Постанова

від 09.08.2024 по справі 359/13207/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/13207/21

головуючий у суді І інстанції Чирка С.С.

провадження № 22-ц/824/4948/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» - адвоката Буша Андрія Володимировича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги за яким обґрунтовує тим, що 27 грудня 2018 року було пошкоджено належний позивачу на праві власності автомобіль марки «Форд» модель «Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 , який виїжджав з промислової території, що розташована за адресою: м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5 та належить Приватному акціонерному товариству «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (надалі - ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч»). Причиною пошкодження автомобіля стала бездіяльність ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч» щодо створення безпечних умов на виробництві та недотримання технічки безпеки стосовно використання воріт.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч» на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 49 874 грн 27 коп., а також судові витрати у розмірі 1 921 грн.

З моменту пошкодження автомобіля пройшло майже три роки. Однак, автомобіль знаходиться у пошкодженому стані, іржавіє, кожен раз своїм зовнішнім виглядом спричинює переживання та душевне хвилювання. Дані моральні переживання негативно впливають на настрій та позитивне світосприйняття.

Пошкодження майна є наслідком бездіяльності відповідача, порушення вимог чинного законодавства щодо безпечності процесу виробництва, порушення техніки безпеки на виробництві. За результатом порушення чинного законодавства прийнято рішення суду яке, набрало законної сили, проте ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч» всіляко ухиляється від цивільно-правової відповідальності, намагається уникнути компенсації матеріального збитку. Дані дії ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч» додатково спричинюють моральні страждання та занепокоєння.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч» моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, а також судові витрати у розмірі 1 000 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн та судовий збір у розмірі 50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що моральна шкода, завдана фізичній неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Встановленим є факт пошкодження автомобіля, що належить позивачу, внаслідок удару металевих воріт при виїзді із території, власником якої є ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», який зобов`язаний забезпечити надійні засоби фіксації воріт у відкритому положенні, однак цей обов`язок належним чином не виконав, внаслідок чого одна половина воріт вдарила у праву частину кабіни автомобіля позивача. Вказані обставини встановлені постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі №359/1599/19.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» - адвокат Буша А.В. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не вказав у позовній заяві, якими належними доказами він може підтвердити свої твердження про те, що в результаті дії відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, і така моральна шкода має причинний зв`язок із діями відповідача. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність всіх елементів складу правопорушення (шкода, протиправність поведінки, причинний зв`язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування моральної шкоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Білич І.М., у складі колегії: Слюсар Т.А., Коцюрба О.П.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мостова Г.І., судді: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.

Ухвалою апеляційного суду від 08 грудня 2023 року відмовлено представнику ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» - адвокату Буші А.В. у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін та витребування доказів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, де заперечив щодо змісту та вимог апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 .

27 грудня 2018 року автомобіль «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з промислової території, що розташована за адресою: м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5, отримав пошкодження кабіни та фургону.

З приводу виявлення пошкодження автомобіля «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 того ж дня звернувся до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, що підтверджується довідкою від 10 січня 2019 року № 262.

29 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт», і надав належний йому на праві власності автомобіль «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 для огляду та оцінки пошкоджень (матеріального збитку).

18 січня 2019 року ТОВ «Клевер Експерт» було надано висновок щодо вартості матеріального збитку транспортного засобу № 756/12-18.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 756/12-18, вартість матеріального збитку, з урахуванням фізичного зносу, становить 49 874 грн 27 коп.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 квітня 2019 року вбачається, що за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» є власником нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5. Власником нерухомого майна - гаражу з прибудовою що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5, є ТОВ «Бориспільсортнасіннєовоч» на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2003 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 липня 2019 року, приватне акціонерне товариство «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», код ЄДРПОУ: 04685271, зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5, керівник - ОСОБА_3

ОСОБА_4 є працівником ТОВ «Лавіа Компані» та прийнятий на роботу на посаду чергового, що підтверджується наказом ТОВ «Лавіа Компані» від 29 жовтня 2018 року № 14.

30 грудня 2016 року між ТОВ «Лавіа Компані» (виконавець) та ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (замовник) було укладено договір про надання послуг з контрольно-пропускного режиму №3, відповідно до п.2.1 якого виконавець за умовами цього договору зобов`язується надати послуги щодо здійснення контрольно-пропускного режиму та забезпечення встановленого режиму на території товариства замовника (в т.ч. реєстрації відвідувачів), а замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги згідно з умов цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору № 3 від 30 грудня 2016 року, об`єктом контрольно-пропускного режиму та його місцезнаходження є комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 92).

Надання послуг з контрольно-пропускного режиму на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 здійснювали чергові, зокрема - ОСОБА_4 .

З копії пояснювальної записки ОСОБА_4 вбачається, що 27 грудня 2018 року він знаходився на своєму робочому місці. До воріт під`їхав автомобіль «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 . Він вийшов, щоб відкрити ворота. Ворота складаються із двох половинок. Він відкрив одну половинку воріт та пішов відкривати іншу. В момент відкриття другої половинки воріт машина рушила. За кермом був водій ОСОБА_5 , який перед виїздом транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 , не переконавшись, що стулки воріт зафіксовані та не дочекавшись його команди щодо безпеки руху, почав здійснювати рух, що спричинило пошкодження воріт та транспортного засобу НОМЕР_1 .

З матеріалів справи, зокрема з фотографій з місця події, вбачається, що одна половина воріт контрольно-пропускного режиму на територію ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» відкрита всередину, тобто в сторону території товариства, та зафіксована цеглиною, друга половина воріт зачепила кабіну автомобіля з правої сторони, вказана частина воріт застрягла між кабіною та фургоном, пошкодивши задню частину кабіни. При цьому відсутність пошкоджень на передній частині кабіни автомобіля та на дзеркалі, розташованому ззовні кабіни, свідчить про неспроможність пояснень ОСОБА_4 про те, що водій автомобіля рушив до того, як ворота були відчинені.

З висновку ДОП Бориспільського ВП ГУНП в Київській області від 04 січня 2019 року вбачається, що в ході перевірки звернення ОСОБА_1 встановлено, що 27 грудня 2018 року близько 12.10 год. у м. Бориспіль по вул. Завокзальна, 5 внаслідок того, що охоронець не притримав ворота, вони зачинились, в результаті чого автомобіль заявника «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження, а саме: пошкодження частини кабіни автомобіля з правої сторони. У своєму поясненні ОСОБА_1 повідомив, що під час цієї події охоронець не скористався фіксатором на воротах, що призвело до цієї події. Після чого він звернувся в поліцію з метою фіксації.

Обставини встановлені постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 359/1599/19 (а.с.7-15 т. 1).

Зі змісту частини 4 статті 82 ЦПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановленим є факт пошкодження автомобіля, що належить позивачу, внаслідок удару металевих воріт при виїзді із території, власником якої є ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», який зобов`язаний забезпечити надійні засоби фіксації воріт у відкритому положенні, однак цей обов`язок належним чином не виконав, внаслідок чого одна половина воріт вдарила у праву частину кабіни автомобіля позивача.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 359/1599/19 рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2020 року про відмову у задоволенні позову скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч» на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 49 874 грн 27 коп., а також судові витрати у розмірі 1 921 грн.

Звертаючись з позовною заявою позивач вказує, що 29 грудня 2020 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист.

08 лютого 2021 року Бориспільським міськрайонним відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №64061908 стосовно відповідача про стягнення збитку за пошкодження автомобіля.

А також, вказує, що рішення суду, яким стягнуто з ПрАТ «БП «Сортнасіннєовоч» на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 49 874 грн 27 коп. набрало законної сили 11 грудня 2020 року, проте з моменту набрання рішенням законної сили відповідач всіляко ухиляється від його виконання, намагається уникнути цивільно-правової відповідальності за спричинення матеріального збитку та відновлення порушеного права.

Так, 19 лютого 2021 року відповідач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/1599/19 від 09 липня 2020 року.

23 лютого 2021 року відповідач звернувся до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зупинення вчинення виконавчих дій з метою уникнути цивільно-правової відповідальності за пошкодження автомобіля та фактично не виконувати рішення суду, яке набрало законної сили. Виконавче провадження на момент подання позовної заяви зупинено.

02 липня 2021 року відповідач звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами Постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 359/1599/19.

Позивач вказує, що завдавши матеріального збитку, внаслідок недотримання чинного законодавства щодо техніки безпеки на виробництві, а в подальшому здійснюючи активні дії щодо ухилення від відшкодування пошкоджень (подання безпідставних заяв про перегляд законного рішення суду, зупинення виконавчих дій) відповідач спричинив та продовжує спричиняти моральну шкоду позивачу (а.с. 5 т. 1).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вина останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу шкоди саме тими діями, які встановлені судом.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Як вбачається з позовної заяви позивач вважає дії відповідача щодо звернення

з апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/1599/19 від 09 липня 2020 року до Київського апеляційного суду,

з заявою про зупинення вчинення виконавчих дій до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами Постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 359/1599/19 до Київського апеляційного суду, -

протиправними та такими, що направленні на ухилення від виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття 08 лютого 2021 року виконавчого провадження №64061908 відповідач 23 лютого 2021 року звернувся до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зупинення вчинення виконавчих дій. Заява мотивована тим, що виконавче провадження підлягає зупиненню на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» - включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, відповідно до наказу №5 Фонду державного майна України від 06 січня 2021 року «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році».

Оскільки позивач у позовній заяві вказує, що виконавче провадження на момент подання позовної заяви зупинено, апеляційним судом встановлено, що 02 березня 2021 року державним виконавцем Бориспільського ВДВС Сорокою В. І. на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП №64061908 (https://reestr.court.gov.ua/Review/109146536).

Апеляційний суд враховує, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Позивач у позовній заяві не посилається на те, що він як учасник виконавчого провадження звертався до суду із скаргою на дії державного виконавця стосовно зупинення виконавчого провадження №64061908, отже своє право передбачене статтею 447 ЦПК України останній не реалізував.

Також, після відкриття 08 лютого 2021 року виконавчого провадження №64061908 відповідач та його зупинення 02 березня 2021 року, відповідач 02 липня 2021 року звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами Постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 359/1599/19.

Апеляційний суд вважає, що право на звернення до суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, що передбачене статтями 423-429 ЦПК України, а тому використання стороною процесуальних прав, наданих ЦПК України, та звернення до суду із такою заявою на думку апеляційного суду не може вважатися протиправною поведінкою відповідача.

Докази того, 19 лютого 2021 року відповідач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/1599/19 від 09 липня 2020 року в матеріалах справи відсутні, оскільки наявна у справі ухвала Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року постановлена за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (а.с. 17-20 т. 1).

Підсумовуючи все вище встановлене, позивачем при зверненні до суду не доведено протиправної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання рішення суду про стягнення завданих збитків.

Разом з тим, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок пошкодження автомобіля, у зв`язку з недотримання чинного законодавства щодо техніки безпеки на виробництві, знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Встановленим є факт пошкодження автомобіля, що належить позивачу, внаслідок удару металевих воріт при виїзді із території, власником якої є ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», який зобов`язаний забезпечити надійні засоби фіксації воріт у відкритому положенні, однак цей обов`язок належним чином не виконав, внаслідок чого одна половина воріт вдарила у праву частину кабіни автомобіля позивача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в душевних стражданнях з приводу пошкодженого автомобіля, суд першої інстанції з урахуванням положень розумності, співмірності та достатності дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Щодо застосування позовної давності заявленою відповідачем у справі, то колегія апеляційного суду враховує таке.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на те, що належний позивачу на праві власності автомобіль було пошкоджено 27 грудня 2018 року, то саме з цієї дати почався перебіг позовної давності щодо відшкодування моральної шкоди позивачу та який сплив 28 грудня 2021 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Враховуючи постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 та від 09 грудня 2020 року № 1236 карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.

Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, з 02 квітня 2020 року визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.

З огляду на це відсутні правові підстави для застосування позовної давності до вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» - адвоката Буша Андрія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська