Постанова

від 06.08.2024 по справі 766/9932/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1053/24

Справа № 766/9932/20

Головуючий у першій інстанції Єпішин Ю.М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря Соболєвої Р.М.

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Приватне підприємство «Мегаполіс», Суворовський районнийвідділ державноївиконавчої службиу містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса),Дніпровський районнийвідділ державноївиконавчої службиу містіХерсоні Південного міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса),третя особа: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3

на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року, ухвалене Херсонським міським судом Херсонської області у складі: судді Єпішина Ю.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мегаполіс», Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса),Дніпровського районноговідділу державної виконавчої служби у містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса);третя особа: ОСОБА_2 ,про звільненнямайна з-підарешту,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що 23 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позивач надала ОСОБА_2 позику в розмірі 200 000 доларів США під 12% річних. 03 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП «Мегаполіс» було укладено договір позики, за умовами якого позивач надала ПП «Мегаполіс» позику в розмірі 100 000,00 доларів США.

12 жовтня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами позики між ОСОБА_1 та ПП «Мегаполіс» було укладено договір іпотеки, за умовами якого ПП «Мегаполіс» передало в іпотеку ОСОБА_1 нежилі приміщення І та II поверхів (літ. «А», «Б») загальною площею 714, 5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Договором від 19 червня 2019 року про внесення змін № 1 до договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що є окремим правочином про передачу іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю в рахунок виконання зобов`язань або інших вимог.

Оскільки ОСОБА_2 та ПП «Мегаполіс» не виконали свої боргові зобов`язання, позивачем розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Рішенням приватного нотаріуса Зоріної Н.В. від 13 листопада 2019 року № 49655916 позивачеві відмовлено у державній реєстрації права власності на предмет іпотеки у зв`язку із наявністю зареєстрованих обтяжень на нерухоме майно, які не пов`язані із договором іпотеки від 12 жовтня 2007 року, чим порушено права та інтереси позивача, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, оскільки є перешкодою у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за предметом іпотеки зареєстровані наступні обтяження:

запис про обтяження № 5551128, зареєстрований 05 травня 2014 року, вид обтяження арешт нерухомого майна, підстава виникнення обтяження: постанова № 29745 від 31 грудня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Видана ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні;

реєстраційний номер обтяження 11177300, зареєстрований 17 травня 2011 року на підставі постанови про арешт майна боржника від 17 травня 2011 року, винесеною ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні.

Вказані обтяження порушують права та інтереси ОСОБА_1 як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, оскільки є перешкодою у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Тому на підставі викладеного та із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 51, 59 Закону України «Про виконавче провадження» просила суд звільнити нерухоме майно, а саме нежилі приміщення І та II поверхів (літ. «А», «Б»), загальною площею 714, 5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 15465553), які належать на праві приватної власності ПП «Мегаполіс» з-під арешту, зареєстрованого 05 травня 2014 року запис про обтяження № 5551128, підстава виникнення обтяження: постанова номер № 29745 від 31 грудня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; видана ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні та арешту, зареєстрованого 17 травня 2011 року реєстраційний номер обтяження № 11177300, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника від 17 травня 2011 року, винесеною ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні.

05 травня 2021 року від відповідача Суворовського РВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі свого представника ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість, зазначивши те, що позивач є стягувач у виконавчому провадженні, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме - оскарження стягувачем дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

09 липня 2021 року позивачем в особі свого представника надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що ОСОБА_1 правильно обраний спосіб захисту своїх прав. Крім того, представник Суворовського РВДВС не звернув увагу, що крім арешту по виконавчому провадженню, де ОСОБА_1 є стягувачем, вона просить звільнити спірне нерухоме майно з-під арешту, який був накладений ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні в межах іншого виконавчого провадження, в якому ОСОБА_1 не є стороною.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мегаполіс», Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); третя особа: ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулась доапеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 права захисту своїх прав як іпотекодержателя нерухомого майна. Свої боргові зобов`язання ПП «Мегаполіс» перед ОСОБА_1 у передбачений строк не виконало, а тому у неї виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вважає, що висновок суду, що позовні вимоги в частині арешту є передчасними, оскільки ОСОБА_1 як стягувач по виконавчому провадженню не зверталась до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, суперечить вимогам ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що 24 квітня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 39010113 про стягнення з ПП «Мегаполіс» на користь ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з непред`явленням виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строк.

В матеріалах справи є копія заяви ПП «Мегаполіс» про зняття арешту у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Щодо висновку суду про те, що іпотека виникла пізніше за арешт іпотечного майна, накладений постановою про арешт майна боржника від 17 травня 2011 року, а оскільки пріоритет права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог виникає виключно з моменту державної реєстрації іпотеки, підстави для зняття арешту з нерухомого майна у визначений позивачем спосіб відсутні, зазначає, що нотаріус Зоріна Н.В. не внесла запис про обтяження нерухомого майна іпотекою у день укладення договору іпотеки.

Суд не звернув уваги, що відповідно до витягу з виконавчого провадження, який було надано представником Дніпровського ВДВС до суду, вказаний арешт був накладений в рамках виконавчого провадження № 26462475 з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня 2011 року № 2-2169/11, в якому позивачка не була стороною. 24 червня 2011 року постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС РУЮ у м. Херсоні вказане виконавче провадження закінчене на підставі п. 10 ч. ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено до Суворовського РВ ДВС у м. Херсоні, а останній повідомив, що будь-якого відкритого виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ПП «Мегаполіс» у вказаному відділі немає.

Отже, відсутнє будь-яке виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня 2011 року № 2-2169/11, а строк його пред`явлення до виконання вже сплинув. За таких обставин стягувач вже не має можливості вимагати примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2023 року зазначена справа, яка надійшла до апеляційного суду 09 січня 2023 року, передана головуючому судді Орловській Н.В. у складі суддів Приходько Л.А., Чорна Т.Г. (а.с. 9).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року матеріали за вказаною апеляційною скаргою направлено до Малиновського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 766/9932/20 (номер провадження: 2/766/6951/21) за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мегаполіс», Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса),Дніпровського районноговідділу державної виконавчої служби у містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса);третя особа: ОСОБА_2 ,про звільненнямайна з-підарешту, юстиції(м. Одеса);третя особа: ОСОБА_2 ,про звільненнямайна з-підарешту (а.с. 15).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 766/9932/20 (а.с. 68).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2023 року вилучено суддю ОСОБА_5 у зв`язку із звільненням у відставку з посади судді відповідно до рішення ВРП від 16 лютого 2023 року, новий суддя у складі суду ОСОБА_6 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 березня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 залишена без руху (а.с. 91,92).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою (а.с. 96).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року відрядження судді Орловської Н.В. до Одеського апеляційного суду достроково закінчено (а.с. 101).

У зв`язку з достроковим закінченням відрядження судді Херсонського апеляційного суду Орловської Н.В., в провадженні якої як судді-доповідача перебувала вказана справа, справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії Ігнатенко П.Я., Приходько Л.А. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023) (а.с. 102).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2023 року у відповідності до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді визначено суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П (а.с. 105).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року зазначена справа призначена до розгляду на 26 вересня 2023 року о 13-40 год (а.с. 109), який за клопотанням представника ОСОБА_3 був відкладений на 19 грудня 2023 року на 17-15 годину.

19 грудня 2023 року судовий розгляд у зв`язку з відпусткою головуючого судді Назарової М.В. з 18 грудня по 26 грудня 2023 року відкладений на 26 березня 2024 року на 12-15 год.

26 березня 2024 року судовий розгляд у зв`язку з відпусткою головуючого судді Назарової М.В. з 19 березня по 12 квітня 2024 року, відкладений на 06 серпня 2024 року на 15-00 годину.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 повідомлений як учасник Електронного суду, про що свідчить довідка про доставку електронного документу 02.08.2024 23:06:13, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, відповідач Дніпровський районнийвідділ державноївиконавчої службиу містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса) надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, відповідач ПП «Мегаполіс» та Суворовський районнийвідділ державноївиконавчої службиу містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса) повідомлені як учасники Електронного суд, про що свідчать довідки про доставку електронного документу 30.07.2024 19:43:39 та 19:43:40 відповідно.

Вказане відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про факт звернення позивачки ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зняття арешту, який накладенийдержавним виконавцем постановою № 29745 від 31 грудня 2013 року, в якому вона є стягувачем, отже заявлені вимоги в частині скасування арешту, зареєстрованого 05 травня 2014 року запис про обтяження № 5551128, є передчасним, оскільки така у разі порушення її прав не позбавлена можливості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця в порядку, встановленому розділом УП ЦПК України шляхом звернення до суду із відповідною скаргою.

В частині арешту, зареєстрованого 17 травня 2011 року, реєстраційний номер обтяження № 11177300, накладений постановою про арешт майна боржника від 17 травня 2011 року, винесеною ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні суд зазначив, що зареєстрована іпотека виникла пізніше за арешт іпотечного майна, накладений постановою про арешт майна боржника від 17 травня 2011 року, а оскільки пріоритет права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог виникає виключно з моменту державної реєстрації іпотеки, підстави для зняття арешту з нерухомого майна, у визначений позивачем спосіб відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено 23 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних.

03 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП «Мегаполіс» укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надає ПП «Мегаполіс» позику у розмірі 100000,00 доларів США з оплатою 12 % річних.

12 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП «Мегаполіс» в забезпечення договору позики від 23 серпня 2007 року та договору позики від 03 вересня 2007 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 7699, за умовами якого ПП «Мегаполіс» передало в іпотеку ОСОБА_1 нежилі приміщення І та II поверхів (літ. «А», «Б») загальною площею 714, 5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

19 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ПП «Мегаполіс» укладено Договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В. 12 жовтня 2007 року, за реєстровим за № 7699.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору від 19 червня 2019 року іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржниками своїх зобов`язань за договорами позики, отримати задоволення за рахунок іпотечного майна.

30 липня 2013 року відкрито виконавче провадження № 39010113 з примусового виконання виконавчого листа № 2120/6111/12, виданого Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ПП «Мегаполіс» (боржник) на користь ОСОБА_1 (стягувач) суми боргу у розмірі 1310578,21 грн.

З наданого до суду відзиву на позовну заяву убачається, що постановою від 05 квітня 2016 року вказаний виконавчий лист № 2120/6111/12, виданий Суворовським районним судом м. Херсона, повернуто, на підставі п. 5 ч. 1ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

З відповіді Суворовського РВДВС міста Херсон ГТУЮ у Херсонській області від 05 березня 2018 року № 19-1051 убачається, що 24 квітня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 13 ч. 1ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 30 червня 2020 року № 214301200 державним реєстратором Херсонська філія ДП «Інформаційний центр» 17 травня 2011 року внесено запис про обтяження реєстраційний номер № 11177300, тип обтяження: арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника від 17 травня 2011 року, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні, власник майна ПП «Мегаполіс».

05 травня 2014 року внесено запис про обтяження № 5551128, вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава виникнення обтяження: постанова номер № 29745 від 31 грудня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видавник ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні, об`єкт нерухомого майна - нежилі приміщення першого та другого поверхів (літ. «А», «Б»), загальною площею 714, 5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 15465553), які належать на праві приватної власності ПП «Мегаполіс».

Судом встановлено, що арешт намайно ПП «Мегаполіс» накладенийдержавним виконавцем постановою № 29745від 31 грудня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з метою забезпечення реального виконання судового рішення на підставі виконання виконавчого листа № 2120/6111/12, виданого Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ПП «Мегаполіс» (боржник) на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 1310578,21 грн, у якій позивач ОСОБА_1 була стороною, відповідно мала статусу учасника виконавчого провадження, в рамках якого накладено цей арешт.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.Закону України «Про іпотеку»порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Переглядаючи рішення суду в частині щодо позовних вимог про скасування арешту, накладеного 05 травня 2014 року, запис про обтяження № 555112, колегія суддів виходить з такого.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження є відокремленою від провадження у суді, а тому має власну структуру органі виконання рішень та нормативно-правове регулювання.

Особливий спосіб юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час виконання судового рішення визначений законодавцем як судовий контроль за виконанням рішень (розділ УП ЦПК України), а критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбачених законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону (в редакції станом на 26 жовтня 2014 року (дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

По справі є встановленим, що закінчення виконавчого провадження № 39010113 мало місце з підстав, передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначеністаттею 41цього Закону виконавець не мав повноважень знімати арешт у такому випадку.

Як встановлено судом, виконавчий лист не було виконано.

За таких обставин помилковим є посилання позивачки на передбаченість законом зняття арешту з арештованого майна в такому випадку, а відтак і незаконність дій державного виконавця через не зняття арешту з арештованого спірного нерухомого майна.

Вказане свідчить про неможливість визнання неправомірними дій виконавця, однак про наявність підстав для зобов`язання зняти арешт, зареєстрований 05 травня 2014 року, запис про обтяження № 5551128.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Розглядаючи вказану справу, апеляційний суд бере до уваги, що будь-яка дія щодо арештованого майна державним виконавцем може вчинятися лише у відкритому виконавчому провадження, яке наразі відсутнє, а крім того, діючий ЦПК встановлює строк звернення зі скаргою на дії, бездіяльність виконавця у 10 днів, тоді як пред`явлення позову на загальних підставах врегульовано ЦК України у главі 19 Розділу У Книги першої.

З огляду на наведене, до таких відносин мають застосовуватись положення ч. 5 ст. 59 Закону, де зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи те, що за наслідками розгляду скарги порядку розділу VII ЦПК України постановляється ухвала, то законодавець не обмежив можливість отримати рішення суду (зокрема в порядку позовного провадження) про зняття арешту з майна.

Отже, варто зазначити, що у разі відсутності у виконавця умислу навмисно не знімати арешт з майна через відсутність визначених в законодавстві підстав для зняття арешту, або такі дії викликані іншими обставинами (наприклад, матеріали виконавчого провадження знищені і немає можливості їх відновити), то можливим є подання позовної заяви про зняття арешту з майна, де відповідачем буде стягувач (як особа в інтересах якої накладено арешт), а третьою особою - орган державної виконавчої служби (негаторний позов).

При цьому, має бути взято до уваги, що суди мають уникати надмірного формалізму при здійсненні судочинства.

Оскільки наразі йдеться про захист позивачкою як іпотекодавцем своїх прав, порушених наявним арештом, здійсненим державним виконавцем задля можливого виконання рішення суду на її користь, то не може бути взята до уваги судова практика Верховного Суду з приводу того, що у випадку, коли вона є стороною виконавчого провадження, належним способом захисту її прав є звернення до суду в порядку судового контролю.

Окрім цього, згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закінчення договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Отже, в наведеній частині про зняття арешту нерухомого майна, зареєстрованого 05 травня 2014 року, запис про обтяження № 5551128 колегія суддів знаходить підстави для погодження доводів апеляційної скарги, скасування рішення суду в наведеній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Що стосується висновків суду щодо позовних вимог про зняття арешту, зареєстрованого 17 травня 2011 року, реєстраційний номер обтяження № 11177300, накладений 17 травня 2011 року постановою ДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні, то колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду упостанові у справі № 725/3352/23від 06 травня 2024 року, розглядаючи справу про зняття арешту з майна, зазначив, що такий може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

По теперішній справі сама позивачка зазначає і таке підтверджено матеріалами справи що вказаний арешт був накладений в рамках виконавчого провадження № 26462475 з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня 2011 року № 2-2169/11, в якому позивачка не була стороною.

Тобто, у вказаному виконавчому провадженні інший, відмінний від неї, стягувач.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі N 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі N 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (пункт 71)).

Здійснюючі певні дії в межах виконавчого провадження, державний виконавець лише виконує покладені на нього спеціальним законом повноваження в інтересах стягувача, він не стає учасником цивільних правовідносин між цими стягувачем та боржником, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість державного виконавця в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Таким чином, державний виконавець не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин.

Вказана правова позиція Верховного Суду є сталою та незмінною протягом тривалого часу, зокрема вона викладена у постановах від 14 серпня 2019 року у справі N 519/77/18 (провадження N 61-10311св19), від 03 лютого 2022 року у справі N 403/15307/12 (провадження N 61-18872св21).

Таким чином, державний виконавець не може бути відповідачем у цій справі, а лише відповідно до вимог статті 53ЦПК України може бути залучений до участі у справі у якості третьої особи.

Питання про залучення належного співвідповідача, яким в даному випадку крім власника спірного майна ПП «Мегаполіс» є і стягувач, судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивачка не заявляла, а суд розглядає справи відповідно до таких засад цивільного судочинства як диспозитивність та змагальність (ст. 12, 13 ЦПК України) .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (провадження N 14-61цс18)).

Оскільки позивачка пред`явила позов не до всіх належних відповідачів, слід дійти висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити саме з цих підстав, не аналізуючи спір по суті в наведеній частині, оскільки це має бути зроблено під час розгляду справи зі всіма матеріального зацікавленому у спорі особами.

Вказане невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мегаполіс», Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса),Дніпровського районноговідділу державної виконавчої служби у містіХерсоні Південного міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м. Одеса);третя особа: ОСОБА_2 ,про звільненнямайна з-підарешту задовольнити частково.

Звільнити нерухоме майно, а саме нежилі приміщення І та II поверхів (літ. «А», «Б») загальною площею 714, 5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 15465553), які належать на праві приватної власності приватному підприємству «Мегаполіс» (код ЄДРПОУ 32022235, адреса: 73003, м. Херсон, вул. Червоностудентська, буд. 32-В кв. 106) з-під арешту нерухомого майна, зареєстрованого 05 травня 2014 року, запис про обтяження № 5551128; підстава виникнення обтяження: постанова номер № 29745 від 31 грудня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видана ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні.

В іншій частині щодо зняття арешту нерухомого майна, зареєстрованого 17 травня 2011 року, реєстраційний номер обтяження № 11177300, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника від 17 травня 2011 року, винесеною ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 06 серпня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко