Рішення
від 09.08.2024 по справі 300/5820/23
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2024 р. справа № 300/5820/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про стягнення коштів, скасування наказу та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі відповідач 1), Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач 2) в якому просить:

- стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, правонаступника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення у справі №300/1214/23 з 23.05.23 по 15.06.2023 у розмірі 13 795 грн;

- стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, правонаступника Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 невиплачену в 2021, 2022 та в 2023 році грошову допомогу в розмірі 48 282 грн;

- визнати незаконним і скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка Максима Олександровича від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою»;

- зобов`язати Управління Держпраці в Івано-Франківській області провести відповідні перерахунки і забезпечити виплату ОСОБА_1 різниці між перерахованими та фактично виплаченими сумами заробітної плати у період простою з 21.08.2023;

- визнати протиправними дії голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка Максима Олександровича щодо невиконання законних вимог ОСОБА_1 :

1) про нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення у справі №300/1214/23 з 23.05.2023 по 15.06.2023 у розмірі 13 795 грн та про оплату часу вимушеного прогулу (заяви від 10.07.2023, від 17.08.2023);

2) про нарахування грошової допомоги в 2023 році при наданні щорічної відпустки згідно наказів від 21.06.2023 №3-відп, від 14.07.2023 №10-відп та за 2021 і 2022 роки (заяви від 20.08.2023, від 23.08.2023).

Позовні вимоги мотивовані тим, що з дня ухвалення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23 у відповідачів виник обов`язок щодо його виконання. Проте, рішення суду від 22.05.2023 в частині виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.03.2021 по 22.05.2023 станом на момент подання позову не виконано. Середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку невиконання судового рішення за період з 22.05.2023 по 15.06.2023 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області не нараховано та не виплачено. На звернення позивача від 17.08.2023 про виконання рішення суду в добровільному порядку Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області надано відповідь про те, що в Управлінні відсутні кошторисні призначення і для виконання рішення суду Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулося до Державної служби України з питань праці з проханням внести зміни до кошторисних призначень. Окрім цього, як зазначає позивач, Управління Держпраці в Івано-Франківській області відмовилось від нарахування позивачу середнього заробітку за вимушений прогул за період невиконання рішення суду. Так, в період з 23.05.2023 по 15.06.2023, не зважаючи на існування рішення суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23, що було допущено до негайного виконання, ОСОБА_1 не була поновлена на роботі та не отримувала заробітну плату. До виконання обов`язків на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області позивач приступила з 16.06.2023, тому період з 23.05.2023 по 15.06.2023 включно повинен бути оплачений як вимушений прогул.

У зв`язку з чим, позивач уважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення згідно з статтею 236 Кодексу законів про працю України за період з 23.05.2023 до 15.06.2023, який становить 13794, 84 грн., виходячи з такого розрахунку: 18 робочих дні (період з 23.05.2023 по 15.06.2023 включно) х на 766,38 грн, (розмір середньоденного заробітку, що встановлений судом).

Окрім цього, позивач наголошує, що внаслідок протиправних дій Управління Держпраці в Івано-Франківській області в червні 2023 року не виплачена ОСОБА_1 грошова допомога (допомога на оздоровлення) в розмірі середньомісячної заробітної плати, котра є обов`язковою при наданні відпустки державним службовцям. Також, на думку позивача, вона понесла втрати у зв`язку з невиплатою грошової допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, яка належала б їй при наданні щорічних відпусток в 2021 та в 2022 роках, якби вона не була незаконно звільнена з роботи і мала можливість використовувати відпустки. Тому, за доводами позивача, загальна сума не отриманих нею коштів грошової допомоги за 2021, 2022, 2023 роки, котрі вона просить стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці як правонаступника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, становить 48 281,94 грн. виходячи з розрахунку 3 х 16093,98 грн, (середньомісячна зарплата, встановлена рішенням суду).

Також ОСОБА_1 вважає протиправним наказ від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою», котрим з 21.08.2023 головою комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області оголошено простій, не з вини працівника. Так, позивач вважає, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, було порушено процедуру щодо оголошення простою позивачу, оскільки були відсутні передбачені ст.34 КЗпП України умови для оголошення простою, тобто зупинення роботи, викликанеивідсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. За умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу. Крім того, на переконання позивача, наказ, про простій відносно неї вправі видавати лише суб`єкт призначення голова Державної служби України з питань праці. Адже, статтею 17 Закону України «Про державну службу» визначено, що керівник державної служби, який призначає та звільняє з посади, також організовує планування роботи, створює належні умови та їх матеріально-технічне забезпечення. Відтак за доводами позивача наказ Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області від 21.08.2023 № 23-к «Про оголошення простою» є протиправним та підлягає скасуванню, а позивачу належить виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченими сумами заробітної плати у період простою. Враховуючи наведене просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2023 відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.46-47).

Відповідач 1 - Управління Держпраці в Івано-Франківській області, скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.73-78), в якому щодо задоволення позовних вимог заперечило. У відзиві представник відповідача вказав, що станом на час подання відзиву Управління Держпраці в Івано-Франківській області перебуває у стані припинення. Відмітив, що після винесення Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення від 22.05.2023 по справі №300/1214/23, 30.05.2023 відбулось звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду задля роз`яснення рішення від 22.05.2023 по справі №300/1214/23. Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви Державної служби України з питань праці про роз`яснення судового рішення. Тому, 15.06.2023 Державною службою України з питань праці видано наказ №108 КТ «Про виконання рішення суду», яким вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19.03.2021. Цього ж дня, за доводами представника відповідача 1, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ №9-к «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №108-кт від 15.06.2023 «Про виконання рішення суду», а тому, на думку представника відповідача, в частині негайного поновлення рішення суду, ОСОБА_1 на посаді було фактично виконано 15.06.2023, а саме в день видання Держпрацею наказу №108-КТ «Про виконання рішення суду». 06.06.2023, з метою виконання рішення суду в частині допущеній до негайного виконання, Управлінням Держпраці здійснено виплату ОСОБА_1 , коштів в розмірі невиплаченої середньомісячної заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16093,98 грн, визначених рішенням суду. Представником відповідача зазначено, що відповідач, як територіальний орган Державної служби України з питань праці, не наділено повноваженнями щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці, згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 по справі №300/1214/23, а тому, поновлення Управлінням Держпраці позивача на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області стало можливим тільки після видання суб`єктом призначення (Головою Держпраці) відповідного наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці. У зв`язку із цим, уважає, що вини Управління Держпраці в Івано-Франківській у невиконанні рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі немає, оскільки суб`єктом, який наділений правом призначення позивача на посаду, та звільнення з посади, є Голова Державної служби України з питань праці і тільки він вправі видавати накази про поновлення позивача на роботі. Також на переконання представника відповідача, подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання, а тому, у зв`язку із зверненням до суду про роз`яснення судового рішення від 22.05.2023 по справі №300/1214/23, строк вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період невиконання рішення суду від 22.05.2023 становить 9 днів, з 23.05.2023 по 29.05.2023 (7 днів) та з 13.06.2023 по 14.06.2023 (2 дні).

Щодо тверджень позивача про позбавлення її права на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 роки, представник відповідача зазначив, що чинним законодавством передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення може бути надана працівникові лише при реалізації права на щорічну відпустку. Тому, враховуючи те, що протягом 2021-2022 років ОСОБА_1 не працювала та не перебувала у відпустці, оскільки була звільнена, то і право на отримання матеріальної допомоги, що надається держслужбовцю при наданні щорічної відпустки, у неї не виникало. На переконання представника відповідача прохання позивача, адресоване Управлінню Держпраці виплатити заробітну плату грошову допомогу у розмірі середньомісячної зарплати за 2021, 2022, 2023 не морже бути задоволене, оскільки протягом 2021-2022 років ОСОБА_1 не працювала. За цей період суд у рішенні від 22.05.2023 у справі №300/1214/23 визначив суму середнього заробітку, яку повинно сплатити ОСОБА_1 . Управління Держпраці за час вимушеного прогулу, адже саме оплата вимушеного прогулу у випадках, що передбачають статті 235, 236 КЗпП України є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Щодо оголошення ОСОБА_1 простою, представник відповідача зазначив, що у зв`язку із тим, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області перебуває у стані припинення та з 05.12.2022 фактично припинило здійснення своїх повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, наказом від 21.08.2023 №23-к, заступнику начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника. Водночас, листом від 10.08.2023 №2783/1/9.2-23а Державна служба України з питань праці повідомляла позивача про те, що відповідно до Постанови КМУ №14 від 12.01.2022 територіальні органи Держпраці ліквідовано як юридичні особи публічного права, зокрема і Управління Держпраці в Івано-Франківській області. У зв`язку із цим, за доводами представника відповідача, ОСОБА_1 надсилалося попередження про наступне звільнення від 10.08.2023. Проте, одночасно з метою дотримання реалізації вимог законодавства щодо права на працю та відповідно до професійної підготовки та компетенції позивача, пропонувалися наявні вакантні посади державної служби керівного складу міжрегіональних територіальних органів та апарату Держпраці. Однак, як зазначає представник, ОСОБА_1 не погодилася на жодну із запропонованих їй посад. Щодо доводів позивача про протиправність дій голови комісії з припинення Управління Держпраці в частині не нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання рішення суду у справі №300/1214/23, представник відповідача зазначив, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області неодноразово зверталося до Голови Держпраці у зв`язку із необхідністю виконання судового рішення у справі №300/1214/23 та з проханням виділення коштів по КЕКВ 2800 (Інші поточні видатки). Однак, такі кошти Держпрацею не виділено. Враховуючи наведене, представник відповідача уважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідач 2 - Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.56-61). У відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила та вказала, що Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є неналежним відповідачем у справі через відсутність правонаступництва між Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області та Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Так, у цьому випадку за юридичною формою мала місце ліквідація Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Окрім того, у зв`язку із тим, що саме Управління Держпраці в Івано-Франківській області є для позивача роботодавцем та податковим агентом і страхувальником, а не Міжрегіональне управління, у разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення повинна бути стягнута саме із Управління Держпраці. Також представник відповідача 2 як і представник відповідача 1, вказала, що чинним законодавством передбачається, шо матеріальна допомога на оздоровлення може бути надана працівникові лише при реалізації права на щорічну відпустку, а тому грошова допомога за 2021-2022 роки не може бути виплачена ОСОБА_1 , оскільки остання не працювала та не перебувала у відпустці в ці періоди.

05.10.2023 позивачем на адресу суду подано заяву про уточнення позовних вимог. У заяві позивач вказала на необхідність уточнення позовних вимог в частині проведення відповідних перерахунків і виплати їй різниці між перерахованими та фактично виплаченими сумами заробітної плати у період простою з 21.08.2023. Зазначила, що наказом Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 №122-кт ОСОБА_1 звільнена з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. При звільненні з роботи у вересні 2023 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за 21 день простою у період з 21.08.2023 по 18.09.2023 в сумі 6289,85 грн, що дає можливість вирахувати суму недоотриманої позивачем заробітної плати, яка належить позивачу у разі скасування судом наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою». Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку різниця недоотриманої ОСОБА_1 заробітної плати за період простою з 21.08.2023 по 18.09.2023 становить 9156,42 грн, виходячи з наступного розрахунку 6289,85 грн (нарахована заробітна плата за 21 день простою у період з 21.08.2023 по 18.09.2023) : 21 день = 299,51 грн (зарплата за один день простою); 735,53 грн - 299,51 грн = 436,02 грн (різниця в зарплаті за один день); 436,02 грн х 21 день простою = 9 156,42 грн.

Враховуючи наведене у заяві серед іншого просила: стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, який є правонаступником Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 різницю між середньою зарплатою та фактично виплаченою позивачу заробітною платою за період простою з 21.08.2023 по 18.09.2023 у сумі 9156,42 грн. (а.с.117-118).

09.10.2023 позивач подала до суду відповідь на відзив відповідача 1 (а.с.124-131), відповідно до якої остання не погоджується з аргументами відповідача 1 та вважає їх безпідставними. Зазначила про недоречність посилання відповідача 1 на лист та роз`яснення Мінсоцполітики, котрі не є нормативно-правовими актами, а носять інформативний характер та не можуть змінювати приписів законів України. Також відмітила, що зазначені в наказі від 21.08.2023 №23-к причини оголошення простою не відповідають дійсності, оскільки при поновленні позивача на роботі 16.06.2023, голова ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області видав наказ від 16.06.23 №447/ЗК «Про внесення змін до наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 22.03.2023 №446/ЗК» щодо складу ліквідаційної комісії. Цим наказом ОСОБА_1 було призначено заступником голови ліквідаційної комісії. Тобто, для позивача було передбачено виконання певних обов`язків. Таким чином, за доводами позивача, перебування в стані припинення відповідача 1, не є законною підставою для оголошення простою для ОСОБА_1 . Водночас, позивач наголошує, що у своєму відзиві відповідач 1 вірно зазначає, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади. Тобто, для позивача наказ про оголошення простою міг видавати лише Голова Держпраці, а не заступник начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, котрий одночасно є головою ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Також позивач зауважила, що відповідач 1 не ознайомив її з наказом від 22.08.2023 №25-к (доданий відповідачем 1 до відзиву), котрим вносилися зміни до вже оскаржуваного позивачем наказу від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою». Відповідач 1 не допускав до роботи ОСОБА_1 , з графіком виходу з простою не ознайомлював, нараховував заробітну плату у розмірі 2/3 окладу, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості отримувати заробітну плату у повному розмірі. Водночас, про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці працівник має бути повідомлений завчасно, а введення в дію наказів заднім числом не передбачено жодними нормативно-правовими актами. Окрім цього, позивач констатує, що відповідач 1 не надав до суду жодного доказу про те, що позивачу пропонувалося переведення за його згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу до відповідача 2 Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, котре є правонаступником прав та обов`язків Управління Держпраці в Івано-Франківській області, де оголосили простій для позивача. А тому у відповідача 1 не було підстав встановлення з 21.08.2023 простою для ОСОБА_1 .

Також, позивач подала до суду відповідь на відзив відповідача 2 (а.с.142-146) відповідно до якої остання не погоджується з аргументами відповідача 2 та вважає їх безпідставними та аналогічними із відзивом на позов, який поданий до суду відповідачем 1. Зокрема вказує на безпідставність тверджень відповідача 2 щодо того, що Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не є правонаступником Управління Держпраці в Івано-Франківській області, так як про наявність правонаступника, а також те, що відбулася реорганізація, а не ліквідація Управління Держпраці в Івано-Франківській області зазначено у постановах ВААС, зокрема у справах № 300/5313/22, № 300/5316/22, № 300/5595/22, № 300/25/23, № 300/5211/22, № 300/5212/22, № 300/5322/22, № 300/5312/22 та інших.

01.11.2023 позивач подала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона повинна була отримати грошову допомогу за 2021 рік при наданні 15-ти календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 27.05.2020 по 26.05.2021 відповідно до наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 02.10.2020 №255-відп. Вказала, що 15 календарних днів наданої їй відпустки за період роботи з 27.05.2020 по 26.05.2021, це була відпустка повної тривалості за 2021 рік, на яку вона мала право на дату видання наказу про надання цієї відпустки. Грошова допомога за 2022 рік повинна була бути виплачена в червні 2023 при наданні щорічної відпустки тривалістю 14 календарних дні за період роботи з 27.05.2022 по 26.05.2023 (наказ №3-відп. Від 21.06.2023). Грошова допомога на оздоровлення за 2023 повинна була бути виплачена їй при наданні в липні 2023 щорічної відпустки тривалістю 5 календарних дні за період роботи з 27.05.2023 по 26.05.2024 (наказ від 14.07.2023 №10-відп.). Враховуючи те, що відповідачем визнано за нею право на отримання щорічних основних відпусток у зв`язку із її поновленням на посаді за рішенням суду та прийняття відповідних наказів в частині надання їй щорічних основних відпусток за вказані відповідні попередні роки роботи, то твердження відповідачів про відсутність у неї права на отримання грошової допомоги, передбаченої ст.57 Закону України «Про державну службу», яка надається під час надання основної щорічної відпустки, без надання обгрунтувань законності підстав ненадання грошової допомоги до основної щорічної відпустки, вважає необгрунтованими (а.с.156-158).

Також позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення від 14.12.2023, у яких зазначила, що Верховний Суд у постанові від 29.11.2023 у справі №160/1643/23, в частині що стосується правонаступництва одного з територіальних органів Державної служби України з питань праці, зазначив, що злиття кількох державних органів в один й наділення цього новоутвореного (в результаті такого способу реорганізації) державного органу по суті тими самими владними повноваженнями, які мали ті органи, які злилися в один, не означає, що припинені (шляхом злиття) державні органи ліквідовані інституційно. У такий спосіб вони набули нової «форми», але їх «сутність», яка виявляється у завданнях і функціях у визначеній сфері правовідносин, залишилися ті самі. У зв`язку з наведеним вважає, що стягнення належних їй коштів слід здійснити саме з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці як правонаступника Управління Держпраці в Івано-Франківській області (а.с.196).

Відповідачем 2 - Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 27.02.2024 надано на адресу суду додаткові письмові пояснення, у яких представник відповідача зазначила, що 21.02.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 21.02.2024 у справі №300/1214/23 задовольнив касаційну скаргу Державної служби України з питань праці, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023, скасував. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишив без розгляду. Наголошено, що результати розгляду справи №300/1214/23 має вирішальне значення при розгляді даної справи, оскільки вона є першопричинною по відношенню до справи №300/5820/23. Також, зазначено, що на виконання рішення у справі №300/1214/23 від 22.05.2023 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19.03.2021 та виплачено 425 340,90 грн, середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На переконання представника відповідача у зв`язку із прийняттям Верховним Судом постанови від 21.02.2024 у справі №300/1214/23 та з врахуванням положень частини 4 ст.78 КАС України відносини публічної служби між ОСОБА_1 та Держпраці (суб`єктом призначення), Управлінням Держпраці (роботодавцем) вважаються такими, що припинені з 19.03.2021 а з Міжрегіональним управлінням взагалі не виникали. Враховуючи наведене представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити у зв`язку з відсутністю предмету позову у цій справі (а.с.198-199).

Позивачем у відповідь на додаткові пояснення відповідача 2, 28.02.2024 на адресу суду подано письмові заперечення. У запереченні позивач зазначила, що твердження відповідача 2 не відповідають дійсності, оскільки вона була звільнена наказом Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 №122-кт, котрий рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №300/3634/20 визнано протиправним та скасовано. Тому на переконання позивача, вона не вважається такою, яка була звільнена з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Стверджує, що наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 №54-к не має жодного впливу, бо її звільняли з роботи не наказом начальника Управління Держпраці від 19.03.21 №54-к, а наказом Державної служби України з питань праці від 11.12.20 №122-кт «Про звільнення ОСОБА_2 » (призначення та її звільнення із посади відповідно до чинного законодавства здійснює голова Державної служби України з питань праці, а начальник територіального органу лише оголошує такий наказ). Звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №300/1679/21 зазначено, що наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.21 №54-к є актом реалізації наказу органу вищого рівня, виданий на виконання вимог наказу Держпраці від 11.12.2020 № 122-кт, і що він є правовстановлюючим лише в частині встановлення конкретної дати звільнення (оскільки Позивач тривалий час перебувала на лікарняному і у наказі Держпраці від 11.12.2020 №122-кт не було визначено дату звільнення) та відповідно до цієї дати компенсації за невикористані відпустки (п.55-64 постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №300/1679/21). Наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 №54-к після того, як в судовому порядку було скасовано наказ Держпраці від 11.12.20 №122-кт, не має жодної ваги і нічого собою не являє. Він не може вважатися наказом на підставі якого припинені трудові відносини, так як був виданий на підставі наказу Держпраці №122-кт, що вже скасований. Крім цього зазначає, що із позовом до суду, що розглядався у справі №300/1412/23, вона зверталася у зв`язку з тим, що після скасування судом незаконного наказу Державної служби з питань праці від 11.12.2020 № 122-кт «Про звільнення ОСОБА_2 » (у справі 300/3634/20 ) з посади заступника начальника Управління Держжпраці в Івано-Франківській області, її не допускали до роботи і Держпраці самостійно не вирішувала питання про її поновлення та відновлення трудових прав. На переконання позивача, прийняття Верховним Судом рішення про залишення без розгляду її позову у справі №300/1214/23 жодним чином не міняє суті спору у справі №300/5820/23. Після прийняття 21.02.2024 Верховним Судом рішення у справі №300/1214/23, не можна вважати, що трудові відносини із нею були припинені бо незаконний наказ Державної служби з питань праці від 09.12.2020 №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році» в частині щодо висновків про результати оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_2 та наказ Державної служби України питань праці від 11.12.2020 № 122-кт «Про звільнення ОСОБА_2 » з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області скасовано у справі №300/3634/20, про що відповідач 2 у своїх додаткових поясненнях замовчує, стверджуючи, шо справа №300/1214/23 є першопричиною по відношенню до справи №300/5820/23 (а.с.213-215).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

Наказом Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 за №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» керівників, перших заступників керівників та заступників керівників територіальних органів Державної служби Країни з питань праці, у якому серед іншого затверджено висновок про негативну оцінку службової діяльності заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 (а.с.216-217 та а.с.218-221).

Відповідно до частини 6 статті 44 Закону України «Про державну службу», наказу Держпраці від 09.12.2020 №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році» Державною службою з питань праці 11.12.2020 прийнято наказ за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ", згідно пункту 1 якого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Відповідно до пункту 2 наказу, датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність (а.с.222).

У свою чергу Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 11.12.2020 прийнято наказ №212-к «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №122 кт від 11.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 »»(а.с.223).

Не погоджуючись із наказом від 09.12.2020 № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році", та наказом №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_3 ", позивач оскаржила їх в судовому порядку.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 в адміністративній справі №300/3634/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" в частині щодо висновків про результати оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 апеляційні скарги управління Держпраці в Івано-Франківській області та Державної служби України з питань праці задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 300/3634/20 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10.02.2022 №300/3634/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №300/3634/20 скасовано, а справу направлено до цього ж суду на новий судовий розгляд.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 300/3634/20 апеляційні скарги управління Держпраці в Івано-Франківській області та Державної служби України з питань праці залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 300/3634/20 - без змін.

Як встановлено судом наказ Державної служби з питань праці від 11.12.2020 №122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ", з моменту його прийняття та протягом розгляду справи №300/3634/20 судом першої інстанції, не був реалізований з причин перебування ОСОБА_1 на лікарняному. З огляду на що ОСОБА_1 вимог щодо її поновлення на роботі на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області не заявлялось та, відповідно, такі не вирішувались судом в межах розгляду адміністративної справи №300/3634/20.

По завершенню лікарняного і виходу ОСОБА_1 на роботу, 19.03.2021 начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_4 на підставі наказу Державної служби з питань праці від 11.12.2020 №122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 " наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області №212-к «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 », відповідно до частини 6 статті 44 Закону України «Про державну службу», наказу Держпраці від 09.12.2020 №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році», прийнято наказ №54-к від 19.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_2 ». Згідно пункту 1 якого, наказано звільнити ОСОБА_1 , заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області 19.03.2021 відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (а.с.224).

Згідно матеріалів справи, зазначений наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області №54-к від 19.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_2 », був прийнятий після ухвалення Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення 16.03.2021 у справі №300/3634/20, яким визнано протиправними та скасовано накази Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" в частині щодо висновків про результати оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 та №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Не погоджуючись із наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області №54-к від 19.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_2 », та вважаючи його протиправним та таким що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 у березні 2023 звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 в адміністративній справі №300/1214/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Поновлено ОСОБА_1 з 19.03.2021 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Стягнуто з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.03.2021 по 22.05.2023 у розмірі 425340,90 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19.03.2021. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 невиплаченої середньомісячної заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16 093,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.82-87).

На адресу суду 02.06.2023 представником Державної служби України з питань праці подано заяву від 30.05.2023 про роз`яснення резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 по справі №300/1214/23 (а.с.94-96).

За наслідками розгляду зазначеної заяви Івано-Франківським окружним адміністративним судом 12.06.2023 постановлено ухвалу, якою у задоволенні заяви Державної служби України з питань праці про роз`яснення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 по справі №300/1214/23 відмовлено (а.с.97-100).

15.06.2023 Державною службою України з питань праці на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 по справі №300/1214/23 видано наказ «Про виконання рішення» за №108-кт, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19.03.2021.

15.06.2023 головою комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ №9-к від 15.06.2023 «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №108-кт від 15.06.2023 «Про виконання рішення суду»» про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19.03.2021 (а.с.22).

10.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області з заявою про оплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання рішення суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23, за 18 днів зокрема з 23.05.23 по 16.06.2023 (а.с.24).

У відповідь на вказану заяву головою ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області листом повідомлено ОСОБА_1 про те, що Управління Держпраці, як територіальний орган Держпраці не наділено повноваженнями щодо поновлення її на посаді заступника начальника Управління Держпраці, згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23. Також повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання рішення суду (а.с.25).

16.09.2023 ОСОБА_1 звернулася з заявою до голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області в якій просила надати їй з 22.06.23 частину щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 14 календарних днів з виплатою грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.162).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 19.06.2023 наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 21.06.2023 №3-відп, ОСОБА_1 заступнику начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області надано частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2022 по 26.05.2023 тривалістю 14 календарних днів з 22.06.2023 по 05.07.2023 (а.с.161).

11.07.2023 ОСОБА_1 звернулася з заявою до голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області в якій просила надати їй з 17.07.23 частину щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 5 календарних днів з виплатою грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.160).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.07.2023 наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 14.07.2023 №10-відп, ОСОБА_1 заступнику начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області надано частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2023 по 26.05.2024 тривалістю 5 календарних днів з 17.07.2023 по 21.07.2023 включно (а.с.159).

За наслідками розгляду апеляційних скарг Державної служби України з питань праці, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23, Восьмим апеляційним адміністративним судом 16.08.2023 ухвалено рішення у формі постанови, яким апеляційні скарги Державної служби України з питань праці, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року в справі №300/1214/23 без змін.

17.08.2023 ОСОБА_1 звернулася з заявою до голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області в якій просила надати їй з 22.08.23 частину щорічної основної оплачуваної відпустки (за період з 26.05.23 по 26.05.24) тривалістю 3 календарних дні з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та невикористану в 2021 та 2022 роках щорічну відпустку тривалістю 50 календарних днів (а.с.160).

21.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області з запитом на інформацію в якому просила надати письмову відповідь про прийняте рішення за її заявою від 17.08.2023 про надання з 22.08.23 щорічної відпустки (зворот а.с.34).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 17.08.2023 Управління Держпраці в Івано-Франківській області повідомлено ОСОБА_1 , про те, що її заяву не було погоджено, оскільки Управління перебуває в стані ліквідації, в якому відсутні бюджетні фінансування та кошторисні призначення (зворот а.с.165).

24.08.2023 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на запит ОСОБА_1 про надання інформації від 21.08.2023 дано відповідь, що Управлінням здійснено перерахунок заробітної плати за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2022 по 26.05.2023тривалютю 14 календарних днів з 22.06.2023 по 05.07.2023, та частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2023 по 26.07.2024 тривалістю 5 календарних днів з 17.07.2023 по 21.07.2023. Сума за перерахунком вищезазначених відпусток становить: за червень 2023 248,75 грн, за липень 2023 - 279,73 грн. Зазначено, що перераховані кошти будуть виплачені за наявності кошторисних призначень. Заява про нарахування грошової допомоги знаходиться на розгляді (а.с.42).

21.08.2023 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до статті 34, ч.1 ст.113 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про оплату праці», постанови КМУ від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», наказу Держпраці від 17.01.2022 №22 «Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області», наказу Держпраці від 02.12.2022 №230 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», постанови КМУ від 07.03.2022 №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» у зв`язку із припиненням Управління Держпраці в Івано-Франківській області здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, видано наказ №23-к від 21.08.2023 «Про оголошення простою», яким визначено оголосити простій, не з вини працівника, ОСОБА_5 , заступнику начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 21.08.2023 (пункт 1). Дозволити ОСОБА_5 не перебувати за місцем роботи до закінчення простою (пункт 2). Здійснювати нарахування заробітної плати ОСОБА_5 на весь період простою у розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління Держпраці в Івано-Франківській області, введеним в дію з 01.01.2022 (а.с.103).

22.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_6 із заявою в якій просила відмінити наказ від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою» та допустити її до роботи. В заяві звернула увагу на те, що такий наказ виданий головою комісії з ліквідації з перевищенням службових повноважень, вказаний наказ стосується ОСОБА_7 , а не ОСОБА_8 , що теж є підставою для його скасування (а.с.37).

Також 22.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_9 із заявою в якій просила відмінити наказ голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка М.О. від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою» в якій серед іншого зазначила, що наказ голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою» виданий з перевищенням службових повноважень, оскільки по відношенню до неї керівником державної служби є голова Державної служби України з питань праці. Крім того звернула увагу на те, що наказ стосується ОСОБА_7 , а не ОСОБА_8 (а.с.38).

22.08.2023 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області наказом №25-к від 22.08.2023 «Про внесення змін до наказу Управління від 21.08.2023 №23-к» внесено зміни в наказ Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою» а саме: слова « ОСОБА_7 » замінено словами « ОСОБА_10 » (а.с.104).

У відповідь на заяву позивача від 22.08.2023, головою Державної служби України з питань праці листом №1499/1/9ЗВ-23а від 04.09.2023 повідомлено ОСОБА_1 , про відсутність підстав для скасування наказу голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою» (а.с.137).

23.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_6 із заявою в якій просила нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку за 2021 та 2022 (а.с.35).

У відповідь на вказану заяву Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області повідомило позивача, про те, що згідно з положеннями ст.57 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів , якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Підставою для виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, під час отримання щорічної відпустки визначено саме факт отримання працівником такої щорічної основної відпустки за відповідний рік. Також зазначено, що під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за відповідний робочий рік (а.с.136).

Зважаючи на те, що поновлення на посаді у відносинах публічної служби відповідачем було виконано із затримкою, протиправність дій Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо не виплати грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати за період 2021, 2022, 2023, протиправність наказу голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка М.О. від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою» а також не виплати різниці між середньою заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою за період простою з 21.08.2023 по 18.09.2023, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.06.2020 у справі №521/1892/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, після прийняття Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення від 22.05.2023 у справі №300/1214/23 у Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, виник обов`язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення позивача на роботі та здійснити виплату середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Доказів негайного поновлення позивача на посаді відповідачами не надано.

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі здійснюється незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а та від 05.03.2020 у справі №280/360/19.

Стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Враховуючи викладене, відповідачі не довели належними та допустимими доказами неможливість виконання рішення про поновлення позивача на посаді, а тому позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23.

Щодо доводів представника Управління Держпраці в Івано-Франківській області наведених у відзиві на позовну заяву про те, що обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу, а також доводів про відсутність в даному випадку вини Управління Держпраці в Івано-Франківській області у не виконанні рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23 зважаючи на те, що суб`єктом який наділений правом призначення позивача на посаду та звільнення з посади, є Голова Державної служби України з питань праці, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище по тексту, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Відтак, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі здійснюється незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Також суд не погоджується з наведеним представником Управління Держпраці в Івано-Франківській області у відзиві на позовну заяву розрахунком періоду невиконання рішення суду від 22.05.2023 який на переконання представника відповідача, у зв`язку зі зверненням Державної служби України з питань праці до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення судового рішення, становить 9 днів, а саме з 23.05.2023 по 29.05.2023 (7 днів) та з 13.06.2023 по 14.06.2023 включно (2 дні), з огляду на таке.

Частиною 1 статті 254 КАС України, визначено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Згідно частини 4 статті 254 КАС України, подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Зважаючи на зміст частини 1 та 2 статті 254 КАС України, учасники справи а також державний виконавець наділені правом звернутися до суду який ухвалив судове рішення із заявою про роз`яснення судового рішення за умови набрання таким рішенням законної сили, а також якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно частини 2 статті 371 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Також положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи те, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, то подання Державною службою України з питань праці до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяви про роз`яснення судового рішення не зупиняє перебіг строку виконання судового рішення яке належить негайному виконанню, та не впливає на законодавчо встановлений обов`язок роботодавця, наступного дня після постановлення рішення про поновлення працівника на роботі видати наказ про його поновлення на роботі.

В даному випадку судом встановлено, що 22.05.2023 Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення яким скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Поновлено ОСОБА_1 з 19.03.2021 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Стягнуто з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.03.2021 по 22.05.2023 у розмірі 425 340,90 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19.03.2021. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 невиплачену середньомісячну заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16 093,98грн.

Наказом Державної служби України з питань праці від 15.06.2023 №108 -КТ «Про виконання рішення суду» поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19 березня 2021.

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 15.06.2023 видано наказ «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №108-КТ від 15.06.2023 «Про виконання рішення суду» №9-к.

Таким чином позивача поновлено на посаді лише з 15.06.2023, тоді як на підставі вищевказаних положень закону позивача належало поновити на посаді наступного дня після постановлення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, тобто 23.05.2023.

Отже, в період з 23.05.2023 по 14.06.2023 (включно) роботодавцем не виконано покладеного на нього законодавством та судовим рішенням обов`язок щодо поновлення позивача на посаді.

Саме означений період, на переконання суду, є періодом затримки виконання рішення суду, що обумовлює право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України.

Обраховуючи належний до виплати позивачу середній заробіток за такий період, суд керується вимогами ст.27 Закону «Про оплату праці» та правилами, передбаченими Порядком №100, а також враховує, визначений у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду №300/1214/23 від 22.05.2023 середньоденний заробіток позивача 766,38 грн.

За підрахунками суду, у період з 23.05.2023 по 14.06.2023 (включно) припало 17 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України, який підлягає стягненню на користь позивача складає 13028,46 грн (766,38 грн х 17 днів).

Щодо доводів представника відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, наведених у додаткових поясненнях, про припинення з 19.03.2021 відносин публічної служби між ОСОБА_1 та Держпраці (суб`єктом призначення) Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області (роботодавцем), а також про відсутність предмету спору у даній справі з огляду на прийняття 21.02.2024 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанови у справі №300/1214/23, якою скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №300/1214/23, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, суд зазначає наступне.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №300/1214/23 касаційну скаргу Державної служби України з питань праці задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 300/1214/23 скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Предметом спору у справі №300/1214/23 був наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_2 ".

Підставою для видання 19.03.2021 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області наказу № 54-к став наказ Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 №122-кт «Про звільнення ОСОБА_2 » та наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 11.12.2020 №212-к «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020р. «Про звільнення ОСОБА_2 »».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2022 у справі №300/1679/21, зазначив, що наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к є актом реалізації наказу органу вищого рівня, виданий на виконання вимог наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ", і наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к фактично є правовстановлюючим лише в частині встановлення конкретної дати звільнення (позаяк позивач перебувала тривалий час на лікарняному).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 16.03.2021 у справі №300/3634/20 ухвалено рішення яким, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" в частині щодо висновків про результати оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022, апеляційні скарги управління Держпраці в Івано-Франківській області та Державної служби України з питань праці залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №300/3634/20 - без змін.

Враховуючи наведене наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к за своїм змістом є актом реалізації наказу Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_2 ", шляхом встановлення конкретної дати звільнення позивача, при цьому на переконання суду з прийняттям Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області наказу №54-к трудові відносини позивача не були припинені, оскільки наказ Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_2 " з метою реалізації якого після виходу позивача з лікарняного Управління Держпраці в Івано-Франківській області і був прийнятий наказ №54-к від 19.03.2021, визнаний протиправним та скасований рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №300/3634/20, що набрало законної сили.

Враховуючи те, що наказ Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_2 " визнаний протиправним та скасований рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №300/3634/20, а тому прийнятий на його виконання наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к не є наслідком припинення трудових відносин позивача (припинення відносин публічної служби між ОСОБА_1 та Держпраці (суб`єктом призначення) Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області (роботодавцем)).

З огляду на наведене суд не погоджується з доводами представника відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, наведених у додаткових поясненнях, про припинення з 19.03.2021 відносин публічної служби між ОСОБА_1 та Держпраці (суб`єктом призначення) Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області (роботодавцем) та відсутність предмету спору у даній справі.

Як наслідок, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення у справі №300/1214/23 з 23.05.2023 по 14.06.2023 включно, в розмірі 13028,46 грн.

Щодо доводів представника відповідача - Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про відсутність правонаступництва між Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області та Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, то суд зазначає наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі постанови Кабінету Міністрів України Постановою від 12 січня 2022 року № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" 26.09.2022 зареєстровано Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Пунктом 6 зазначеного Порядку від 20.10.2011 №1074 передбачено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі припинення одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку від 20.10.2011 № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Кабінетом Міністрів України Постановою від 12 січня 2022 року № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких Управління Держпраці в Івано-Франківській області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.

Зазначеною постановою установлено, що 1) територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; 3) міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління Держпраці в Тернопільській області, Управління Держпраці в Чернівецькій області.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Суд констатує, що держава, яка в особі Кабміну ухвалила Постанову №14, коли ліквідувала, серед інших, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, не відмовилася від завдань з реалізації державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду на місцевому (локальному) рівні, а наділила ними новоутворений міжрегіональний територіальний орган - Південно-Західне міжрегіональне управління Держпраці.

Злиття кількох державних органів в один й наділення цього новоутвореного (в результаті такого способу реорганізації) державного органу по суті тими самими владними повноваженнями, які мали ті органи, які злилися в один, не означає, що припинені (шляхом злиття) державні органи ліквідовані інституційно. У такий спосіб вони набули нової "форми", але їх "сутність", яка виявляється у завданнях і функціях у визначеній сфері правовідносин, залишилися ті самі. Звідси й робиться висновок, що державний орган (зокрема й місцевого рівня, як-от у цій справі) не ліквідований, а реорганізований.

Після ліквідації територіальних органів Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління Держпраці у Тернопільській області та Управління Держпраці у Чернівецькій області, фактично відбулася їх реорганізація шляхом злиття у Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, якому і були передані повноваження, завдання та функції названих державних територіальних органів Держпраці, а не їх ліквідація.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.05.2024 у справі №300/5311/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) 03.05.2024 припинено.

Беручи до уваги зміст спірних правовідносин та законодавчі акти щодо реформування Державної служби з питань праці, висновки Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 у справі №300/5311/22, суд дійшов висновку, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) вибуло із спірних правовідносин і його правонаступником є Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602).

Щодо позовних вимог позивача про стягнення на її користь невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021, 2022 та 2023 роки, суд зазначає наступне.

В цій частині спірні правовідносини склались з приводу наявності у позивача права на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки відповідно до наказів Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 02.10.2020 №255-відп (а.с.163), від 21.06.2023 №3-відп (а.с.32) та від 14.07.2023 №10-відп (а.с.33).

Із матеріалів справи встановлено, що наказом від 02.10.2020 №255-відп ОСОБА_1 , серед іншого, було надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2020 по 26.05.2021 тривалістю 15 календарних днів з 02.10.2020 по 17.10.2020; наказом від 21.06.2023 №3-відп ОСОБА_1 було надано частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2022 по 26.05.2023 тривалістю 14 календарних днів з 22.06.2023 по 05.07.2023; наказом від 14.07.2023 №10-відп ОСОБА_1 було надано частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2023 по 26.05.2024 тривалістю 5 календарних днів з 17.07.2023 по 21.07.2023 включно.

Відповідачі, у відзивах на позовну заяву, із посиланням на ст. 57 Закону №889-VIII, листи Мінсоцполітики України від 23.12.2016 №1791/0/101-16/281 «Щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки держслужбовцю», від 07.07.2017 №1819/0/101-17/28 «Щодо виплати держслужбовцю грошової допомоги при наданні щорічної основної відпустки» та від 19.09.2017 № 2416/0/101-17 «Щодо грошової допомоги «на оздоровлення» держслужбовцям у разі поділу щорічної основної відпустки на частини» зазначили, що допомога на оздоровлення є державною гарантією, яка обов`язково виплачується за умови надання щорічної відпустки, маючи при цьому часові рамки, а саме бюджетний період, який становить один календарний рік та відповідно починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Враховуючи те, що ОСОБА_1 протягом 2021-2022 не працювала та не перебувала у відпустці, оскільки була звільнена, то і право на отримання грошової допомоги, що надається держслужбовцю при наданні щорічної основної відпустки у неї не виникло.

Суд з такою позицією відповідачів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 57 Закону №889-VIIІ, державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

В силу ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки повинна бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Зі змісту норм права, якими врегульовано питання надання відпусток державним службовцям, встановлено, що при наданні працівнику щорічної основної відпустки виплата грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати є обов`язковою.

Під час оформлення щорічної основної відпустки повної тривалості виплата грошової допомоги здійснюється без відповідної заяви державного службовця, натомість при наданні частини відпустки роботодавець повинен з`ясувати, під час використання якої частини працівник бажає отримати грошову допомогу.

Листом Мінсоцполітики України від 19.09.2017 № 2416/0/101-17 «Щодо грошової допомоги «на оздоровлення» надано роз`яснення, відповідно до якого під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Грошову допомогу не можна ділити на частини, і вона виплачується один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки. Якщо працівник не використав минулорічну відпустку і, відповідно, йому не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, її можливо здійснювати, але тільки за рахунок економії фонду оплати праці та без утисків для інших працівників. Подією, у зв`язку з якою призначається матеріальна допомога на оздоровлення, є щорічна основна відпустка.

Як зазначалось судом вище, у спірному випадку Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області Клим М.І. за її заявами надавались наступні щорічні відпустки:

- частина щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2020 по 26.05.2021 тривалістю 15 календарних днів відповідно до наказу від 02.10.2020 №255-відп з 02.10.2020 по 17.10.2020;

- частина невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2022 по 26.05.2023 тривалістю 14 календарних днів відповідно до наказу від 21.06.2023 №3-відп з 22.06.2023 по 05.07.2023;

- частина невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27.05.2023 по 26.05.2024 тривалістю 5 календарних днів відповідно до наказу від 14.07.2023 №10-відп з 17.07.2023 по 21.07.2023 включно.

Отже, наведені вище відпустки були надані ОСОБА_1 за три окремих періоди роботи, з огляду на що позивач набула право на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати у зв`язку із наданням кожної з цих відпусток.

При цьому, за зазначені періоди роботи при наданні позивачу відпусток відповідно до наказів №255-відп від 02.10.2020, №3-відп від 21.06.2023 та №10-відп від 14.07.2023 виплата грошової допомоги не здійснювалась, відповідачами належних доказів на спростування зазначеної обставини не надано, з огляду на що суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Щодо доводів відповідачів про відсутність підстав для виплати зазначеної допомоги, із посиланням на те, що вона виплачується раз на рік, суд звертає увагу, що у цьому випадку визначення один раз в рік стосується поняття відповідний рік роботи працівника, за який останній набув право на відпустку.

Водночас спірним питанням у даній справі є право позивача на отримання грошової допомоги під час надання відпусток за різні окремі попередні роки роботи, а не право позивача на отримання грошової допомоги до кожної із частин відпусток, які поділив працівник за один період роботи протягом одного календарного року.

На підставі викладеного, суд погоджується із доводами позивача про наявність у неї права на отримання грошової допомоги передбаченої статтею 57 Закону України «Про державну службу» за періоди роботи 2021, 2022 та 2023 роки, при наданні їй таких щорічних основних відпусток згідно наказів №255-відп від 02.10.2020, №3-відп від 21.06.2023 та №10-відп від 14.07.2023, оскільки право на вказані відпустки позивач набула за вказані періоди роботи у зв`язку із вимушеним прогулом та поновленням її на посаді наказом №108-к від 15.06.2023, за які відповідну грошову допомогу не отримувала, доказів на спростування чого відповідачем не надано.

При визначенні суми грошової допомоги передбаченої статтею 57 Закону України «Про державну службу» що підлягає стягненню на користь позивача суд враховує визначений у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду №300/1214/23 від 22.05.2023 середньомісячний розмір заробітної плати позивача 16 093,98 грн.

Отже, загальна сума грошової допомоги передбаченої статтею 57 Закону України «Про державну службу» за періоди роботи 2021, 2022 та 2023 роки, що підлягає стягненню на користь позивача складає 48 281,94 грн., (16 093,98 х 3).

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка М.О. від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою», та стягнення різниці між середньою зарплатою та фактично виплаченою заробітною платою за період простою з 21.08.2023 по 18.09.2023, суд зазначає наступне.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №300/1214/23, 15.06.2023 Державною службою України з питань праці видано наказ №108-кт «Про виконання рішення суду», яким ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19.03.2021.

Також 15.06.2023 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ №9-к «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №108-кт від 15.06.2023 «Про виконання рішення суду».

16.06.2023 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ №447/ЗК «Про внесення змін до наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 22.03.2023 №446/ЗК», яким внесено зміни щодо складу ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області, зокрема визначено ОСОБА_1 - заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, як заступника голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області (а.с.134).

Листом від 10.08.2023 № 2783/1/9.2-23 Державною службою України з питань праці надіслано ОСОБА_1 Попередження про наступне звільнення. У зазначеному листі ОСОБА_1 запропоновано наявні вакантні посади державної служби керівного складу міжрегіональних територіальних органів та апарату Держпраці (а.с.114 та а.с.115).

21.08.2023 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до статті 34, ч.1 ст.113 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про оплату праці», постанови КМУ від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», наказу Держпраці від 17.01.2022 №22 «Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області», наказу Держпраці від 02.12.2022 №230 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», постанови КМУ від 07.03.2022 №221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» у зв`язку із припиненням Управління Держпраці в Івано-Франківській області здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, видано наказ №23-к від 21.08.2023 «Про оголошення простою», яким визначено оголосити простій, не з вини працівника, ОСОБА_5 , заступнику начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 21.08.2023 (пункт 1). Дозволити ОСОБА_5 не перебувати за місцем роботи до закінчення простою (пункт 2). Здійснювати нарахування заробітної плати ОСОБА_5 на весь період простою у розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління Держпраці в Івано-Франківській області, введеним в дію з 01.01.2022 (а.с.103).

Наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 22.08.2023 №25-к «Про внесення змін до наказу Управління від 21.08.2023 №23-к» з метою виправлення технічної помилки, внесено зміни в наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою», а саме: слова « ОСОБА_7 » замінено словами « ОСОБА_10 »(а.с.104).

Надалі, наказом Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 року №122-кт «Про звільнення Мирослави Клим», ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області 18.09.2023 відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Управдління Держпраці в Івано-Франківській області.

Позивач не погоджуючись з наказом Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 року №122-кт, оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №300/7149/23, визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 13.07.2023 та по заяві від 08.09.2023 року. Скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 року №122-кт «Про звільнення ОСОБА_8 ». Поновлено ОСОБА_1 з 18 вересня 2023 року в Південно-Західному міжрегіональному управлінні на рівнозначну, займаній ОСОБА_1 посадою в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області. Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2023 року по 29.01.2024 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 18 вересня 2023 року в Південно-Західному міжрегіональному управлінні на рівнозначну, займаній ОСОБА_1 посадою в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в справі №300/7149/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 № 122-кт «Про звільнення Мирослави Клим». Поновлено ОСОБА_1 в Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на посаду рівнозначну займаній ОСОБА_1 в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області з 19.09.2023. Стягнуто з Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ - 39472148) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.09.2023 по 29.01.2024 в сумі 73718 грн 10 коп (сімдесят три тисячі сімсот вісімнадцять гривень десять копійок). Судове рішення суду апеляційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 16683 грн 51 коп (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три гривні п`ятдесят копійок) допущено до негайного виконання. У решті позову відмовлено.

Ухвалюючи постанову у справі №300/7149/23 суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, « що до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці перейшли, як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідній сфері, що виконувалися Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи.

Тобто, фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація територіального органу Держпраці - Управління Держпраці в Івано-Франківській області, як юридичної особи публічного права шляхом покладення виконання завдань і функцій відповідача на Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці».

Зазначив, що « Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».

Зауважив, що «Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а. с. 212 том 2), 03.05.2024 внесено запис про припинення державної реєстрації управління Держпраці в Івано-Франківській області, як юридичної особи публічного права».

Звернув увагу на те, що «Управління Держпраці в Івано-Франківській області як державний орган, юридична особа публічного права, припинило існування внаслідок реорганізації, а виконання завдань і функцій цього органу покладено на Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці».

З обсягу встановлених в цій справі обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, «що в порушення вимог ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення позивачки - Державна служба України з питань праці, не було запропоновано ОСОБА_1 жодної рівнозначної посади у Південно-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, тобто в органі до якого перейшли, як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідній сфері, що виконувалися Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи».

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що «як вбачається з матеріалів справи, на момент подання заяви ОСОБА_1 від 13.07.2023 та про переведення на рівнозначну посаду в Південно-Західне міжрегіональне управлінні Державної служби з питань праці, в цьому органі була вакантна посада заступника начальника. Однак, ця посада не пропонувалася позивачці. Натомість, наказом Державної служби з питань праці від 09.08.2023 № 118-кт (а. с. 48 том 1) з 10.08.2023 призначено ОСОБА_11 на цю посаду і в цей день позивачку попереджено про наступне вивільнення, що, у свою чергу, свідчить про невиконання суб`єктом владних повноважень вимог ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII».

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що «оскільки відповідачем не дотримано встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивачки у зв`язку з реорганізацією державного органу, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оскарженого наказу, поновлення на посаді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню».

За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Повертаючись до спірних правовідносин у цій справі в частині визнання незаконним та скасування наказу голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка М.О. від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою», та стягнення різниці між середньою зарплатою та фактично виплаченою заробітною платою за період простою з 21.08.2023 по 18.09.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України, простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Так, зміст оскаржуваного наказу №23-к від 21.08.2023 «Про оголошення простою», яким оголошено простій, не з вини працівника, Мирославі Клим, заступнику начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 21серпня 2023 року, вказує на те, що єдиною підставою для оголошення простою позивачу стало припинення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

В даному випадку судом встановлено, що такі функції з реалізації державної політики у відповідних сферах які виконувались Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області не були припинені а перейшли до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та станом на час прийняття оскаржуваного наказу виконувались Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Також суд зазначає, що станом на час прийняття оскаржуваного наказу в Управління Держпраці в Івано-Франківській області були відсутні повноваження на виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах та ним не здійснювались починаючи з 2022 року, що виключає можливість зупинення роботи, яка Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області у спірний період не здійснювалась.

Водночас, як слідує із матеріалів справи, після поновлення 15.06.2023 позивача на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області (за рішенням суду від 22.05.2023 у справі №1214/23), головою ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області 16.06.2023 видано наказ №447/ЗК «Про внесення змін до наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 22.03.2023 №446/ЗК» яким внесено зміни до складу ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області, зокрема ОСОБА_1 заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, визначено як заступника голови ліквідаційної комісії.

Таким чином, зазначеним наказом №447/ЗК для позивача, як заступника голови ліквідаційної комісії було передбачено виконання певних обов`язків з питань припинення Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Окрім цього, суб`єктом призначення позивача - Державною службою України з питань праці, не було запропоновано ОСОБА_1 жодної рівнозначної посади у Південно-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, тобто в органі до якого перейшли, як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідній сфері, що виконувалися Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, хоча позивач зверталась із відповідними заявами про переведення її на рівнозначну посаду в Південно-Західне міжрегіональне управлінні Державної служби з питань праці, та станом на час звернення і до надіслання 10.08.2023 Попередження про наступне звільнення позивача в Південно-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці була вакантна посада заступника начальника.

Вказані обставини встановлені судом апеляційної інстанції у постанові від 04.06.2024 у справі №300/7149/23, що набрала законної сили, а тому є такими, що не потребують доказування у даній справі.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини суд доходить висновку, що наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області №23-к від 21.08.2023 «Про оголошення простою», яким, з урахуванням внесених змін наказом №25-к від 22.08.2023, оголошено простій, не з вини працівника, Мирославі Клим, заступнику начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області з 21 серпня 2023 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача різниці у заробітній платі (середнього заробітку) за весь час простою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відповідно до п. 1 наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області №23-к від 21.08.2023 «Про оголошення простою», з урахуванням внесених змін наказом №25-к від 22.08.2023, Мирославі Клим, заступнику начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області, оголошено простій з 21 серпня 2023 року, та відповідно до п.3 цього наказу, вказано про здійснення нарахування заробітної плати ОСОБА_12 на весь період простою в розмірі двох третин посадового окладу, встановленим штатним розписом Управління Держпраці в Івано-Франківській області, введеним в дію з 01.01.2022 року.

Як встановлено судом, позивач відповідно до наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області №23-к від 21.08.2023 «Про оголошення простою» перебувала у простої не з вини працівника у період з 21.08.2023 по 18.09.2023 (до моменту звільнення).

Таким чином період з 21.08.2023 по 18.09.2023 є періодом простою позивача, що становить 21 робочий день.

Відповідно до довідки Управління Держпраці в Івано-Франківській області №82 від 28.09.2023 ОСОБА_1 за період з 19.08.2023 по 31.08.2023 та з 01.09.2023 по 18.09.2023 нарахована заробітна плата за простій у загальному розмірі 6289,85 грн.

Таким чином, заробітна плата позивача за один день простою становила 299,51 грн, (6289,85 грн. : 21 день простою).

При визначенні суми різниці у заробітній платі (середнього заробітку) за весь час простою, суд враховує визначений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №300/7149/23 розмір середньоденної заробітної плати позивача - 775,98 грн.

Таким чином різниця у заробітній платі за один день простою становить 476,47 грн, (775,98 грн. 299,51 грн.).

Відтак різниця недоотриманої ОСОБА_1 заробітної плати за період простою з 21.08.2023 по 18.09.2023, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 10 005,87 грн (476,47 грн х 21 день).

Враховуючи те, що станом на час розгляду даної справи, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) 03.05.2024 припинено, а його правонаступником є Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602), то визначені у даній справі суми коштів, підлягають стягненню на користь позивача саме з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як правонаступника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

При цьому, суд враховує, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.

В підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Як видно зі змісту підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій голови комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка Максима Олександровича щодо невиконання законних вимог ОСОБА_1 про нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення у справі №300/1214/23 з 23.05.2023 по 15.06.2023 у розмірі 13 795 грн та про оплату часу вимушеного прогулу (заяви від 10.07.2023, від 17.08.2023); про нарахування грошової допомоги в 2023 році при наданні щорічної відпустки згідно наказів від 21.06.2023 №3-відп, від 14.07.2023 №10-відп та за 2021 і 2022 роки (заяви від 20.08.2023, від 23.08.2023), то суд вважає, що такі задоволенню не підлягають, оскільки належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача за встановлених обставин та відповідно до ст. ст. 9, 245 КАС України буде стягнення з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення у справі №300/1214/23 з 23.05.23 по 14.06.2023 включно у розмірі 13 028,46 грн, а також стягнення з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 невиплаченої в 2021, 2022 та 2023 році грошової допомоги в розмірі 48 281,94 грн.

Згідно із ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення, невиплаченої в 2021, 2022 та в 2023 році грошової допомоги, визнання протиправним і скасування наказу від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою» та стягнення різниці між перерахованими та фактично виплаченими сумами заробітної плати у період простою задовольнити частково.

Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період невиконання судового рішення у справі №300/1214/23 з 23.05.23 по 14.06.2023 включно у розмірі 13 028 (тринадцять тисяч двадцять вісім) гривень 46 копійок.

Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 невиплачену в 2021, 2022 та 2023 році грошову допомогу в розмірі 48 281 (сорок вісім тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 94 копійки.

Визнати протиправним і скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Держпраці в Івано-Франківській області Тиченка Максима Олександровича від 21.08.2023 №23-к «Про оголошення простою».

Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 різницю між середньою заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою за період простою з 21.08.2023 по 18.09.2023, у розмірі 10 005 (десять тисяч п`ять) гривень 87 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач 1 Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39784625), адреса: вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач 2 Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (ідентифікаційний код юридичної особи 44840602), адреса: вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.

СудІвано-Франківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.08.2024
Оприлюднено12.08.2024
Номер документу120917593
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них

Судовий реєстр по справі —300/5820/23

Ухвала від 03.01.2025

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гуляк Василь Васильович

Ухвала від 07.11.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гуляк Василь Васильович

Ухвала від 08.10.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гуляк Василь Васильович

Ухвала від 30.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Іщук Лариса Петрівна

Ухвала від 19.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Іщук Лариса Петрівна

Ухвала від 06.09.2024

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Іщук Лариса Петрівна

Рішення від 09.08.2024

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Скільський І.І.

Ухвала від 04.09.2023

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Скільський І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні