувавши правової підстави для такої виплати.

Висновок суду про те, що ОСОБА_1 незаконно обіймав посаду голови ОСББ за період з 26.01.2022 по 31.05.2023, до моменту звільнення із займаної посади, а тому немає права на вихідну допомогу, відтак відсутній предмет спору, також є помилковим та передчасним, при цьому встановлення таких обставин може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, однак не дає підстави для висновку про відсутність предмету спору.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку та постановлення ухвали про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду, тому суду необхідно було розглянути по суті заявлені позовні вимоги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що при постановлені ухвали про закриття провадження у справі, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, відтак оскаржувана ухвала як незаконна підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прудиуса Олега Орестовича задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 серпня 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк