Ухвала

від 01.08.2024 по справі 490/9097/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Херсон, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22023230000000422.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 07.09.2024 р. включно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Узагальнені доводи апелянта.

Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що ухвалена з порушенням вимог КПК України.

Захисник вважає, що затримання ОСОБА_5 було незаконним, через відсутність підстав для його затримання.

На думку апелянта, підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, оскільки останній вчиняв інкриміновані йому дії під фізичним та психологічним примусом з боку військової адміністрації держави-агресора, а виступ підозрюваного на, так званому, «Форуме общественности», який мав місце 30.07.2022 р. був лише 1 раз, до деокупації м. Херсона, і, не підтверджує вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, оскільки в діях ОСОБА_5 відсутня системність вказаних виступів. Захисник вважає, що висновок лінгвістичної експертизи не є обов`язковим доказом для особи або органу, що здійснює провадження.

Захисник звертає увагу на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчим не доведені, оскільки ОСОБА_5 , раніше не судимий, є пенсіонером, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв`язки та не збирається переховуватись від слідства або суду, впливати на свідків або вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З урахуванням наведених обставин, захисник вважає, що відносно ОСОБА_5 можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

Слідчим відділом Управління СБУ в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №22023230000000422, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи проросійські налаштованим, в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом та, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, 30.07.2022 р. прийняв активну участь у організованому окупаційною владою масовому заході політичного характеру «Форуме общественности «Вместе с Россией», шляхом публічного виступу з промовою перед представниками окупаційної адміністрації держави-агресора, окупаційними ЗМІ та мешканцями окупованого м. Херсон, в якій містилися висловлювання, що мають ознаки підтримки дій, рішень держави-агресора, її окупаційної адміністрації.

Так, ОСОБА_5 , будучи ветераном так званої «афганської війни» у період з 10.10.1986 р. по 18.01.1989 р. проходив строкову службу в радянської армії, приймав участь у бойових діях на території Афганістану, двічі нагороджений орденом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », член Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тобто користується повагою серед населення м. Херсон, під час організованого окупаційною владою масового заходу політичного характеру «Форум общественности «Вместе с Россией», виступив з промовою перед чисельною аудиторією, в якій м. Херсон, Херсонщина дорівнюється до рф: «…Херсон с россией, как с правопреемницей ОСОБА_9 , связывает общее прошлое…», а тимчасова окупація частини території України, а саме Херсонської області, як про процес з благотворними, привабливими для ветеранів, результатами: «…Мы воины-афганцы, чтя память, выполняли свой долг перед родиной. И государственная поддержка ветеранов России закреплена на уровне федерального закона от 12.01.1995 года. О ветеранах, которые регулярно дополняются на уровне государства и регионов. Определены категории ветеранов и помощь каждой из них. Поддержка включает денежные выплаты, льготы на коммунальные услуги, медицинское и бесплатное образование, обеспечение жильем, поддержка семей погибших…». Крім того, в своєї промові, висловлюючись про «…соединение с нашей большой, многонациоанльной русской семьей…», замість понять «окупація», «збройна агресія» або «захоплення», ОСОБА_5 демонструючи свою оцінку діям держави-агресора в ході тимчасової окупації частини території України, як процесу з позитивним результатом, а саме «з`єднання з сім`єю». Висловлюючи таки мовлення як «…соединение с нашей большой, многонациоанльной русской семьей…», «…Херсон с россией, как с правопреемницей ОСОБА_9 , связывает общее прошлое…», а також назву заходу - «Форум общественности «Вместе с Россией», ОСОБА_5 висловлює згоду, спільність поглядів, тобто солідарність, з діями, рішеннями держави-агресора, її окупаційної адміністрації стосовно тимчасової окупації частини території Українита її входження до складу РФ. Крім того, висловлюючи мовлення «…Мы стоим на пороге соединения с нашей большой, многонациональной русской семьей. Я надеюсь, что этот порог будет очень маленький и очень быстрый, потому что нам надо быстрее заниматься работой…», ОСОБА_5 виказав відношення до дій держави-агресора, її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території Херсонської області та її входження до складу РФ, як бажаних, благотворних.

Отже,30.07.2022р., ОСОБА_5 ,перебуваючи вокупованому м.Херсоні, приймав активну участь у організованому окупаційною владою масовому заході політичного характеру «Форуме общественности «Вместе с Россией», шляхом публічного виступу з промовою перед представниками окупаційної адміністрації держави-агресора, окупаційними ЗМІ та мешканцями окупованого м. Херсон, в якій міститься позитивна оцінка дій, рішень держави-агресора, її окупаційної адміністрації стосовно тимчасової окупації частини території України, а саме території Херсонської області, як процесу з плодотворними, привабливі для ветеранів, результатами, у такій спосіб ОСОБА_5 висловив солідарність, симпатію до дій, рішень держави-агресора, її окупаційної адміністрації, стосовно тимчасової окупації частини території України, а саме території Херсонської області, тобто виступив у заході політичного характеру з промовою, в якій містяться ознаки підтримки дій, рішень держави-агресора, її окупаційної адміністрації.

10.07.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто активна участь у заході політичного характеру, спрямованого на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ту обставину, що останній перебував у розшуку, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин кримінального правопорушення його правової кваліфікації, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.

Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані рапорту про виявлення кримінального правопорушення №71/22/1/129-2443 від 01.09.2023 р., протоколів допиту свідків ОСОБА_10 від 19.09.2023 р., ОСОБА_11 від 05.06.2024 р., ОСОБА_12 від 05.06.2024 р., ОСОБА_13 від 21.06.2024 р., пред`явлення особи для впізнання, огляду від 20.10.2023 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .

Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.

Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує те, що, в даному кримінальному провадженні, підозрюваний обізнаний про свідків кримінального правопорушення, а відтак перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показань.

Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, те, що підозрюваний співпрацював з представниками країни-агресора, підтримував збройну агресію РФ проти України, визнавав її правомірною і сприяв їй, тому ризик продовження злочинної діяльності також є дійсним.

Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об`єктивно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, апеляційним судом враховуються й імперативні вимоги ч.6 ст.176 КПК України, за змістом яких, під час дії воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, за наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовуванню підлягає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, і, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3