Ухвала

від 30.09.2024 по справі 300/5820/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5820/23 пров. № А/857/22341/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Іщук Л. П.суддів -Обрізка І. М. Шинкар Т. І.

перевіривши апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 300/5820/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 вересня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" , що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

25 вересня 2024 року скаржником заявлено клопотання, яке мотивовано тим, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Вирішуючи заявлене клопотання, слід виходити з наступного.

Правові засади справляння судового збору, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір».

Статтею 5 вказаного Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору та визначений перелік фізичних, юридичних осіб, а також суб`єктів владних повноважень, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях в певних категоріях справ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання надмірному тиску на суб`єктів господарювання» від 04 березня 2021 року № 1320-IX, який набув чинності 27 квітня 2021 року, частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 20, відповідно до якого включено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.

Наведене свідчить, що суб`єкт владних повноважень звільняється від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» у справах, в яких діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто реалізовує функції у своїй сфері діяльності.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96) Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Отже, з 27 квітня 2021 року законодавцем надано центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальним органам пільгу щодо сплати судового збору у справах, які стосуються реалізації ними державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

При цьому, як зазначено вище, окрім нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на Держпраці покладаються й інші, окреслені у пунктах 1, 4 Положення № 96, повноваження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31 цс 21) наголосила на тому, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) полягає в тому, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Якщо суд виявив прогалину у законодавстві в процесі правозастосування, він зобов`язаний використовувати такі оперативні засоби її подолання, як аналогія закону чи аналогія права з метою вирішення конкретної юридичної справи.

Предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплата грошової допомоги.

Тобто, у даному випадку спірні правовідносини стосуються трудових відносин, які виникли між фізичною особою та скаржником як роботодавцем.

Дані відносини не стосуються діяльності Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці як органу, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Оскільки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи у даному випадку виконують роль роботодавців, тому вони не підпадають під категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 28.09.2023 у справі №300/1214/23.

Таким чином, скаржником у встановлений судом строк не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 300/5820/23 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар