Рішення

від 11.07.2024 по справі 278/3929/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/3929/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТХАУС ГРУП», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича, державного реєстратора Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Харченко Аліни Володимирівни про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації прав, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Позивач, через свого уповноваженого, звернулась до суду з вище вказаною позовною заявою, у якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення № ЄР11.9.1.1, укладений 26.06.2018 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення 9/1 в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 116,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2471996718040, за ОСОБА_2 , проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60767225 від 05.10.2021 року, державний реєстратор: Гербеда Віталій Юрійович, Виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області, Житомирська обл.;

- визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № ЄP11.7.5.66, укладений 12.06.2019 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_4 та договір відступленням прав покупця за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № ЄP11.7.5.66 від 12.06.2019 року, укладений 13.04.2021 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 76,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2477618818040, за ОСОБА_3 , проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60902044 від 12.10.2021 року, державний реєстратор: ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області, Житомирська обл.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ТОВ «АРТХАУС ГРУП» порушено зобов`язання перед нею, визначені укладеним договором суперфіцію від 30.03.2016 року з врахуванням змін та доповнень до цього договору, щодо визначення загальної площі квартир та нежитлових приміщень в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , передачі площ у зазначеному вище об`єкті будівництва.

На думку позивача, ТОВ «АРТХАУС ГРУП» недовизначив перед нею у повному обсязі площі у вказаному вище на багатоквартирному будинку, які мали б бути передані на виконання зобов`язань за вказаним вище договором суперфіцію; відчужив квартири та нежитлові приміщення в об`єктів будівництва на користь третіх осіб.

Відтак, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 117, т. 1).

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Зарицький М. А., просить відмовити у задоволення позовних вимог, оскільки сторона позивача не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення прав (інтересів) позивача внаслідок укладення договорів, що оспорюються (а.с. 139-147, т. 1).

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Гуртовенко Р. М., також подано відзив на позовну заяву (а.с. 171-175, т. 1), де просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на відсутність фактів порушення будь-яких прав та інтересів позивача зазначеним вище правочином, а також відсутності факту порушення укладеним вище договором норм законодавства України.

Окрім того, у задоволенні даного позову слід відмовити у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 правомірно було набуто право власності на приміщення загальною площею 116,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , і позбавлення її даного права власності як особи, яка є добросовісним набувачем майна та виконала всі свої зобов`язання перед забудовником щодо фінансування об`єкту будівництва, є недопустимим втручанням у мирне володіння майном, яке захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У відзивіна позовнузаяву,представник відповідачаТОВ «АРТХАУСГРУП» -адвокат ГуртовенкоР.М.просить відмовитиу задоволенніпозовних вимог,оскільки ТОВ«АРТХАУС ГРУП»було повністювиконано всізобов`язання передпозивачем; позивачу передано за користування земельною ділянкою згідно договору суперфіцію грошові кошти у загальному розмірі 50000,00 дол. США (в гривневому еквіваленті), як чітко передбачено п. 1 додаткового договору, що є невід`ємною частиною договору суперфіцію. Тобто, жодних невиконаних зобов`язань у ТОВ "АРТХАУС ГРУП» перед позивачем не залишилось; позивач, прийнявши оплату за користування земельною ділянкою у загальній сумі 50000,00 дол. США (в гривневому еквіваленті), повністю підтвердила прийняття виконання за вказаним вище договором (а.с. 184-189, т. 1).

Представником позивача подано відповіді на відзиви ОСОБА_3 , ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_2 (а.с. 219-228, 235-246, т. 1; а.с. 1-8, т. 2), у яких просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Представником ОСОБА_2 та ТОВ «АРТХАУС ГРУП» подано заперечення на відповідь на відзиви представника позивача у справі (а.с. 19-21, т. 2).

Державним реєстратором Харченко А. подано заперечення, у яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає; просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі; судові засідання просить проводити без її участі (а.с. 30, т. 2).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити; надали аналогічні пояснення, що викладені у позовній заяві та відповідях на відзиви на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 та ТОВ «АРТХАУС ГРУП» - адвокат Гуртовенко Р. М. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та запереченнях. Крім того зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_6 не є власником даних квартир, відтак не може висувати вимогу щодо витребування таких.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Зарицький М. А. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також вказав, що його довіритель не є належним відповідачем у даній справі. Зауважив також щодо обрання неефективного способу захисту своїх прав позивачем, який не призведе до поновлення прав останньої.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились; про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

Встановлено, що 30.03.2016 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Тетерів» укладено договір суперфіцію (а.с. 65-67, т. 1), за умовами якого позивачка передала Обслуговуючому кооперативу «Тетерів» вказану земельну ділянку,площею 1,1657га зкадастровим номером1822085600:04:000:0047,яка розташованау с.Оліївка Житомирськогорайону Житомирськоїобласті тапризначена длябудівництва іобслуговування багатоквартирногожитлового будинку, у строкове платне користування. Метою надання в користування даної земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва об`єктів капітального будівництва з подальшою їх експлуатацією, а саме: багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями (надалі об`єкт капітального будівництва) згідно із затвердженим проєктом будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки та інших будівельних норм (підпункт 1.2 пункту 1 договору).

Пунктом 3 договору також передбачено, що він укладений на три роки з моменту отримання суперфіціарієм містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки.

Суперфіціарій продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору і договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, якщо суперфіціар за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово суперфіціарія про закінчення договірних відносин ( підпункт 3.3 пункту 3 договору).

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору суперфіцію плата за користування земельною ділянкою для забудови складається з платежів, зазначених в додатковому договорі до даного договору, та перераховується на розрахунковий рахунок суперфіціара або видається готівкою у строки, визначені вищевказаним додатковим договором, що є невід`ємною частиною цього договору.

У підпункті 4.2 пункту 4 договору також зазначено: «Сторони погодили, що плата за користування земельною ділянкою в подальшому, після введення кожної окремої черги об`єкта капітального будівництва в експлуатацію, буде замінена на відповідну кількість квартир та відповідну кількість квадратних метрів комерційної площі в кожній окремій введеній в експлуатацію черзі об`єкта капітального будівництва в порядку та на умовах, визначених сторонами в додатковому договорі».

Відповідно до пункту 9.2 договору суперфіціарій зобов`язується протягом 10 робочих днів з моменту введення в експлуатацію кожної окремої черги об`єкта капітального будівництва вчинити дії по внесенню відповідних змін до даного договору в частині форми оплати за вказаним договором та надати суперфіціару документи для реєстрації за суперфіціаром права власності на відповідну кількість квартир (з урахуванням загальної житлової площі, визначеної додатковими договорами до даного договору) та надати суперфіціару документи для реєстрації за суперфіціаром права власності на відповідну кількість квадратних метрів комерційної площі ( крім площі загального користування) в об`єкті капітального будівництва та всіляко сприяти у реєстрації права власності на відповідні квартири та комерційну нерухомість.

Згідно з підпунктом 11.6 пункту 11 договору в разі несвоєчасного виконання суперфіціарієм вимог підпунктів 4.1, 4.2 даного договору або виконання не в повному обсязі суперфіціарій сплачує на користь суперфіціара штраф в розмірі 5000000 грн.

30.03.2016 року між позивачкою та Обслуговуючим кооперативом «Тетерів» укладений додатковий договір до договору суперфіцію, яким сторони погодили плату за право користування вказаною земельною ділянкою та розподіл результатів будівництва (а.с. 68, т. 1).

Пунктом 1 цього додаткового договору передбачено, що за право користування земельною ділянкою для забудови об`єкта капітального будівництва плата за весь період складає 1321955 грн., що еквівалентно 50000 дол. США відповідно до курсу НБУ станом на день укладення договору. Строки та проведення розрахунків сторонами буде визначено шляхом укладення додаткового договору згідно з пунктом 2 даного додаткового договору.

У свою чергу, у пункті 2 додаткового договору передбачено, що сторони зобов`язуються на протязі 10 робочих днів з моменту отримання суперфіціарієм містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, що знаходиться за адресою: с. Оліївка Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822085600:04:000:0047, укласти додаткову угоду (договір) до вказаного договору (додаткового договору), в якій визначити порядок та строки проведення розрахунків до договору суперфіцію, шляхом передачі у власність суперфіціара конкретно визначених квартир із зазначенням їх характеристик в об`єктах нерухомості ( окремих черг об`єкта) та інших квадратних метрів комерційної нерухомості, в межах площ, визначених пунктом 4 даного додаткового договору.

Відповідно до пункту 4 додаткового договору суперфіціарій зобов`язується протягом 10 робочих днів з моменту введення в експлуатацію кожної окремої черги об`єкта капітального будівництва укласти із суперфіціаром додаткову угоду (договір) до вказаного договору або укласти новий договір, за яким в рахунок оплати за право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, передати суперфіціару у власність конкретно визначені квартири на 2,5 та 8 поверхах зданих в експлуатацію черг об`єкта капітального будівництва, із зазначенням їх характеристик, на загальну площу, яка становить 11 % загальної площі збудованих квартир відповідної черги об`єкта капітального будівництва, яка здана в експлуатацію, і відповідно 11 % від нежитлових приміщень (комерційна площа без врахування площі приміщень загального користування) в завершених будівництвом та зданих в експлуатацію черг об`єкта капітального будівництва ( відповідних черг) та після введення в експлуатацію черг об`єкта капітального будівництва надати суперфіціару пакет документів, необхідних для реєстрації за останнім права власності на вказані квартири та квадратні метри комерційної площі, а суперфіціар у разі отримання попередньої оплати за даним договором згідно з пунктом 1, повертає суперфіціарію отриманий платіж, внесений на виконання даного додаткового договору, пропорційно до отриманої площі об`єкта нерухомості, протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі на вищезазначені приміщення. Загальна площа переданих квартир та квадратних метрів комерційної площі становить 11 % від загальної площі об`єкта капітального будівництва, але не може бути меншою 3600 кв.м.

Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. 30.03.2016 року та зареєстровані в реєстрі за №1469 та №1480.

05.05.2016 року між ОСОБА_1 , Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Тетерів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артхаус Груп» укладено договір про внесення змін до договору суперфіцію, відповідно до якого відбулася заміна суперфіціарія, зокрема, Житлово-будівельний кооператив «Тетерів» перевів свої зобов`язання за вказаним договором (права і обов`язки) на нового суперфіціарія Товариство з обмеженою відповідальністю «Артхаус Груп» (а.с. 69, т. 1).

14.06.2016 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладено додатковий договір до договору суперфіцію, яким сторони дійшли згоди щодо порядку та строків проведення часткових розрахунків після введення в експлуатацію трьох під`їздів багатоквартирного будинку та визначили конкретні квартири, на які позивачка набуває право власності у будинку, що буде збудований по АДРЕСА_1 (а.с. 70-71, т. 1).

27.07.2017 року сторони уклали аналогічний додатковий договір до договору суперфіцію, визначивши конкретні квартири, які будуть передані позивачці у власність після введення в експлуатацію наступної черги об`єкта будівництва (а.с. 73-74, т. 1).

22.11.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АРТХАУС ГРУП» укладено договір про внесення змін до додаткового договору (зареєстрованого в реєстрі за № 3722 від 14.06.2016 року) до договору суперфіцію, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. 30.03.2016 року за реєстровим № 1469 (порядок до строки проведення розрахунків), та до додаткового договору (зареєстрованого в реєстрі за № 5122 від 27.07.2017 року) до договору суперфіцію, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. 30.03.2016 року за реєстровим № 146, (порядок та строки проведення розрахунків) (а.с. 75, т. 1).

Відповідно до листа Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (а.с. 76, т. 1), що з 21.09.2017 відповідачеві видано сертифікати на об`єкти (багатоквартирні житлові будинки) за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , загальною площею 33178,30 кв.м., з яких площа квартир становить 25022,10 кв.м.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача з письмовими вимогами виконати умови договору й надати їй документи, необхідні для реєстрації права власності на відповідну кількість квартир та нежитлових приміщень у новозбудованих багатоквартирних будинках (а.с. 77-87, т. 1).

26.06.2018 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення № ЄP11.9.1.1, відповідно до якого та ТОВ «АРТХАУС ГРУП» продало, а ОСОБА_2 купила майнові права на нежитлове приміщення в будинку у складі проекту «Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 ». ОСОБА_2 сплатила повну вартість ціни майнових прав на нежитлове приміщення, шо підтверджується довідкою № ЄP11.9.1.1 від 05.05.2021 року. Також 05.05.2021 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_2 було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ «АРТХАУС ГРУП» передало, а ОСОБА_2 прийняла закріплені за нею на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення № ЄP11.9.1.1 від 26.06.2018 року.

Зазначене підтверджується відповідними доказами (а.с. 88-95, т. 1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів, 01.10.2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, площею 116,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 96, т. 1).

12.06.2019 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № ЄP11.7.5.66, відповідно до якого та ТОВ «АРТХАУС ГРУП» продало, а ОСОБА_7 купила майнові права на квартиру у будинку у складі проекту «Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » 13.04.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір відступлення прав покупця за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № ЄP11.7.5.66 від 12.06.2019 року. 04.10.2021 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу майнових прав № ЄP11.7.5.66 від 12.06.2019 року. ОСОБА_3 сплатила повну вартість ціни майнових прав на квартиру, шо підтверджується довідкою № ЄP11.7.5.66 від 05.10.2021 року. Також 05.10.2021 року між ТОВ «АРТХАУС ГРУП» та ОСОБА_3 було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ «АРТХАУС ГРУП» передало, а ОСОБА_3 прийняла закріплені за нею на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № ЄP11.7.5.66 від 12.06.2019 року.

Зазначене підтверджується відповідними доказами (а.с. 97-109, т. 1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів, 08.10.2021 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 110, т. 1).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 03.10.2023 року (а.с. 111-114 т. 1) позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення штрафу з ТОВ "Артхаус Груп" за невиконання умов договору задоволені частково - стягнуто з останнього на користь позивача штрафу 5000000,00 грн за несвоєчасне виконання умов договору суперфіцію від 30.03.2016 року.

IV.Мотиви, з яких виходить суд, застосовані норми права та висновок.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договірне визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду(постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від8 лютого 2022 року у справі№ 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновленнягарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (даліКонвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча державиучасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як узаконі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновленнягарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 52)).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем (відповідачами) і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило.

Згідно з частинами першою, третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 547/725/20.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, всупереч наведеному вище, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення її прав та інтересів саме відповідачами внаслідок укладення договорів, що оспорюються, та набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на об`єкти нерухомості.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст.2,12,13,76-83,141,263-265,273,354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артхаус груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича, державного реєстратора Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Харченко Аліни Володимирівни про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 08.08.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік